Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?

Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Методичні поради. Розпочинаючи вивчення теми, необхідно мати на увазі, що майже вся Україна в ту добу перебувала під польським пануванням





Розпочинаючи вивчення теми, необхідно мати на увазі, що майже вся Україна в ту добу перебувала під польським пануванням. Українська культура спиралася на два середовища – міщансько-духовне та козацьке. Перше з них вело напружену боротьбу з польським впливом. Учителі, літератори, друкарі, священики об’єдналися в єдиний потік, що творив ідеологію і пробуджував свідомість українського населення. Другим організаційним центром духовного розвитку стало Запорізьке військо, яке усвідомлювало себе захисником «християнської віри» від бусурманів та католиків.

Далі, слід охарактеризувати, унікальне явище у розвитку культури України – українське козацтво, проаналізувати етимологію слова «козак», розглянути особливості виникнення козацьких поселень.

При розгляді змісту культури козацтва необхідно розглянути самобутні традиції козаків, та показати, що вони були водночас демократичними і суво-рими. Вони відповідали морально-етичним еталонам нашої нації. Студентам також доцільно з’ясувати основні причини формування цих традицій.

Під час підготовки до другого питання необхідно розглянути внесок геть-манів у розвиток української культури, та показати, що майже одночасно зі спа-лахом культурно-національного руху в останній чверті XVI ст. зросло значення козацтва, яке поступово стало чинником не лише суспільного життя, але й культурного розвитку тому формується реєстрове козацтво та Запорозька Січ. Незважаючи на те, що спочатку козацтво не було численним, саме образ козака – лицаря з часом стає загальнонародним ідеалом. Студенти повинні засвоїти, що козацькі лави поповнювалися за рахунок бояр і міщан, «покозачитися» прагнули селяни, українці, поляки, росіяни, литовці і т д. Заслуги козаків у захисті українських земель від татарських набігів добре відомі. Однак, захи-щаючи свої права, виступаючи проти наступу на власні вольності, козацтво часто очолювало більш ширший рух, в якому поєднувались соціальні й національно-релігійні мотиви.

Варто звернути увагу, що після проголошення Берестейської церковної унії, боротьба козацтва за права православної церкви, надала релігійного забарвлення іншим політичним вимогам козацтва. Потрібно звернути увагу студентів, на той факт, що козацтво з часом перетворилося на вагому політичну силу. Висока і розвинута культура Січі домінувала у XVI–ХVIII ст. та Геть-манщини у XVIІ–XVIII і справила величезний вплив на формування націо-нальної самосвідомості українців, розвиток освіти українського народу.



Потім слід показати роль Запорізького війська у створенні розгалуженої системи освіти. Варто зазначити, що у системі шкільництва на Запоріжжі існувало три типи шкіл: січові, монастирські та церковнопарафіяльні. При цьому феномен духовності козацької педагогіки полягав у поєднанні духовно-інтелектуального та фізичного ідеалу, з вірою у вищість справедливості, мужності та мудрості. Діяльність козацьких шкіл стала важливим етапом в історії освіти в Україні.

При розгляді питання про специфіку українського бароко потрібно відзначити, що в Україні бароко знаменувало собою повернення до певних традицій Київської Русі. Потрібно звернути увагу на характерні особливості бароко, такі як: неспокій, поривання, почуття потужності і ніби недовер-шеності, намагання поєднати протилежні, навіть несумісні начала. Аналізуючи специфічні особливості українського бароко, необхідно знати, що в західно-європейській культурі провідним у бароко є питання смерті. Для українського бароко характерним є звеличення воїнської слави, подвигу, лицарських чеснот, святої жертви, високих звершень духу, перемоги життя над смертю. Для українського бароко характерним є також життєстверджуюче сприйняття дійсності та протистояння ворожим силам.

З метою кращого розуміння третього питання варто звернути увагу на особливості українського бароко в архітектурі, місцеві й регіональні школи дерев’яного та мурованого зодчества. Варто опрацювати постаті видатних майстрів барокової архітектури: Г. Григоровича-Барського, С. Ковніра, Й. Ше-деля, І. Зарудного, Ф. Старченка.

Особливості стилю бароко в образотворчому мистецтві також важливі для розуміння цієї культурної доби, у зв’язку з цим слід приділити увагу монументальному живопису, (львівській художній школі та школі Києво-Печерської лаври), портретному живопису, емблемо- та герботворчості, сим-волам української геральдики, іконопису. Варто опрацювати персоналії І. Рут-ковича, Й. Кодзелевича, М. Петрахновича, Ф. Сельковича. Доцільно окремий виступ на семінарі присвятити творчості представників Жовківського мистецького центру: Ю. Шимановича, У. Тутковича, А. Альтомоне та малярів художньої школи київської академії: І. Щирський, Д. Галятовського, Г. Левиць-кого, Л. Тарасевича, І. Мигури. Додатково можуть бути розглянуті і досягнення Київської граверної школи. Розгляд цього питання також можна пов’язаний з аналізом внеску в культуру української співочої школи. Студенти повинні дослідити творчість відомих композиторів: А. Веделя, М. Березовського, Д. Бортянського. Окремо варто опрацювати театральне мистецтво: вертеп, шкільна драма (містерії, мораліте, інтермедії, драми). При цьому слід відзна-чити, що Феофан Прокопович був реформатором українського барокового театру. Готуючись до цього питання необхідно звернути увагу на те, що у XVIІ–XVII ст. українська література (що також розвивалася в контексті європей-ського бароко) досягла своєрідної довершеності та оригінальності. Разом з староукраїнською літературною (церковнослов’янською) мовою застосовував-лась латина та польські мови. Часто сюжетна лінія літературних творів мала походження з тогочасного життя, а героями ставали вихідці з усіх станів суспільства.



Особливих успіхів у літературному бароковому процесі досягла українсь-ка віршова поезія, народні думи та пісні про «козацьку славу». Авторами поетичних творів були церковні ієрархи, рядові священики та ченці, вчителі, студенти, урядовці, мандрівні дяки, письменні селяни. Поезія відзначалась значним жанровим та змістовим розмаїттям. Виділялась релігійно-філософська, елітарно-міфологічна, шляхетська, історичні, лірична, гумористично-сатирична поезія, що тісно перепліталася з народною пісенністю. Вміння складати вірші за всіма правилами книжкової верифікації свідчило про рівень освіченості та інтелектуалізму їх авторів. С. Полоцький, Д. Туптало, С. Яворський, К. Транк-віліон-Ставровецький писали в елітарному бароковому стилі. Характерним жанром барокової поезії була епіграма. У цьому жанрі особливо плідно працював І. Величковський. У XVIІ ст. великого поширення набули панелі-ричні вірші, що писалися на честь високопоставлених осіб та з нагоди якоїсь урочистої події.

У цей період також значного розвитку набула народна поезія, насамперед, історичні пісні та думи. Вони були пройняті героїкою, патріотизмом, прагненням до волі. Саме такими є народні твори «Зажурилася Україна», «Гей, не дивуйте, добрі люди», «Розлилися круті бережечки», «Ой з-за лісу, із-за темного», були відтворені образи Б. Хмельницького (Чи не той то хміль»), Нестора Морозенка («Ой Морозе, Морозенку, ти славний козаче»), Івана Сірка («Та ой як крякнув же та козак Сірко»). Багато пісень, переказів і легенд склали народні поети про Максима Залізняка, Івана Гонту, Олексу Довбуша.

Також студентам потрібно звернути увагу на розповсюдження ідей просвітництва в Україні. Центральне місце в підготовці до цього питання посідає аналіз творчості Г. С. Сковороди – підсумок старої барокової літера-тури та започаткування просвітницького реалізму. Внесок Г. Сковороди в духовну культуру українського народу міститься в багатьох напрямках діяльності. Особливість творчої діяльності Г. Сковороди (яка потім відбилася і на характері його філософського вчення) полягала в тому, що в основному при негативному ставленні суспільства, яке потопало в користолюбстві, він обрав таку позитивну форму боротьби зі злом, при якій центр тягаря зі сфери критики політичних відносин в суспільстві був переміщений ним у сферу освіти, культури та моралі.

По закінченні вивчення цієї теми слід оволодіти змістом таких категорій, як козак, лицар, воїн, бароко, Ренесанс, геральдика, «емблематичність», портретний живопис, козацькі храми.

 

 






Date: 2015-04-23; view: 377; Нарушение авторских прав

mydocx.ru - 2015-2020 year. (0.008 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию