Туристична галузь України в Радянський період 3 page

У 1975 р. під час спільного радянсько-американського польоту корабля "Союз-Агюллон" ВАТ "Інтурист" також відповідаю за приймання іноземних гостей. "Інтурист" постійно співпрацював з посольствами іноземних держав у СРСР. Прийоми, організовані компанією, відвідували принаймні 100 послів.

У 70-ті pp. "Інтурист" розробив і запропонував на зовнішньому ринку понад 100 привабливих маршрутів, що охоплювали сто міст європейської й азійської частин СРСР. Івоземні туристи мали можливість ознайомитися з усіма столицями союзних республік, зокрема містами-героями Києвом та Одесою, колгоспами, радгоспами, і промисловими підприємствами, пам'ятками архітектури, курортами Криму, із заповідниками та ловецькими угіддями.

В Україні в 70-ті pp. XX сг. стрімко розвивалася матеріально-технічна база міжнародного туризму. Були побудовані нові готелі "Інтуриста": у Києві -

"Либідь"' і "Братислава", у Харкові - "Інтурист", "Мир" і мотелі> "Дружба", у Львові - "Дністер", в Ужгороді - ''Закарпаття", в Одесі - "Чорне море", у Запоріжжі — "Запоріжжя", у Полтаві - мотель "Інтурист", у Чернівцях -"Черемош", у Херсоні - "Фрегат", у Тернополі - "Москва". У ІЬпі спільно з югославськими фахівцями в мальовничому Массандрівському парку було введено в експлуатацію готель "Ялта-Інтурист".

З 1970 до 1980 р. готельний фонд "Інтуриста" в Україні перевищував 10 тис. готельних місць. Щорічні темпи зростання кількості іноземних громадян, що відвідали СІ'СР і в тому числі УРСР, становили в середньому 8-Ю %,

70-ті pp. були періодом масового міжнародного туризму. У 1981) р. обсяг його збільшився на 54 % порівняно з періодом 1971-1975 pp.

Розширювалася географія в'їзного туризму як в СРСР у цілому, так і в Україні. У туристські маршрути ввійшло 18 нових міст, серед них Хмельницький і Луцьк. Власна мережа готелів, мотелів і кемпінгів давала змогу розмістити 55 тис. гостей і надати послуги харчування 74 тис. осіб.

Радянські українські туристи стали порівняно часто відвідуватс соціалістичні країни, а також країни Західної Європи, Латинської Америки, Африки, Азії та Австралії. У 1984 р. вони здійснили поїздки за більш ніж 180 маршрутах, які охоплювали практично всі світові туристські центри.

Для підготовки кваліфікованого персоналу готелів у 1978 р. в Києві було відкрите Технікум готельного господарства.

У 1980 р. за ініціативою "Інтуриста" було встановлено ділові контакти з "Viza International" з пропозицією щодо обслуговування кредитних карток "Viza". До початку Олімпійських ігор у Москві, Ленінграді, Києві було встановлено кілька спеціальних терміналів, що давали можливість приймати оплату за картками "Viza",

Загалом у 80-ті pp. XX ст. "Інтурист" мав близько 800 партнерів у 100 країнах світу. Свій турпродукт "Інтурист" продавав комплексно у вигляді турів, які пропонувались через каталоги та збірники "Генеральних тарифів".

Ціни на комерційні тури "Інтуристу" розраховувались на основі єдиних "Комплексній умов і цін на обслуговування іноземних туристів". Комплекс послуг був жорстоко регламентований. Змінити маршрут або умови тур;' можна було тільки з дозволу Головного комерційного управління, що займалось формуванням каналів збуту, створення збутової мережі, використання комплексу маркетингових комунікацій з просуванням туру на ринок, оформленням продажу турів.

Значно зросла популярність "поїздок дружби". Понад 100 тис. осіб приїздили в СРСР, у тому числі в Україну, на фестивалі мистецтв "Київська весна", "Золота осінь" - у Києві, "Біла акація" - в Одесі, "Кримські зорі" - в.Ялті.

У СРСР набув розвитку і такий порівняно рідкісний у світовій практиці вид туризму, як річкові круїзи. У 1975-1980 pp. близько 100 тис. іноземних туристів (в 2,5 раза більше, ніж за попередні 5 років) здійснили крупи Дніпром. Починаючи і 1982 р. був уведений новий круїз Дніпром "Ріка - море" з Києва до Херсона, далі -

Чорним морем до Одеси, звідки Дунаєм до Русе (Болгарія) і Джурджу (Румунія). Круїз став едиккм такого типу в світовому туризмі.

Активно розвивався іноземний туризм і в Києві, що став одним із найбільших туристських центрів Радянського Союзу. Сотні тисяч іноземних туристів більш ніж із 60 країн світу щороку відвідували столицю України. У 1983 р. київським об'єднанням ВАТ "Інтурист" було прийнято й надано послуги близько 300 тис. іноземних турвегів. Середня тривалість перебування одного туриста становила 1,9 дня. У київському "Інтуристі" працювало близько 4 тис. чоловік, у тому числі 300 гідів-перекладачів зі знанням IS мов світу.

Динамічний розвито* іноземного туризм)' в СРСР став можливим:іавдяки значним коштам, інвестованим державою в розвиток туристської індустрії: кількість місць у готелях Державного комітету СРСР з іноземного туризму (гак з 1983 р. почали називати Головне управління з іноземного туризму при Раді Міністрів СРСР) збільшилася за 15 років (1970-1985 pp.) з 10 до 55 тис. У підпорядкуванні Держкомінтуриста було понад 100 готелів, мотелів, кемпінгів, численні ресторани, бари, кафе, навчальні заклади, гаражі, станції технічного обслуговувані»:, кіноконцертні та конференц-зали, басейни, сауни, кегельбани, дискоклуби, а також понад 3 тис. одиниць автотранспорту.

їз середини 1980-* pp. "Інтурист" розпочав також продаж комплексного туристичної» обслуговування для наших співвітчизників на внутрішньому ринку. Хоча це пояснювалось "необхідністю більш раціонального використання матеріальної бази Держкомінтуристу, фактично ж це зумовлювалось тим, що база "Інтуристу", ни яку було витрачено багато коштів, при невисокому сезонному навантаженні іноземними туристами (40-44 %) у несезонний період практично була бездіяльною. За рахунок українських туристів і вирішувалась проблема завантаженості готелів і господарства "Інтуристу". Тури на відпочинок реалізовувались через профспілки і для туристів були пільговими. Згідно з Наказом Держкомітету СРСР "Інтурист" № 46 від 19.02.1986 р вітчизняні обслуговувались за тими ж стандартами, нормами і цінами, що і іноземні туристи. Щоправда, якість і стандарти обслуговування вітчизняних туристів були значно нижчими, ніж для іноземних туристів через меншу фінансову зацікавленість і, безумовно, психологічний фактор.

У 1989 р. Всесоюзне акціонерне товариство "Інтурист" було виокремлено зі структури ценгрального апарату Держкомінтуриста СРСР і переведено на самофінансування.

В Україні в грудні 1988 р. був ліквідований центральний орган державного управління галуззю ■- Головінтурист УРСР. Замість нього в січні 1989 р. було створено Асоціацію з іноземного туризму "Укрінтур".

В умовах демократизації радянського суспільства другої половини 80-х pp. у розвитку міжнародного, особливо виїзного, туризму з'явилися нові тенденції: він позбавився суворої перевірки, заорганізованості, регламентації з боку держави.

Масовий туризм та риси його розвитку. Розвиток масового туристсько-екскурсійного руху в Україні в 70-80-х pp. зумовлювався комплексом соціально-економічних, культурно-освітніх, природно-географічних та інших чинників. Серед них:

- хрущовська "відлига", що створила передумови для певного піднесення
соціально-економічного рівня життя, зростання реальної заробітної плати.
Щоправда, це відбувалося на фоні штучно створюваної стабільності цін на
продукти харчування та предмети першої необхідності. Але це стало однією з
найважливіших передумов організації ефективного дозвілля населення, зокрема
залучення до туристського руху. Неабияку роль у цьому відігравало зростання
суспільних фондів споживання, а саме надання безоплатних і пільгових соціальних
послуг: оплата путівок на туристсько-екскурсійні маршрути, відпочинок у
туристсько-спортивних таборах, проведення самодіяльних походів тощо;

- у працюючою населення вивільнилось більше часу, який люди могли
використовувати для задоволення своїх фізіологічних і духовних потреб.
Скорочення робочого дня (перехід на шести- й семигодинний робочий день) та
робочого тижня (п'ятиденний), збільшення тривалості відпустки відчутно
вплинули на зростання фонду вільного часу громадян:

- розвитку туризму також сприяли істотні зміни в сфері обслуговування, що
перетворилась на окрему галузь з розвиненою інфраструктурою.

Особливу увагу було приділено залученню до туристсько-екскурсійної діяльності працюючої та учнівської молоді. Розширенню масовості й доступності туристсько-екскурсійної діяльності учнівської молоді, як і всіх трудящих, сприяла і створена в країні структура управління туризмо.м та екскурсіями, що зазнала подальшого вдосконалення.

Як свідчив досиід, що склався, прийнята іцсраїні структура загалом давала можливість задовольняти специфічні запити працюючої та учнівської молоді в заняттях туризмом і екскурсіями. Разом з тим виявлялись резерсш різних організацій у створенні матеріальної бази туризму, формуванні тематики в галузі туристського будівництва, транспорту, уніфікації й стандартизації туристського обслуговування з урахуванням особливостей соціальнодемографічних, соціально-професійних груп населення і молоді. У зв'язку з цим було необхідно посилити координувальну роль, об'єднати зусилля різних організацій, відомств і міністерств у розвитку як національного (внутрішньосоюзного), так і міжнародного туризму. Таку роль у національному туризмі відігравала Міжвідомча рада по туризму та екскурсіях при ВЦРПС, до складу якої входили представники 22 міністерств і відомств.

Про піднесення в 70-80-ті pp. масового туризму в С'РСР загалом і в Україні зокрема переконливо свідчать обсяги діяльності Української республіканської раки по туризму та екскурсіях. Якщо в 1980 р. в УРСР було надано послуги більш як 36 млн екскурсантів, то за 1981-1985 pp. діяльністю цієї організації було охоплено майже ЗО млн туристів і 200 млн екскурсантів. Упродовж 15 років (1970-1985)

обслуговування екскурсіями зросло в 7 разів: з 6,2 до 43,5 млн чол. Збільшилася за цей період і кількість екссурсійних організацій - з 44 до 144.

Щорічне перевиконання планових завдань з розвитку туризму в Україні, активна екскурсійна робота свідчили не лише про стійку тенденцію зростання інтересу ійіселелня Української РСР до раціональної організації свого вільного часу, а й про можливості туризму.

Співпраця Української республіканської ради по туризму та екскурсіях з різними зацікавленими міністерствами й відомствами сприяла зростанню доступності засобів туризму широким масам населення республіки. Відбувається кооперування різних організацій і відомств у реалізації завдань туристсько-екскурсійного обслуговування; по-друге, значне зміцнення матеріально-технічної бази туристських організацій республіки; по-третє, посилення зв'язків між відповідними організаціями УРСР та інших республік, що сприяло подальшій інтернаціоналізації туризму та підвищенню його ролі як чинника патріотичного й інтернаціонального виховання.

Вивчення практики діяльності міських рад по туризму та екскурсіях показало, що широким масам надаїїялися можливості здійснювати подорожі містами-героями, етолицши союзних республік, Кримом і Кавказом, Карпатами, Уралом й Алтаєм, Прибалтикою й Закавказзям. Аматори водних подорожей могли побувати на Волзі й Дону, Дніпрі та Єнісеї, Баренцовому і Чорному морях. Туристські путівки стали використовуватись як засіб матеріального стимулювання для працівників.

Однак туристична індустрія не змогла забезпечити всіх бажаючих відпочити в туристських підприємствах і на маршрутах. Тому ефективним засобом прояву масовості й доступності туризму був самодіяльний туристський рух. Як показав аналіз, проведений Центральною радою по туризму та екскурсіях та Інститутом підвищення кваліфікації працівників туристсько-екскурсійних організацій, у 80-ті pp. XX сі робота з розвитку самодіяльного туризму проводилася в 96 тис. туристських секцій і клубів туристів, колективах фізкультури підприємств, установ і навчальних закладів, 927 міських, районних туристських клубах рад по туризму та екскурсіях. Для туристів працювало понад 23 тис. пунктів прокату туристського інвентарю і спорядження, було розроблено понад 20 тис. маршрутів походів по рідному краю, 1200 класифікованих категорійних маршрутів, описано 1400 гірських перевалів.

Постійний розвиток соціальної бази самодіяльного туризму давав можливість щороку збільшувати кількість учасників, що постійно займались туризмом, а також учасників походів вихідного дня і багатоденних некатегорійних походів.

У 80-ті рр, XX ст. в Україні при колективі» фізкультури підприємств і устеяов, навчальних закладів, колгоспів і радгоспів працювало понад 18 тис. туристській секцій (порівняно з 1980 р. їх кількісне зростання становило 4,5 тис. чол.), у яких регулярно різними видами туризму займалися понад 2 млн 400 тис.

чол. Слід зазначити, що за кількістю учасників, масовий спортивний туризм посідав друге місце серед видів спорту після легкої атлетики.

Туристськими організаціями України було рос-роблено понад 2 тис. самодіяльних маршрутів вихідного дня, місцями т.зв. "революційної, бойової і трудової слави радянського народу". Цими маршрутами в Україні щороку здійснювали походи і подорожі 6,5 млн осіб.

У радЕіх по туризму та екскурсіях функціонував 121 туристський клуб Турклуби були основними організаційно-методичними центрами гамодіяльного туризму, що надавали допомогу колективам фізкультури в створенні туристськи-с секцій при організаціях, установах, підприємствах. Клуби організовували і проводили масові зльоти і змагання, місячники туризму. Програма їхньої діяльності включала масові походи вихідного дня, складати; туристських нормативів комплексу ГПО, змагання з туристських навичок, конкурси тощо. Члени туристських клубів залучалися також до охорони природи, шім'яток історії

й культури.

Самодіяльний туризм - це туристські експедиції, зльоти, походи і змагання ч пішохідного, гірського, водного, автомотовело- і спелеотуризм/. Справжнім святом туристів України, оглядом їхніх досягнень були традиційні республіканські туристські зльоти, які проводилися один раз на два роки і були присвячені Дні»

Перемоги.

Вагомим чинником розвитку масовості й доступності самодіяльного туризму

була підготовка і навчання громадських туристських кадрів. Так. у Києві цими питаннями займався міський туристський клуб Київської міської ради по туризму та екскурсіях. При туристському клубі працювала міська школа туризму, що проводила заняття з усіма категоріями громадських туристських кадрів за програмами початкової (ПТП), середньої (СТП), вищої (ВТП) туриогеької підготовки і середньої інструкторської підготовки (СІП).

Разом з Українською філією Інституту підвищення кваліфікації працівників туристсько-екскурсійних організацій Київський міський туристський клуб був організацшио-методичним і навчально-консультативним центром розвитку масового самодіяльного туризму в місті й республіці. При клубі лрацювало 13 громадських комісій з видів туризму й видів роботи, пункт прокату туристського спорядження й інвентарю, бібліотека туристської літератури, що містила понад 9 тис. одиниць. Київський міський туристський клуб об'єднував 575 туристських секцій колективів фізкультури. У міському туристському клубі завжди можна було отримати кваліфіковану консультацію ч питань організації й проведення походів вихідного дня, складання нормативів з туризму Всесоюзного комплексу ГПО і багатоденних категорійних подорожей, організації масових туристських заходів, зльотів і змагань, з методики підготовки громадських туристських ка/.рів.

Постійний розвиток самодіяльного туризму, зростання його ролі у суспільному житті потребували ефективнішої організації та управління самодіяльним туризмом. Республіканськими радами по туризму та екскурсіях під

керівництвом Центральної pazm no туризму та екскурсіях у 80-ті pp. було створено систему постійно діючих курсів, семінарів, шкіл і філій Інституту підвищення кваліфікації. На них, а також на щорічних семінарах навчалися десятки тисяч штатних і громадських туристських кадрін. Активну участь у підготовці інструкторів туризму брали й вищі навчальні заклади, де на факультетах громадських професій студенти набували навичок похідного життя і готувалися кваліфіковані інструктора самодіяльного туризму. Десятки тисяч громадських туристських кадрів навчалися і в загальноосвітніх школах, училищах, інших відомствах та організаціях.

Масовий розвиток самодіяльного туризму неможливий без залучення до організаторської роботи широкого громадського активу. З цією метою в Українській РСР, наприклад при обласних і Київській міській радах по туризму та екскурсіях, було створено керівні громадські органи -- федерації туризму, а при Республіканській раді - Республіканську федерацію туризму. Через численні громадські комісії з видів туризму і напрямів роботи федерації туризму здійснювали керівництво багатогранною туристичною діяльністю.

Таким чином, склалася стійка тенденція посилення масовості й доступності програм туризму, обмінів і подорожей, реалізованих різними туристичними органами. При цьому спеціалізовані підрозділи, охоплюючи різні соціальні групи і прошарки населення та координуючи свою діяльність у вирішенні загальних питань розвитку й удосконалення туризму, здійснювали туристсько-екскурсійне обслуговування відповідно до запитів населення, з урахуванням їх професійного, вікового та освітнього рівнів

Молодіжний туризмі в другій половині XX ст.

Молодіжним туризмом в УРСР (як внутрішнім, так і міжнародним) займалось Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник" ЦК ВЛКСМ (створене в 1958 p.). "Супутник" мав свої підрозділи при республіканському, обласних, міських комітетах комсомолу.

У 70-80-ті pp. БММТ "Супутник'' значно розширило обсяги, форми та напрями сііоєї діяльності.

Організаційне становлення молодіжного туризму в країні, основним стрижнем якого стала туристська молодіжна експедиція "Моя Батькіищина - СРСР" -складова частина Всесоюзного походу комсомольців і молоді місцями т.зв. "революційної, бойової й трудової слави радянського народу".

У 70-80-ті pp. XX ст. туристсько-екскурсійні організації України проводили роботу з розвитку й удосконалення форм залучення молодого покоління до участі в експедиції "Моя Батьківщина - СРСР" під гаслом підготовки і святкування 40-річчя Перемоги над нїмецько-фашистськими загарбниками, 65-річчя присвоєння комсомолу імені В.І. Леніна. У 1980 р. в Україні було розроблено 15 нових маршрутів, а всього чисельність учасників експедиції становила 2.3 млн осіб, у том)^г числі: робітників - 9 %. сільської молоді - 5, службовців - 3, учнів шкіл — 38, ПТУ - 13, студентів ВНЗ - 15. учні із технікумів - 12 %.

Формою ділового співробітництва секції експедиції "Моя Батьківщина -СРСР" з органами народної освіт, культури, охорони пам'яток історії й культури були спільні туристські заходи, тематичні зустрічі й походи, присвячені 40-рїччю Великої Перемоги, робота зі створення на туристській основі обл існих героїко-патріотичиих клубів, розширення мережі маршрутів вихідного дня по об'єктах

експедиції тощо.

Великою популярністю в молоді Івано-Франківської, Київської, Запорізької, Львівської, Одеської, Рівненської областей користувшіися тематичні спецрейсн туристських поїздів. Програма спецрейсів Закарпаттям, органі?, званих Івано-Франківським бюро "Супутник", проходила під гаслом "Пам'ять".

Завданая міжнародного молодіжного туристського обміну з виконання пізнавальної, освітньої та виховної функцій потребували розвитку й удосконалення видів туристських поїздок, що сприяли масовому спілкуванню молодих людей. Як зазначалося в постанові ЦК КГО'С, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 31 жовтня 1980 р. "Про подальший розвиток і удосконалення туристсько-екскурсійної справи в країні", процес удосконалення видів і форм послуг, шо надаються, розширення мережі гуристсько-екскурсійних установ сприяють повнішому використанню можливостей туризму з метою поліпшення ідейно-політичного, трудового і морального виховання працюючої та учнівської молоді.

Перше місце за своїм обсягом і масовістю посідати загально ознайомлюючі

поїздки.

Важливим внеском до міжнародних молодіжних подорожей у 70-80-ті pp. XX ст. став розвиток такої популярної і ефективної форми молодіжних обмінів, як поїзди, рейси, круїзи дружби. Початок обміну поїздами дружби був покладений у березні 1962 p., коли вперше такий обмін, присвячений річнипі створення братерських молодіжних спілок, відбувся, між молодіжними організаціями Союзу і німецької молоді. Відтоді це співробітництво стало традиційним і поширилося на молодіжні організації Болгарії, Угорщини, Монголії, Польщі, Чехословаччини та інших країн соцтабору.

Зросло число спеціалізованих і загальнотуристських поїздів дружби, що прибували до СРСР і з інших країн світу. Під егідою 'Супутника" регулярно приймались поїзди дружби з Австрії, Фінляндії, ФРН, Західного Бзрліна, Греції. Традиційним був прийом поїздів молоді Австрії, комплектування й відправлення; яких здійснювало Австро-Радянське товариство.

Двосторонні фестивалі й табори дружби були регулярним явищем, що встановлювали стосунки між молодим населенням України та країн Європи.

У 1976-1982 pp. за ініціативою БММТ "Супутник" набули розвитку і такі форми туристських поїздок, як інтернаціональні поїзди європейської молоді до СРСР і круїзи з відвідуванням країн басейнів річки Дунай, Чорного і Середземної» морів, Тихого океану. Через Міжнародне бюро туризму та обміні» молоді було організовано 25 поїздів і круїзів за участю 10 тис. молодих людей з IS країн.

Набув зна шого розвитку обмін групами молоді в межах споріднених областей і міст СРСР та країн соцтабору. Понад 5 тис. обласних, районних, міських і первинних молодіжних організацій УРСР підтримували двосторонні зв'язки з обмеженим колом молодіжних організацій соцкраін. Такі стосунки слугувала базою активного обміну групами молоді підприємств, сільськогосподарських об'єднань, навчальних закладів, наукових і культурних установ.

Такий обмін був ефективним каналом поліпшення конкретного співробітництва спілок молоді та їхніх місцевих організацій, що виконувало винятково важл иву роль в інтернаціональному зближенні народів.

Значний інтерес викликали в молоді поїздки учнів і студентів, представників навчальних закпадів на мовні курси, семінари, обміни в межах ознайомлювально-зиробничої практики ВНЗ СРСР і соціалістичних країн.

Аналіз практика роботи БММТ "Супутник" показав, що частка навчальних поїздок молоді щороку становила понад третину обсягу співробітництва радянської молоді зі своїми зарубіжними однолітками. Наприклад, у 1977 р. учасниками навчальних і лсвітиіх програм стали 72 тис. молодих туристів, «ким було прочитано 2000 лекцій з різних галузей науки, техніки, літератури, мистецтва, освіти, забезпечено відвідування ними виставок і концертів.

Підтримуючи і розвиваючи співробітництво із зарубіжними туристськими організаціями, бюро "Супутник" сприяло розширенню освітніх поїздок іноземної учнівської молоді до УРСР. Регулярними в межах такого обміну стали поїзди піонерів і школярів Польщі, Східної Німеччини, Болгарії, Чехословаччини. Програми цих масових інтернаціональних акцій дитячих і молодіжних організацій передбачали спільне перебування в таборах відпочинку, роботу в учнівських бригадах, спортивні заходи, обмін досвідом та методами роботи.

Традиційною формою був обмін молодіжними колективами. Особливу популярність за кордоном завоювали виступи колективів художньої самодіяльності. Тільки в і 976-1980 pp. на сценах зарубіжних концертних залів перед сотнями тисяч зарубіжних глядачі» виступило понад 300 колективів художньої самодіяльності з УРСР.

Приймаючи групи зарубіжної молоді, молодіжні організації запрошували їх до інтерклубів, заводських будинків культури, тобто в місця масових зустрічей з однолітками, використовуючи ці зустрічі як масову і дійову форму пропаганди культурних досягнень народів СРСР.

Пропаганді культурної спадщини і традицій народів різних країн значною мірою сприяли численні поїздки молоді на фестивалі мистецтв, художні виставки, для огляду скарбів музеїв, що, в свою чергу, формувало художні та естетичні смаки юнацтва, сприяло усвідомленню й розумінню історичних і художніх цінностей. Регулярними, наприклад, стали поїздки радянської молоді на свята "Варшавська осінь", "Празькії весна", міжнародні музичні фестивалі в Сопоті, Кардових Варах. Популярним буї! молодіжний міжнародний фестиваль "Київська весна".

17S

Традиційними: іі регулярними були поїздки молодих українських спортсменів за кордон у складі туристських груп, поїздів і круїзів. Як правило, всі еюни були учасниками двосторонніх фестивалі» і днів дружби, всесвітніх фестивалі»

Отже, незважаючи на заідеологізований характер роботи, принципи патріотичного та інтернаціонального виховання молоді найактивніше реалізувалися в діяльності Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник". Попри деякі негативні моменти в розвитку туризму в 70-80-ті pp. (суворий партійний і профспілковий контроль, заідеологізованість) слід зазначити, що саме в цей період туризм, зокрема соціальний туризм, персжнваз свій зоряний час, став масовим явищем і засобом виховання, перетворився на галузь економіки з розгалуженою інфраструктурою.

1. Коли було створено перші туристські організації на території сучасної

підрадянської України.

2. Чим відрізнялась діяльність Товариства пролетарського туризму від

діяльності "Радянського туриста'?

3. В якому році було створено Центральну раду з туризму та екскурсій
ВЦРПС? Яким видом туризму опікувалася ця організація.

4. В чому полягала суть міжнародних молодіжних туристських обмінів.

5. Чому в Радянській Україні міжнародний туризм мав яскраво виражений
заідеологізований характер?

6. Яка роль профспілок в розвитку туризму.

Рекомендована літератур»: І.Сокол Т.Г. Основи туристичної діяльності / За заг. ред. В.Ф. Орлова. -- К.:

Грамота, 2006. - 44-59.

2. Спогади ветеранів самодіяльного туристського руху в Україні. - Видання 2-
е, доповнене: Самодіяльний туризм у Києві в 1950-1970-х pp. XX століття. / Під
ред. Коробкова С. В. - К., 200!. - 89 с.

3. Устеменко Л.М., Афанаеьєв І.Ю. Історія туризму. - К,: Альтер-прес, 2005. -

С.183-199.

4. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні. - К.: Виша

школа, 2002. - С.47-64, 77-105.

5. Федорченко В.К. та ін. Історія екскурсійної діяльності в Україні. - К.:

Кондор, 2004.-С. 39 142.

СУЧАСНИЙ І СТАН РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

Формування організованого туризму в Незалежній Україні. Негативні тенденції в розвитку туристської галузі, пов'язані з відсутністю структур і важелів державною регулювання призвела до руйнування важливих складових частин і інфраструктури галузі, розпаду соціально-орієнтованого внутрішнього туризму, відпливу значних валютних коштів за кордон, а також погіршення матеріально-технічної бази, «незалежній Україні були призупинені 10 листопада 1992 p., коли було створено Державний комітет України по туризму (нині Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України). До сфери управління Держкомтуризму було передано 52 підприємства загальнодержавної власності. Це мало буги умовою для виведення вітчизняного туризму з глибокої кризи.

Головною метою роботи Держкомтуризму стала необхідність посилення державного регулювання туристичної діяльності. У стислий термін було вжито заходів щодо впорядкування мережі підвідомчих підприємств, розробки й рекламування на міжнародному ринку національного туристського продукту, підготовки досвідчених кадрів, створення та зміцнення нормативної бази туризму.