Пасивний;

5) «втілювач» вказівок керівника;

6) низькомотнвованнй;

Розділ 2. Прикладні аспекти комунікації

7) тип виконавця, що ухиляється;

8) виконавці, якими важко керувати — підлеглі. Серед останніх працівників виділяють такі:

. S ледачі: просто працюють недостатньо;

S «злі»: «забруднюють» свої відносини з людьми дратівливі­стю і зухвалою поведінкою;

^безпомічні: так прагнуть не зазнати невдачі, що обов'язково зазнають її;

^емоційні: занадто занурюються у свої почуття;

^аморальні: заради власного задоволення використовують людей та системи і завдають їм збитків;

*^ті, що займають оборонну позицію: споруджують бар'єри ■^ за найменшого натяку на зміни;

•^«запеклі»: «носяться» зі старими образами;

^ті, що ухиляються: активно уникають світла;

^байдужі: їх не турбують оточуючі;

^нерозумні: роблять неправильні чи обмежені висновки;

^самовпевнені: близькі до того, щоб вважати себе без­грішними;

^залякані: обмежують свої потенційні можливості, боючись невідомо чого.

Незалежно від Шострома, психотерапевт Вірджинія Сатир створила власну класифікацію, що багато в чому дуже близька до раніше описаної. Категорії В. Сатир:

1. ОБВИНУВАЧ. Це хазяїн, начальник, шеф; поводиться так,
начебто він — найголовніший, і від нього залежить усе. Розмов­
ляє голосним, напруженим голосом, звичайно в наказовому тоні,
спростовуючи всіх, навіть не вислухавши — відповіді інших для
нього не важливі.

Характерні слова: усі, кожен, будь-який, завжди (універсальні кваліфікатори), невже ти не..., чому ти не... (негативні питання), слід, повинен, випливає (імперативи). Резюме типу: «Доки ви бу­дете провалювати кожну справу?!»

Внутрішній стан: приховуваний комплекс неповноцінності, самотність, непевність, потреба в самоствердженні за рахунок інших.

Невербаліка: упирається однією рукою в бік, а іншою — роз­махує перед собою перстом, що вказує. Очі випнуті, ніздрі розду­ті, голос голосний і різкий.

2. ДОГІДНИК. Завжди підлещується, дякує і перепрошує, з
усім згодний. Демонструє свою безпорадність і залежність від
інших, почуття провини за все, що відбувається, страждає від

Глава 1. Ділова міжособистісна комунікація

свідомісті власної незначності. Одним словом, Акакій Акакієвич — «Я людина маленька, куди вже мені...»

Характерні слова: якби тільки, міг би, був би, нічого не поро­биш (умовний спосіб дії).

Внутрішній стан: «нічого в мене не вийде, я ні на що не здатний».

Невербаліка: витягнута шия, підлеслива поза, тон, ніби плачу....-

3. РУЙНІВНИК. Ніколи не говорить і не робить нічого конк­
ретного, на питання відповідає невлад, перескакує з одного на
інше, за свої слова не відповідає, не може на чому-небудь зосере­
дитися, не здатний хоч якось розставити пріоритети; при цьому
начебто вічно зайнятий, метушливий і балакучий, але часто, на
перший погляд, навіть чарівний. Наприклад, Хлестаков з його
«легкістю в думках незвичайною».

Мова: часта зміна функціональних стилів мови, відсутність чіт­кого змісту («Я розумію, як це тебе роздратувало. До речі, де моя парасолька?»).

Внутрішній стан: не знає, за що взятися; відчуває свою ні­кчемність, безглуздість своєї діяльності («Нікому до мене не­має справи»).

Невербаліка: «дзига, що намагається не упасти».

4. КОМП'ЮТЕР. Завжди дуже коректний і надто розумний,
не емоційний, холоднокровний і зібраний. Рухи позбавлені жва­
вості, голос невиразний, інтонації монотонні, мовлення абстракт­
не і включає розумні правильні довгі звороти, навіть якщо його
ніхто вже не слухає.

Характерні звороти мови: безособові («як можна помітити» замість «я бачу»), безвідносні («деякі», «хтось», «у якомусь ро­зумінні»), відхід від сильних дієслівних форм — номіналізація (замість «потрібно збільшити швидкість» — «уявляється своєча­сним збільшення швидкості»).

Внутрішній стан: гостре відчуття власної вразливості.

Невербаліка: невиразна міміка; скупі жести, які нічого не означають.

Представлені характеристики гротескні, доведені до крайнос­ті; у реальному житті усе більш розпливчасто, не так явно; пове­дінка людей різноманітна; а типові особливості виявляються, як правило, у стресових ситуаціях.

Ці знання дозволять діловій людині в процесі взаємодії з іншими зрозуміти, чому співрозмовника іноді «заклинює», і що потрібно зробити, щоб «переключити» його. Прийоми,

Розділ 2. Прикладні аспекти комунікації

пов'язані з різними комунікативними стилями поведінки, ви­користовуються різними людьми по-різному. Наприклад, в ситуаціях, коли одна людина кричить на іншу, дехто також підвищує голос, і тоді можливий скандал, конфлікт; а дехто переходить на тихий, спокійний тон, що змушує партне­ра швидше усвідомити безглуздість своєї поведінки і змінити її. Переключення в категоріях Сатир дає більш усвідомлений і універсальний інструмент психотехніки для керування взає­модією.

Змінюючи ту чи іншу стратегію, маніпулюючи і граючи з >тим чи іншим психотипом, свідомо демонструючи стиль «об­винувача» чи «догідника», можна ефективно вирішувати будь-які власні проблеми. В. Сатир виділила і такий стиль, як ВИ­РІВНЮВАННЯ. Для нього характерна воля, щирість і легкість відносин, а також реальне, а не награне почуття власної гідно­сті і поваги до інших. Саме такий стиль взаємодії з діловими партнерами дозволяє конструктивно виходити з конфліктних ситуацій, знаходити шляхи вирішення «комунікативних глухих кутів», шукати точки стику людей з різними поглядами, пози­ціями, думками. (Борисов А. Ю. Роскошь человеческого обще­ния. М., 1998. С. 89—91.)

У ділових контактах з різними партнерами всі ми поводи­мося, як уже відзначалося, по-різному. Американський психо­лог Ерік Берн розробив у 60-х роках модель Его-стану (Я-стану). Відповідно до неї кожен вчинок людини продиктова­ний логікою одного з трьох станів свідомості: Батька, Дорос­лого чи Дитини (ця концепція більш докладно була розглянута раніше, в главі 4 розділу 1).

Кожен Его-стан є замкнутим і складається з трьох частин: ми­слити, почувати, діяти.

Усі три пов'язані між собою характеристики належать кож­ній людині. Без Батька людина повинна була б щораз заново освоювати людський досвід. Роль Дорослого дозволяє тверезо оцінювати дійсність, контролювати поведінку і дії Батька і Ди­тини. Дитина — джерело багатьох радощів, позитивних почут­тів, постійного відчуття новизни і пошуку. Відхилення в пове­дінці людини з'являється тоді, коли за взаємодії з іншими один з цих станів домінує.

Розпізнання Его-стану здійснюється аналізом інтонацій, пове­дінки, виразу обличчя, жестів і положення тіла, а також мовних кліше, що властиві конкретному типу ролей (табл. 10—12).

Глава 1. Ділова між особые тісна комунікація

Таблищ 10