Гвоє1 позиції, /ч j к 6 page

Не менш цікавим у цьому контексті є колективне дослідження,,
видане Дж. Редмондом та Г. Розентам «Європейський Союз, що]
розширюється», в якому комплексно вивчається вплив кожного
етапу розширення на комунітарні інституції та спільну політику, таї
робиться спроба, враховуючи досвід попередніх розширень, визна- І
чити географічні межі, економічні та політичні можливості розши-
рення, його вплив на загальну структуру та характер самого ЄС².
Характерним є висновок про історичну та політичну зумовленість
розширення, яке має забезпечити стабільність та безпеку на конти-
ненті і тим самим скласти передумови для економічного зростання
країн ЄС.

Серед третьої групи досліджень розширення ЄС проблемно-
прикладного характеру важливе місце посідають питання розвитку
політичного співробітництва, формування спільної зовнішньої та
безпекової політики ЄС, становлення загальноєвропейського про-
стору безпеки. Вивченню цього зрізу сучасної європейської систе-

¹ Mavhew л рол—-»- '

1.3, Джерельно-документальна база дослідження

міжнародних відносин присвячена велика кількість досліджень.
Однією з перших фундаментальних праць, у яких розглядався
взаємозв'язок політичного співробітництва та процесу розширення,
була праця французького дослідника Ш. Зоргбіба «Політичне
будівництво в Європі»¹. На прикладі вступу Великої Британії
Ш. Зоргбіб досліджує еволюцію підходів країн ЄС і особливо Фран-
ції до політичного співробітництва в умовах зростаючої диверси-
фікації країн-членів. Цікавим є висновок автора, що, починаючи з
першого розширення, цей процес проходив не лише паралельно з
поглибленням інтеграції, айв значній мірі завдяки йому. Щоправда,
у ранніх працях автора ще не робиться висновок про зворотній вплив
саме розширення на поглиблення, що більш явно простежувати-
меться у подальшому дослідженні інтеграційного процесу.

У процесі аналізу проблем політичного співробітництва в ЄС
слід виділити також дослідження Європейського інституту інфор-
мації та досліджень з питань миру та безпеки². Аналізуючи досвід
ЄС в упередженні конфліктів у середземноморському регіоні,
Північній Ірландії, на Корсиці, в Іспанії (проблема басків),
Б. Делькур, Т. Лайн та Ж. Корді вважають, що розширення ЄС має
важливе значення у формуванні загальноєвропейської системи
безпеки за рахунок залучення потенційно конфліктних регіонів до
інтеграційного процесу та комунітарного досвіду і створення там за
рахунок цього відповідних умов, які б виключали можливості ви-
никнення конфліктів. Однак така точка зору не враховує мож-
ливість перенесення загрози конфліктів у середину ЄС, якщо в
Умовах постійного розширення не буде вироблена ефективна ко-
мунітарна система їх упередження. З іншого боку, Д. Ерман, А. Дю-
мулен та Б. Хоувен пропонують біль активно та широко застосову-
вати механізм Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС для
поширення комунітарних цінностей на країни, що не є членами
ЄС. Наїхдумку, СЗБП може стати дієвим інструментом у створенні
ефективної загальноєвропейської системи безпеки за участю також

ZorgbibeCh. La construction politiquedel'Europe 1946-1976, Paris: PUT, 1978. —
190 p.

L'Europe et la securite Internationale. — Bruxelles: GRIP-Editions Complexe,
1997.-266 p.

,_,______ х,...

країн, що не ввійдуть до ЄС. Враховуючи досвід та роль таки
організацій, як НАТО, ОБСЄ, Рада Європи, автори все ж дещо аб^
солютизують на сьогодні можливості ЄС.

Значну увагу комплексному дослідженню проблеми формувані
ня механізму СЗБП в умовах вступу до ЄС нейтральних країн Євро-
пи і особливо перспективи розширення на схід приділяє
Ж.-ГТ. Морі'. Стверджуючи, що становлення сучасного ЄС частко-
во є продуктом процесу глобалізації та економічного змагання
США та Японією, яке відбувається в межах єдиної системи ціннос-
тей, Ж.-П. Морі ставить під сумнів своєчасність та раціональну не-
обхідність доведення політичного та воєнного співробітництва в
ЄС до його вищого рівня — спільної оборони. Враховуючи значні
розбіжності в національних зовнішньополітичних інтересах та ін-j
тересах оборонної індустрії окремих країн, Ж.-П. Морі робить вис-ї
новок, що ці розбіжності будуть зростати пропорційно зростанню]
кількості держав — членів ЄС. Дещо скептичний підхід автора до!
основних проблем формування СЗБП частково зумовлений низь
кою результативністю Маастрихтських та Амстердамських угод, їх
декларативним характером і не пояснює тих позитивних резуль-
татів, яких ЄС вдалося досягти в питаннях політичного співробіт-
ництва сьогодні.

Вивченню природи та потенційних можливостей такого меха-
нізму співробітництва для країн, що претендують на членство в ЄС,
як асоціація, присвячена праця Д. Фіннемора «Асоціація: крок до
членства чи альтернатива членству в ЄС» (Phinnemore). У праці
проаналізовано роль, яку інститут асоціації відіграє в процесі по-
ширення інтеграційного досвіду на країни, які ще не є членами ЄС.
Д. Фіннемор вважає, що асоціація є гнучкою формою відносин, яка
відповідно до умов може трансформуватися до статусу членства,
або залишатися досить довго вищою формою співробітництва з ЄС.
У будь-якому разі, на думку дослідника, така форма співробітницт-
ва сприяє залученню асоційованих кра'їн до сфери впливу ЄС.

¹ Maury J.-P. La construction europeenne: La securite et la
1996.-336 p.

J20

1.3. Джерельно-документальна база дослідження

Розширення 2004 p. поставило на порядок денний ЄС визначен-
ня потенційних можливостей процесу розширення і насамперед
Його географічних кордонів. Спроба дати відповіді на ці складні за-
питання робиться в праці Д. Бадри «Які кордони для Європи?»¹.
Д. Бадри стверджує, що, не зважаючи на те, що Римські угоди не
передбачають обмежень членства в ЄС для жодної європейської
країни, ЄС сьогодні стоїть перед необхідністю визначення меж роз-
ширення та стратегії відносин із третіми країнами щонайменше на
середньострокову перспективу. З точки зору автора, проблема кор-
донів ЄС безпосередньо пов'язана з питанням європейського
будівництва і його майбутнього. Тут Д. Бадри суперечить багатьом
своїм британським колегам, доводячи, що менш чисельний ЄС бу-
де більш життєздатним та ефективним.

У контексті визначення кордонів розширення ЄС на схід знач-

•,- о

ний Інтерес становлять дослідження особливостей та перспектив
розвитку співробітництва між ЄС та Україною. Дати відповідь на
питання, чи може Україна як європейська держава стати членом
ЄС, робить спробу Ж. Лепсант². Аналізу питань політичного
співробітництва присвячені дослідження X. Солани, Дж. Тедстро-
ма, Е. Вільсона, А. Левіс, І. Кемп, тоді як економічна сфера взаємо-
відносин перебуває в центрі уваги досліджень Ф. Дюфаєлда,
Р. Ліддла³. Питання економічного співробітництва ЄС та України
детально аналізуються в працях Л. Хоффманна, Ф. Мьоллерса,
К. Шнайдера, Д. Біля, К. фон Хіршхаузена, Г. Краузе, Ш. фон Кра-
мона-Таубаделя⁴.

Окремо слід виділити радянську історіографію, якій був прита-
манний біполярний підхід до аналізу європейської інтеграції.

Badre D. Quelle frontiere pour 1'Europe? Le temps des politiques, Paris: Ellipses,

₂ 1998.-112 p.

L'Ukraine, nouvel acteur du jeu international / Ed. Anne de Tinguy. — Bruxelles:

₃ Bruyant, 2000. — 332 p.

The EU & Ukraine: Neighbours, Friends, Partners? — London: Federal Trust,
2002. — 328 p.; Beyond EU Enlargement. The Agenda of Direct Neighbouhood for
Easter Europe. Iris Kempe (ed.). Vol. 1. Bertelsmann Foundation Publishers.

₄ Guterrsloh. 2001.-281 p.

Хоффманн Л., Мьоллерс Ф. Україна на шляху до Європи. — К.: Фенікс, 2001. —
С. 103; Сприяння сталому економічному зростанню в Україні / За ред. Ш. фон
Крамона-Таубаделя, І. Акімової. — К.: Альфа-Принт. — 350 с.

. _..._,.,,^, „,/І...

Беручи до уваги особливості інтеграційних процесів у Європі д₀
кінця 80-х років, у дослідженнях радянських науковців був майже
відсутній комплексний підхід до вивчення європейської інтеграції
в тому числі проблем розширення. Основна увага приділялася
аналізу особливостей політики ведучих європейських держав у ЄС
дослідженню основних протиріч та розбіжностей у підходах, а та-
кож економічним аспектам інтеграції. Теоретичні дослідження,
європейської інтеграції подані досить обмежено. Комплексному
аналізу теоретичного підґрунтя європейської інтеграції присвячена
дослідження В. Г. Барановського, Ю. А. Борко, В. Б. Буглая,
А. І. Уткіна¹.

Детальному та різносторонньому аналізу формування інтеграцій-
ного комплексу в Західній Європі присвячена численна група;
досліджень 80-х років. Серед них праці Ю. В. Шишкова, Д. Є. Мєль-1
нікова, в яких аналізуються протиріччя та особливості в підходах!
західноєвропейських держав до інтеграційних процесів, І. Н. ПІелоЯ
кова, де досліджуються питання європейської безпеки, В. С. Пань- і
кова, І. Я. Носкової, А. І. Уткіна, Г. А. Воронцова, що розглядають І
взаємовідносини між основними центами сили Заходу². Слід урахо-І
вувати, що вплив розширення на інтеграційні процеси та місце ЄС ш

¹ УткинА. И., Хвостов В. В. Дипломатия и оружие. — М.: Наука, 1987. — 188 с.;
Уткин А. И. Стратегия глобальной экспансии: внешнеполитические доктрины
США. — М.,1986. — 288 с.; Борко Ю. А. Экономическая интеграция и|
социальное развитие в условиях капитализма: Буржуазные теории и опыт
Европейского сообщества. — М.: Наука, 1984. — 256 с.; Бу&шй В. Б. Доктрины
наднационального регулирования экономических отношений: Буржуазная
теория и практика. — М.: Международные отношения, 1984. — 168 с.,т
Барановский В. Г. Политическая интеграция в Западной Европе: Некоторые
вопросы теории и практики. — М.: Наука, 1983. — 264 с.; Барановский В. Г.
Европейское сообщество в системе международных отношений. — М.: Наука,
1986.-320с.

² Уткин А. И., Воронцов Г. А. Атлантические союзники: Новые тенденции в
соперничестве. — М., 1983. — 284 с.; Носкова И. Я. Трудное партнерство
соперников. — М.: Политиздат, 1981. — 127с.; ПаньковВ. С. Западная Европа в
экономике современного капитализма. —М., 1981.— 186с.; ПаньковВ. С. ФРГ
в экономике современного капитализма. — М., 1984. — 236 с.; Шишков Ю. В.
Западноевропейская интеграция: Современные тенденции развития и
противоречия. — М., 1980. — 194 с.; Щелоков И. Н. Проблемы европейской
безопасности и политика Англии. — М., 1982. — 248 с.
122

1.3. Джерельно-документальна база дослідження

_стемі міжнародних відносин не ставилися в цих працях як ос-
овні питання, хоча й висвітлювалися опосередковано.

Більш цікавими, з точки зору аналізу впливу розширення на
інтеграційні процеси, розподіл сил в ЄС та перетворення його на
самостійний центр сили, мають праці радянських науковців, у яких
в більшій чи меншій мірі досліджуються інтеграційні аспекти
зовнішньої політики окремих західноєвропейських країн. Політи-
ка Німеччини щодо європейських інтеграційних процесів
висвітлюється в працях Ю. М. Краснова, В. С. Панькова. Роль
Франції в європейському будівництві досліджується М. Ю. По-
лянічко, І. А. Колосковим, Ю. А. Маєвським, В. П. Славєновим,
В. С. Шиловим, В. Н. Чернєгою, Т. Г. Пархаліною. Важливе місце в
цій групі праць посідають дослідження Р. Г. Солодкіна,
Є. С. Хєсіна, Г. В. Колосова, В. А. Рижикова, А. А. Журкова, в яких
розглядаються окремі аспекти зовнішньої політики Великої Бри-
танії¹. Особливу увагу привертає праця В. Н. Зуєва, в якій спеціаль-
но робиться спроба дослідити вплив розширення на внутрішньо-
політичні та економічні процеси в ЄС та його місце серед основних
центрів сили в системі міжнародних відносин².

Паньков В. С. Западная Европа в экономике современного капитализма. — М.,
1981. — 186 с.; Паньков В. С. ФРГ в экономике современного капитализма. —
М., 1984. — 236 с.; Краснов Ю. М. Внешнеэкономическая стратегия монополий
ФРГ. — М.: Международные отношения, 1981. — 240 с.; Колосков И. А.
Внешняя политика Пятой республики: Эволюция основных направлений и
тенденций, 1958-1972. — М., 1976.; Колосов Г. В. Военно-политический курс
Англии в Европе. — М.: Наука, 1984. — 240 с.; Журков А. А., Фаминский И. П.
Великобритания и проблемы западноевропейской интеграции. — М., 1970.;
Маевский Ю. А. Франция и «Малая Европа»: Планы и реальность. — М.:
Мысль, 1987. — 292 с.; Пархалина Т. Г. Франция и Средиземноморье. — М.:
Наука, 1987. — 190 с.; Паляничко М. Ю. Участие Франции в ЕЭС и положение
трудящихся страны. — М., 1984. — 264 с.; Рыжиков В. А. Британский лейбо-
ризм сегодня: Теория и практика. — М., 1984.; Чернега В. Н. Политическая
борьба во Франции и эволюция голлистской партии в 60—70-е годы XX вв. —
М.: Наука, 1984. — 240 с.; Хесин Э. С. Англия в экономике современного
капитализма.— М., 1979.— \6&с.;СлавеновВ. П. Внешняя политика Франции,
1974—1981 гг. — М.: Международные отношения, 1981. — 23$с.;Славенов В. П.
Очерки внешней политики Франции. — М.: Международные отношения,
1986. — 304с.; Солодкин Р. Г. Англия на мировых рынках. — М., 1981. — 198 с.
Зуев В. Н. Англия и Общий рынок. — М.: Наука, 1988. — 160 с.

І. ІчиІїЦЬЛТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ...

-........ **ч

Російська історіографія також приділяє значну увагу вивчену
феномена європейської інтеграції. Інтерес російських дослідників
до процесів європейської інтеграції значно зріс у контексті двох ос-
танніх розширень, у результаті яких ЄС став безпосереднім сусідо^
Росії. Центральне місце в розробці проблем європейської інтеграції
посідають дослідження заснованого в 90-х роках Інституту Європи
РАН, серед яких і серія публікацій «Європейський Союз: минуле,
теперішнє, майбутнє», присвячених аналізу основоположних доку-
ментів ЄС та найважливіших аспектів функціонування; щоквар-
тальні аналітичні видання «Європейський Союз; факти та комента-
рі», «Сучасна Європа», а також численні монографічні та колек-
тивні публікації дослідників інституту¹. Особливу увагу приверта-
ють комплексні дослідження європейської інтеграції за редакцією
Ю. А. Борко, О. В. Буторіної, В. В. Журкіна, В. Г. Шемятєнкова, в
яких аналізуються перспективи інтеграційного розвитку ЄС та
співробітництва з країнами СНД². Цікава узагальнена точка зору
російської школи досліджень європейської інтеграції подана в пра-
цях В. Г. Шемятєнкова «Європейська інтеграція» та В. Н. Топор-
ніна «Європейське право»³.

¹ Амстердамский договор / Европейский Союз: прошлое, настоящее,
будущее. — М.: Международная издательская группа «Право», 1999. — 192 с.;_;
... Европа: новое начало. Декларация Шумана. Европа и проблема расширения/ і
- Европейский Союз: прошлое, настоящее, будущее. — М.: Международная
і; издательская группа «Право», 1994. — 80с.; Единый Европейский Акт. Договор
о Европейском Союзе / Европейский Союз: прошлое, настоящее, будущее. —
М.: Международная издательская группа «Право», 1994. — 246 с.; Воло-
дин Л. Н., Захарова И. А. Европа и Россия: современность и перспективы. —
М.: Институт Европы, 1998. — 72с.; Журкин В. В. Европейский Союз: внешняя.
j политика, безопасность, оборона. — М.: Институт Европы, 1998. — 62с.;-.
¹ Пичугин Б. М. Расширение Европейского Союза «на Восток» и экономические •
интересы России. Доклады Института Европы. — № 29. — М.: Институт <
Европы РАН, 1996. - 42 с.

Европейский Союз на пороге XXI века: выбор стратегии развития / Под ред
Ю. А. Борко и О, В. Буториной. — М.: Эдиториал УРСС, 2001. — 472 q
XXI век: Европейский Союз и Содружество независимых государств / Под pej
Ю. А. Борко, В. В. Журкина, В. Г. Шемятенкова. — М.: Интердиалект+
1998. — 326 с.; Шемятенков В. Г. Европейская интеграция: Учеб. пособие, -J.
М.: Международные отношения, 2003. — 400 с. -|

Топорнин Б. Н. Европейское право: Учебник. — М.: Юристъ, 1998. — 456 с.я
Шемятенков В. Г. Европейская интеграция: Учеб. пособие. — М.: Между|
народные отношения, 2003. — 400 с.

1.3. Джерельно-документальна база дослідження

Окрему групу становлять дослідження впливу європейських
інтеграційних процесів розширення ЄС та НАТО на перспективи
розвитку відносин із Росією та проблеми європейської безпеки,
підготовлені такими аналітичними центрами, як Асоціація Євро-
пейських досліджень, Московського Центру Карнегі, Центру по-
страдянських досліджень МД1МВ МЗС Росії¹. Дослідженню ос-
новних моделей та тенденцій становлення системи безпеки в
Європі у межах трикутника ЄС — країни Балтії — Росія, пробле-
мам розширення ЄС та НАТО присвячені праці Т. Н. Мозель та
С. Медведева².

В українській історіографії також приділяється велике значення
дослідженню питань європейської інтеграції та розширення ЄС.
Однак, слід зазначити, що як у російській, так і в українській
історіографії, де наукова проблема дослідження ще не отримала
комплексної розробки, можна знайти висвітлення лише окремих її
аспектів. Так, у працях вчених Інституту міжнародних відносин
Київського національного університету ім. Т. Шевченка В. А. Ман-
жоли, Л. Ф. Гайдукова, М. М. Білоусова, В. Ю. Крушинського,
І. О. Мінгазутдінова, А. А. Суботіна, С. В. Гринько, Т. І. Шинка-
ренко, С. Д. Годуна, Н. Л. Яковенко, Н. М. Буренко грунтовно
аналізуються політичні проблеми європейської інтеграції, її регіо-
нальні та історичні аспекти, окремі проблеми процесу розширення
ЄС та його впливу на загальноєвропейські процеси, формування
системи європейської безпеки та зовнішньополітичних стратегій
європейських держав³.

Расширение Европейского Союза и интересы России. Материалы
конференции, Москва, 15—16 октября 1999 г. — М.: Интердиалект+, 2001. —
180с.; Россия и основные институты безопасности в Европе: вступая вХХІ век/
Под ред. Д. Тренина; Моск. Центр Карнеги. — М.: S&P, 2000. — 279 с.;
Европейский Союз и европейские страны СНГ. — М.: Центр Постсоветских
исследований МГИМО (У) МИД России, 2002. — 214 с.
Мозель Т. Н. Балтия, Россия и Запад в поисках модели безопасности в
Европе. — М.: Научная книга, 2001. — 304 с.; Medvedev S. Russia's Futures. Im-
plications for the EU, the North and the Baltic Region. — Helsinki: Ulkopoliittinen
instituutti, 2000. — 110 p.

Грінько С. В. Нова середземноморська політика ЄС 90-х років // Актуальні
проблеми міжнародних відносин. — К.: Інститут міжнародних відносин,
1999. — Вип. 9. — С. 5 — 7; Крушинський В. Ю. Європейський Союз: Історія і

. \имЦСПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ...

Окрема увага економічним, валютно-фінансовим та моне-
тарним аспектам європейської інтеграції в контексті розширен-
ня ЄС приділяється в дослідженнях А. С. Філіпенка,
О. І. Шниркова, О. І. Рогача, О. В. Кузнецова, Р. О. Заблоцької,
О. В. Сніжко¹. Юридичні проблеми європейського інтеграцій-
ного будівництва викладені в працях В. І. Муравйова, П. Марти-
ненка, І. Кравчук².

Вивченню особливостей європейської інтеграції в контексті
більш широкого аналізу регіональних інтеграційних процесів за
умов глобалізації присвячені чисельні дослідження науковців
Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України
О. Г. Білоруса, Д. Г. Лук'яненка, Є. Є. Камінського, С. В. Толстова,

сучасність: Конспект лекцій. — К.: Інститут міжнародних відносин, 2000. —
79 с.; Крушинський В. Ю. Британська Європа чи європейська Британія.
Великобританія в європейських інтеграційних процесах. — К.: ВПЦ «Київ-
ський університет», 2003. — 214 с.; Манжола В. А., Биюусов М.М., Гайду-
' ков Л. Ф. та ін. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945—70-ті
.-І роки). — К.: Либідь, 1999. — 558 с.; Манжола В. А., Биюусов М. М., Гайду-
ков Л. Ф. та ін. Міжнародні відносини та зовнішня політика (70—90-ті роки). —
''' К.: Либідь, 2001. — 520ст.; Манжола В. А., Копійка В. В. Європейський Союзу
• міжнародних відносинах: Конспект лекцій. — К.: Інститут міжнародних
,<; відносин. 1998, — 100 с.; Міжнародні відносини та зовнішня політика
(1980-2000 роки): Підруч. /Л. Ф. Гайдуков, В. Г. Кремінь, Л. В. Губерськийта
'; ін. — К.: Либідь, 2001. — 624с.; МінгазутдіновІ. О. Міжнародна та європейська
'•" безпека: Конспект лекцій. — К.: Інститут міжнародних відносин, 1998. — 68 с.;
Субботин А. А. Франко-западногерманские отношения в 1974—1988 годах:
Автореф.... канд. истор. наук. — К.: Киевский государственный университет
имени Т. Шевченко, 1990. — 24 с.; Яковенко Н. Л. Велика Британія в сучасній
системі міжнародних відносин: Заявка на європейське лідерство. — К.: Наук,
світ, 2003. - 227 с.

Шнирков О. [., Кузнецов О. В., Кульпінський С. В. Європейський валютний союз:,
Навч. посібник. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2001. — 198с.; Рогач О. І.,\
Шнирков О. І. Транснаціоналізація світового господарства та перехідні еконо-|
міки. — К.: ВПЦ «Київський університет», 1999. — 232 с.; Заблоцька Р. <Я,І
Сніжко О. В. Європейський Валютний Союз та Європейські фінансові ринки:|
Матеріали до курсів лекцій. — К.: Інститут міжнародних відносин, 2000. —^;і
134с.

Муравьев В. И. Международно-правовое регулирование в системе Европей- \
ских Сообществ: Автореф.... канд. юрид. наук. — К., 1980. — 20 с.; Ніццький '
договір та розширення ЄС / М-во юстиції України. Центр порівн. права; За
наук. ред. С. Шевчука. — К.: Логос, 2001. — 196с.

1.3. Джерельно-документальна база дослідження

В К. Гури¹. Визначення базових геополітичних та зовнішньо-
політичних пріоритетів та обґрунтування оптимальних стратегій і
програм розвитку України в контексті розширення ЄС досліджу-
ються в працях науковців Національного інституту стратегічних
досліджень А. С. Гальчинського, О. М. Гончаренка, О. О. Ковальо-
вої, Б. О. Парахонського, О. В. Потєхіна, П. М. Рудякова, питання
регіональної безпеки та упередження військово-політичних
конфліктів і місця в цих процесах України висвітлені в працях
Г. М. Перепелиці. Дослідженню ролі України в загальноєвро-
пейських процесах співробітництва, зокрема в регіоні ЦСЄ, при-
свячені праці І. М. Коваля, загальні питання європейської інтег-
рації — праці А. М. Круглашова².

У процесі проведення цього дослідження були враховані поло-
ження та висновки, що містяться в працях Ю. М. Пахомова та
Ю. В. Павленка, в яких подається критична оцінка наслідків роз-
ширення для України, С. Д. Василенка, О. Г. Чувардинського,
І. Б. Черкаського, О. Г. Івченка, І. С. Піляєва, де автори аналізують

¹ Білорус О. Г., Лук'яненко Д. Г., Гончаренко М. О., Зленко В. А., Зернецька О. В.
Глобалізація і безпека розвитку/О. Г. Білорус (наук. ред.). — К.: ІСЕМВ НАН
України; КНЕУ, 2001. — 734 с.; Білорус О. Г. Глобалізація і національна стра-
тегія України. — К.: ВО «Батьківщина». — 300 с.; Камінський Є., Дашкевич А.
Політика США щодо України. — К.: Політична думка, 1998. — 547 с.;
Толстое С. Україна в євроатлантичних відносинах: Досвід пристосування //
Політична думка. — 1999. — № 3. — С. 73—86.; Толстое С. Сценарії розвитку та
перспективи міжнародної безпеки // Дослідження світової політики. — К.:
ІСЕМВ НАН України, Вип. 15, 2001. - С. 25-44.

Гальчинський А. С. Україна — на перехресті геополітичних інтересів. — К.:
Знання України, 2002. — 180 с.; Круглашов А. М. Проблеми європейської ін-
теграції (1945—1996): Методичні поради до семінарських занять зі спецкур-
су. — Чернівці: Рута, 1996. — 54с.; Миротворча діяльність України: кооперація
з НАТО та іншими структурами європейської безпеки. — К.: Стилос, 2002. —
314 с.; Перепелиця Г. М. Генезис конфліктів на посткомуністичному просторі
Європи. — К.: Стилос — ПЦ «Фоліант», 2003. — 256 с.; Парламентський конт-
роль над збройними силами: Досвід європейських країн. — К.: Стилос. —
552 с.; Україна 2000 і далі: геополітичні пріоритети та сценарії розвитку. — К.:
НІСД, 1999. — 384 с.; Коваль 1. ЗЄС: Постмаастрихтська еволюція і постам-
стердамські перспективи інтеграції до ЄС // Дослідження світової політики,
2002. — Вип. 19. — С. 3—9.; Коваль І. Європейська і євроатлантична інтеграція
України: Регіональний вимір // Дослідження світової політики, 2004. —
Вип. 27.-С. 8-15.

Розділ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ...

місце України в загальноєвропейських процесах, економічні -^
політичні перспективи співробітництва з ЄС'.

Огляд наукової літератури дає підстави констатувати, що в су-
часній історіографії проблема комплексного дослідження феноме-
на розширення Європейського Союзу не стала об'єктом спеціаль-
ного дослідження ні у вітчизняній, ні в зарубіжній політичній на-
уці, де було б комплексно досліджено: розширення як системне
явище та самогенеруюча форма існування та розвитку ЄС, яка
поєднує два взаємовиключні і взаємозажні процеси — розширення
функціональне та розширення у просторі; еволюцію та концепту-
альні розходження традиційних та новітніх теорій і моделей євро-
пейської єдності в контексті розширення; рушійні сили, особли-
вості та закономірності основних етапів розширення та їх взаємо-
зв'язок із загальнокомунітарними процесами; основні передумови,
історико-політичне значення і наслідки розширення ЄС на схід і
формування стратегії сусідства.

Отже, виходячи зі стану розробки наукової проблеми, виокрем-
люється ряд зазначених вище проблемних аспектів дослідження
феномена розширення ЄС, що не знайшли достатнього відобра-
ження в джерельній базі, та подальше дослідження яких створює
передумови для комплексного, системного дослідження цього про-
цесу, його рушійних сил, теоретичних засад, наслідків та гео-
графічних кордонів.

Павленко Ю. В. История мировой цивилизации: Философский анализ. — К.:
Феникс, 2002. - 759 с.; Пахомов Ю. Н., Крымский С. Б., Павленко Ю. В. Пути и
перепутья современной цивилизации. — К., 1988. — 368 с.; Піляєв I. С. Рада
Європи в сучасному євроінтеграційному процесі. — К.: Юридична книга,
2003. — 433 с.; Черкаський І. Б. Фінансове співробітництво України з
Європейським Союзом. — К.: Наук, світ, 2001. — 247 с.; Чувардинський О. Г.
Європейський Союз і розвиток сучасних інтеграційних зв'язків економіки
України. — К.: Наук, світ, 2002. — 297с.; Василенко С. Д. Україна: Геополітичні
виміри в загальноєвропейському процесі. — О.: ОДМА, 2000. — 208 с.;
Івченко О. Г. Україна в системі міжнародних відносин: Історична ретро-
спектива та сучасний стан. - К.: ЗЩ УАННП, 1997. - 688 с.

-

Розділ 2. ЕТАПИ ТА ОСОБАИВОСТІ
РОЗШИРЕННЯ ЄС
У 60-90-ті РОКИ

2.1. Формування єдиних підходів щодо розширення
та змісту європейської інтеграції в 60-70-ті роки

Основні, базові принципи розширення Європейського Союзу
були сформовані та закріплені де-факто вже на самому ранньому
етапі розвитку Європейських співтовариств. Ще в 1961 p., коли Ве-
лика Британія, Данія, Ірландія та Норвегія звернулися з заявами на
вступ до ЄС, основні положення та принципи розширення були до-
сить чітко сформовані та визначалися певною мірою різницею
зовнішньополітичних цілей та завдань ведучих європейських країн
Великої Британії, Франції та Німеччини, а також різноманітністю
Цілей і завдань самого інтеграційного співробітництва.