Державні фінанси Франції

Сучасна фінансова система Франції включає загальний бюджет, спеціальні рахунки казначейства, приєднані бюджети, соціальні фон­ди, місцеві фінанси і фінанси державних підприємств. На частку державного бюджету припадає 47%, місцевих бюджетів (96 департа­ментів і близько 36 тис. комун) — 9%, фондів соціального страху­вання — 40%, державних підприємств — близько 4% всіх державних доходів (докладніше про це див.: Красавина Л. К. Финансовая и денежно-кредитная системы Франции. — М., 1995).

Державний бюджет Франції є основою фінансової системи. На його частку припадає половина всіх фінансових ресурсів держави. В цілому дер­жавний бюджет не затверджується законодавчою владою, а щорічно скла­дається як допоміжний документ, який механічно об'єднує загальний бюд­жет, багаточисельні спеціальні рахунки казначейства і приєднані бюджети.

Доходи і витрати державного бюджету діляться на дві частини:

— операції кінцевого характеру (безповоротне фінансування), тоб­то звичайні поточні витрати;

— операції тимчасового характеру (кредитні операції).

Доходи державного бюджету Франції формуються за рахунок по­датків, коштів державних підприємств, позик та інших надходжень. Структура доходів державного бюджету Франції (на початок 90-х років XX ст., в %) була такою (див. табл. 8.З.1.).

Таблиця 8.3.1 Доходи державного бюджету Франції, %

9 M.І. Каолін

РОЗДІЛ 8

Податки є головними доходами бюджету. Французька податкова система включає прямі і непрямі податки і внески на соціальне страхування. Непрямі податки відіграють головну роль. їх частка на початку XXI ст. досягла 60% доходів бюджету Франції. Структу­ра доходів бюджету Франції на початку XXI століття не зміни­лась суттєво, у порівнянні з 90-ми роками XX ст. (див. табл. 8.З.2.).

Таблицу 8.3.2

Структура планових доходів бюджету Франції на 2001 p., %

У державі діють три види непрямих податків (акцизи, мито, фіс­кальні монопольні податки). Експортні товари повністю звільняють­ся від непрямих податків. Прямі податки забезпечують лише близько 40% всіх податкових надходжень державного бюджету. Проте за тем­пами зростання вони трохи випереджають непрямі і їх частка посту­пово збільшується. Разом з тим, уряд постійно розширює податкові пільги компаніям.

Витрати бюджету класифікуються, з одного боку, за міністерства­ми і відомствами, а з другого — за функціональним принципом: на поточні і капітальні затрати. На початку 90-х років XX ст. структура видатків бюджету Франції була такою (див. табл. 8.3.3):

Таблиця 8.3.3

Структура видатків бюджету Франції (на початок 90-х років XX ст., %)

Фінанси Європейського Співтовариства та окремих країн ЄС 131

Частка міжбюджетних трансфертів із загальнодержавного бюджету становила близько 26% (дані 1997 р.). У 1999 р. витрати державного бюджету Франції становили 1709,8 млрд франків, а в 2000 р. -1700,9 млрд франків. Військові затрати — це прямі витрати. Проте значна частина військових затрат носить прихований характер і про­ходить по бюджетах прем'єр-міністра (утримання штабу, органів роз­відки, служби радіоспостереження), Комісаріату з атомної енергії, приєднаних бюджетах і спеціальних рахунках казначейства (порохові підприємства, підприємства з виробництва пального), по статтях ви­трат на економіку та іноземні справи (надання військової «допомоги» країнам, що розвиваються). Крім того, до непрямих військових затрат відносяться витрати з державного боргу і військові пенсії. З ураху­ванням всіх затрат, витрати на військові цілі досягають майже 35% державних витрат. Військові затрати постійно збільшуються. Вони поділяються на поточні (утримання військовослужбовців, їх навчан­ня, матеріально-технічне обслуговування військової техніки та ін.) і капітальні витрати. Загальна тенденція — зростання капітальних вит­рат, вони складають 42% військових затрат.

Витрати за статтею «Закордонні справи» являють собою «допомо­гу» французького уряду країнам, що розвиваються, головним чином колишнім колоніям африканського континенту, утримання диплома­тичних закладів за кордоном, а також внески в міжнародні фінансо­во-кредитні організації. Ці витрати становлять близько 3% загальних державних витрат. Експорт державного капіталу здійснюється в фор­мі субсидій і позик, причому субсидії становлять — 95% всієї «до­помоги».

Витрати на економіку включають державні капіталовкладення, по­точне фінансування державних підприємств і приватного сектора, витрати на наукові дослідження. їх частка в державному бюджеті досягає 25—35% всіх затрат. Основна форма втручання — це інвес­тиційна діяльність. За рахунок державних ресурсів створюються ка-піталоємкі і малорентабельні нові галузі виробництва: атомна, елек­тронна промисловість, а також підприємства соціальної інфраструк­тури.

У цілому держава бере на себе ті функції, які не можуть профі-нансувати місцеві органи влади. Відповідно, комуна опікується пи­таннями, які стосуються громадян, транспорту, шкіл. Департамент відповідає за дороги, коледжі, соціальну допомогу, а регіон займа­ється ліцеями, технічною освітою, впорядкуванням територій, будів­ництвом доріг (тим, що вимагає значних коштів).

Дуже складною є для Франції проблема пенсійного забезпечен­ня. В 1999 р. співвідношення частки населення пенсійного віку до

Date: 2015-12-11; view: 229; Нарушение авторских прав