Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Дискурс як процес і найзагальніша категорія організації мовного коду в спілкуванні





Термін «дискурс» використовується у різних зна­ченнях, що дає змогу вченим стверджувати про «розми­тість» його поняттєвих меж. Зокрема, поняття дискур­су асоціюється з усіма виявами комунікації в суспільст­ві (комунікативний дискурс, мовний, вербальний, невербальний, сучасні дискурсивні практики, дискурс мовчання), комунікацією у межах окремих каналів (ві­зуальний, слуховий, тактильний), виявом правил спіл­кування, способів викладу та втілення прагматичної мети мовців (етикетний, лайливий, дидактичний). Дис­курс визначають також як носія різних типів інформації в комунікації: раціональної (раціоналізму, об'єктивний, суб'єктивний, правди, істини, брехні); духовної віри, світобачення, поривань тощо (духовний, сакральний, релігійний, філософський, метафізичний, християн­ський, протестантський, православний, міфологічний, міфічний, апокаліптичний, символічний). Дехто з уче­них ототожнює дискурс із предметом дослідження різ­них наук (соціологічний, політологічний, філологіч­ний). У багатьох текстах дискурс сприймається як вияв культурної комунікації (дискурс культури, культур­ний, модернізму, постмодернізму), етнокультурних особливостей спілкування (міжкультурний, різномов­ний, іншокультурності), культурно-історичних особли­востей комунікації (дискурс Нового часу, Відроджен­ня). Соціальні, вікові та статеві характеристики учас­ників комунікації також ототожнюються з типами дис­курсу (політичний, влади, радянський, молодіжний, феміністичний, лейбористський, радикальний).

Поняття дискурсу часто асоціюється з типами та формами мовлення, принципами побудови повідомлен­ня, його риторикою (монологічний, діалогічний, нара-тивний, риторичний, іронічний тощо), характеристи­ками мовлення окремої людини і груп людей (особис-тісний, неповторний, колективістський, авторитар­ний). Розглядають дискурс і як функціональний стиль, різновид мовлення (усний, писемний, науковий, худо­жньо-белетристичний, діловий, літературний), різно­вид функціонального стилю, його реалізацію в різних сферах спілкування (юридичний, судовий, газетний, радіодискурс, кінодискурс, театральний, у сфері паб-




лік рілейшнз, рекламний, святковий); як жанр худож-ньої літератури (прозовий, ліричний, драматичний).

У лінгвістиці поняттєвий діапазон терміна «дискурс» теж широкий. У своїх лінгвістичних працях Т. ван Дейк подає дискурс як «розмиту» категорію. Інші вчені вказу­ють на його полісемію, навіть вбачають омонімічні роз­ходження окремих значень, оскільки ця категорія вжи­вається в різних науках з різним значенням. А сучасна українська лінгвістка Н. Сукаленко вважає, що цей тер­мін знаходиться між текстом, контекстом, функціональ­ним стилем, підмовою тощо.

Розмитість терміна «дискурс» зумовлена двома причи­нами: історією становлення, коли в семантичній «пам'яті» лексеми утримуються ознаки попередніх її вживань, і пев­ною невизначеністю місця поняття «дискурс» у системі іс­нуючих категорій та модусів вияву мови.

З огляду на різноманіття тлумачень поняття «дис­курс» можна визначити так:

Дискурс (франц. сіізсоигв — мовлення) — тип комунікативної діяль­ності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різні форми вияву (усну, писемну, паралінгвальну), відбувається у межах кон­кретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників; синтез когнітивних, мовних і позамовних (соціальних, психічних, психологічних тощо) чинників, які визначаються конкрет­ним колом «форм життя», залежних від тематики спілкування, має своїм результатом формування різноманітних мовленнєвих жанрів.

Іншими словами, дискурс — це сукупність мовлен-нєво-мисленнєвих дій комунікантів, пов'язаних з піз­нанням, осмисленням і презентацією світу мовцем і осмисленням мовної картини світу адресанта слухачем (адресатом).

Роль дискурсів в організації засобів мовного коду є значною. Російський мовознавець М. Макаров порівняв значення поняття «дискурс» у сучасній комунікативній і когнітивній лінгвістиці зі значенням грошової одини­ці «євро» в об'єднаній Європі.

Отже, дискурс можна вважати одночасно живим процесом спілкування і найзагальнішою категорією міжособистісної інтеракції.







Date: 2015-07-22; view: 2312; Нарушение авторских прав



mydocx.ru - 2015-2022 year. (0.014 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию