Розділ ІI. Загальна характеристика творчої активності дітей старшого дошкільного віку

2.1 Розвиток творчих здібностей має важливе значення для всебічного розвитку особистості.

Творчість не виростає на порожньому місці, творчість –властивість, як правило, професіоналів своєї справи, які ефективно працюють у відповідній галузі. Творчість базується на розвинених мисленні та уяві, інтелекті і є його особистісним дериватом.

Під творчістю розуміється передусім процес створення нового корисного продукту. За обсягом принципової новизни результату розрізняють чотири рівні творчості. Перший, найвищий рівень характеризує процес творчості, який приводить до принципово нового результату, нового для всього людства. Це твори геніальних письменників, художників, композиторів, винаходи та відкриття, які перетворюють життя людини й людства в найрізноманітніших напрямах (від атомної бомби до пеніциліну). Зрозуміло, що творчість такого рівня властива досить вузькому колу творців-геніїв, прерогативою еліти людства.

Другий рівень творчості стосується продукту, який є новим для досить великого кола людей, скажімо для певної країни світу. Деякі винаходи з’являються одночасно або з певним інтервалом у різних країнах, однак відповідний рівень творчості, безумовно, досить високий.

Третій рівень характеризує новизну творчого продукту для значно меншого, обмеженого кола людей. Найочевиднішим прикладом творчості цього рівня є раціоналізаторська пропозиція, що реалізується, як правило, в межах якогось підрозділу підприємства.

І, нарешті, четвертий рівень торкається творчості, новизна продукту якої є суб’єктивною, відносною, значущою тільки для самої людини, що творить. Однак такий обмежений обсяг цього рівня творчості не заважає йому бути найважливішим, початковим етапом в оволодінні вищими рівнями творчості, формуванні вмінь і навичок загальної креативності.

Творчість –це не лінійний процес, у ньому бувають підйоми, спади, плато. Найвищий кульмінаційний творчий стан –натхнення. Це стан найвищого піднесення, коли пізнавальна й емоційна сфери поєднані і спрямовані на розв’язування творчої задачі. Нерідко з перебуванням у стані творчого натхнення пов’язане й виникнення інсайтів, осяяння.

Як зазначалось раніше, творчість як процес має певні етапи.

Перший –підготовчий період. Створення проблемної ситуації, постановка проблеми, її аналіз. Другий –процес вирішення проблеми. Результатом активності підсвідомих сил є третій період творчого процесу –інсайт (осяяння). Крім того, для підготовки осяяння важливим є стан спокою нервової системи. Четвертий період творчої роботи –упорядкування інтуїтивно отриманих результатів.

Ж. Пуанкаре намагався також проаналізувати співвідношення логічного та інтуїтивного шляхів пізнання. Логіку він вважає засобом приведення у суворий порядок інтуїтивного результату. Інтуїтивно передбачені результати мають бути оброблені логічним шляхом, інакше неможливо оперувати встановленими таким чином фактами. Також, Ж. Пуанкаре започаткував евристику, науку, що вивчає творчу діяльність. Логіка, писав Пуанкаре, є знаряддям доведення, а інтуїція є знаряддям винаходу. [52. С. 9]

По суті Ж. Пуанкаре вперше в історії науки проаналізував умови й механізми творчого процесу, тож його думки є відправним пунктом для багатьох учених.

Французький математик Ж. Адамар підтримує й розвиває ідеї Пуанкаре. Він виділяє чотири основні етапи у творчому процес: процес підготовки (свідомої постановки й аналізу проблеми), період інкубації (підсвідомого аналізу й вибору), період інсайту, період наступної свідомої роботи для упорядкування отриманих результатів і встановлення логічного ланцюга, що привів до відкриття. Адамар вважає, що осяяння передбачає визрівання проблеми. Кажучи про складність підсвідомого, учений наводить приклади розв’язання задач, пояснюючи цим, що індивід зовсім не усвідомлює їх і не залишає ніяких спогадів про це.

Сучасні описові моделі творчого процесу викликають інтерес, але не мають нічого принципово нового. До основних узагальнених етапів творчої діяльності вони відносять такі етапи:

- Вивчення проблемної ситуації та усвідомлення проблеми;

- Формування гіпотези;

- Доведення гіпотези.

Кожний із названих етапів є психологічно завершеною розумовою задачею і складається із суми дій та операцій, що ведуть до її розв’язання.

Дослідження закономірностей і механізмів творчого процесу поки що тривають. Однак визначено центральну ланку психологічного механізму творчості, яка дослідниками характеризується єдністю логічного (що розуміється як дії зі знаковими моделями) та інтуїтивного (що в даному разі розуміється як дії з оригіналами).

Функціонування механізму творчості проходить кілька фаз:

1) логічного аналізу проблеми –використання наявних знань, виникнення потреби в новому;

2) інтуїтивного розв’язування –задоволення потреби в новому;

3) вербалізації інтуїтивного рішення –здобуття нового знання;

4) формалізації нового знання –формулювання логічного рішення.

Ще Ж. Пуанкаре інтуїцію (осяяння) називав такою мозковою діяльністю, при якій особистість начебто роздвоюється на два «Я»: «Я» –свідоме і «Я» –підсвідоме (сублімоване). Свідомість, на його думку, потребує дисципліни, суворості і чіткості методики. Підсвідоме, навпаки позбавлене таких суворих обмежень і пов’язане зі свободою вибору й фантазією.

У сучасній науці виділено такі основні характеристики інтуїції як інтегрованого явища, а саме:

- інтуїція є результатом підсвідомих високоінтелектуальних процесів;

- вона не залежить від умовиводів і доказів;

- інтуїція пов’язана із натхненням, емоціями та афектним станом, що зумовлюється особливим піднесенням фізичних і духовних сил;

- процеси інтуїтивного пізнання проходять швидко, але не завжди миттєво.

Отже, інтуїція –це інтегрована особливість творчого мислення, яка виявляється у пізнавальній потребі, пошуковій домінанті, згорнутому мисленні: стисненні і згортанні алгоритму мислення в кількості та часі, швидкому переключенні, переході з одного рівня аналізу на інший, широкому узагальненні, прискореному умовиводі, минулому досвіді, творчій уяві, гіпотетичному передбаченні, оригінальності передбачень, ідей; миттєвому зв’язку змісту попередніх знань, досвіду способів дій у підсвідомій сфері мислення.

Велике значення в розвитку творчих здібностей у дітей приділяється методиці викладення. Однією з основних умов розвитку творчого мислення є створення атмосфери, яка сприяє появі нових ідей і думок. Перший ступінь на шляху створення такої атмосфери –розвиток почуття психологічної захищеності в дітей. Варто пам’ятати, що критичні висловлювання на адресу дітей і створення в них відчуття, що їхні пропозиції неприйнятні або дурні, –це найперший засіб пригнітити їхні творчі здібності. До думок, висловлювань дітей варто ставитись з повагою. Більш того, потрібно заохочувати дітей у їхніх спробах братися за складні задачі, розвиваючи тим самим їхню мотивацію і наполегливість.

Загальні способи стимуляції творчої активності.

1. Забезпечення сприятливої атмосфери. Доброзичливість з боку дорослого, його відмова від оцінювань і критики на адресу дитини сприяють вільному виявові дивергентного мислення.

2. Збагачення навколишнього середовища дитини найрізноманітнішими новими для неї предметами і стимулами з метою розвитку її допитливості.

3. Заохочення висловлювання оригінальних ідей.

4. Забезпечення можливостей для вправи і практики. Широке використання питань дивергентного типу щодо до найрізноманітніших галузей.

5. Використання особистого прикладу творчого підходу до вирішення проблем.

6. Надання дітям можливості активно ставити запитання.

Створення середовища, що сприяє розвиткові творчих здібностей, і використання спеціальних методик є важливими умовами, але не слід забувати і про ті можливості, що приховуються у звичайній побутовій обстановці. Наприклад, для активації дивергентного мислення дитини можна скористатися звичайним сніданком або обідом. Попросіть дітей перелічити всі смачні речі, що вживають у їжу в холодному вигляді або, скориставшись яким-небудь шумом за дверима, попросіть назвати його можливі джерела. Такі сприятливі ситуації виникають досить часто, треба тільки не упустити момент.

Кажуть, що творча дитина є дзеркальним відображенням творчого педагога. При цьому від дорослого вимагають творчості найвищого, об’єктивного рівня, не тільки педагогічного, а й предметно-змістовного натхнення, яке завойовує серця, харизми –надзвичайної надихаючої обдарованості, яка викликає у кожної дитини «почуття повної довіри», «готовність дотримуватись того, чого вчить педагог»[38. С. 326;335].

Особливим засобом формування творчої активності дітей є мистецтво: література, музика, скульптура, народна творчість, живопис.

Вплив мистецтва на становлення особистості дитини, її розвиток дуже великий. Без виховання естетично розумних людей, виховання з дитячих років поваги до духовних цінностей, уміння розуміти та оцінювати мистецтво, без пробудження в дітей творчих зачатків неможливе становлення гармонійно розвиненої та творчо активної особистості.

Саме в дитинстві закладаються основи інтелекту людини, формуються різнобічні потреби, погляди, ідеали. Тому цей період є найсприятливішим і найвідповідальнішим. Чим раніше й активніше здійснюється процес прилучення до прекрасного, тим він ефективніший, міцніший, тим глибше формуються інтереси до мистецтва, ефективніше йде процес духовного розвитку людини.

Мистецтво може стати однією з основних ланок у становленні особистості. Саме воно відкриває нам чарівний світ почуттів людини, що прагне в барвах, лініях, кольорі, у звуках, інтонаціях, темпі; у виразних, зворушливих висловах поділитись своїми переживаннями, хвилюваннями, радостями, захопленнями від почутого, побаченого, пережитого в реальному житті.

Світ мистецтва безмежний. Пізнавати його ми будемо не день, не рік, а все життя. Тому, починаючи з дошкільного навчального закладу, педагог покликаний розвивати в дітей художній смак, виховувати важливу для людини якість –любов до мистецтва, до прекрасного. Зорові образи, створені мистецтвом, легко запам’ятовуються й залишаються в пам’яті надовго. Вони збагачують емоційний світ, учать яскравіше сприймати навколишнє життя.

Готуючи дітей шостого року життя до зображувальної діяльності, слід враховувати рівень їхнього психосоматорного розвитку. Цих дітей вирізняє надзвичайно висока пізнавальна активність, їх цікавить абсолютно все.

Діяльність дітей приймає більш свідомий умисний характер. У дітей виховується вміння спочатку придумати, представити собі те, що вони збираються зобразити, а потім починають діяти. Велика увага приділяється формуванню задума майбутнього малюнка, аплікації, ліпки.

В малюнку, ліпці, аплікації діти передають свої враження від оточуючого світу та передають своє ставлення до нього. Наша задача –навчити дітей художній діяльності, виразному зображенню предметів та явищ, а не простому їх копіюванню.

В програмі «Малятко» вказується, що у дітей шостого року життя розвивається здібність аналізувати та узагальнювати сприймаємі предмети, виділяти й порівнювати їх властивості (форму, висоту, довжину, ширину, колір). Завдяки цьому стає можливе навчання дітей передачі відношень предметів між собою по величині, висоті, товщині, а також відношень предметів по висоті, формі та положенням один до одного.

Найважливішою умовою розкриття творчої активності дітей є створення загальної атмосфери доброзичливості, свободи, можливості досягти успіху для кожної дитини. Таке завдання вимагає особливої уваги. Під час виконання дітьми завдань їм необхідно надавати допомогу. Слід намагатися організувати спілкування таким чином, щоб кожна дитина могла відкрито радіти результатам як власної, так і спільної творчості.

У процесі створення зображення в дитини формуються спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності. Зображувальна діяльність надає можливість доступними засобами виразити емоційний стан дитини, її ставлення до навколишнього світу, вміння самостійно створювати прекрасне.

Особливе значення для розвитку творчого мислення має відвідування художніх музеїв, творчих майстерень художників, виставок дитячої творчості, перегляд кінофільмів про видатних митців.

Велику роль в дитячій творчості, як і творчості художника, відіграє уява. Відомо, що зачатки її у дитини з’являються ще в переддошкільному віці. Поступово в процесі навчання, прослуховування казок, розглядання ілюстрацій дитина може уявити те, що не входить до кола предметів, які вона сприймає безпосередньо. Елементи творчої уяви виявляються на заняттях, якщо перед дітьми розкрити можливість самостійно планувати свою діяльність та відбирати прийоми як зображувального, так і технічного порядку. Вченими проведено дослідження шляхів формування дитячої творчості, яке дало можливість виділити три етапи в ускладненні завдань. На першому етапі дітям дають завдання, які вимагають від них первісного орієнтування в творчій діяльності (знайди, зміни, вигадай). На другому етапі дають завдання, які ведуть до ціленаправлених дій. Дитина починає розуміти, що набуті вміння можна комбінувати, видозмінювати. Третій етап –це завдання, які ведуть дитину до самостійних дій по осмисленню задуму у різних видах діяльності, до планування своїх дій, підбору виразних засобів.

Сприятливий розвиток дитячої творчості залежить від вірного керівництва з боку дорослих, розвиток творчості також сприяє колективна праця, яка проводиться на основі вмінь самостійно діяти, застосовувати знайомі засоби зображення.

Створення виразного образа дозволяє віднести дитячу зображувальну діяльність до області художньої творчості.

Мету художнього виховання засобами образотворчого мистецтва в стислій, сконцентрованій форм можна визначити як розвиток у дітей високих естетичних ідеалів, формування потреб і здібностей до образотворчого мистецтва в процесі художнього осмислення світу. 2.2 Обґрунтування творів образотворчого мистецтва

На заняттях проводяться бесіди про образотворче мистецтво як засіб естетичного виховання бесіди про мистецтво той вид роботи, який допомагає формувати ідейно-моральну постанову дитини, вміння бачити і розуміти прекрасне, формувати естетичний смак. Бесіди про мистецтво дають дітям можливість емоційно переживати бачене і давати йому свою оцінку позитивну чи негативну.

Значення бесід про мистецтво дуже велике, воно заключає в собі як освітні так і виховні цілі. Знайомлячись з картинами дитина у першу чергу вивчає і пізнає світ картинки, а він завжди дає певну навчальну інформацію; історичні факти, життя дітей і дорослих в минулому і в наш час, опис природи, її явищ, образи людей які жили колись чи живуть тепер.

Крім цього діти довідуються про художників, авторів даних картин, епоху в якій вони жили і творили.

А також ці заняття мають виховне значення. У часі розгляду та аналізу творів мистецтва у дітей виникає певний емоційний стан, переживання, від якого розгортаються і певні почуття: любові до рідного краю, радості, гордість за героїчне минуле свого народу.

Споглядання творів мистецтва викликає певну естетичну насолоду, дає радість, задоволення, розвиває почуття краси, підвищує художню культуру. Часто на заняттях показують зразки, фото чи репродукції різних творів живопису, скульптури, архітектури, графіки та декоративного мистецтва. Це дуже сприяє виробленню естетичного смаку дітей. Найчастіше ми маємо можливість обговорювати та аналізувати твори живопису. Картини, особливо ті, що зображують природу, викликають у дітей велике задоволення. Справді, сила естетичного впливу на людину – велика. Діти самі не збагнувши цього піддаються впливу мистецтва, яке діє на них двома джерелами: художнім словом і живописним образом тобто формою, кольором.

На заняттях з ліпки (скульптура) емоційні переживання викликає скульптура, хоча вона переважно позбавлена барвистості. Зате більше діє формою, лінією, фактурою. Скульптура має велике значення для виховання та навчання дітей дошкільного віку. Вона сприяє розвитку зорового сприйняття, пам’яті, образного мислення, прищепленню ручних вмінь та навичок, необхідних для успішного навчання в школі. Скульптура також як і інші види зображувальної діяльності, формує естетичний смак, розвиває почуття прекрасного, вміння розуміти прекрасне у всьому його різноманітті.

«…В родині зображувальних мистецтв ліплення грає ту ж саму роль, як і арифметика в математичних науках. Це абетка уявлень о предметі. Це перше читання, переказ предмета. В малюванні предмет зображується відносно. Через перспективу часто зменшується, а іноді і зовсім втрачається справжність властивостей предмета, головний його зміст… Правильне співвідношення частин, відмінність головного від другорядного –тіла від приставних частин –все це ясно передається при зображені предмета за допомогою ліпки»[11. С. 196]

Скульптура надає тривимірне зображення предмета. Частіше за все предметом скульптурного зображення виявляється людина, рідше тварини, неживі предмети. Скульптуру можна спостерігати з різних сторін, тому дуже важливо поставити її так, щоб добре сприймався силует фігури, її жест, рух.

Монументальна, станкова, скульптура малих форм –види круглої скульптури, кожна з яких виразна о-своєму. Поряд з цим до скульптури заведено відносити рельєфи.

Монументальна скульптура –це пам’ятники величні, суворі, виразні, які містять в собі велику загальнолюдську ідею. Монументальна скульптура може бути частиною архітектурного ансамблю.

Станкова скульптура частіше зображена портретом. Задача скульптурного портрета така ж, як і живописного –передача образа людини. В станковій скульптурі значне місце займає жанрова скульптура, яка зображає групу людей або фігуру одної людини.

В побуті поширена скульптура малих форм. Це фігурки невеликого розміру, зроблені з різних матеріалів –фарфора, дерева, кістки. До скульптури малих форм відносять деякі види іграшок, на яких зображені люди та тварини.

Рельєф –це скульптурне зображення на плоскості (стіни, своди, скульптурного пам’ятника).

Великий естетичний вплив мають твори декоративного мистецтва. Краса вишивкових узорів, візерунки різьби, барвистість народного розпису, філігранна техніка писанкових орнаментів – невичерпне джерело насолоди.

Ознайомлення з таким видом народних художніх ремесел, як писанкарство починається з порівняння і зіставлення його з іншими видами (вишивання, ткацтво, килимарство, різьба по дереву, гончарство) які сягають своїм корінням у глибину віків і характеризують духовний світ стародавнього й сучасного населення України. Наприклад, специфіка орнаментальних композицій на писанці та у вишивці зумовлена, насамперед, характером предмета, матеріалу, форми, техніки та способу виконання.

Значення декоративного малювання в загальному процесі навчання дуже велике, в особливості в старших дошкільників. Діти в процесі користуються олівцем та пензлем, отримують технічні навички, які поступово ускладнюються в міру того, як діти оволодівають певною сумою навичок. Декоративне малювання при умові правильно організованої планомірної роботи розвиває наряду з технічними навичками, які мають, безумовно, велике значення в малюванні, і творчі здібності.

Зміст декоративного малювання - малювання узорів, які мають певне призначення: узор в смужці, узор в прямокутнику, узор в колі та інші. Малювання узорів починають з вправ, потім переходять до узору: запроваджується початок ритму і ставиться задача організації поверхні узору шляхом введення кольору. Малювання узорів потребує чергування однакових за формою та кольором елементів, які складають ритм. Повторення однакових за формою та кольором елементів можливі за умовою уважної та точної роботи. Діти поступово звикають до того, що потрібне зрівнювати та встановлювати схожість та різницю між повторюючимися елементами узору, визначати правильність у формі елементів (наприклад: прямокутник, коло, риска визначеної довжини та інше). В силу цього декоративне малювання становиться добрим засобом тренування рук та очей; воно розвиває вміння координувати роботу руки та ока, які в подальшому набувають все більше та більше значення в малюванні. Крім того, малювання узору потребує вдумливого відношення та акуратності в праці.

Значення творів декоративно-прикладного мистецтва для формування художнього смаку обумовлюється ще й тим, що в них специфічно переломлюються виразні засоби інших видів зображувального мистецтва - живопису, графіки, скульптури, архітектури. Так, в російських художніх лаках (лакова мініатюра) переважає живописний початок. Тому і в техніці розпису цих виробів зберігаються такі живописні прийоми, як підмальовок та лессіровка, які надають особливу звучність та виразність колористичній гамі розпису. В деяких видах декоративно-прикладного мистецтва - кераміці, художньої обробці дерева, каменю, кістки та рогу - переважають скульптурні якості (наприклад, всесвітньо відома богородська дерев’яна іграшка).

Ми повинні допомогти дітям зрозуміти художній задум твору, пояснити основні принципи декоративно-прикладного мистецтва, яке виявляється по-перше в необхідності взаємозв’язку форми предмету з його функціональним призначенням, по-друге в співвідношенні форми та матеріалу, і по-третє –форми та прикрас.

Казковий світ народної іграшки особливо близький дітям: коні, барашки, свині, качечки не можуть залишити їх байдужими. Бо саме в умовах сучасного міста діти відірвані від природи, вони рідше бачать свійських тварин. Яке захоплення написане на обличчях дітей, коли в групі на столі з’являється веселе, яскраве іграшкове глиняне стадо. Димківську іграшку не можна поплутати з іншими ліпними народними іграшками, дякуючи її колориту, простоті та нехитрості образу. Це, перш за все, сніжної білизни фон, на якому написан простий узор геометричного характеру: кружки, крапки, смужки. Як і городецькі майстри, димківські наносять узор у вільній пензлевій манері. Вони полюбляють насичений колір: яскраво-червоний, малиновий, синій, золотисто-жовтий, фіолетовий, особливо святково сяючі на білому фоні іграшок. Вже при першому знайомстві дітей з димківською іграшкою педагог прагне роз’яснити дітям її естетичну цінність, акцентуя зв’язок форми із матеріалом, узору - з формою предмета.

Для практичної роботи після бесіди про димківську іграшку півника-каталку вибирають не випадковою. Щоб розвинути у дітей свідоме відношення до створення декоративних речей на основі переробки реальної форми, ефективніше за все за основу взяти образ, який викликає у дітей визначні емоції. Півник - найулюбленіший герой багатьох казок.

Знайомство з народною іграшкою і перші уявлення дітей про декоративне зображення звірів та птахів в ліпці закріплюються на прикладі іграшок - свистулек з послідуючим розписом.

Як свідчить дослід роботи з старшими дошкільниками, народна глиняна іграшка завжди несе велике естетичне задоволення дітям. Через іграшку народний майстер залучує дитину до мистецтва. Цей вид народного мистецтва чинить вплив на сучасність.

Розписні жовті підноси, які радують око своєю грою яскравих фарб, благородним блиском лакованої поверхні, виразністю вільного кістевого розпису, по праву відносяться до числа найцікавіших виробів декоративно-прикладного мистецтва. Талант народних майстрів перетворює скромні вироби домашнього побуту в нарядні прикраси житла. Батьківщина цих підносів –село Жостово.

Сьогодні високо оцінюється вклад майстрів Жостово в розвиток і збереження декоративної системи письма, заснованої на поетичному відчутті природи. Творчість різних майстрів збагачує єдиний стиль жостківського мистецтва. Змінився характер письма, але техніка та технологія виробництва в багатьом збереглася.

Дітям, для більш емоційного сприйняття, потрібно розповідати і показувати на прикладі порівняння (наприклад Хохлому та Жостов); а також використовувати схематичну таблицю ритмічного рішення композиції в колі.