Обстеження

Вивчення і оцінка реакції на фізичне навантаження найчастіше оцінюється за зміною частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, частоти дихання, температури та маси тіла. При необхідності використовується електрофізіологічні та біохімічні методи дослідження.

Найбільш інформативним методом дослідження є підрахунок частоти серцевих скорочень (ЧСС). Висока чутливість, інформативність, відносна простота визначення та оцінки, лабільність при впливі фізичних навантажень забезпечують широке використання цього показника в практиці фізичної реабілітації. Визначають ЧСС пальпаторним методом. У разі необхідності застосовують різні варіанти телеметричної реєстрації: пульсотахометрія, телеелектрокардіографія, моніторне спостереження тощо.

Найбільш ефективним є комплексне вивчення різних, доступних та високоінформативних, показників реакції на фізичне навантаження (табл. 3.46).

Таблиця 3.46

Оцінка реакції на процедуру лікувальної фізкультури

Про економність серцевої діяльності можуть свідчити не тільки її абсолютні величини, але і співвідношення з іншими функціональним показниками.

Так, про економізацію серцевої діяльності може свідчити:

1. Зменшення так званого коефіцієнта витривалості – КВ (Квас, 1960):

.

2. Зменшення індексу Руф’є (методика описана в попередніх розділах).

3. Зменшення подвійного коефіцієнту, який визначається у %:

.

Крива фізіологічного навантаження

Для контролю за динамікою вегетативних функцій під час виконання фізичних вправ в процедурі лікувальної фізкультури використовується крива фізіологічного навантаження.Це графічне зображення зміни частоти серцевих скорочень (дихання, артеріального тиску чи інших показників) протягом заняття фізичними вправами. Дослідження проводить лікар, методист (інструктор з ЛФК) чи сам хворий.

Найчастіше для цього вивчають зміну частоти серцевих скорочень протягом одного заняття і реєструють їх у вигляді пульсограми. Зміна частоти пульсу певною мірою адекватна змінам в дихання і обміну речовин. Одночасно з цим можна визначати також динаміку частоти дихання, зміни артеріального тиску та інших показників.

Дослідження проводиться протягом всього заняття. Частоту серцевих скорочень (дихання та артеріальний тиск) визначають до та після заняття, після окремих його частин, після закінчення окремих вправ.

Підрахунок частоти пульсу проводять на променевій чи сонній артерії або по верхівковому поштовху серця. Останній спосіб є найбільш зручний при захворюваннях серця, особливо порушенні ритму діяльності серця.

Визначення частоти пульсу під час занять проводиться за 10 секунд, частоти дихання – за 15 секунд, потім отримані показники перераховують на 1 хвилину. Дослідження не повинні значно порушувати природній хід занять.

Результат визначення пульсу позначається точкою у відповідному місці графіку. Внизу таблиці відмічають, на якій хвилині та після якого навантаження чи відпочинку визначався пульс.

Після закінчення заняття для оцінки отриманих даних необхідно з’єднати відмічені на графіку точки при його окремих дослідженнях. Отримана крива називається крива фізіологічного навантаження. Вона відображає послідовність використання навантажень, їх величину і надає можливість правильно вивчити і оцінити розподіл навантаження та його адекватність (рис. 3.27).

А

Рис. 3.27. Фізіологічні криві процедури лікувальної фізкультури, які відображують різні ступені впливу навантаження на організм і план побудови заняття.

Примітка: А - навантаження адекватне; Б - навантаження неадекватне (порушені всі вимоги до фізіологічної кривої навантаження).

Вимоги до фізіологічної кривої навантаження

Навантаження розподілене правильно по частинах заняття і відповідає функціональним можливостям пацієнта, якщо:

1. Пульсограма має опуклу форму: поступово зростати на початку заняття і поступово спадати до кінця заняття. Можливі її незначні хвилеподібні зниження і підвищення.

2. Пік навантаження припадає на другу третину основної частини процедури.

3. Величина найбільшої («пікової») ЧСС відповідає режиму рухової активності і періоду занять лікувальною фізкультурою.

4. Під кінець процедури пульсограма знижується: чим нижча фізична підготовленість хворого, тим ближче пульсограма повинна наближатися до вихідного рівня.

Частота серцевих скорочень, частота дихання і артеріальний тиск протягом заняття змінюються синхронно. Різна спрямованість змін цих показників («симптом ножиць») свідчить про неадекватність навантаження.

Моторна щільність заняття – це відношення часу, затраченого на виконання хворим фізичних вправ, до тривалості усього заняття, виражене у відсотках. Вона повинна відповідати режиму рухової активності і періоду занять лікувальною фізкультурою.

Правильно проведене заняття на вільному режимі має моторну щільність 50- 60%, на палатному і ліжковому – вона менша, на тренувальному режимі – більша.

Відмічені методи контролю за впливом фізичних навантажень дають можливість оцінити реакцію хворого на запропоноване йому фізичне навантаження і у разі його адекватності – збільшувати навантаження під час наступних занять. Якісно проведене заняття не повинно викликати неадекватну реакцію хворого, бо остання свідчить про некваліфіковану оцінку вихідного стану хворого чи допущені помилки в підборі фізичних вправ та проведенні заняття.

5.12. Поєднання лікувальної фізкультури

з іншими методами реабілітації

Комбіноване застосування лікувальної фізкультури з іншими засобами реабілітації підвищують ефективність реабілітаційних засобів.