Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Стислий словник основних понять





Авторитарність –соціально-психологічна характеристика особистості, що віддзеркалює її прагнення максимально підпорядкувати своєму впливу партнерів по взаємодії.

Авторитет – 1) вплив індивіда, що базується на його становищі в су­спільстві, посаді, яку він обіймає, статусі; 2) визнання за індивідом права на ухвалення рішення в умовах спільної діяльності.

Агресія – індивідуальна чи колективна поведінка, дії спрямовані на нанесення фізичних чи психічних пошкоджень або нищення людини чи групи.

Адаптація соціальна – постійний процес активного пристосування індивіда до умов соціального середовища.

Адаптація трудова – процес активного пристосування інди­віда до трудової ситуації, що змінилася.

Активність трудова – характеристика трудової діяльності, яка виражає міру реалізації інтелектуального і фізичного потенціалу працівника.

Алгоритм –визначений порядок дій, виконання якого дозволяє вирішити завдання даного класу.

Альтруїзм – система ціннісних орієнтацій, за якої критерієм моральності є інтереси другої людини.

Амбівалентність – двоїсте ставлення людини до якого-небудь об’єкта, що обумовлює суперечливість відповідних поведінкових проявів.

Аналогія – схожість між об’єктами в певному відношенні.

Антагонізм – непримиренне протиріччя. Антагоністам властива тенденція до застосування насильства.

Антипатія – стійке негативне емоційне ставлення індивіда до іншої людини, групи, що виявляється у ворожості, непривітності, недоброзичливості.

Апатія – стан емоційної пасивності, інертності, байдужості до подій оточуючого середовища.

Арбітр – посередник, третейський суддя.

Асоціація (психологічна) – зв’язок між психічними явищами, за яким актуалізація сприйняття одного об’єкта призводить до появи іншого.

Атрофія – дегенерація (розпад) органічної структури.

Афект – короткочасне сильне душевне хвилювання, що супроводжується різко вираженими діями і змінами у функціонуванні внутрішніх органів.

Баланс сил – відносно рівноважний розподіл силового потенціалу між можливими супротивниками.

Бойкот – 1) відмова від роботи, від участі в чому-небудь як спосіб політичної боротьби; 2) припинення відносин у знак протесту проти дій супротивника.

Боротьба – одна з основних форм соціальної взаємодії, містить у собі змагання, протистояння, конфлікт.

Бунт – масові стихійні виступи, що характеризуються агресивністю й короткочасністю. Бунт, як правило, не має конкретного адресату, його причиною є крайнє невдоволення й напруженість. Мета Б. – змінити стан матеріального дефіциту, політичного гноблення, корупції тощо.

Віра – особливий стан психіки, сутністю якого є безумовне прийняття людиною яких-небудь даних, текстів, явищ або власних уявлень, котрі виступають у подальшому як його особисте «Я» і визначають вчинки, судження, оцінки, поведінку в цілому.

Вербальний – словесний.

Влада –це реальна можливість здійснювати свою волю, нав’язуючи її іншим людям за допомогою таких інститутів як авторитет, право, насильство. Соціальне призначення В. полягає в тому, що за її допомогою досягаються певні цілі, уможливлюється виконання певних функції на користь соціальної системи, вста­новлюються відносини між людьми та їх групами. В. дозволяє виражати суспільні, групові та індивідуальні інтереси. Її основними ознаками є територія, монополія на при­мус, тривалість, легітимність, а основними видами – економічна, політична, духовна, сімей­на.

Влада традиційна – влада, що ґрунтується на традиціях та звичаях.

Вплив – процес і результат зміни індивідом поведінки іншої людини, її настанов, уявлень, оцінок.

Волюнтаризм – ідеалістична течія в філософії та психології, яка признає волю особливою надприродною силою, що лежить в основі буття у цілому, і психіки зокрема.

Воля – здатність людини до самодетермінації та саморегуляції своєї діяльності в різноманітних умовах з метою досягнення певного результату.

Галюцинації – патологічне порушення сприйняття об’єктів, які в даний момент можуть і не бути в полі органів відчуття.

Геніальність – вищий рівень розвитку здібностей.

Гомеостаз – динамічна рівновага будь-якої системи, що зберігається завдяки протидії порушуючим цю рівновагу чинникам.

Група – обмежена в розмірах спільнота людей, що виділяється із соціального цілого на основі певних ознак (характеру діяльності, соціальної належності, структури, рівня розвитку й ін.). Групи за розміром поділяються на великі, малі і мікрогрупи. За суспільним статусом визначають формальні і нефор­мальні групи. За рівнем розвитку: групи низького рівня (асоціація, дифузна група) і групи високого рівня – колектив.

Група мала – група, визначним критерієм якої є контактна взаємодія.

Девіантна поведінка – поведінка із соціально-психологічними відхиленнями.

Депресія – стан психологічної пригніченості.

Діалог – змінний обмін репліками (відповідями у виді слова, дії, жесту) двох і більше людей.

Динамічний стереотип – інтегральна система умовно-рефлекторних відповідей, відповідних сигнальній, порядковій і часовій характеристиці стимульного ряду.

Дружба – вид стійких індивідуальних вибіркових міжособистих відносин, які характеризуються взаємною симпатією, взаєморозумінням, взаємними очікуваннями і перевагами.

Ефективність – це результативність управління, яка одержана при виконанні відповідних умов, що створюються особливостями ресурсів. Економічна ефективність управління – це функція двох змінних: затрат на утримання апарату управління і результатів управлінської діяльності об’єкта.

Зайнятість населення – соціально-економічна категорія, що характеризує включеність населення в суспільне виробництво.

Заміщення – захисний механізм, покликаний забезпечити рівновагу в організмі за рахунок задоволення потреби іншими способами, формами тощо.

Індивід – окрема людина як представник роду людського.

Інстинкт – сукупність вроджених компонентів поведінки і психіки.

Інтелект – рівень розвитку розумових здібностей індивіда.

Інтеріоризація – формування внутрішніх структур психіки за рахунок освоєння структур соціальної діяльності.

Інтуїція – знання, отримані без усвідомлення шляхів і умов їх отримання, внаслідок чого суб’єкт має їх як результат безпосередньо.

Інформація – це сукупність відомостей (даних) про стан, функціонуван­ня і розвиток об’єкта управління. Постає як предмет та продукт управлінсь­кої праці та існує у відповідних носіях.

Клімат соціально-психологічний – соціально-психологічний стан колективу, характер ціннісних орієнтацій, міжособових відно­син і взаємних очікувань у ньому.

Когнітивна карта – (від cognitio – знання, пізнання) образ знайомого просторового оточення.

Когнітивний конфлікт – конфлікт в основі якого лежать вірування, думки, цінності, наміри, образи.

Колектив трудовий – організована спільнота людей, об’єд­наних спільною працею, що здійснюється в межах певної форми власності й відносинами співробітництва, взаємодопомоги і взаєм­ної відповідальності, інтересами, ціннісними орієнтаціями, установ­ками та нормами поведінки.

Комплекс неповноцінності –стійка віра людини у власну неповноцінність. Наявність комплексу неповноцінностіведе до неврозів.

Конкуренція – організація міжособистої взаємодії, в основі якої лежить протиборство з іншими людьми, за досягнення однієї й тієї ж мети.

Конфлікт – крайня форма зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, поглядів чи думок суб’єктів взаємодії.

Конформність – податливість людини реальному чи уявному тиску групи, що проявляється в зміні поведінки та настанов згідно з позицією, яка раніше не розділялась із позицією більшості.

Кооперація – організація форм міжособистої взаємодії, яка базується на поєднанні зусиль учасників для досягнення спільної мети за одночасним поділом ролей і обов’язків.

Лідер – член групи, за яким вона признає право ухвалювати відповідальні рішення в значимих для неї ситуаціях.

Менеджеризм – управлінська доктрина, яка розкриває роль управлінців у суспільному розвитку, розділяючи функції власності та управління.

Методи управління – становлять способи і прийоми впливу керуючої підсистеми на керовані. Основними методами вважаються економічні, організаційно-розпорядчі та соціально-психологічні.

Методологія теорії управління – це сукупність методологічних принципів і методів дослідження, які застосовуються в соціології управління.

Міжгрупова дискримінація – встановлення різниці між власною та іншою групами в основі якої лежить боротьба за певні привілеї.

Мотив – побудник до діяльності чи певної поведінки.

Мотивація – 1) раціональне пояснення суб’єктом причин дій вказівками на прийнятні для нього і його групи умови, що змусили вибрати такий спосіб поведінки; 2) спонукання до активності в діяльності суб’єкта, пов’язана з намаганням задовольнити певні потреби.

Наукове управління – свідоме використання суб’єктом управ­ління відносин влади, матеріальних і людських ресурсів, наукових знань для отримання результатів, в яких якнайповніше реалізу­ється мета.

Планування соціального розвитку – метод соціального управ­ління, який покликаний урахувати соціально-економічні наслідки техно-економічного розвитку, визначити перспективи змін, виявити резерви виробництва, сприяти досягненню соціальних цілей.

Плинність кадрів – соціально-економічний процес зміни персонального складу трудових організацій, що впливає на життя тру­дових колективів, су­спільства загалом.

Навички – дії, сформовані шляхом повторення, що характеризуються високим ступенем засвоєння і відсутністю поелементного свідомого регулювання та контролю.

Норми групові – сукупність правил і вимог, що виробляються в кожній реально функціонуючій групі та виконують роль регулятора поведінки.

Об’єкт соціології управління – це реальна система управління суспільством, спільнотою та їх структурними елементами, дійсність, що існує поза свідомістю людини.

Організаційні структури – це організаційна характеристика побу­дови управління відповідною ланкою суспільства.

Паніка – наростаючий стан масового страху перед дійсною чи уявною загрозою, який блокує спроможність до раціональної оцінки подій, мобілізації волі й організації сумісної протидії.

Перцепція – сприйняття, розуміння й оцінка соціальних об’єктів та самих себе.

Поведінка – притаманна живим істотам взаємодія з навколишнім середовищем, опосередкована їх зовнішньою (рухом) і внутрішньою (психічною) активністю.

Поділ праці – диференціація видів трудової діяльності, що відбувається в суспільстві в процесі історичного розвитку.

Поступок – свідома дія, що розцінюється як акт морального самовизначення людини, в якому вона стверджує себе як особистість в своєму ставленні до іншої людини, групи суспільства, природи в цілому.

Потреба – стан, що характеризується відчуттям необхідності (потреби) в матеріальних чи духовних об’єктах, які необхідні для існування, розвитку і функціонування.

Праця – фундаментальна форма діяльності людини, що створює всю сукупність предметів, необхідних для задоволення її потреб.

Предмет соціології управління – це те, на що спрямована пізнаваль­на, творча, практична діяльність, тобто що досліджується.

Престиж – міра визнання суспільством заслуг індивіда.

Процес управління – це функціонування системи управління або реалізація системою функцій управління. Під процесом управління розуміється сутність операцій, які групуються у блоки інформації, ситуацій і ухвалення рішень.

Рішення – це система дій, спрямована на здійснення керуючого впливу за відповідним організаційним планом. Продуманий намір досягти цілі, ухвалення рішення є завершальним етапом процесу управління.

Розуміння – здатність осягнути сутність і зміст чого-небудь.

Роль – соціальна функція особистості, яка відповідає ухваленим у суспільстві нормам, спосіб поведінки людей в залежності від їх статусу в системі міжособистих відносин.

Система управління – це відповідне утворення, основними елемента­ми якого є люди і зв’язки. Система управління об’єднує структуру і функції та поділяється на керуючу й керовану підсистеми.

Ситуація – це положення, стан об’єкта на конкретний момент. Під ситуацією розуміється сукупність умов та обставин, що створюють певне становище, викликають взаємини між колективами і системами управління.

Соціалізація – процес та результат засвоєння індивідом соціального досвіду.

Соціальна технологія – науково обґрунтовані способи ре­алізації соці­ального проекту, досягнення проектованого стану соці­ального об’єкта. Характерними рисами соціальної технології є: масо­вість, простота, гнучкість, канонізація принципів, стандартизація ре­комендацій. Технологізація є необхідною передумовою соціально-інженерної діяльності незалежно від того, в яких масштабах (на якому рівні) вона здійснюється.

Соціальне проектування – діяльність щодо створення образу майбутнього стану соціального об’єкта, що ґрунтується на соціально-науко­вому (зокрема соціологічному) знанні. На сучасному рівні розвитку суспільної науки та соціальної практики соціальне проек­тування (як і соціальні технології) часто-густо постає як компонент соціально-інженерної діяльності.

Соціальний показник – якісно-кількісна характеристика об’єк­та, яка свідчить про міру наближення його стану до належного, нормального. Використання соціальних показників – необхідний спосіб здійснення соціально-інженерної діяльності.

Соціально-інженерна діяльність – різновид соціально-прак­тичної діяльності, за допомогою якої соціально-наукове (зокрема соціологічне) знання трансформується у безпосередню перетворю­вально-практичну діяльність. Соціально-інженерна діяльність здій­снюється на базі соціального проектування та соціальних техно­логій на різних рівнях: окремих підприємств, на регіональному і державному (для перетворення соціальних інсти­туцій). Соціально-інженерна діяльність передбачає використання соціальних показників.

Соціологія праці й управління – галузь соціології, яка вивчає трудову діяльність як соціальний процес, соціальні чинники підви­щення ефективності праці, закономірності, форми й методи цілеспря­мованого впливу на соціальні структури і процеси, що мають місце в організаціях і суспільстві.

Соціологія управління – це галузь соціології, яка вивчає закономірності, форми та методи цілеспрямованого впливу на соціальні відносини, структури і процеси суспільства, спільнот, особистостей.

Стереотип – стійкий та спрощений образ соціального об’єкта (індивіда, групи, події тощо) в умовах дефіциту інформації, як результат узагальнення попереднього досвіду, нерідко упереджених уявлень, характерних для певної спільноти.

Стимулювання праці – метод впливу на трудову поведінку працівника через задоволення різних потреб особистості, що висту­пає як винагорода за трудове зусилля.

Структура соціально-професійна – соціальна форма поділу праці, що розглядається з боку її матеріально-речового змісту.

Суб’єкт – індивід чи група – носій, джерело активності.

Суїцид – акт самогубства, здійсненого людиною в умовах глибокого і сильного психічного розладу. Причини криються в особистісних деформаціях, психотравмуючих обставинах та моральній організації суспільства.

Теорія – комплекс поглядів та ідей, які дають можливість витлумачувати та пояснювати факти. Теорію вважають найвищою формою організації знання. Вона відіграє важливу роль у формулю­ванні проблеми та гіпотези, а також при аналізі первинної соціоло­гічної інформації.

Теорія соціологи управління – це сукупність наукових положень, знань, ідей, гіпотез, концепцій, які пояснюють і роблять умовиводи про явища в суспільстві.

Творчість – діяльність, результатом якої є створення нових матеріальних чи духовних цінностей.

Технічні засоби управління – це пристрої, засоби, призначені для механізації управлінської праці. Вони містять комп’ютери, засоби зв’язку і орг.­техніки.

Управління соціальне – один із основних видів управління, функції якого полягають у забезпеченні реалізації потреб прогре­сивного розвитку суспільства і його підсистем.

Управлінська праця – це доцільна діяльність управлінського персоналу, яка містить працю керівника, спеціаліста і технічного виконавця.

Управлінські відносини – це зв’язки елементів у соціально-економічній системі, що є об’єктом вивчення теорії управління, зв’язки людей у процесі їх спільної діяльності.

Фанатизм – непереборна й виключаюча альтернативи відданість індивіда певним переконанням, що знаходить своє віддзеркалення в діяльності та спілкуванні, готовності пожертвувати життям, нетерпимості до інакомислення, підвищеній емоціональності, ігноруванні чужих цінностей і моральних устоїв.

Фобії – нав’язливе неадекватне переживання страхів конкретного змісту, що охоплює людину у визначених (фобічних) обставинах і супроводжується вегетативними дисфункціями (ритм серця, потовиділення тощо).

Фрустрація – одна із форм стресу, яка виражається як переживання невдачі, неможливості досягнення мети. Супроводжується цілою гамою негативних емоцій: гнів, роздратування, відчуття провини. Негативно впливає на особистість.

Харизма – наділення особистості властивостями, що викликають поклоніння перед нею і безумовну віру в неї. Явище характерне для малих і особливо для великих груп, в яких персоніфікуються їх ідеали.

Цінність – еталон необхідного.


СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андреева Г.М. Социальная психология / Г.М. Андреева. – М.: Аспект-пресс, 2004. – 366 с.

2. Анфшатов В.С. Системный анализ в управлении: учебное пособие / В.С. Анфшатов, А.А. Емельянов, А.А. Кукушкин. – М., 2002. – 246 с.

3. Бабосов Е.М. Социология управления / Е.М. Бабосов. – Мн.: ТетраСистемс, 2001. – 205 с.

4. Безначальна Р. Шляхи боротьби з паталогією організацій / Р. Безначальна // Соціальний працівник. – 2007. – № 2. – С. 16-21.

5. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество / Д. Белл. – М., 1999. – 356 с.

6. Бергер П. Социальное конструирование реальности / П. Бергер, Т.М. Лукман. – М., 1995. – 365 с.

7. Бойков В. Профессиональная культура государственной службы / В. Бойков // Социологические исследования. – 1999. – № 2. – С. 32-41.

8. Большаков С.Н. Принцип субсидиарности в современном демократическом управлении: концептуальные подходы: автореф. Дис... д-ра филос. наук. – СПб., 2006. – 37 с.

9. Бранский В.П. Глобализация и синергетическая философия истории / В.П. Бранский, С.Д. Пожарский // Общественные науки и современность. – 2006. – № 1. – С. 12-19.

10. Бурдье П. Социология политики / Пьер Бурдье. – М., 1993. – 348 с.

11. Бурега В.В. Менеджмент: этносоциальный аспект / В.В. Бурега. – К.: Наук. думка, 1999. – 146 с.

12. Бурега В.В. Социально-адекватное управление: концептуализация модели: монография / В.В. Бурега. – Донецк, 2005. – 171 с.

13. Валерстайн Э. После либерализма / Эммануил Валерстайн. – М., 2003. – 294 с.

14. Вебер, М. Избранные произведения [Текст]: / Макс Вебер. – М., 1990. – 278 с.

15. Вебер М. Типы господства / Макс Вебер // Социологические исследования. – 1988. – № 5. – С. 139-147.

16. Великие мыслители Востока. – М.: КРОН-ПРЕСС, 1999. – 656 с.

17. Виханский О.С. Стратегическое управление / О.С. Виханский. – М.: Изд-во МГУ, 1995. – 178 с.

18. Власть и элиты современной России: сб. науч. статей / под ред. А.В. Дуки. – СПб.: Социологическое общество им. М.М. Ковалевского, 2003. – 416 с. – ISBN 5-94348-036-6.

19. Гапоненко А.Л. Стратегическое управление / А.Л. Гапоненко. – М.: Омега-Л, 2003. – 388 с.

20. Гвишиани Д.М. Организация и управление / Д.М. Гвишиани. – М., 1998. – 157 с.

21. Гидденс Э. Социология / Э. Гидденс. – М.: Едиториал УРСС, 2005. – 632 с. – ISBN 5-354-01093-4.

22. Граждан В.Д. Деятельность и управление (социологический аспект) / В.Д. Граждан. – М., 1998. – 147 с.

23. Грейсон, Дж. Американский менеджмент на пороге XXI века [Текст]: / Дж. Грейсон. – М., 1991. – 274 с.

24. Гурьянов С.Т. О предмете «Социология управления» / С.Т. Гурьянов // Труд и социальные отношения. – 2004. – № 2. – С. 23-31.

25. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского язика. Т. 4 / В.И. Даль. – М., 1994.

26. Дарендорф Р. Современный социальный конфликт политической свободы / Р. Дарендорф. – М., 2002. – 378 с.

27. Девятко И.Ф. Методы социологического исследования / И.Ф. Девятко. – М.: КДУ, 2006. – 296 с. – ISBN 5-98227-096-2.

28. Димитрова Л.М. Соціологія управління та організацій: навчальний посібник / Л.М. Дмитрова. – К.: ІВЦ Видавництво «Політехніка», ТОВ «Ліра-К», 2005. – 156 с. – ISBN 966-622-176-4.

29. Дракер П. Посткапиталистическое общество / Питер Дракер // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / под ред. В.Л. Иноземцева. – М.: Academia, 1999. – 640 с.

30. Дракер П. Практика менеджмента / Питер Дракер. – М.; СПб.; К., 2002. – 285 с.

31. Дракер П. Рынок. Как выйти в лидеры. Практика и принципы / Питер Дракер. – М., 1992. – 248 с.

32. Дракер П. Труд и управление в современном мире / П. Дракер // США – экономика, политика, идеология. – 1993. – № 5. – С. 17-26.

33. Дракер П. Эффективное управление / Питер Дракер. – М., 1998. – 267 с.

34. Дюркгейм, Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение [Текст]: / Эмиль Дюркгейм. – М., 1995. – 423 с.

35. Жарковская Е.П. Антикризисное управление / Е.П. Жарковская. – М.: Омега-Л, 2004. – 260 с.

36. Заславская Т.И. Современное российское общество. Социальный механизм трансформации / Т.И. Заславская. – М., 2004. – 457 с. – ISBN 5-7749-0366-4.

37. Захаров Н.Л. Система регуляторов социального действия российских государственных служащих (теоретико-социологический анализ): дис... д-ра социол. наук. – М., 2002. – 36 с.

38. Зборовский Г.Е. Социология управления: учебное пособие / Г.Е. Зборовский, Н.Б. Костина. – М., 2004. – 213 с.

39. Зинченко Г.П. Социология управления / Г.П. Зинченко. – Ростов н/Д.: Феникс, 2004. – 384 с. – ISBN 5-222-05124-2

40. Иванов В.Я. Управленческая парадигма XIX века. Т. I. / В.Я. Иванов, А.В. Иванов, А.О. Доронин. – M., 2002. – 270 с.

41. История теоретической социологии. В 4 т. / отв. ред. Ю.Н. Давыдов. – М., 2002. – 458 с.

42. Іпатов Е.Ф. Психологія управління в бізнесі: навч. посіб. для бакалаврів усіх форм навч. / Е.Ф. Іпатов, В.В. Павловський, К.М. Левківський. – Харків; К.: НМЦВО, 2000. – 189 с.

43. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента / Н.И. Кабушкин. – М., 1999. – 215 с.

44. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс. – М., 2000. – 326 с.

45. Кобылицкий Н.Г. К вопросу становления научной парадигмы / Н.Г. Кобылицкий // Социс. – 2005. – № 3. – С. 96-105.

46. Ковалёв А.Д. Порядок социальный: словарь / А.Д. Ковалёв // Современная западная социология. Словарь. – М., 1990. – 158 с.

47. Козловски П. Современность постмодерна / П. Козловски // Вопросы философии. – 1995. – № 10. – С. 35-34.

48. Кравченко А.И. Социология / А.И. Кравченко. – М.; Екатеринбург, 1999. – 587 с.

49. Кравченко А.И. Социология управления: фундаментальный курс: учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений / А.И. Кравченко, И.О. Тюрина. – М.: Академический проект; Трикста, 2004. – 645 с.

50. Крыштановская О.В. Бизнес – элита и олигархи: итоги десятилетия / О.В. Крыштановская. –М, 2002. – 237 с.

51. Куртиков Н.А. Психология и социология управления / Н.А. Куртиков. – М., 2005. – 170 с.

52. Лапин Н.И. Общая социология / Н.И. Лапин. – М., 2006. – 217 с.

53. Локк Дж. Избранные философские произведения. Т. 1-2 / Дж. Локк. – М., 1960. – 437 с.

54. Лукашевич М.П. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: навчальний посібник / М.П. Лукашевич, М.В. Туленков. – 2-ге вид., допов. і випр. – К.: МАУП, – 2004. – 464 с.

55. Лукичева Л.И. Управление организацией / Л.И. Лукичева. – М.: Омега-Л, 2004. – 354 с.

56. Магура М. Оценка работы персонала, подготовка и проведение аттестации / М. Магура // Управление персоналом. – 2002. – № 9. – С.46-53.

57. Мангейм К. Диагноз нашего времени / К. Мангейм. – М., 1994. – 327 с.

58. Маринец И.Н. Содержание и классификация организационных инменений / И.Н. Маринец // Экономист. – 2005. – № 7. – С.15-18.

59. Марш Дон Е. Введение / Дон. Е. Марш // Современное управление. Энциклопедический справочник. Т. 1. – М., 1997. – 395 с.

60.Масионис Дж. Социология / Джон Масионис; пер. с англ. З. Замчук, С. Комаров, А. Смирнов. 9-е изд. – СПб.: Питер, 2004. – 752 с. – ISBN 5-94723-649-4.

61. Мерзляков А.А. Диагностическое исследование в технологии участия граждан в реализации градостроительного проекта / А.А. Мерзляков // Социологические исследования. – 2007. – № 3. – С. 58-67.

 

62. Мертон Р. Социальная структура и аномия / Р. Мертон // Социологические исследования. – 1992. – № 3-4.

63. Мескон М.Х. Основы менеджмента / М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. – М., 1992. – 658 с.

64. Мысин Н.В. Теория и история социального управления / Н.В. Мысин. – СПб., 2000. – 276 с.

65. Мыслители Греции. От мифа к логике: сочинения. – М.: ЗАО ЭКСМО-ПРЕСС; Харьков: Фолио, 1998. – 832 с.

66. Некрасов А.И. Соціологія / А.И. Некрасов. Сер. «Підручники і навчальні посібники». – Ростов н/Д.: Фенікс, 2000. – 292 с.

67. Общий менеджмент / под ред. А.К. Казанцева. – М., 1999.

68. Панарин А.С. Глобальное политическое прогнозирование / А.С. Панарин. – М., 2002. – 438 с.

69. Паниотто В.И. Качество социологической информации / В.И. Паниотто. – К., 1986. – 278 с.

70. Парсонс Т. Понятие общества: компоненты и их взаимоотношения / Т. Парсонс // Теория и история экономических и социальных институтов и систем. Структуры и институты. – М., 1993. – 276 с.

71. Пирогов Г.Г. Социальная справедливость: генезис идей / Г.Г. Пирогов, Б.А. Ефимов // Социологические исследования. – 2008. – № 9. – C. 3-11.

72. Полторак В.А. Социология. Основы социологии труда и управления / В.А. Полторак. – К.: УМК ВО, 1992. – 357 с.

73. Попов А.В. Теория и организация американского менеджмента / А.В. Попов. – М., 1991. – 166 с.

74. Поппер К. Нищета историцизма / К. Поппер // Вопросы философии. – 1992. – № 9. – С.37-45.

75. Пригожин А.И. Методы развития организаций / А.И. Пригожин. – М.: МЦФЭР, 2003. – 229 с.

76. Пригожин А.И. Организационные управленческие паталогии / А.И. Пригожин // Общественный науки и современность. – 2005. – № 4. – С. 16-23.

77. Пригожин А.И. Сущность переходных процессов: сб. статей / А.И. Пригожин // Социология перестройки. – М., 1988. – 412 с.

78. Радаев В.В. Понятие капитала, формы капитала и их конвертация / В.В. Радаев // Общественные науки и современность. – 2003. – № 2. – С. 57-66.

79. Радаев В.В. Социальная стратификация: учебное пособие / В.В.Радаев, О.И.Шкаратан. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 318 с. – ISBN 5-7567-0119-2.

80. Ритцер Дж. Современные социологические теории / Дж. Ритцер. – М., 2002.

81. Романов П.В. Социология менеджмента и организаций / В.П. Романов. – Ростов н/Д.: Феникс, 2004. – 288 с. – ISBN 5-222-05189-х.

82. Рузавин Г.И. Самоорганизация и организация в развитии общества / Г.И. Рузавин // Вопросы философии. – 1995. – № 8. – С. 24-33.

83. Саймон Г. Менеджмент в организациях / Г. Саймон, Д. Синтбург, В. Томпсон. – М., 1995. – 237 с.

84. Сергейчук А.В. Социология управления / А.В. Сергейчук. – СПб., 2002. – 335 с.

85. Смелзер Н. Социология / Н. Смелзер. – М.: Феникс, 1994. – 675 с.

86. Соколова В.А. Основы социологии / В.А. Соколова. Сер. «Учебники и учебные пособия». – Ростов н/Д.: Феникс, 2000. – 192 с.

87. Соловьев В.С. Критика отвлеченных начал / В.С. Соловьев // Философское начало цельного знания. – Мн.: Харвест, 1999. – С. 398-868.

88. Сорокин П. Общедоступный учебник социологии: статьи разных лет / П. Сорокин. – М., 1994. – 438 с.

89. Соцiологiя: навчальний посібник / за ред. С.О. Макеєва. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2008. – 566 с. – ISBN 978-966-620-267-6.

90. Соцiологiя: навчальний посібник / уклад.: В.В. Бурега, М.І. Гаврилов, Т.В. Єрескова та ін.; за заг. ред. В.В. Буреги, О.В. Мазурика. – 3-тє вид. – Донецьк: ДонДУУ, 2006. − 391 с.

91. Социальное управление. Ч. I, II / под ред. В.Н. Иванова, В.И. Патрушева и др. – М., 2004. – 312 с.

92. Социальный менеджмент / С.Д. Ильенкова, В.Н. Журавлева, Л.Л. Козлова и др.; под ред. С.Д. Ильенковой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 271 с.

93. Социологическая информация в упралении: роль и методы получения и обработки: учебное пособие. – М.: МАКС Пресс, 2006. – 324 с. – ISBN 5-317-01510-3.

94. Социология в России / под ред. В.А. Ядова. – 2-е изд., перепеч. – М., 1998. – 423 с.

95. Социология управления: вчера, сегодня, завтра: сб. трудов / под ред. Д.С. Клементьева, Л.Г Судас. – М., 2002. – 268 с.

96. Социология: наука об обществе: учебное пособие / под общ. ред. В.П. Андрущенко, Н.И. Горлач. – Харьков: Рубикон, 1997. – 318 с.

97. Спенсер Г. Синтетическая философия / Г. Спенсер. – К.: Ника-Центр, 1997. – 512 с.

98. Стиглиц Дж. Глобализация: тревожные тенденции / Дж. Стиглиц. – М., 2003. – 456 с.

99. Стрикель О.А. Взаимоотчуждение личности и системы управления как фактор разрушения системы изнутри / О.А. Стрикель // Актуальные проблемы управления. Вып. 5. – М., 2004. – 378 с.

100. Тейлор С. Социальная психология / С. Тейлор. – СПб.: Питер, 2004. – 580 с.

101. Тейлор У.Ф. Принципы научного менеджмента / У.Ф. Тейлор // Контролинг. – М., 1991. – 245 с.

102. Теория самоорганизации индивидуума и социума. – СПб., 2002. – 157 с.

103. Теория управления: єнциклопедический словарь. 3-е изд. – М., 2004. – 326 с.

104. Тихонов А.В. К проблеме методологических уровней анализа управления / А.В. Тихонов // Управление: интеллект и субъективность. – СПб., 2000. – 423 с.

105. Тихонов А.В. Проблемы формирования в России социального института управления. В 4 кн. Кн. 3 / А.В. Тихонов / отв. ред. Е.Г. Ясин // Модернизация экономики России: социальный контекст. – М., 2004. – 368 с.

106. Тихонов А.В. Роль социологии труда в становлении социологии управления / Социальные проблемы труда в современном обществе: сб / А.В.Тихонов. – СПб., 1999. – 264 с.

107. Тихонов А.В. Социология управления / А.В. Тихонов. – М.: «Канон+» РООИ «Реабилитация», 2007. – 472 с. – ISBN 978-5-88373-153-1.

108. Тойнби А. Постижение истории / А. Тойнби. – М., 1991. – 363 с.

109. Тоффлер Э. Третья волна / Э. Тоффлер. – М., 1980. – 342 с.

110. Тощенко Ж.Т. Социология. Общий курс / Ж.Т. Тощенко. – М.: Прометей, 1994. – 563 с.

111. Тощенко Ж.Т. Новое в социологии труда / Ж.Т. Тощенко. – М., 2003. – 413 с.

112. Турен А. Возвращение человека действующего. Очерк социологии / А. Турен. – М., 1998. – 347 с.

113. Удальцова М.В. Социология управления: учебник / М.В. Удальцова. – М., 2002. – 357 с.

114. Удальцова М.В. Социология и психология управления: учебное пособие. Сер. «Учебники и учебные пособия» / М.В. Удальцова, Л.К. Аверченко. – Ростов н/Д.: Феникс, 2001. – 436 с.

115. Управление и власть / под ред. О.Я. Гелиха, В.Н. Мининой. – СПб., 2004. – 233 с.

116. Управление организацией / под ред. А.Г. Поршнева, З.П. Румянцевой, Н.А. Соломатина. – М.: ИНФРА, 1998. – 326 с.

117. Уткин Э.А. Управление компанией / Э.А. Уткин. – М., 1997. – 348 с.

118. Файоль А. Общее и промышленное управление / А. Файоль // Управление – это наука и искусство. − М., 1992. – С. 25-38.

119. Филонович С.Р. Теория жизненных циклов организации / С.Р. Филонович, Е.И. Кушелевич // Социологические исследования. – 2004. – № 10. – С. 63-71.

120. Фролов И.Т. Органический детерминизм, технология и целевой подход в исследовании / И.Т. Фролов // Вопросы философии. – 1970. – № 10. – С. 24-36.

121. Фролов С.С. Социология организаций: учебник / С.С. Фролов. – М., 2001. – 435 с.

122. Фукуяма Ф. Великий разрыв / Ф. Фукуяма. – М., 2003. – 458 с.

123. Хабермас Ю. Отношения между системой и жизненным миром в условиях позднего капитализма / Ю. Хабермас // Теория и история экономических и социальных институтов и систем. Структуры и институты. М., 1993. – С. 254-275.

124. Чалдини Р. Социальная психология. Влияние / Р. Чалдини. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. – 412 с.

125. Чернявський А.Д. Організація управління: навчальний посібник / А.Д. Чернявський. – К.: МАУП, 1998. – 385 с.

126. Шабанова М.А. Социоэкономика: от парадигмы к новой науке / М.А. Шабанова // Общественные науки и современность. – 2006. – № 1. – С. 16-25.

127. Шевелев В.Н. Социология управления: учеб. пособ. для высш. шк. / В.Н. Шевелев. – Ростов н/Д.: Феникс, 2004. – 352 с. – ISBN 5-222-04974-4.

128. Штомпка П. Социология. Анализ современного общества / Петр Штомпка; пер. с польск. С.М. Червонной. – М.: Логос, 2005. – 664 с. – ISBN 978-5-98704-024-8.

129. Щекин Г.В. Основы социального управления / Г.В. Щекин. – К.: МАУП, 2000. – 245с.

130. Щокін Г.В. Закони соціального розвитку і управління / Г.В. Щокін. – К.: МАУП, 2006. – 236 с.

131. Якуба О.О. Соціологія: навчальний посібник / О.О. Якуба. – Харків: Константа, 1996. – 192 с.

 


 

 

Навчальне видання

 

Date: 2015-05-05; view: 525; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.007 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию