Туристична галузь України в Радянський період 2 page

Українські турбази відкрилися за межами України: у Москві, Ленінграді, Алушті, Сімферополі, Керчі, Євпаторії, Бахчисараї, Гурзуфі, Кутаїсі, Нальчику, Махачкалі. Під час туристського сезону 1928-1929 pp. їх вже діяло пошт 40, а до 1931 р. планувалося вдарити ще понад 20. Організаційна діяльність УМПЕТу стрімко охоплювала все нові регіони союзних республік. Для утримання екскурсійної мережі потрібно було вирішувати багато господарських і фінансових проблем, комплектувати туристські заклади обслуговуючим персоналом, налагоджувати роботу бібліотек, лабораторій, прокатних пунктів тощо.

Були деякі труднощі й у взаємних розрахунках між керівними туристськими органами України та інших союзних республік, на території яких працювати екскурсбази. Тому Українське екскурсійне товариство виступило в 1929 р. з пропозицією створити Всесоюзну екскурсійну раду, членами якої були б усі екскурсійні організації Союзу. Президія такої Ради мала здійснювати загальне керівництво всіма союзними екскурсійними організаціями, координувати їхню діяльність. УМПЕТ навіть порушив питання, щоб зі створенням Ради відпала потреба будувати екскурсбази за межами України. Це дало 5 можлиеіість приділити більшу увагу розвитку екскурсійної справи саме в Україні. УМІІЕТ зважав за необхідне організувати Всесоюзне акціонерне товариство, до складу якого на рівних правах увійшли б усі екскурсійні організації Союзу.

Треба відмітити, що фінансові можливості УМПЕТ швидко розширювались. Товариство відстоювало свою самостійність, прагнуло до подальшого зміцнення розбудови своєї матеріально-технічної бази. На кінець 1929 р. виникла ідея відокремлення УМПЕТ як окремої структури, що викликало різкий протест

радянської влади.

В 1930 р. УМПЕТ реорганізовується і екскурсійною справою в Україні починає керувати Товариство пролетарського туризму, точніше, ного відділення - Укртуре, яке офіційно було затверджене на засіданні Раднаркому УСРР. З цього часу туризм в Україні став складовою частиною туризму в СРСР, втратив своє обличчя, підпорядкувався всім центральним організаціям і постановам. Незважаючи на те що УМПЕТ багато зробило для розвитку туризму, його звинувачено в тому, що він мало уваги приділяв екскурсійному обслуговуванню самодіяльних туристських груп і, отже, обмежував можливості багатьох представників комсомольських, осередків скористатися послугами екскурсбаз,

екскурс станцій. А головне -- його звинуватили в аполітичності, в неспроможності стати пропагандистом нових соціалістичних ідей.

В Україні наприкінці 20-х pp. XX от. партійно-ііержавним керівництвом було взято курс на подальшу ідеологізацію суспільно-політичного життя, переслідування будь-яких проявів національної культури, зміцнення сталінської репресивної системи. Значну частину української національної інтелігенції, насамперед учених-істориків, краєзнавців, які працювали на ниві культурно-національного відродження, ініціювали розвиток екскурсійної справи, було звинувачено в буржуазному націоналізмі, усунуто від культ;фно-лросвітницької екскурсійної роботи, вони зазнали політичних репресій, потрапили до концтаборів. Централізована система туристсько-екскурсійних закладів почала працювати на задоволення ідеологічних вимог партійного керівництва.

Поряд з централізованими методами розвитку туризму, туристсько-екскурсійна робота розвивахіась на ентузіазмі а регіонах України. Одним з яскравих прикладів <: Чернігівщина.

Незважаючи на вкрай складну політичну кон'юнктуру (війна), вже в 1919 р. за ініціативою місцевої інтелігенції в Чернігові при Спілці працівників освіти виникло Бюро з організації екскурсій. Наступного, 1920 р. його було підпорядковано екскурсіііно-виставковій (згодом екскурсійно-виставково-музейній) частині - структурному підрозділу губернського відділу народної освіти. Мета, яку ставите перед собою екскурсбюро, формулювалася гак: "дати уявлення про історичне минуле м. Чернігова, про природу околиць Чернігова, про економічне життя, про здобутки культури в рамках місцевого життя".

Було опрацьовано кілька циклів екскурсій - прщюдничо-історичний, історико-археологічний, літературно-художиій, виробничий. Водночас розроблялися туристсько-екскурсійні маршрути до Батурина, Любеча, Седнєва, де в оточенні чудової природи милували око численні пам'ятки історії та культури. З екскурсійним бюро в цей час на постійній основі співпрацювали найкращі наукові сили Чернігова, відомі історики, археологи, етнографи -- С. Баран-Бутович, В. Дрозда», В. Дубровський, Б. Пилипенко, В. Шугаєвський. У 1924 р. екскурсійне бюро перейшло в підпорядкування Чернігівського історичного музею, який невдовзі "поглинув" його як окрему структуру.

У 1931 р. під грифом Українського комітету охорони пам'яток культури з'явився друкований путівник, призначений для туристів, по Новгород-Сіверському державному заповіднику, щойно створеному на території тамтешнього Спасо-Преображенського монастиря.

Краєзнавчо-екскурсійна робота набула поширення і в інших регіонах України. Переважно вона розгортапась під егідою УМПЕТ. Великою була роль екскурсійних комун та екскурсійних баз. Йдучи на зустріч екскурсантам та розуміючи складну економічну ситуацію, працівники екскурсійних баз створювали умови для проведення екскурсій. Так, екскурсанти, які прибували до екскурсбази при Лаврському заповіднику і! Києві, могли переночувати, прохарчуватись,

скористатись медичною допомогою, ашекоіо, їм видаваїш постільну білизну. На базі працювало інформаційне бюро і вони отримували детальну інформацію про екскурсійні маршрути Києвом та околицями.

Екскурсійна база Полтави приймала екскурсантів з власною білизною та посудом. Канівська екскурбаза була заснована біля шевченківських місць і забезпечувала екскурсантів місцями для ночівля та харчуванням за мінімальними цінами. Але через великий потік екскурсантів і набуття статусу державного історико-культурного заповідника "Мстила Т.Г. Шевченка" у травні 1929 р. тут було відкрито двохповерховий готель з бібліотекою та літню колекційну залу.

Зародження міжнародного туризму в Україні. ВАТ "Інтурист". Крім внутрішнього в Радянському Союзі наприкінці 20-х - на початку 3>)-х pp. XX ст. починає розвиватись і міжнародний туризм

Виникла необхідність у спеціальній організації, яка б виконувііла весь обсяг робіт щодо залучення та обслуговування іноземних туристів» СРСР. Незабаром питання було вирішене. Рада праці й оборони СРСР своєю постановою від 11 квітні! 1929 р. створила Державне акціонерне товариство з іноземного туризму в СРСР при Наркоматі зовнішньої і внутрішньої торгівлі.

З перших днів "Інтуристу" доводилось розвивати свою діяльність у двох напрямках: "зовнішньому", пов'язаному з продажем турів до СРСР на закордонних ринках, і "внутрішньому", тобто організацію їх приймання та обслуговування в країні. А це - розміщення, харчування, екскурсії, перевезення на літаках, кораблях, у поїздах, автобусах, відвідування театрів і концертів, продаж сувенірів і багато

іншого.

"Інтурист" дістав ексклюзивне право виходити на зарубіжні туристські ринки,

відкривати за кордоном свої відділення і представництва.

8 червня 1929 р. Декретом Народного комісаріату торгівлі СРСР буч затверджений перший статут "Інтуриста", його організаційна структура. Головою Правління був обраний представник Наркомторгівлі СРСР О. С. Сванідзе.

Статутний капітал "Інтуриста" в 1929 р. був визначений у 5 млн зерб, розділених на 200 акцій по 25 тис. крб кожна. Засновниками були Народний комісаріат' торгівлі СРСР, Радянський торговельний флот і Народний комісаріат шляхів сполучення СРСР, а також інші радянські організації.

У 1933 р. Президія ЦВК СРСР прийняла спеціальну посталену про злиття Державного акціонерного товариства з іноземного туризму в СРСР "Інтурист" і Всесоюзного акціонерного товариства "Готель". Нова організація.була названа Всесоюзним акціонерним товариством з іноземного туризму в СРСР - ВАТ 'Інтуриста'. Статутний капітал Товариства становив у цей період 3:^: млн крб.

Розширювалася мережа закордонних контрагентів, які здійснювали продаж послуг іноземним туристам. Однак ділові контакти не виникали самі по собі: представники "Інтуриста" виїжджали на переговори, намагалися зацікавити турагентства подорожами до СРСР, розробляли умовк співробітництва.

Неоціненну допомогу в цьому надавали радянські посольства і торгові представництва.

Однак найважливішім напрямом і турботою "Інтуриста" був прийом іноземців у Радянському Союзі. З цією метою велася наукова розробка туристських маршрутів містами і союзними республіками СРСР. у тому числі Україною.

Програми поїздок іноземних гостей заззичай не обмежувалися відвідуванням одного міста. Тому необхідно було забезпечити якісне обслуговування туристів на всьому маршруті поїздки по СРСР.

Усе це потребувало відповідної інфраструктури — готелів, мотелів і кемпінгів, ресторанів і к:іфе. Слід зазначити, що діяльність "Інтуриста" великою мірою сприяла збереженню унікальних пам'яток архітектури і культури, розвитку народних ремесел (петршсівського розпису, ренштилівської вишиванки тощо).

Діяльнісп "Інтуриста" була специфічною і багатопрофільною. Вона потребувала відповідник форм керівництва і виняткової уваги до добору кадрів. Адже іноземцям дозволялося побачити тільки те, що влада вважала за потрібне показати. Вимоги до персоналу були дуже високими: крім вільного володіння двома-трьома іноземними мовами, знання історії країни й історії мистецтв, співробітники "Інтуриста" повинні були вільно орієнтуватися в розстановці політичних сил у світі. Вони мали оволодіти вмінням знаходити оптимальний вихід у несподіваних ситуаціях, уміти цікаво розповідати і вчасно змовчати. Обов'язковими були такі особисті якості, як доброзичливість., гарні: манери і приємна зовнішність.

"Інтурист' дістав монопольне право на обслуговування всіх іноземних громадян незалежно від того, з якою метою еони прибували до СРСР: як туристи, комерсанти чи лк технічні фахівці.

Почали відкриватися перші фірми "Інтуриста" за кордоном: "Moscov Limeted" • Велика Британія),"!ntourist Gmbh" (Німеччина) та ін. Зустрінутий на іноземних ринках з деякою настороженістю, "Інтурист" усього за кілька років зумів завоювати достатній авторитет.

Найбільші турфірми світу визнали "Інтурист" і вступили з ним у співробітництво. З 1934 р. почалася співпраця з такими найбільшими світовими компаніями, як "American Express Co" (СІЛА) і "Thomas Cook & Son" (Велика Британія).

Почала розвиватися і рекламна діяльність. Вийшов у світ ілюстрований журнал "Soviet Travel" тиражем 10 тис. примірників, який розповсюджували через представництва "Інтуриста" в ряді країн Європи та Америки.

У 1931 р. "Інтурист" спільно з Інститутом Арктики організував унікальний круїз Північних Льодовитим океаном на криголамі "Мальїгин" до берегів Землі Франца-Йосифг. Учасник круїзу, відомий арктичний дослідник, італійський конструктор дирижаблів Умберто Нобіле з великою похвалою відгукнувся про роботу співробітників "Інтуриста".

У перші роки свого існування "Інтурист" практично ие май власної матеріальної бази. У результаті злиття з ВАТ "Готель" у розпорядженні "Інтуриста" з'явилася мережа комфортабельних готелів і ресторанів, а також автотранспорт. Виникли реальні можливості підвищити якість послуг гостям з-за

кордону'.

У 1939 р. постановою РИК СРСР Всесоюзне акціонерне товЕіриство з іноземного туризму в СРСР було передане в підпорядкування Наркомату зовнішньої торгівлі СРСР. За 10 років існування "Інтуриста" Радянський Союз відвідало понад мільйон іноземних туристів, з них третина відвідала Україну. Вони стали свідками бурхливого економічного зростання, ентузіазму, досягнень і трагедій великої країни. Розповіді цих людей, їхні особисті враження багато в чому вплинули на громадську думку, і це зіграло не останню роль у визначенні взаємовідносин СРСР і світового співтовариства. Однак міжнародний туризм у 30-ті pp. XX ст. розвивався в СРСР переважно як в'їзний. Виїхати з Радянського Союзу за кордон було справою непростою. Виїзний радянський туризм у ті часи був зведений до мінімуму. Автором "виїзної системи" був народний комісар з іноземних справ Г. В. Чичерін. Виняток робили лише для партійних і радянських функціонерів, а також пролетарських, письменників. Інші бажаючі подорожувати подавали заяву і чекали рішення виїзної комісії. Якщо- рішення було позитивним, то в паспорті ставилася відмітка "Виїзд до..."

Таким чином, міжнародний туризм в УРСР у 20-3 0-ті pp. XX ст. робив перші

впевнені кроки під контролем уряду

Відновлення турнстсько-екскурсійної діяльності після Другої світової війни. Україна тяжко постраждала від лихоліть Другої світової війни. Але зразу ж по її закінченню почалась робота з відновлення туристсько-екскурсійної справи.

Профспілкові організації вже на. початку 1945 р. вжили конкретних заходів для її відновлення. В рішенні Секретаріату ВЦРПС від 24 квітни 1945 р. зазначалось: "...відновити діяльність Туристсько-екскурсійного управління ВЦРПС і його територіальних управлінь з метою показу та ознайомлення трудящих з героїкою Великої Вітчизняної війни, соціалістичним будівництвом у нашій Батьківщині, зростанням культури народів СРСР, економікою, географією, природними багатствами країни; популяризації науково-природничих знань, а також пропаганди туризму як масового культурного відпочинку трудящих СРСР"

С.77].

На теренах України упродовж 1945-1948 pp. було відновлено діяльність

територіально-екскурсійних управлінь в Криму та Києві, територією України проходили кілька союзних маршрутів, що діяли до війни, а також було розроблено кілька нових. З метою вирішення гострої проблеми підготовки кадрів для туризму профспілки пішли вже відомим шляхом - підготовки громадських активістів.

Паралельно поліпшувалась екскурсійна робота, розроблялись усе нові екскурсії із загальноосвітніх і спеціальних гем. За змістом вони були наділені на ідейно-політичне виховання мас. їх класифікували за 14 напрямами: "місцями

життя і ^еволюційної діяльності вождів революції", історико-революційної, воснію-історичної, історико-архівної, науково-природничоїтематики; із соціальної реконструкції міст, мистецтвознавства (літературознавство, театрознавство, образотворче мистецтво); географічні, геологічні, археологічні, біологічні, агротехнічні; виробничо-побутові із соціалістичної перебудови села (до колгоспів) [4, с.78]. Поряд з організаційними заходами ТЕУ ВЦРПС значну увагу приділяло пропагуванню серед населення активного відпочинку. Вперше після війни було розглянуто питання про видання спеціальної літератури, довідників, картосхем та інших матеріалів.

Реалізація цих та інших заходів дещо пожвавила туристсько-екскурсійну роботу і дішо змогу профспілкам здійснити спробу її планування. Планувалось до 1947 р. довести обсяг надання населенню туристсько-екскурсійних послуг до довоєнного рівня. Проте це завдання не вдалося вирішити через низьку потребу основної маси населення в туризмі у перші повоєнні роки, майже повну відсутність вільного часу трудящих, складну продовольчу ситуація в районах розміщення туристських баз, відсутність спеціального або орендованого транспорту, інших служб.

Тому в 1947-1948 pp. із загальної кількості підготовлених для експлуатації туристських установ профспілок використовувалось лише 70%. Відновлення туристсько-екскурсійного потенціалу починається в 50-х pp. XX ст.

Постанова ЦК ВКЩб) від 27 грудня 1948 р. про розвиток фізичної культури і спорту була покликана створити нові умови для активних занять туризмом, сприяла зростанню його популярності.

Задовго до створення в системі ВЦРПС цільових установ і маршрутів для батьків з дітьми, профспілки почали налагоджувати сприятливі умови для подорожей, поїздок і походів сімейних туристів (з дітьми середнього і старшого віку). Ще в 1948 р. Президія ВЦРПС ухвалила, що 20% загальної кількості всіх путівок до санаторіїв, профілакторіїв і турбаз та 10 % - до будинків відпочинку видаються профспілками працівникам безоплатно, за рахунок коштів державного соціального страхування, решта - зі сплатою 30 % їх вартості. Дозволялось придбання путівок і для членів сімей (проте путівки продавались за повну вартість). Профспілкові комітети підприємств і установ безоплатно забезпечували робітникі» і службовців, що займалися самодіяльним туризмом, туристським спорядженням та інвентарем.

З метою поліпшення харчування туристів деякі турбази на початку 50-х pp. виступили з ініціативою створити на своїх або прилеглих територіях т. зв. підсобні господарства, в яких силами співробітників і з використанням відходів виробництва вирощували худобу, птицю, обробляли городи й сади.

У 1950 р. туристсько-екскурсійні установи профспілок прийняли перших туристів на зимових маршрутах.

Поряд з внутрішнім відбувається відновлення й міжнародного туризму на території України. Відновлений державний комітет СРСР з іноземного туризму

"Інтурист" був покликаний проводити єдину державну політику в галузі

іноземного туризму.

Пожвавлення міжнародних обмінів відбувається в роки хрущовської "відлиги" (1953-1964 pp.), коли значно пожвавились зовнішньо торі* вельні зв'язки та на територію України знову почали приїздити делегації з іноземних держак, обслуговуванням яких продовжувало зшматись Всесоюзне акціонерне товариство

"Інтурист".

Завершення повоєнного відбудовного періоду і наступне зростання науково-технічного рівня країни зумовило швидке зростання обгягів в'їзного туризму. В 1956 р. в країні почався міжнародний туристський обмін: УРСР відиідало близько 100 тис, іноземних громадян з 84 країн світу. Примітним є факт, що того ж року за кордові виїжджало до 500 тис. радянських українців.

Відроджувалось готельне господарство. Як і в передвоєнний період, найбільше готельне будівництво велося в столиці України - Києві.

Так, у Києві "Інтуристу" належали готелі "Ермітаж" (нині Інтурист") на вул. Леніна. 26 (нині Б. Хмельницького), "Україна" - на бульварі 1. Шевченка; у Львові - стародавній готель "Жорж", побудований ще в 1899 p.; в Одесі - готель "КраснаіГ, у Ялті - "Ореанда" і "Таврида", побудовані наприкінці XIX ст.

Зростаючі обсяги туризму потребували нарощування інфраструктури. У Києві в 1964 р. був побудований найкращий на той час готель "Дніпро". При в'їзді до Києва з боку Житомирської траси в 1965 р. був уведений е. експлуатацію мотель-кемпінг "Пролісок", функціональним призначенням якого було приймання та обслуговування груп автотуристів, потік яких як до СРСР, гак і до України з

кожним роком зростав.

У 1955 р, був затверджений новий статут "Інтуриста", ш,о передбачав розвиток як в'їзного, так і виїзного туризму, а також, прийом іноземців, які прямувати транзитом територією СРСР. "Інтурист" дістав повноваження бути членом різних національних і міжнародних організацій, комісій тощо.

Першочерговими в іноземному туризмі були політичні -а ідеологічні завдання: пропаганда здорового способу життя, зміцнення авторипггу держави в світі. Але "Інтурист" мав вирішувати і низку економічних завдань: виконання державних планів, збільшення національного доходу, залучення валютних коштів.

Крім основних функцій він займався також погодженням із закордонними фірмами умов прийому радянських туристів і супроводу груп, що виїжджають за

кордон.

З червня 1958 р. у Радянському Союзі питаннями Міжнародного молодіжного

обміну почало займатися Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник". У 1961 р. при Всесвітній федерації демократичної молоді було створено Міжнародне бюро туризму й обмінів молоді (БП'ЕЖ). БММТ "Супутник" вступив

у БІТЕЖ і став членом його Ради.

Так поступово у країні склалася система трьох монопольних туристичних структур: ВАТ "Інтурист", ТЕУ (з 1962 р. - Центральна рада з туризму) ВЦРПС,

Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник" ЦК ВЛКСМ. Усі вони з середини 50-х:>р. почали іктивно займатися як міжнародним (в'їзним і виїзним), так і внутрішнім туризмом. Однак "Інтурист" зберігав провідну роль в обслуговуванні іноземних туристів як за обсягом роботи, так і за іюзмаїтістю послуг. Актиіїно розроблялися нові маршрути, розширювалася географія подорожей неосяжною країною. Одночасно велося будівництво туристських комплексів для іноземних туристів, купувалися у власність і орендувалися різні споруди, транспорт тощо.

Розвитку туризму сприяло встановлення більш теплих відносин між країнами. За ініціативою "Інтуриста" в 1965 р. кілька чартерних рейсів Аерофлоту перевезли бажаючих допомогти Сирії, де через надзвичайно холодну зиму загинули ліси,

В Україн до початку 70-х pp. XX ст. також скггалася цілісна система підприємств "Інтуриста". До її складу входило 7 відділень ВАТ "Інтурист" (у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Ялті, Ужгороді, Запоріжжі), 14 агентств (у Донецьку. Луганську, Дніпропетровську, Луцьку, Тернополі, Рівному, Вінниці, Чернігові, Черкасах, Херсоні, Полтаві, Сімферополі, Ізмаїлі, Чопі). Пізніше, у 80-х pp., підрозділи "Інтуриста" було створено і в інших областях -- Житомирській, Хмельницькій, Сумській, а також у Кіровоградській, Миколаївській, Івано-Франківській, які до кінця 80-х pp. були закриті для відвідування іноземцями.

З 1964 р. закінчилася хрущовська "відлига" і настала епоха бюрократичного командно-адмімістративного управління. Брежнєвський період історичного розвитку країни був разом з тим відзначений подальшим зміцненням і розвитком матеріально-технічної бази туризму. Mori поступальному розвитку сприяло насамперед те, що туризм, з одного боку, розглядали як важливий чинник іміцнєння мир;г і добросусідства між країнами й народами, а з другого - як потужне джерело надходження валютних прибутків до державної скарбниці.

Поряд з діяльністю із залучення туристів до Союзу, розвитку міжнародних зв'язків, розширення матеріальної бази значну увагу приділяли підготовці кадрів, що були головним надбанням компанії. Високий професійний рівень, відповідальність, широкий кругозір і вишукані манери завжди відрізняли персонал 'Інтуриста'¹. Ос кільки в іноземних туристів на той час не було івшої можливості спілкуватися з будь-ким, крім співробітників "Інтуриста", саме від цих людей залежало враження іноземців і нро СРСР загалом, і про Україну зокрема.

З метою посилення централізованого управління туризмом у 1964 р. ВАТ "Інтурист" було виокремлено з Міністерства зовнішньої торгівлі. Постановою Ради Міністрів СРСР був створений державний орган керівництва іноземним туризмом у СРСР - Управління з іноземного туризму при Раді Міністрів СРСР. ВАТ "Інтурист" стало найважливішою частиною цього Управління.

Для створення привабливого іміджу СРСР на світовому туристському ринку "Інтурист" почав видавати журнал "Путешествие в СССР" російською, англійською, французькою, німецькою та іспанською мовами, який знайомив читачів з географією туризму в країні та її визначними пам'ятками. Поступово

тираж журналу зріс до 200 тис. примірників, а його передплатниками стали читачі з

50 країн.

Успішний розвиток міжнародних туристських зв'язків у 60-70-ті pp. XX ст. потребував зміцнення їхньої правової основи. У травні 1967 р. Радянський Союз уклав угоду про співробітництво в галузі туризму з Італією. Цим було покладено початок серії спеціальних міжурядових угод у сфері іноземного туризму. Такі угоди було підписано з усіма країнами - членами Ради Економічної Взаємодопомоги, а також Югославією, Францією, Бельгією, Фінляндією, Іраком, Ліваном, Кіпром. Питання взаємного розвитку туризму знайшли своє відображення в угодах СРСР з економічного і культурного співробітництва з ФРН, Великою Британією, США, Канадою та багатьма іншими країнами.

Не залишалося поза увагою і питання ефективного використання та збереження природно-рекреаційних і туристсько-екскурсійиих ресурсів України.

У 1966 р. було створено Українське товариство охорони палі 'яток історії та культури, яке відіграно значну роль у виявленні, охороні, збереженні та пропаганді історико-культурних пам'яток. Було створено історико-архітектурні заповідники в Києві, Чернігові, Львові, Кам'янці-Под'шьському, Каневі, Луцьку, Острозі, Переяславі-Хмельтшькому, Полтаві, Слов'яногірську та інших містах. На їх базі виникали цілі туристські комплекси, що ставали центрами формування туристсько-екскурсійних потоків.

Загалом у 50-60-тірр. XX ст. відбувалося не лише відновлення туристсько-екскурсійної справи, а й створення умов дня її подальшого піднесення.

Головну роль в організації внутрішнього туризму в Україні в зазначений період виконувала туристсько-екскурсійна система профспілок, яка в 1962 р. зазнала нової реорганізації. Були ліквідовані Республіканське і Закарпатське та Кримське ТЕУ і замість них створені ради по туризму. А. в 1965 р. подібні ради були створені у всіх областях України.

У Постанова ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС "Про заходи подальшого розвитку туризму та екскурсій у країні" (травень 1969 р.) вперше було поставлено завдання планомірного розвитку матеріально-технічної бази і перетворення туризму на велику гшгузь господарства країни. Вона активізувала участь у цій роботі різних міністерств і відомств. В наступні роки відбувається бурхливий розвиток туризму, підвищення рівня організаторської діяльності туристсько-екскурсійних установ, якості обслуговування населення.

Було визнано доцільним покласти керівництво туризмом і екскурсійною роботою, організацію подорожей і екскурсій у країні на профспілки, залучити до активної участі в цій справі широкі маси. Профспілковим, радянським і господарським організаціям було запропоновано створювати приміські зони відпочинку, туристсько-оздоровчі табори, пункти прокату туристського інвентарю і спорядження. У постанові розглядалися конкретні завдання:

- Держплаяу СРСР передбачити виділення ВЦРПС матеріальних ресурсів для виконання накресленої на 1971-1975 pp. програми будівництва туристських баз,

готелів, кемпінгів і автепансіонатів; виготовлення 500 автобусів у туристському виконанні щороку;

- Радам Міністрів союзних республік передбачати відведення земельних
ділянок під будівництво туристських установ у найсприятливіших для відпочинку
місцях;

- збільшити виробництво документальних і художніх фільмів на туристсько-
екскурсійиі теми, широко пропагувати туризм і екскурсії по радіо й телебаченню,
видавати масовим тиражем літературу з екскурсійної й туристської тематики,
щороку випускати карти, схеми туристських маршрутів і зон туризму.

19 серпня 1969 р. Президія ВЦРПС затвердила нове Положення про Центральну, республіканські, крайові, обласні та міські (районні) ради по туризму та екскурсіях. На Центральну раду по туризму та екскурсіях (ЦРТЕ) було покладено завдання розпитку масового туризму і екскурсій серед трудящих та учнівської молоді.

Таким чином, певне економічне піднесення., поліпшення матеріального становиш;* значної маси населення створюють сприятливі умови для розквіту туризму в Україні (70-80-ті pp. XX ст.). Проте водночас посилюється процес централізації управління і партійного керівництва як внутрішнім, так і міжнародним туризмом.

Розвиток іноземного туризму в 70-80-х pp. XX ст. З кінця 60-х pp. в Україні було остаточно відновлено інфраструктуру міжнародного туризму. Так, в Україні на початку 70-х pp. було створено Управління з іноземного туризму при Раді Міністрів УРСР. Пізніше його було перейменовано на Головне управління з іноземного туризму УРСР.

Діяльність "Інтуриста" не обмежувалась прийманням звичайних туристських груп. Під час усіх офіційних урядових візитів на "Інтурист" покладалися обов'язки приймання й обслуговування всіх супровідних осіб і журналістів. У 70-ті pp. "Інтурист брав участь у підготовці візитів президентів США Р. Ніксона, Дж. Форда, Р. Рейгана, Президента Франції Ж. Помшду, Прем'єр-міністра Великої Британії Г. Вільсона.