Глобалізація міжнародного туризму. 7 page

Іван Франко ще учнем Дрогобицької гімназії і студентом Львівського університегу здійснив низку краєзнавчо-пізнавіільних мандрівок Прикарпаггям. Ці мандрівки вже в молодому віці переконала І. Франка у винятковому науково-пізнавагш юму й патрїотично-виховному значенні туриегично-краєзнавчих мандрівок для широких верств українства.

У 1872 р. І.Я. Франко вперше з учнями Дрогобицької гімназії побував в Уричі, а з 1873 р. він бере активну участь у мандрівках для збирання краєзнавчих та етнографічних матеріалів під керівництвом учите.™ Дрогобицької гімназії Івана Верхратсьгаго.

У 1874 р. І. Франко здійснив мандрівку за маршрутом: Стрий - Синєвиден -Побук - Бубнище - Полжниця - Церковне - Кальна - Мізунь - Вигода - Горинь -Тисів - Синє видне - Стрий.

За період 1880-1882 рр І. Франко пішки сходив Сколівщину і Тухольщину. В той же час починається його знайомство з Гуцульщиною. Багато років мислитель

СИСТема. immv,..

під назвою "Українсько-Руський архів, л>.~...

томів "Матеріалів до української етнології" та ін. [4, с. 37].

Отже, у розвитку галицького краєзнавства у другій пол. XIX - поч. XX ст. пріоритетним був народознавчий аспект. Кінець XIX - поч. XX ст. стали періодом комплектування і оформлення збірок про пам'ятки матеріальної та духовної культури краю, створення місцевих музеїв.

Громадські організації початку XX ст.: спортивио-рухаикове товариство "Січ", молодіжне товариство "Пласт", спортивне товариство "Луг", туристичне товариство "Чорногора", їх турнсгично-краонавча роль. Красзнавчо-туристична робота в Галичині на зламі Х1Х-.КХ ст. переважно була пов'язана з українськими молодіжними та студентськими рухами та організаціями, тому і надалі розглядатимемо її через призму діяльності цих товариств. Характерно, що вони були своєрідною віддушиною в важких соціально-економічних та політичних умовах, у яких знаходились галичани-українці в той час, як в народів Європи вже чітко проявлялись прагнення до власного національного самовираження та самоусвідомлення.

Практично одним з перших було створено Пожежио-гімнастичне товариство "Сокіл"., яке започаткувало свою діяльність 11 лютого 1894р. у Львові. Основна мета діяльності Товариства полягала в залученні молоді до загальнофізичних вправ, занять з різних ігрових, видів спорту і ознайомлення з "околичними краєвидами" з метою формування національне свідомих громадян. Своєрідною формою туристсько-краєзнавчої роботи була і організація "соколятами" в селах тематичних вечорів, аматорських театральних вистав, концертів, в ході яких пізнавались місцевий колорит краю, його господарський розвиток, а етнографічні особливості окремих територій.

Навіть з впровадженням обмежувального польського "Закону про товариства" (1932 p.), "Соколи" зберегли своє, спортивно- (руханково-) гімнастичне спрямування і діяли уже в вироблених рамках стратегічної діял ьност.

Подібні форми, методи та мету в своїй роботі використовувало пожежно-руханкове товариство "Січ", засноване адвокатом К. Трильовськіш у селі Заваллі Снятинського повіт> Станіславського воєводства 5 травня 1900 року та руханкове товариство і огнева сторожа "Луг", засноване 25 березня 1925 року в селі

Підберізцях Р. Дашкгвичгм,

У квітні 1910 р. група любителів мандрівок м. Станіслава сформувала організаційний комітет для створення товариства "Чорногора", до якого увійшли С. Стеблицькип, Л. Гаяновськип, Я. Грушкевич, Й. Білинськип, В. Янович та ін. 20 травня 1910 р. у Станіславі відбулися загальні збори, де було прийнято статут товариства "Чорногзра" й обрано голову та членів Виділу (Ради). Головою товариства стаз С. Стеблицький, а у Виділ увійшли Я. Грушкевич, І. Стасинець, Л, Гаяновський, Й. Білинський, В. Янович,

Найвищим органом українського туристського товариства "Чорногора" стали Загальні збори та Виділ. Загальні збори проводились раз на рік у квітні. За погреби могли скликатися Надзвичайні збори, про які заздалегідь повідомляли всіх членів товариства. На цих зборах затверджували план роботи на рік і кошторис, обирали контрольну комісію :і трьох осіб, які двічі на рік перевіряли наявність спорядження й інвентарю, а також фінансові справи. Комісія звітувала перед Загальними зборами про хід перевірки, голова чи заступник звітували за всю роботу, заслуховували також звіт редакції та видавництва часопису товаристаа про публікації на туристські й наукові теми, затверджували засновників та почесних членів (осіб, які мають заслуги перед товариством чи перед наукою). Усім членам товариства видмали посвідчення, а засновникам і почесним членам - спеціальні дипломи. На Загальних зборах обирали голову та членів Виділу терміном на три роки. Виділ збирався раз на місяць (за потреби частіше) і виконував усі ухвали Загальних і Надзвичайних зборів, організовував роботу провідників, у обов'язки яких входило проведення туристських груп по маршруту, та гірської сторожі, яка

охороняла притулки для туристів. До складу Виділу входили: голова, заступник голови, секретар, яккй займався діловодством товариства, бібліотекар, касир, який зів розрахункові та касові книги, зберігав спорядження й інвентар. За статутом товариство було розраховане на участь українського населення. Члени товариства користувалися безоплатною ночівлею в туристських притулках у горах, бібліотекою, науковим і картографічним матеріалом та пільговим проїздом

залізницею.

Українське, туристське товариство "Чорногора" ставило перед собою такі

'завдання:

1. Пізнання краю, гір Галичини, Буковини, Альп і Татр.

2. Збирання матеріалів про ці гори.

3. Агітація та пропаганда серед туристів і дослідників природи.

4. Співпраця з НТШ у Львові, "Угорським карпатським товариством" і
польським Татшанським товариством, обмін науковими матеріалами та досвідом
Роботи.

5. Надання методичної та практичної допомоги під чг;е проведгння мандрівок

С.74].

Виконання цих завдань планувалось здійснювати за допомогою таких засобів і методів: зборів і спільних мандрівок; виставок і наукових туристських звітів; видання журналу, публікації наукових статей, виданю: поштових листівок з краєвидами гір, описів маршрутів, картографічного матеріалу; будівництва та догляду за туристськими притулками, мостами, стежками, дорогами, міркування маршрутів у горах; будівництва літньої бази (табору); утримання в горах штатних працівників (провідників, гірської сторожі).

Для любителів мандрівок почади виходити статті, нариси, монографії з туристсько-краєзнавчої проблематики, серед них найбільшою популярністю користувалися "Туристка" А. Будзиновського, "Прогулянки в наші гори" Т. Франка, "Галицьке краєзнавство" Ю. Целевича, "Опис рідного краю" та "Мала географія України" Р. Заклинського, "Провідник по Галичині" М. Орловкча.

У 1914 р. туристське товариство "Чорногора", як і решта товариств, припинило свою діяльність у зв'язку з початком Першої світової війни. Після її закінчення на теренах Східної Галичини, як свідчать першоджерела, туристсько-краєзнавчий рух знову відроджується, зокрема він "поширився і набрав

організованіших форм з 1920-х pp.".

30 травня 1922 р. туристське товариство "Чорногора" в Станіславі відновило свою діяльність. Головою українського туристського товариства "Чорногора" став лікар Я. Грушкевич, який був також членом Окружної Пластової Раді, членом редколегії безпартійного організаційно-інформаційного тижневика "Станіславські вісті", головою "Соколу'' та членом управи товариства "Бесіда", а членами Виділу стали О. Каратницький, організатор і засновник спортивного клубу "Буй-Тур", С. Никифорак - професор, опікун II Пластового Куреня і член Окружної Пластової Ради, Ф. Величко - урядник магістрату, член Окружної Пластової Ради, О. Борик, С. Гаванська, Т. Мацьків, С. Слюсарчук, С. Стеблинський та Л. Чачковський, які також одночасно очолювали низку культурно-просвітницьких орі'анізацін.

Товариство влаштовувало збори, звіти, конференції, розваги, спільні туристські мандрівки, теоретичні та практичні заняття з молоддю, утримувало фахову бібліотеку зі спеціальною літературою туристсько-краєзнавчої тематики, картами, схемами, науковими статтями та описами туристських маршрутів, здійснювало видавничу діяльність у часописі "Туристка і краєзнавство" а з 1937 р. — у журналі "Наша Батьківщина". Товариство "Чорногора" співпрацювало з українським туристсько-краєзнавчим товариством "Плай", будувало туристські притулки та домівки, зокрема на полонині Плісце, біля гір Грофи, Донбушанки, Сивулі та на перевалах "Рижі" й "Столи", встановлювало дороговкази та маркувало синіми й жовтими кольорами маршрути з Осмолоди через Горгани до Татарова, утримувало штатних працівників (гірську сторожу, в обов'язки якої входило приймання і розміщення мандрівників, догляд і ремонт притулків, та привідників, які були зобов'язані проводити туристів маршрутом і відповідали за їхню безпеку)'

Члени Товариства мали право брати участь у Загальних зборах товариства та його заходах, 5ути обраними до Відділу, носити посвідчення та відзнаку Товариства, користуватися матеріалами бібліотеки, спорядженням і туристськими домівками та притулками.

Туристське товариїлзо "Чорногора" тісно координувало роботу з багатьма культурн«>просвітницькими структурами, школами, які в своїй діяльності використовували туристське краєзнавство як найкращий засіб національно-патріотичного виховання підростаючого покоління.

Краезнавчо-туристське товариство "Плай" було засноване у жовтні 1924 р. у Львові. Його фундаторами були відомі краєзнавці й історики І. Крип 'якевич, Б. Януіи, Є. Пеленський та Ю. Попянський. Першим головою товариства було обрано авторитетного адвоката і громадського діяча В. Схаросольського. Діяльність засновників товариства була відчутно полегшена тим, що всі вони вже мали досвід спільної роботи. У 1921-1923 pp. організатори "Плаю" співпрацювали у рамках "Кружка любителів Львова".

У середині листопада 1924 р. статут "Плаю" затвердили воєводські власті, після чопі розпочалася організаційна робота. Насамперед головний відділ товариства сформував лекційну комісію, а також комісію для підготовки екскурсій. Як свідчить лист голови "Плаю" В. Старосольського до М. Кордуби, 23 листопада 1924 р. відбулося перше засідання екскурсійної комісії. На ньому були розглянуті плани організації прогулянок по Львову та його околицях.

Статут "Плаю" передбачав поширення діяльності товариства на всю територію Львівського, Тернопільського, Станіславського та Краківського воєводств. Метою діяльності організації декларувалося "дослідження рідного краю та інших земель, розповсюдження зібраних про них відомостей, нагромадження і опрацювання наукових та туристичних матеріалів". Окремо повідомлялося про наміри вивчати й охороняти пам'ятки історії, культури та природних форм, збирати й зберігати різноманітні предмети старовини, зразки народного мистецтва та народних промислів [3, с. 67].

Товариство активно зайнялося розробкою планів туристсько-екскурсійної діяльності. Свої завдання в цьому напрямку керівництво "Плаю" визначало як "ініціювання та ведення прогулянок і пропаганда туристки, спрямування прогуляшж у цікаві під краєзнавчим оглядом околиці і місцевості, ведення курсів з обсягу мандрівництва" [5, с. 67]. Члени товариства розпочали збирання матеріалів, необхідних для розробки екскурсійних маршрутів. Фізіографічні, антропо- й етнографічні описи, історико-етнографічні матеріали, комплекти карт повинні були скласти окремий відділ у заснованій товариством бібліотеці. Планувалося збирати матеріали і під час мандрівок краєм. У зимовий період, коли туристське життя завмирало, "Плай" збирався проводити лекції з теорії мандрівництва, історії Львова таГаличини, організовувати екскурсії до музеїв міста.

Про інтенсивність роботи засновників товариства свідчить хоча б той факт, •До впродовж неповних двох місяців 1924 р. головний відділ краєзнавчої організації

провів шість засідань, на яких було детально обговорено плаии на туристський сезон 1925 p., а також дрібніші поточні справи. Ще 24 жовтня 1924 j:., напередодні заснування товариства, відбулась перша екскурсія краєзнавці;} Львовом з метою уточнення маршруту, що пролягав околицями міста від гори князя Лева через Кайзервальд і Личаків на Погулянку. 2 листопада 1924 р відбулась велика прогулянка цими місцями для всіх бажаючих. Надалі, у період з 26 жовтня 1924 р. до 15 квітня 1925 p., "Плай" організував 14 екскурсій.

Після підготовки повного циклу тематично взаємо лои'язаних екскурсій, які охоплювали весь простір Львова, розпочалися систематичні щонедільні прогулянки. Об'«стами огляду були руїни княжого Львови, Медова Печера, Погулянка, Кайзервальд, Чортова Скеля біля м. Винники, Клепарі, Брюховичі, Замарстинів. Найчастіше обов'язки гіда-провідника виконував активний член товариства І. Крип'якевич. Як і планувалося, мандрівки стали джерелом збирання краєзнавчих матеріалів. У приміському селі Кривчицнх краєзнавці обстежили місцевість, де в 1648 р. перебував табір військ Б. Хмельницького, на інший околицях Львова велися пошуки давніх городищ. Фотографії, зроблені під час екскурсій, члени "Плаю" збирали до спеціального альбому. Деякі прогулянки були описані їх учасниками в письмових звітах; здані до архіву товариства, ці описи пізніше прислужились Є. Пеленському для написання невелико" брошури.

"Плай" проводив мандрівки майже виключно околицями Льюва. У 1924-1925 pp. лише три прогулянки-екскурсії було здійснено містом: дві на Високий Замок і одна - Губернаторськими Ватами (сучасна вул. Винниченка). Щоб не привертати надмірної уваги з боку властей, українські краєзнавці могли навмисно змінити напрям своєї екскурсійної діяльності, скеровуючи його за місто, подалі від. очей поліційних агентів і чиновників.

На літо 1925 р. товариство запланувало екскурсії в Карпати та Галицьким Поділлям. На жаль, ці плани не було реалізовано, через те, що не вдалось досягги згоди з провідниками, які б узялися за проведення довготривалих мандрівок. Впродовж року відбувались подорожі львівських туристів до Жидачева, Роздола, Жовкви, Крехівського монастиря і на поле Зборівської битви У багатьох місцевостях "Плай" був представлений відпоруччкками (повноважними представникііми) товариства. Львівські краєзнавці встановили контакти з туристським гуртком "Чорногора" зі Станіслава, організаторами туристського руху в карпатському регіоні Р. Щипайлом з Коломиї та М. Гербовим з Косова.

Важливим засобом комунікації та обміну інформацією між поодинокими краєзнавцями мало стати спеціальне краєзнавче видання. Через брак коштів "Плай" не зміг заснувати окремого власного часопису. В лютому 192:5 р. як безоплатний двотижневий додаток до газети І. Тиктора "Новий час' вийшов герший номер "Туристика і краєзнавство". Редактором видання став І. Крип'якевич. Обсяг часопису становив чотири сторінки газетного формату. Зауважимо, що інші додатки до "Нового часу", такі як "Студентські вісгі", "Рухавка і Спорт', "Пластовий прапор", були, як правило, одно-двосторінковимивкладками.

"Туристика і краєзнавство" публікував матеріали, присвячені окремим місцевостям Галичини, а також нариси з історії туризму та краєзнавства. Часопис вміщував матеріали археологічного й етнографічного характеру, звіти про діяльність товариства, хроніку краєзнавчого життя. Цікавим було велике дослідженкл І. Крип'якгвича (підписане криптонімом /. К.) про початок туристського руху в Західній Україні. З фінансових причин після виходу в світ трьох випусків "Туристики і краєзнавства" видання довелось припинити. Відновлене його було лише у 1931 р.

Після того як перестав виходити часопис "Туристика і краєзнавство", краєзнавчі матеріали публікувались у газетах "Діло'¹ та "Новий час". Наприкінці 20-х pp. XX ст. стало популярним публікувати в nptxi описи звітів про здійснені туристські мандрівки чи екскурсії. ЗО липня 1931 р. у "Новому часі" з'являється навіть рубрика "З мандрівок по рідному краю". У цей час туристсько-краєзнавчі прогулянки організовує вже не лише "Плай", а й інші культурно-освітні та спортивні товариства. Упродовж 1928-1930 pp. нілу низку мандрівок Гуцульщиною та Бойківшиною організовує львівський "Луї". В окремих його мандрівках брало участь до 60 осіб. У 1929 р. (рупа шанувальників місцевої старовини з Тернополя провела кілька екскурсій на автомобілях.

Окріпнувши, "Плай" поширив свою діяльність на всі визначні місцевості Галичини. Так, було засновано відділи: товариства у Перемишлі та Стрию. При Перемишльській секції було створено курси мандрівництва, де проводили підготовку екскурсоводів.

Економічна криза кінця 20-х pp. XX ст. на деякий час припинила діяльність товариства "Плай", яка відновилась навесні 1933 р. Новим головою товариства став диргктор торгової школи "Просвіти" Д. Коренець, а його заступником - відомий організатор туризму Т. Білостоцький. Відроджена організація заявила про наміри продовжувати діяльність у трьох головних напрямах: організація популярних лекцій, пргсова пропаганда та проведення екск)'рсій. Впродовж 1931 р. товариство влаштувало курс лекцій з історії, географії, геології та статистики західноукраїнських земель. Лекції читали М. Галущинський, Р Зубик, І. Федів, брати Я. і С. Пастернаки, Д. Паліїв. Спортивна секція товариства організувала туристський табір у Підбужжі, кілька мандрівок у Горгани. Наприкінці 1931 р. зареєстровано філію "Плаю" в Тернополі, членами якої стали ЗО осіб. Очолив її Т. Водяний

Успішніше розвивалася діяльність "Плаю" в 1932 р. Краєзнавці організували сім екскурсійних мандрівок, два курси лекцій, окремі популярні читання. Проведенню екскурсій передували реферативні читання про історію та пам'ятки місцевості, до якої передбачіїлося здійснення мандрівки. Так, 10 травня 1931 р. Я. Пастернак виголосив публічну лекцію "Княжий Звенигород у передісторичних і Ранньоісторичних часах", ілюструючи її експонатами з археологічного музею НТШ. Через тиждень, 37 травня, відбулася і сама прогулянка. Організовані Плаєм' мандрівки відзначались солідною фаховою підготовкою. Активізація

туристської діяльності товариства сприяла підвищенню його авторитету ееред інших спортивних об'єднань. ЗО червня 1931 р. на спільній нараді представників "Плаю", "Українського студентського епортового союзу'¹, спортклубу "Стріла", станісліївського туристського гуртка 'Чорногора" краєшавче товариство "Плай" було визнане центральним коордииувальним органом у спрааах організації крайового туризму. Плани товариства передбачали організацію екскурсій ка закордонні землі_; населені українцями. З метою вивчення можливостей таких мандрівок представник "Плаю" К. Паньківський їздив на Буковину і в Закарпаття.

Багато зусиль і коштів Товариство вклало в будівництво першого українського високогірного "захистку" (туристської бий). Завдяки приязним контактам з управою митрополичих володінь "Плай" дістав у довгострокову оренду 0,75 га землі на мальовничій полонині Іілісце в Fорганах, під г. Грофою. Па вигідних умовах було закуплено будівельні матеріали. Проект будинку безкоштовно виготовив член "Плаю" інженер О. Пежанський. Завдяки безкорисливій праці багатьох аматорів туризму впродовж двох років будинок-захисток було споруджено. Урочисте відкритгя будинку, спрсектованого та виконаного в оригінальному бойківському стилі, відбулось у серпні 1935 р. Разом з площею під будівництво товариство дістало від митрополії дозніл на ведення туристської діяльності в митрополичих володіннях і на користування ловецькими захистками на цій території. Заходи щодо будівництва потребували стільки уваги та часу, що "Плай" змушений був створити окрему філію товариства для Львова, щоб звільнити керівництво організації від поточних справ.

26 червня 1932 р. на загальних зборах ініціативного гуртка було утворено філію "Плаю" у Самборі. Усі 12 ініціаторів створення гуртка того ж дня подали заяви до Товариства. Впродовж року кількість членів філії збільшилась до 45 осіб. Як згадував пізніше один із сучасників, робота симбірської філії "Плаю" тісно координувалася з діяльністю музейного товариства "Бойківщина", яке мало неперіодичне видання "Літопис Бойківщини" (з 1931 до 1939 р. вийшло 11

книжок).

Самбірське краєзнавче товариство сформувало три секції: спортивну, туристську та лекційну. Найактивнішою на першому етапі діяльності товариства була остання, очолена місцевим дослідником старовини А. Княжинським. У 1932 р. завдяки домовленості з викладачами місцевої української гімназії в приміщенні читальні товариства "Бесіда" відбувся цикл лекцій для всіх бахаючих. Із лекціями, з геології та географії Бойківщини виступав професор Лімницькіїй. Крім того, проводилися практичні заняття з основ туризму, наданні першої медичної допомоги, збирання лікарських рослий. На лекціях були присутні в середньому до 50 осіб. Пізніше з історичними лекціями виступали В. Гуркевич, І. Филипчак,

професор Орловський.

Починаючи з 1934 р. товариство переорієнтовує свою діяльність в* проведення екскурсій. Спочатку організовуються екскурсії лише в найближчі околиці Самбора. проте з часом вони поширюються і на віддалені місцевості

Бойківщини. Серед звітів екскурсійної секції є документ про купівлю топографічних карт Само'іршини, Дрогобиччини, околиць Турки та Старого Самбора. У 1924 р. товариство організувало сім екскурсій, у кожній з екю; брало участь 10-20 ос; 5.

Виконуючи ухвалу керівництва філії про встановлення контактів з аматорами туризму із сусідніх місцевостей, самбірський "Плай" практикував паку форму пізнавального туризму, як проведення таборів-зустрічей. Визначивши певне, депересічне з історичного чи природничого погляду місце, до нього запрошували зацікавлених у створенні власних краєзнавчо-туристських осередків мешканців довколишніх сі і та містечок. Водночас туди вирушала екскурсія членів "Плаю" із Самбора. На місці зустрічі відбувався обмін досвідом, показ практичних наїїичок з різних галузей туристсько" справи, іноді читалися популярні лекції. Як свідчать документи, такий нетрадиційний спосіб пропаганди: давав позитивні результати. Симбірська філ ія влаштувала зустрічі: у с. Хирові - з мандрівкою з Перемишля, у с. Спасі - з ініціативною групою краєзнавців зі Старого Самбора тощо. Великий табір біля Дрогобича, який планувалося організувати влітку 1935 p., не було скликано з не зиіежних від "Плаю" причин.

Як і головний відділ "Плаю" у Львові, його самбірська філія практикувала виконання письмових звітів про організовані мандрівки, які збирала до спеціального альбому. Пізніше вона почала формувати колекцію фотографій, що ілюстрували екскурсії".

Філія утримувалась повністю на членські внески, що становили 0,2 злотого щомісяця. Коштів вистачало лише на иайнеобхідніше, жодних більших проектів еамбірський "Плай" не міг собі дозволити. Увесь річний бюджет філії в 1934 р. становив 78 злотих.

У другій половині 30-х pp. XX ст. самбірське товариство все більше перетворюється на туристсько-спортивну організацію. У 1935 р. філія "Плаю" в Самборі розпочала будівництво спортивного майданчика. Будівництво, що тривало кілька років і поглинало багато коштів і сил, негативно позначилося на науково-популярній та дослідницькій роботі філії. Певною мірою цей процес можна пояснити тим, що одночасно успішно розвивалося товариство "Бойківщина", яке взяло на себе функції регіонального краєзнавчого центру.

Туристські заходи "Плай" почав здійснювати вже з часу відновлення його Діяльності у 1951 р. Першою широко організованою акцією товариства був рейд велосипедистів за маршрутом Львів - Лемківщина (Львів - Сянок - Татри - Львів), який відбувся влітку 1931 р. Керував рейдом визнаний авторитет у галузі крайового туризму В. Левицький. Ще в 1925 р. було видано його опис велосипедних мандрівок Галичиною "Сто миль на колесі". У 1932 р. відбувся організований "Плаєм" рейд мотоциклістів Перемишль - Львів.

Спільно з кінофотопідприємством Ю. Дороша "УФОТО" "Плай" у листопаді "35 р. влаштував виставку документальної фотографії "Наша Батьківщина у Юітлині". Розгсрнута в зачах музею НТШ експозиція містила значну кількість

цікавих фотознімків пам'яток історії, природи та культури західноукраїнських земель. Під час її проведення Тіпай" організував дві вечірні лекції з поясненнями, а також вечір, присвячений 20-й річниці смерті сотника К. Гуковського, першовідкривача печер у Кривчі й організатора велотуризму в Галичині. У програму вечора входили наукові доповіді та спогади сучасників дослідника

Серйозною проблемою галицьких туристів була відсутність власного друкованого органу. Хоча газети та журнали охоче надавали свої сторінки для публікацій краєзнавчого змісту, все ж відчувався брак спеціального видання з проблем туризму та місцевої історії, У 1931 р. учений-іхтіолог, aivrop численних природничих пращ. Е.Жароький очолив редакцію відновленого часопису "Туристика і краєзнавство", що, як і в 1925 p., виходив у формі неперіодичного додатка до "Нового часу". Впродовж року з'явилося 5 односторінкових, номерів цього органу. Поруч із хронікою "Плаю" та повідомленнями головного відділу часопис "Туристика і краєзнавство" публікував краєзнавчі нариси, а тажози цікаві дослідження 1. Крип'якевича з історії туризму в Галичині. У двох невеликих статтях "Студентські мандрівки 1880 р." та "І. Франка як турист¹' учений вперше торкнувся цієї маловідомої сторінки галицької історії. Після того як видання "Туристики і краєзнавства" знову припинилося, матеріаш, присвячені місцевій старовині, продовжували з'являтись у "Новому часі" та "Ділі"

У 1937 р. "Плай" знайшов можливості дач видання: власного спеціального часопису "Наша Батьківщина". Редакцію очолив відомий галицький літературознавець В. Щурат. У першому номері редакція так визначила мету своєї діяльності: "Поширити туристський рух і вложити його в рамки доцільності, спрямовуючи зацікавлення громадянства в першу черг)' на рідну країну". Вся робота редакції часопису грунтувалась на добровільних засадах. Не о'римувзли гонорарів і дописувачі, що, втім, ніяк не позначалося на якості видання. Журна.™ швидко завоював популярність кваліфіковано написаними цікавими матеріалами. На сторінках "Нашої Батьківщини" публікували свої праці М. Андрусяк, С. Гайдучок, М. Гавдяк, В. Дорошенко, Ф. Коксвський, М. Кордуба, І. Крип'якевич, В. Кубійович, Л. Маслов, Я. і С. Пастернаки, І. Свшцшький, М. Смішко, В. Щурат та ін. Цікавими в цьому часописі були публікації І. Крип'якевича "Печери в Галичині'", "З історії Галицького краєзнавства". Крім наукових досліджень у галузі місцевої історії часопис друкував методичні порадники та програмні статті з нитань теоретичної підготовки й організації краєзнавчого руху. Товариство видавало бібліотечку краєзнавчої літератури. Вийшло п'ять випусків цього видання, у тому числі кілька путівників ("Історичні проходи по Львову" І. Крил'якенича, в якому розповідається про багатий історичний матеріал міста Львова; "Долиною Опору й Стрия" Є. Пеленського, ^в якому дається детальний опис багатьох маршрутів, доповнених картографічним матеріалом; "Пізнай свій край. Опис мандрівки по Карпатах" М. Закпи нського, в якому дається зразок того, як описати мандрівку, як навчати записувати свої враження).