Главная Случайная страница



Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника







Стислий словник основних понять





Авторитарність–соціально-психологічна характеристика особистості, що віддзеркалює її прагнення максимально підпорядкувати своєму впливу партнерів по взаємодії.

Авторитет– 1) вплив індивіда, що базується на його становищі в су­спільстві, посаді, яку він обіймає, статусі; 2) визнання за індивідом права на ухвалення рішення в умовах спільної діяльності.

Агресія– індивідуальна чи колективна поведінка, дії спрямовані на нанесення фізичних чи психічних пошкоджень або нищення людини чи групи.

Адаптація соціальна– постійний процес активного пристосування індивіда до умов соціального середовища.

Адаптація трудова – процес активного пристосування інди­віда до трудової ситуації, що змінилася.

Активність трудова – характеристика трудової діяльності, яка виражає міру реалізації інтелектуального і фізичного потенціалу працівника.

Алгоритм–визначений порядок дій, виконання якого дозволяє вирішити завдання даного класу.

Альтруїзм – система ціннісних орієнтацій, за якої критерієм моральності є інтереси другої людини.

Амбівалентність – двоїсте ставлення людини до якого-небудь об’єкта, що обумовлює суперечливість відповідних поведінкових проявів.

Аналогія – схожість між об’єктами в певному відношенні.

Антагонізм – непримиренне протиріччя. Антагоністам властива тенденція до застосування насильства.

Антипатія– стійке негативне емоційне ставлення індивіда до іншої людини, групи, що виявляється у ворожості, непривітності, недоброзичливості.

Апатія – стан емоційної пасивності, інертності, байдужості до подій оточуючого середовища.

Арбітр – посередник, третейський суддя.

Асоціація (психологічна) – зв’язок між психічними явищами, за яким актуалізація сприйняття одного об’єкта призводить до появи іншого.

Атрофія – дегенерація (розпад) органічної структури.

Афект – короткочасне сильне душевне хвилювання, що супроводжується різко вираженими діями і змінами у функціонуванні внутрішніх органів.

Баланс сил– відносно рівноважний розподіл силового потенціалу між можливими супротивниками.



Бойкот – 1) відмова від роботи, від участі в чому-небудь як спосіб політичної боротьби; 2) припинення відносин у знак протесту проти дій супротивника.

Боротьба – одна з основних форм соціальної взаємодії, містить у собі змагання, протистояння, конфлікт.

Бунт– масові стихійні виступи, що характеризуються агресивністю й короткочасністю. Бунт, як правило, не має конкретного адресату, його причиною є крайнє невдоволення й напруженість. Мета Б. – змінити стан матеріального дефіциту, політичного гноблення, корупції тощо.

Віра– особливий стан психіки, сутністю якого є безумовне прийняття людиною яких-небудь даних, текстів, явищ або власних уявлень, котрі виступають у подальшому як його особисте «Я» і визначають вчинки, судження, оцінки, поведінку в цілому.

Вербальний – словесний.

Влада–це реальна можливість здійснювати свою волю, нав’язуючи її іншим людям за допомогою таких інститутів як авторитет, право, насильство. Соціальне призначення В. полягає в тому, що за її допомогою досягаються певні цілі, уможливлюється виконання певних функції на користь соціальної системи, вста­новлюються відносини між людьми та їх групами. В. дозволяє виражати суспільні, групові та індивідуальні інтереси. Її основними ознаками є територія, монополія на при­мус, тривалість, легітимність, а основними видами – економічна, політична, духовна, сімей­на.

Влада традиційна – влада, що ґрунтується на традиціях та звичаях.

Вплив– процес і результат зміни індивідом поведінки іншої людини, її настанов, уявлень, оцінок.

Волюнтаризм – ідеалістична течія в філософії та психології, яка признає волю особливою надприродною силою, що лежить в основі буття у цілому, і психіки зокрема.

Воля – здатність людини до самодетермінації та саморегуляції своєї діяльності в різноманітних умовах з метою досягнення певного результату.

Галюцинації– патологічне порушення сприйняття об’єктів, які в даний момент можуть і не бути в полі органів відчуття.

Геніальність – вищий рівень розвитку здібностей.

Гомеостаз– динамічна рівновага будь-якої системи, що зберігається завдяки протидії порушуючим цю рівновагу чинникам.

Група– обмежена в розмірах спільнота людей, що виділяється із соціального цілого на основі певних ознак (характеру діяльності, соціальної належності, структури, рівня розвитку й ін.). Групи за розміром поділяються на великі, малі і мікрогрупи. За суспільним статусом визначають формальні і нефор­мальні групи. За рівнем розвитку: групи низького рівня (асоціація, дифузна група) і групи високого рівня – колектив.

Група мала – група, визначним критерієм якої є контактна взаємодія.

Девіантна поведінка – поведінка із соціально-психологічними відхиленнями.

Депресія– стан психологічної пригніченості.

Діалог – змінний обмін репліками (відповідями у виді слова, дії, жесту) двох і більше людей.

Динамічний стереотип – інтегральна система умовно-рефлекторних відповідей, відповідних сигнальній, порядковій і часовій характеристиці стимульного ряду.



Дружба– вид стійких індивідуальних вибіркових міжособистих відносин, які характеризуються взаємною симпатією, взаєморозумінням, взаємними очікуваннями і перевагами.

Ефективність– це результативність управління, яка одержана при виконанні відповідних умов, що створюються особливостями ресурсів. Економічна ефективність управління – це функція двох змінних: затрат на утримання апарату управління і результатів управлінської діяльності об’єкта.

Зайнятість населення – соціально-економічна категорія, що характеризує включеність населення в суспільне виробництво.

Заміщення– захисний механізм, покликаний забезпечити рівновагу в організмі за рахунок задоволення потреби іншими способами, формами тощо.

Індивід– окрема людина як представник роду людського.

Інстинкт – сукупність вроджених компонентів поведінки і психіки.

Інтелект – рівень розвитку розумових здібностей індивіда.

Інтеріоризація– формування внутрішніх структур психіки за рахунок освоєння структур соціальної діяльності.

Інтуїція– знання, отримані без усвідомлення шляхів і умов їх отримання, внаслідок чого суб’єкт має їх як результат безпосередньо.

Інформація– це сукупність відомостей (даних) про стан, функціонуван­ня і розвиток об’єкта управління. Постає як предмет та продукт управлінсь­кої праці та існує у відповідних носіях.

Клімат соціально-психологічний – соціально-психологічний стан колективу, характер ціннісних орієнтацій, міжособових відно­син і взаємних очікувань у ньому.

Когнітивна карта– (від cognitio – знання, пізнання) образ знайомого просторового оточення.

Когнітивний конфлікт – конфлікт в основі якого лежать вірування, думки, цінності, наміри, образи.

Колектив трудовий – організована спільнота людей, об’єд­наних спільною працею, що здійснюється в межах певної форми власності й відносинами співробітництва, взаємодопомоги і взаєм­ної відповідальності, інтересами, ціннісними орієнтаціями, установ­ками та нормами поведінки.

Комплекс неповноцінності–стійка віра людини у власну неповноцінність. Наявність комплексу неповноцінностіведе до неврозів.

Конкуренція –організація міжособистої взаємодії, в основі якої лежить протиборство з іншими людьми, за досягнення однієї й тієї ж мети.

Конфлікт– крайня форма зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, поглядів чи думок суб’єктів взаємодії.

Конформність– податливість людини реальному чи уявному тиску групи, що проявляється в зміні поведінки та настанов згідно з позицією, яка раніше не розділялась із позицією більшості.

Кооперація – організація форм міжособистої взаємодії, яка базується на поєднанні зусиль учасників для досягнення спільної мети за одночасним поділом ролей і обов’язків.

Лідер– член групи, за яким вона признає право ухвалювати відповідальні рішення в значимих для неї ситуаціях.

Менеджеризм – управлінська доктрина, яка розкриває роль управлінців у суспільному розвитку, розділяючи функції власності та управління.

Методи управління– становлять способи і прийоми впливу керуючої підсистеми на керовані. Основними методами вважаються економічні, організаційно-розпорядчі та соціально-психологічні.

Методологія теорії управління– це сукупність методологічних принципів і методів дослідження, які застосовуються в соціології управління.

Міжгрупова дискримінація – встановлення різниці між власною та іншою групами в основі якої лежить боротьба за певні привілеї.

Мотив – побудник до діяльності чи певної поведінки.

Мотивація – 1) раціональне пояснення суб’єктом причин дій вказівками на прийнятні для нього і його групи умови, що змусили вибрати такий спосіб поведінки; 2) спонукання до активності в діяльності суб’єкта, пов’язана з намаганням задовольнити певні потреби.

Наукове управління – свідоме використання суб’єктом управ­ління відносин влади, матеріальних і людських ресурсів, наукових знань для отримання результатів, в яких якнайповніше реалізу­ється мета.

Планування соціального розвитку – метод соціального управ­ління, який покликаний урахувати соціально-економічні наслідки техно-економічного розвитку, визначити перспективи змін, виявити резерви виробництва, сприяти досягненню соціальних цілей.

Плинність кадрів – соціально-економічний процес зміни персонального складу трудових організацій, що впливає на життя тру­дових колективів, су­спільства загалом.

Навички– дії, сформовані шляхом повторення, що характеризуються високим ступенем засвоєння і відсутністю поелементного свідомого регулювання та контролю.

Норми групові – сукупність правил і вимог, що виробляються в кожній реально функціонуючій групі та виконують роль регулятора поведінки.

Об’єкт соціології управління– це реальна система управління суспільством, спільнотою та їх структурними елементами, дійсність, що існує поза свідомістю людини.

Організаційні структури– це організаційна характеристика побу­дови управління відповідною ланкою суспільства.

Паніка– наростаючий стан масового страху перед дійсною чи уявною загрозою, який блокує спроможність до раціональної оцінки подій, мобілізації волі й організації сумісної протидії.

Перцепція– сприйняття, розуміння й оцінка соціальних об’єктів та самих себе.

Поведінка – притаманна живим істотам взаємодія з навколишнім середовищем, опосередкована їх зовнішньою (рухом) і внутрішньою (психічною) активністю.

Поділ праці – диференціація видів трудової діяльності, що відбувається в суспільстві в процесі історичного розвитку.

Поступок – свідома дія, що розцінюється як акт морального самовизначення людини, в якому вона стверджує себе як особистість в своєму ставленні до іншої людини, групи суспільства, природи в цілому.

Потреба– стан, що характеризується відчуттям необхідності (потреби) в матеріальних чи духовних об’єктах, які необхідні для існування, розвитку і функціонування.

Праця – фундаментальна форма діяльності людини, що створює всю сукупність предметів, необхідних для задоволення її потреб.

Предмет соціології управління– це те, на що спрямована пізнаваль­на, творча, практична діяльність, тобто що досліджується.

Престиж– міра визнання суспільством заслуг індивіда.

Процес управління– це функціонування системи управління або реалізація системою функцій управління. Під процесом управління розуміється сутність операцій, які групуються у блоки інформації, ситуацій і ухвалення рішень.

Рішення– це система дій, спрямована на здійснення керуючого впливу за відповідним організаційним планом. Продуманий намір досягти цілі, ухвалення рішення є завершальним етапом процесу управління.

Розуміння– здатність осягнути сутність і зміст чого-небудь.

Роль– соціальна функція особистості, яка відповідає ухваленим у суспільстві нормам, спосіб поведінки людей в залежності від їх статусу в системі міжособистих відносин.

Система управління– це відповідне утворення, основними елемента­ми якого є люди і зв’язки. Система управління об’єднує структуру і функції та поділяється на керуючу й керовану підсистеми.

Ситуація– це положення, стан об’єкта на конкретний момент. Під ситуацією розуміється сукупність умов та обставин, що створюють певне становище, викликають взаємини між колективами і системами управління.

Соціалізація– процес та результат засвоєння індивідом соціального досвіду.

Соціальна технологія – науково обґрунтовані способи ре­алізації соці­ального проекту, досягнення проектованого стану соці­ального об’єкта. Характерними рисами соціальної технології є: масо­вість, простота, гнучкість, канонізація принципів, стандартизація ре­комендацій. Технологізація є необхідною передумовою соціально-інженерної діяльності незалежно від того, в яких масштабах (на якому рівні) вона здійснюється.

Соціальне проектування – діяльність щодо створення образу майбутнього стану соціального об’єкта, що ґрунтується на соціально-науко­вому (зокрема соціологічному) знанні. На сучасному рівні розвитку суспільної науки та соціальної практики соціальне проек­тування (як і соціальні технології) часто-густо постає як компонент соціально-інженерної діяльності.

Соціальний показник – якісно-кількісна характеристика об’єк­та, яка свідчить про міру наближення його стану до належного, нормального. Використання соціальних показників – необхідний спосіб здійснення соціально-інженерної діяльності.

Соціально-інженерна діяльність – різновид соціально-прак­тичної діяльності, за допомогою якої соціально-наукове (зокрема соціологічне) знання трансформується у безпосередню перетворю­вально-практичну діяльність. Соціально-інженерна діяльність здій­снюється на базі соціального проектування та соціальних техно­логій на різних рівнях: окремих підприємств, на регіональному і державному (для перетворення соціальних інсти­туцій). Соціально-інженерна діяльність передбачає використання соціальних показників.

Соціологія праці й управління – галузь соціології, яка вивчає трудову діяльність як соціальний процес, соціальні чинники підви­щення ефективності праці, закономірності, форми й методи цілеспря­мованого впливу на соціальні структури і процеси, що мають місце в організаціях і суспільстві.

Соціологія управління– це галузь соціології, яка вивчає закономірності, форми та методи цілеспрямованого впливу на соціальні відносини, структури і процеси суспільства, спільнот, особистостей.

Стереотип– стійкий та спрощений образ соціального об’єкта (індивіда, групи, події тощо) в умовах дефіциту інформації, як результат узагальнення попереднього досвіду, нерідко упереджених уявлень, характерних для певної спільноти.

Стимулювання праці– метод впливу на трудову поведінку працівника через задоволення різних потреб особистості, що висту­пає як винагорода за трудове зусилля.

Структура соціально-професійна – соціальна форма поділу праці, що розглядається з боку її матеріально-речового змісту.

Суб’єкт – індивід чи група – носій, джерело активності.

Суїцид – акт самогубства, здійсненого людиною в умовах глибокого і сильного психічного розладу. Причини криються в особистісних деформаціях, психотравмуючих обставинах та моральній організації суспільства.

Теорія – комплекс поглядів та ідей, які дають можливість витлумачувати та пояснювати факти. Теорію вважають найвищою формою організації знання. Вона відіграє важливу роль у формулю­ванні проблеми та гіпотези, а також при аналізі первинної соціоло­гічної інформації.

Теорія соціологи управління– це сукупність наукових положень, знань, ідей, гіпотез, концепцій, які пояснюють і роблять умовиводи про явища в суспільстві.

Творчість– діяльність, результатом якої є створення нових матеріальних чи духовних цінностей.

Технічні засоби управління– це пристрої, засоби, призначені для механізації управлінської праці. Вони містять комп’ютери, засоби зв’язку і орг.­техніки.

Управління соціальне – один із основних видів управління, функції якого полягають у забезпеченні реалізації потреб прогре­сивного розвитку суспільства і його підсистем.

Управлінська праця– це доцільна діяльність управлінського персоналу, яка містить працю керівника, спеціаліста і технічного виконавця.

Управлінські відносини– це зв’язки елементів у соціально-економічній системі, що є об’єктом вивчення теорії управління, зв’язки людей у процесі їх спільної діяльності.

Фанатизм– непереборна й виключаюча альтернативи відданість індивіда певним переконанням, що знаходить своє віддзеркалення в діяльності та спілкуванні, готовності пожертвувати життям, нетерпимості до інакомислення, підвищеній емоціональності, ігноруванні чужих цінностей і моральних устоїв.

Фобії– нав’язливе неадекватне переживання страхів конкретного змісту, що охоплює людину у визначених (фобічних) обставинах і супроводжується вегетативними дисфункціями (ритм серця, потовиділення тощо).

Фрустрація– одна із форм стресу, яка виражається як переживання невдачі, неможливості досягнення мети. Супроводжується цілою гамою негативних емоцій: гнів, роздратування, відчуття провини. Негативно впливає на особистість.

Харизма– наділення особистості властивостями, що викликають поклоніння перед нею і безумовну віру в неї. Явище характерне для малих і особливо для великих груп, в яких персоніфікуються їх ідеали.

Цінність – еталон необхідного.


СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андреева Г.М. Социальная психология / Г.М. Андреева. – М.: Аспект-пресс, 2004. – 366 с.

2. Анфшатов В.С. Системный анализ в управлении: учебное пособие / В.С. Анфшатов, А.А. Емельянов, А.А. Кукушкин. – М., 2002. – 246 с.

3. Бабосов Е.М. Социология управления / Е.М. Бабосов. – Мн.: ТетраСистемс, 2001. – 205 с.

4. Безначальна Р. Шляхи боротьби з паталогією організацій / Р. Безначальна // Соціальний працівник. – 2007. – № 2. – С. 16-21.

5. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество / Д. Белл. – М., 1999. – 356 с.

6. Бергер П. Социальное конструирование реальности / П. Бергер, Т.М. Лукман. – М., 1995. – 365 с.

7. Бойков В. Профессиональная культура государственной службы / В. Бойков // Социологические исследования. – 1999. – № 2. – С. 32-41.

8. Большаков С.Н. Принцип субсидиарности в современном демократическом управлении: концептуальные подходы: автореф. Дис... д-ра филос. наук. – СПб., 2006. – 37 с.

9. Бранский В.П. Глобализация и синергетическая философия истории / В.П. Бранский, С.Д. Пожарский // Общественные науки и современность. – 2006. – № 1. – С. 12-19.

10. Бурдье П. Социология политики / Пьер Бурдье. – М., 1993. – 348 с.

11. Бурега В.В. Менеджмент: этносоциальный аспект / В.В. Бурега. – К.: Наук. думка, 1999. – 146 с.

12. Бурега В.В. Социально-адекватное управление: концептуализация модели: монография / В.В. Бурега. – Донецк, 2005. – 171 с.

13. Валерстайн Э. После либерализма / Эммануил Валерстайн. – М., 2003. – 294 с.

14. Вебер, М. Избранные произведения [Текст] : / Макс Вебер. – М., 1990. – 278 с.

15. Вебер М. Типы господства / Макс Вебер // Социологические исследования. – 1988. – № 5. – С. 139-147.

16. Великие мыслители Востока. – М.: КРОН-ПРЕСС, 1999. – 656 с.

17. Виханский О.С. Стратегическое управление / О.С. Виханский. – М.: Изд-во МГУ, 1995. – 178 с.

18. Власть и элиты современной России: сб. науч. статей / под ред. А.В. Дуки. – СПб.: Социологическое общество им. М.М. Ковалевского, 2003. – 416 с. – ISBN 5-94348-036-6.

19. Гапоненко А.Л. Стратегическое управление / А.Л. Гапоненко. – М.: Омега-Л, 2003. – 388 с.

20. Гвишиани Д.М. Организация и управление / Д.М. Гвишиани. – М., 1998. – 157 с.

21. Гидденс Э. Социология / Э. Гидденс. – М.: Едиториал УРСС, 2005. – 632 с. – ISBN 5-354-01093-4.

22. Граждан В.Д. Деятельность и управление (социологический аспект) / В.Д. Граждан. – М., 1998. – 147 с.

23. Грейсон, Дж. Американский менеджмент на пороге XXI века [Текст] : / Дж. Грейсон. – М., 1991. – 274 с.

24. Гурьянов С.Т. О предмете «Социология управления» / С.Т. Гурьянов // Труд и социальные отношения. – 2004. – № 2. – С. 23-31.

25. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского язика. Т. 4 / В.И. Даль. – М., 1994.

26. Дарендорф Р. Современный социальный конфликт политической свободы / Р. Дарендорф. – М., 2002. – 378 с.

27. Девятко И.Ф. Методы социологического исследования / И.Ф. Девятко. – М.: КДУ, 2006. – 296 с. – ISBN 5-98227-096-2.

28. Димитрова Л.М. Соціологія управління та організацій: навчальний посібник / Л.М. Дмитрова. – К.: ІВЦ Видавництво «Політехніка», ТОВ «Ліра-К», 2005. – 156 с. – ISBN 966-622-176-4.

29. Дракер П. Посткапиталистическое общество / Питер Дракер // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / под ред. В.Л. Иноземцева. – М.: Academia, 1999. – 640 с.

30. Дракер П. Практика менеджмента / Питер Дракер. – М.; СПб.; К., 2002. – 285 с.

31. Дракер П. Рынок. Как выйти в лидеры. Практика и принципы / Питер Дракер. – М., 1992. – 248 с.

32. Дракер П. Труд и управление в современном мире / П. Дракер // США – экономика, политика, идеология. – 1993. – № 5. – С. 17-26.

33. Дракер П. Эффективное управление / Питер Дракер. – М., 1998. – 267 с.

34. Дюркгейм, Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение [Текст] : / Эмиль Дюркгейм. – М., 1995. – 423 с.

35. Жарковская Е.П. Антикризисное управление / Е.П. Жарковская. – М.: Омега-Л, 2004. – 260 с.

36. Заславская Т.И. Современное российское общество. Социальный механизм трансформации / Т.И. Заславская. – М., 2004. – 457 с. – ISBN 5-7749-0366-4.

37. Захаров Н.Л. Система регуляторов социального действия российских государственных служащих (теоретико-социологический анализ): дис... д-ра социол. наук. – М., 2002. – 36 с.

38. Зборовский Г.Е. Социология управления: учебное пособие / Г.Е. Зборовский, Н.Б. Костина. – М., 2004. – 213 с.

39. Зинченко Г.П. Социология управления / Г.П. Зинченко. – Ростов н/Д.: Феникс, 2004. – 384 с. – ISBN 5-222-05124-2

40. Иванов В.Я. Управленческая парадигма XIX века. Т. I. / В.Я. Иванов, А.В. Иванов, А.О. Доронин. – M., 2002. – 270 с.

41. История теоретической социологии. В 4 т. / отв. ред. Ю.Н. Давыдов. – М., 2002. – 458 с.

42. Іпатов Е.Ф. Психологія управління в бізнесі: навч. посіб. для бакалаврів усіх форм навч. / Е.Ф. Іпатов, В.В. Павловський, К.М. Левківський. – Харків; К.: НМЦВО, 2000. – 189 с.

43. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента / Н.И. Кабушкин. – М., 1999. – 215 с.

44. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс. – М., 2000. – 326 с.

45. Кобылицкий Н.Г. К вопросу становления научной парадигмы / Н.Г. Кобылицкий // Социс. – 2005. – № 3. – С. 96-105.

46. Ковалёв А.Д. Порядок социальный: словарь / А.Д. Ковалёв // Современная западная социология. Словарь. – М., 1990. – 158 с.

47. Козловски П. Современность постмодерна / П. Козловски // Вопросы философии. – 1995. – № 10. – С. 35-34.

48. Кравченко А.И. Социология / А.И. Кравченко. – М.; Екатеринбург, 1999. – 587 с.

49. Кравченко А.И. Социология управления: фундаментальный курс: учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений / А.И. Кравченко, И.О. Тюрина. – М.: Академический проект; Трикста, 2004. – 645 с.

50. Крыштановская О.В. Бизнес – элита и олигархи: итоги десятилетия / О.В. Крыштановская. –М, 2002. – 237 с.

51. Куртиков Н.А. Психология и социология управления / Н.А. Куртиков. – М., 2005. – 170 с.

52. Лапин Н.И. Общая социология / Н.И. Лапин. – М., 2006. – 217 с.

53. Локк Дж. Избранные философские произведения. Т. 1-2 / Дж. Локк. – М., 1960. – 437 с.

54. Лукашевич М.П. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: навчальний посібник / М.П. Лукашевич, М.В. Туленков. – 2-ге вид., допов. і випр. – К.: МАУП, – 2004. – 464 с.

55. Лукичева Л.И. Управление организацией / Л.И. Лукичева. – М.: Омега-Л, 2004. – 354 с.

56. Магура М. Оценка работы персонала, подготовка и проведение аттестации / М. Магура // Управление персоналом. – 2002. – № 9. – С.46-53.

57. Мангейм К. Диагноз нашего времени / К. Мангейм. – М., 1994. – 327 с.

58. Маринец И.Н. Содержание и классификация организационных инменений / И.Н. Маринец // Экономист. – 2005. – № 7. – С.15-18.

59. Марш Дон Е. Введение / Дон. Е. Марш // Современное управление. Энциклопедический справочник. Т. 1. – М., 1997. – 395 с.

60.Масионис Дж. Социология / Джон Масионис; пер. с англ. З. Замчук, С. Комаров, А. Смирнов. 9-е изд. – СПб.: Питер, 2004. – 752 с. – ISBN 5-94723-649-4.

61. Мерзляков А.А. Диагностическое исследование в технологии участия граждан в реализации градостроительного проекта / А.А. Мерзляков // Социологические исследования. – 2007. – № 3. – С. 58-67.

 

62. Мертон Р. Социальная структура и аномия / Р. Мертон // Социологические исследования. – 1992. – № 3-4.

63. Мескон М.Х. Основы менеджмента / М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. – М., 1992. – 658 с.

64. Мысин Н.В. Теория и история социального управления / Н.В. Мысин. – СПб., 2000. – 276 с.

65. Мыслители Греции. От мифа к логике: сочинения. – М.: ЗАО ЭКСМО-ПРЕСС; Харьков: Фолио, 1998. – 832 с.

66. Некрасов А.И. Соціологія / А.И. Некрасов. Сер. «Підручники і навчальні посібники». – Ростов н/Д.: Фенікс, 2000. – 292 с.

67. Общий менеджмент / под ред. А.К. Казанцева. – М., 1999.

68. Панарин А.С. Глобальное политическое прогнозирование / А.С. Панарин. – М., 2002. – 438 с.

69. Паниотто В.И. Качество социологической информации / В.И. Паниотто. – К., 1986. – 278 с.

70. Парсонс Т. Понятие общества: компоненты и их взаимоотношения / Т. Парсонс // Теория и история экономических и социальных институтов и систем. Структуры и институты. – М., 1993. – 276 с.

71. Пирогов Г.Г. Социальная справедливость: генезис идей / Г.Г. Пирогов, Б.А. Ефимов // Социологические исследования. – 2008. – № 9. – C. 3-11.

72. Полторак В.А. Социология. Основы социологии труда и управления / В.А. Полторак. – К.: УМК ВО, 1992. – 357 с.

73. Попов А.В. Теория и организация американского менеджмента / А.В. Попов. – М., 1991. – 166 с.

74. Поппер К. Нищета историцизма / К. Поппер // Вопросы философии. – 1992. – № 9. – С.37-45.

75. Пригожин А.И. Методы развития организаций / А.И. Пригожин. – М.: МЦФЭР, 2003. – 229 с.

76. Пригожин А.И. Организационные управленческие паталогии / А.И. Пригожин // Общественный науки и современность. – 2005. – № 4. – С. 16-23.

77. Пригожин А.И. Сущность переходных процессов: сб. статей / А.И. Пригожин // Социология перестройки. – М., 1988. – 412 с.

78. Радаев В.В. Понятие капитала, формы капитала и их конвертация / В.В. Радаев // Общественные науки и современность. – 2003. – № 2. – С. 57-66.

79. Радаев В.В. Социальная стратификация: учебное пособие / В.В.Радаев, О.И.Шкаратан. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 318 с. – ISBN 5-7567-0119-2.

80. Ритцер Дж. Современные социологические теории / Дж. Ритцер. – М., 2002.

81. Романов П.В. Социология менеджмента и организаций / В.П. Романов. – Ростов н/Д.: Феникс, 2004. – 288 с. – ISBN 5-222-05189-х.

82. Рузавин Г.И. Самоорганизация и организация в развитии общества / Г.И. Рузавин // Вопросы философии. – 1995. – № 8. – С. 24-33.

83. Саймон Г. Менеджмент в организациях / Г. Саймон, Д. Синтбург, В. Томпсон. – М., 1995. – 237 с.

84. Сергейчук А.В. Социология управления / А.В. Сергейчук. – СПб., 2002. – 335 с.

85. Смелзер Н. Социология / Н. Смелзер. – М.: Феникс, 1994. – 675 с.

86. Соколова В.А. Основы социологии / В.А. Соколова. Сер. «Учебники и учебные пособия». – Ростов н/Д.: Феникс, 2000. – 192 с.

87. Соловьев В.С. Критика отвлеченных начал / В.С. Соловьев // Философское начало цельного знания. – Мн.: Харвест, 1999. – С. 398-868.

88. Сорокин П. Общедоступный учебник социологии: статьи разных лет / П. Сорокин. – М., 1994. – 438 с.

89. Соцiологiя: навчальний посібник / за ред. С.О. Макеєва. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2008. – 566 с. – ISBN 978-966-620-267-6.

90. Соцiологiя: навчальний посібник / уклад.: В.В. Бурега, М.І. Гаврилов, Т.В. Єрескова та ін.; за заг. ред. В.В. Буреги, О.В. Мазурика. – 3-тє вид. – Донецьк: ДонДУУ, 2006. − 391 с.

91. Социальное управление. Ч. I, II / под ред. В.Н. Иванова, В.И. Патрушева и др. – М., 2004. – 312 с.

92. Социальный менеджмент / С.Д. Ильенкова, В.Н. Журавлева, Л.Л. Козлова и др.; под ред. С.Д. Ильенковой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 271 с.

93. Социологическая информация в упралении: роль и методы получения и обработки: учебное пособие. – М.: МАКС Пресс, 2006. – 324 с. – ISBN 5-317-01510-3.

94. Социология в России / под ред. В.А. Ядова. – 2-е изд., перепеч. – М., 1998. – 423 с.

95. Социология управления: вчера, сегодня, завтра: сб. трудов / под ред. Д.С. Клементьева, Л.Г Судас. – М., 2002. – 268 с.

96. Социология: наука об обществе: учебное пособие / под общ. ред. В.П. Андрущенко, Н.И. Горлач. – Харьков: Рубикон, 1997. – 318 с.

97. Спенсер Г. Синтетическая философия / Г. Спенсер. – К.: Ника-Центр, 1997. – 512 с.

98. Стиглиц Дж. Глобализация: тревожные тенденции / Дж. Стиглиц. – М., 2003. – 456 с.

99. Стрикель О.А. Взаимоотчуждение личности и системы управления как фактор разрушения системы изнутри / О.А. Стрикель // Актуальные проблемы управления. Вып. 5. – М., 2004. – 378 с.

100. Тейлор С. Социальная психология / С. Тейлор. – СПб.: Питер, 2004. – 580 с.

101. Тейлор У.Ф. Принципы научного менеджмента / У.Ф. Тейлор // Контролинг. – М., 1991. – 245 с.

102. Теория самоорганизации индивидуума и социума. – СПб., 2002. – 157 с.

103. Теория управления: єнциклопедический словарь. 3-е изд. – М., 2004. – 326 с.

104. Тихонов А.В. К проблеме методологических уровней анализа управления / А.В. Тихонов // Управление: интеллект и субъективность. – СПб., 2000. – 423 с.

105. Тихонов А.В. Проблемы формирования в России социального института управления. В 4 кн. Кн. 3 / А.В. Тихонов / отв. ред. Е.Г. Ясин // Модернизация экономики России: социальный контекст. – М., 2004. – 368 с.

106. Тихонов А.В. Роль социологии труда в становлении социологии управления / Социальные проблемы труда в современном обществе: сб / А.В.Тихонов. – СПб., 1999. – 264 с.

107. Тихонов А.В. Социология управления / А.В. Тихонов. – М.: «Канон+» РООИ «Реабилитация», 2007. – 472 с. – ISBN 978-5-88373-153-1.

108. Тойнби А. Постижение истории / А. Тойнби. – М., 1991. – 363 с.

109. Тоффлер Э. Третья волна / Э. Тоффлер. – М., 1980. – 342 с.

110. Тощенко Ж.Т. Социология. Общий курс / Ж.Т. Тощенко. – М.: Прометей, 1994. – 563 с.

111. Тощенко Ж.Т. Новое в социологии труда / Ж.Т. Тощенко. – М., 2003. – 413 с.

112. Турен А. Возвращение человека действующего. Очерк социологии / А. Турен. – М., 1998. – 347 с.

113. Удальцова М.В. Социология управления: учебник / М.В. Удальцова. – М., 2002. – 357 с.

114. Удальцова М.В. Социология и психология управления: учебное пособие. Сер. «Учебники и учебные пособия» / М.В. Удальцова, Л.К. Аверченко. – Ростов н/Д.: Феникс, 2001. – 436 с.

115. Управление и власть / под ред. О.Я. Гелиха, В.Н. Мининой. – СПб., 2004. – 233 с.

116. Управление организацией / под ред. А.Г. Поршнева, З.П. Румянцевой, Н.А. Соломатина. – М.: ИНФРА, 1998. – 326 с.

117. Уткин Э.А. Управление компанией / Э.А. Уткин. – М., 1997. – 348 с.

118. Файоль А. Общее и промышленное управление / А. Файоль // Управление – это наука и искусство. − М., 1992. – С. 25-38.

119. Филонович С.Р. Теория жизненных циклов организации / С.Р. Филонович, Е.И. Кушелевич // Социологические исследования. – 2004. – № 10. – С. 63-71.

120. Фролов И.Т. Органический детерминизм, технология и целевой подход в исследовании / И.Т. Фролов // Вопросы философии. – 1970. – № 10. – С. 24-36.

121. Фролов С.С. Социология организаций: учебник / С.С. Фролов. – М., 2001. – 435 с.

122. Фукуяма Ф. Великий разрыв / Ф. Фукуяма. – М., 2003. – 458 с.

123. Хабермас Ю. Отношения между системой и жизненным миром в условиях позднего капитализма / Ю. Хабермас // Теория и история экономических и социальных институтов и систем. Структуры и институты. М., 1993. – С. 254-275.

124. Чалдини Р. Социальная психология. Влияние / Р. Чалдини. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. – 412 с.

125. Чернявський А.Д. Організація управління: навчальний посібник / А.Д. Чернявський. – К.: МАУП, 1998. – 385 с.

126. Шабанова М.А. Социоэкономика: от парадигмы к новой науке / М.А. Шабанова // Общественные науки и современность. – 2006. – № 1. – С. 16-25.

127. Шевелев В.Н. Социология управления: учеб. пособ. для высш. шк. / В.Н. Шевелев. – Ростов н/Д.: Феникс, 2004. – 352 с. – ISBN 5-222-04974-4.

128. Штомпка П. Социология. Анализ современного общества / Петр Штомпка; пер. с польск. С.М. Червонной. – М.: Логос, 2005. – 664 с. – ISBN 978-5-98704-024-8.

129. Щекин Г.В. Основы социального управления / Г.В. Щекин. – К.: МАУП, 2000. – 245с.

130. Щокін Г.В. Закони соціального розвитку і управління / Г.В. Щокін. – К.: МАУП, 2006. – 236 с.

131. Якуба О.О. Соціологія: навчальний посібник / О.О. Якуба. – Харків: Константа, 1996. – 192 с.

 


 

 

Навчальне видання

 








Date: 2015-05-05; view: 373; Нарушение авторских прав



mydocx.ru - 2015-2021 year. (0.045 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию