Гвоє1 позиції, /ч j к 8 page

Gerbet Pierre. La construction de Г Europe. Paris: Imprimerie nationale, 1983. —

2 ^P- ²⁹⁷'

Christopher Preston. Enlargement and Integration in the European Union. London

and New York: University Association for Contemporary European Studies series
(UACES), 1997. - P. 27-28.

Розділ 2. ЕТАПИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС У 60-90-ті РОКИ

асоційований статус, на зразок заморських територій ЄЕС, своїх
азіатських домініонів (Індії, Пакістану, Цейлону). Вона наполягала
на праві поступової заміни імперських преференцій торговими до-
говорами з ЄЕС. Країни Африки та Карибського басейну, що вхо-
дили до Співдружності, мали б отримати асоційований статус в
ЄЕС, на зразок колишніх колоній країн «малої Європи». Водночас
Велика Британія наполягала на вільному імпорті із Співдружності
сировини (алюміній, свинець, цинк, папір) та таких продуктів сіль-
ського господарства, як м'ясо, зернові та молочні продукти. В сіль-
ськогосподарській політиці уряд Г. Макміллана погоджувався на
заміну системи прямих субсидій англійським фермерам комунітар-^
ним принципом підтримки сільського господарства за рахунок за-
вищених цін на сільськогосподарську продукцію. При цьому вима-
гався досить тривалий перехідний період (12—15 років) та вільний
імпорт сировини і зернових із країн Співдружності. Позиція уряду
Макміллана, як зазначив П'єр Жербе, складала враження, «що не
Велика Британія входить до Спільного ринку, а навпаки, ЄЕС до
Співдружності»¹.

Характерно, що, не зважаючи на досить безкомпромісну пози-
цію Великої Британії та невирішенність цілого ряду важливих пи-
тань (сільськогосподарський імпорт із країн Співдружності; вста-
новлення тарифів на сировину; взаємовідносини з країнами ЄАВТ;
модифікація комунітарних інститутів), після зустрічі Г. Макмілла-
на та де Голля в Парижі 2—3 червня 1962 р. Велика Британія, спира-
ючись на підтримку своїх прихильників у ЄЕС, мала реальну мож-
ливість вступу до ЄЕС та подальшого вирішення перерахованих ви-
ще проблем вже як член Співтовариства². Так, однією з причин
призупинення в квітні 1962 р. мандата Комітету Фуше було неба-
жання Німеччини та Бельгії переходити до політичної інтеграції без
участі Великої Британії³. Однак британська тактика поступового та
жорсткого обговорення всього комплексу питань, включаючи свої

¹ Натоп В., Keller I. S. Fondements et etapes de la construction europeenne. Paris:
PUF.

² Bernard Bruneteau. Histoire de 1'unification europeenne. Paris: Armand Colin \
Masson, 1996.-P. 147.

³ The new politics of European integration / Ed. Ghita lonescu. London: Macmillan
St. Martin's Press, 1972. — P. 74.

2.1. Формування єдиних підходів щодо розширення та змісту...

_пр_Єференції в ЄЕС, привела до затягування переговорів. У резуль-
таті, починаючи з осені 1962 p., після того як президент Дж. Кеннеді
проголосив свій «великий проект» щодо Західной Європи, ситуація
_кардинально змінилася¹.

25 січня 1962 р. Дж. Кеннеді виступив у Конгресі з пропозицією
утворення на базі Акта про розширення торгівлі (Trade Expansion
Act), ухваленого в жовтні 1962 р. Конгресом, відкритої торгової
асоціації між США та ЄЕС на основі рівноправного співробітницт-
ва². В основі проекту була закладена ідея утворення великої атлан-
тичної зони вільної торгівлі, що мала бути сформована після вступу
Великої Британії до ЄЕС, та завершення протистояння країн «ма-
лої Європи» та ЄАВТ. Такий розвиток подій надавав цілий ряд пе-
реваг США. Ліквідація імперських преференцій Великої Британії
після її вступу до ЄЕС сприяла б ще більшому зближенню її до-
мініонів з США. Сама ж Велика Британія, будучи членом ЄЕС,
протистояла б занадто протекціоністській політиці Європейського
співтовариства та спільним проектам де Голля і К. Аденауера щодо
перетворення Європи на «третю силу» на основі франко-німецько-
го співробітництва. Фактично передбачалося утворення широкої
економічної зони з великою кількістю товарів, звільнених від мит-
них тарифів, що давало США з їх передовими технологіями значні
переваги.

«Великий проект» Кеннеді, не зважаючи на свій амбіційний ха-
рактер, був позитивно оцінений як Великою Британією, так і парт-
нерами Франції в ЄЕС, що розглядали в пропозиції США мож-
ливість рівноправного співробітництва"'. Лише Франція обережно
поставилася до американського проекту, побачивши в ньому ре-
альну загрозу формування незалежної політики європейського
об'єднання. Крім того, французькі промислові кола бачили в лібе-
ралізації торгівлі товарами промисловості та сільського господар-

Groeben Н von der. Combat pour L'Europe. La construction de la Communaute"
europeenne de 1958 a 1966. Bruxelles: CECA-CEE-CEEA, Perspectives Europeen-
nes, Office des publications officielles des communautes europeennes, 1984. —
P. 137-138.
Ibid.-P. 137.
Ibid.-P. 141.

Розділ 2. ЕТАПИ ТА ОСОБАИВОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС У 60-90-ті РОКИ

___

ства загрозу проникнення американського експорту до Європи та
підриву основних принципів Спільної сільськогосподарської
політики ЄЕС.

У цих умовах під час зустрічі в Рамбує 15—16 грудня 1962 pj
де Голль здійснив спробу переконати Г. Макміллана в необхідності
зближення з Францією та проведення більш незалежної політики
від США. Зустріч в Рамбує фактично була вирішальною у визна- j
ченні негативної позиції Франції щодо прийняття Великої Британії j
до ЄЕС. Вона показала, що остання не лише продовжує наполягати
на своєму особливому статусі в Співтоваристві, а й досить сильної
залежить від США, особливо що стосується ядерної сфери'.

Під час зустрічі Г. Макміллана та Дж. Кеннеді в Нассау 18 грудня jj
1962 p. була досягнута угода, яка ще більше закріпила залежність 1
Великої Британії від США в ядерній сфері. Відтепер Велика Бри-;
танія, крім доступу до американських ядерних секретів, отримувала І
технологічну допомогу США в будівництві підводних човнів, здат-
них нести стратегічні ядерні ракети. І, хоча передбачався подвій- З
ний, англо-американський контроль за використанням цих ракет, і
а у разі надзвичайної загрози національній безпеці — їх передача і
Великій Британії, на практиці це означало повне підпорядкування І
англійських ядерних сил США².

За таких умов Франція прийняла кардинально важливе рішення j
з двох взаємозалежних проблем. На прес-конференції 14 січня ]
1963 р. де Голль одночасно проголосив негативне рішення Франції 1
як щодо вступу Великої Британії до Співтовариства, так і щодо І
участі Франції в багатосторонніх силах НАТО. Аргументуючи свою
позицію з першого питання, де Голль відзначав, що «Велика Бри-
танія, будучи острівною, морською державою, тісно зв'язана еко- 1
комічними та торгівельними зв'язками з найбільш віддаленими
країнами світу... її економіка має більш промислово-торговельний
характер і лише незначною мірою залежить від сільського госпо- j
дарства. Характер її виробництва, звички та традиції значно відмінні,

¹ Bernard Bruneieau. Histoire de I'unification europeenne. Paris: Armand Colin \
Masson, 1996. - P. 147.

² Ibid.

2.1. Формування єдиних підходів щодо розширення та змісту...

його природа та структура настільки специфічні, що значно від-
різняють Велику Британію від інших країн»¹. При цьому, говорячи
_про економічні труднощі, такі як формування «справді єдиного
_БНутрішнього тарифу, відмова від преференцій з країнами Спів-
дружності, претензії щодо привілеїв свого сільського господарства
та збереження зобов'язань щодо країн, які входять до зони вільної
торгівлі», де Голль порушував і політичні проблеми, пов'язані зі
вступом до Співтовариства разом із Великою Британією «великої
кількості інших держав», що неминуче призвело б до формування
«залежного від США колосального атлантичного співтовариства,
передчасне утворення якого розчинить у собі Співтовариство євро-
пейське»².

Прес-конференція де Голля викликала шок серед партнерів
Франції по Співтовариству, які були невдоволені як тим, що
Франція виступила проти британської кандидатури, так і тим, що
вона не проконсультувалася з цього приводу з урядами інших країн.
Отже, Франція першою порушила правило «єдиного фронту» шес-
ти країн «малої Європи» в переговорах із Великою Британією,
ініціатором впровадження якого вона сама й виступила. Особливе
невдоволення висловлювали Італія та країни Бенілюксу, занепо-
коєні підписанням 22 січня 1963 р. франко-німецького договору¹.
Що стосується США, то французький демарш не лише означав
провал «великого проекту» Дж. Кеннеді та значне обмеження ролі
Зовнішньоторгового акта, а й вкотре підтвердив американські по-
боювання щодо європейської політики де Голля.

Вето де Голля не пройшло безрезультатно і для самого Співтова-
риства. Його діяльність була фактично паралізована на кілька
місяців, що призвело, зокрема, до затягування підписання кон-
венції в Яунде. Нідерланди "навіть здійснили спробу сформувати

Nicholson F. and East R. From Six to Twelve. The Enlargement of the European Com-

₂ munities. Harlow: Longman, 1987. — P. 30-32.

Nicholson F. and East R. From Six to Twelve. The Enlargement of the European Com-

, munities. Harlow: Longman, 1987. — P. 34.

Groeben H. von der. Combat pour L'Europe. La construction de la Communaute
europeenne de 1958 a 1966.Bruxelles: CECA-CEE-CEEA, Perspectives Europeen-
nes, Office des publications officielles des communautes europeennes, 1984. —
P. 144.

Розділ 2. ЕТАПИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС У 60-90-ті РОКИ

спільну позицію п'яти держав на противагу Франції. Бельгія і Гол-,
ландія пішли ще далі, запропонувавши Великій Британії об'єдна-,
тися з п'ятьма країнами Співтовариства на основі плану Фуше по
лінії політичного співробітництва і сформувати політичний союз за
участю Великої Британії, Німеччини, Італії та країн Бенілюксу',]
І, хоча Співтовариство продовжувало виступати як єдине ціле, ат-3
мосфера довіри між його членами була порушена.

Особливо яскраво це проявилося на прикладі Німеччини, яка
14 січня 1962 р. погодилася з принципами Спільної сільськогоспо-
дарської політики ЄЕС, розраховуючи на згоду Франції щодо всту-
пу Великої Британії. Це був своєрідний компроміс, який передба-
чав узгодження основних положень ССП ще до прийняття Великої і
Британії до ЄЕС. Вето де Голля означало порушення цієїдомовле-1
ності. Реакцією Німеччини була 1 квітня 1963 р. пропозиція ввести І
у взаємовідносини країн Співтовариства принцип «синхронізації», |
тобто підтримки балансу національних інтересів країн-партнерів. |
З цього моменту пропонувався метод рівночасного обміну. Саме І
звідси бере початок техніка переговорів, яка сьогодні має узагаль- ]
не ну форму «пакетів», тобто формування блоку різних питань, які і
дають можливість одночасно задовольняти вимоги всіх партнерів².

Першим реальним кроком у цьому напрямі була спроба урівно-И
важити розвиток між ССП, яку підтримувала Франція і остаточне 1
врегулювання якої мало завершитися 31 грудня 1963 р., та визна-З
ченням позиції ЄЕС щодо торгової політики, на якій наполягали І
Німеччина та Нідерланди. 10 травня 1963 р. Рада міністрів ЄЕС 1
прийняла рішення щодо синхронізації процесів становлення 1
сільськогосподарської політики та формування комунітарної |
політики в ГАТТ. У результаті досить складних переговорів, які ]
продовжувалися до грудня 1963 p., був прийнятий «мораторій», |
який передбачав, з одного боку, затвердження положень ССП, зі
іншого — формування спільної, відносно ліберальної позиції на пе- 1
реговорах по тарифах. Це був своєрідний компроміс між позицією І

¹ История Европейской интеграции (1945—1994) / Под ред. А. С. Намазовой, |
Б. Эмерсон. — М.: ИВИ РАН, 1995. — С. 233.

² Натоп D., Keller I. S. Fondements et etapes de la construction europeenne. Paris: 1
PUF, 1997.-P. 217.

2.1. Формування єдиних підходів щодо розширення та змісту...

Німеччини та Нідерландів, що відстоювали більш вільний імпорт
_яо ЄЕС промислових та сільськогосподарських товарів із третіх
країн та Францією, яка схилялася до більш протекціоністських за-
ходів у промисловості та сільському господарстві.

У результаті досягнутого компромісу Європейському співтова-
риству вдалося виступити єдиним фронтом на переговорах по тари-
фахв ГАТТ у Женеві з 4 травня 1964р.по ІЗтравня 1967 p., що отри-
мали в історії назву «раунду Кеннеді». Важливим результатом «ра-
унду Кеннеді» було утворення широкої зони з низькими тарифами,
до якої входили індустріальне розвинені країни. Тим самим дещо
стиралися межі між західноєвропейськими країнами, що входили
до Співтовариства та Європейської Асоціації вільної торгівлі¹. Крім
того, переговори в межах «раунду Кеннеді» консолідували країни
ЄЕС, які, не зважаючи на розбіжності в економічних інтересах,
інституційну кризу 1965 p., виступили єдиним фронтом, заявивши
про себе як про важливого світового торгового партнера.

Одним із не менш важливих результатів «раунду Кеннеді» було
відновлення інтересу з боку Великої Британії щодо вступу до
Співтовариства. Гарольд Вільсон, який став прем'єр-міністром Ве-
ликої Британії після перемоги лейбористів на виборах 15 жовтня
1964 р., не зважаючи на свою попередню негативну оцінку
наслідків вступу до ЄЕС, досить швидко зрозумів, що для Великої
Британії не існує альтернативного шляху розвитку. Зв'язки з краї-
нами Співдружності, за розвиток яких так активно виступали лей-
бористи, продовжували скорочуватись. І, хоча з країнами ЄАВТ об-
сяги британської торгівлі зростали, її темпи все ж були повільніші,
ніж з країнами Співтовариства.

У цих умовах, на відміну від 1961 — 1963 pp., більшість британсь-
кого суспільства сприятливо оцінювала перспективу вступу Вели-
кої Британії до Співтовариства. Е. Хіт, який став лідером консерва-
тивної партії в липні 1965 p., критично проаналізувавши невдачі
1 963 р., вважав, що їх основною причиною було обмеження перего-
ворів лише економічною сферою. На цей раз він пропонував

Stephen George. Britain and European Integration since 1945. (Making Contempo-
rary Britain).Oxford: Basil Blackwell Ltd., 1991. - P.47.

Розділ 2. ЕТАПИ ТА ОСОБАИВОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС У 60-90-ті РОКИ

включити до переговорів проблеми зовнішньої політики та оборо4
ни. Е. Хіт пропонував навіть провести реорганізацію НАТО, ^
формувати її європейську опору на основі франко-англійськоге
ядерного співробітництва. Г. Вільсон більш обережно підходив дд
перспективи вступу Великої Британії, погоджуючись лише на
більш-менш прийнятні умови шести країн Співтовариства, які б на
обмежували британський суверенітет у питаннях зовнішньої
політики та оборони.

10 листопада 1966 p., виступаючи в Палаті Громад, Г. Вільсон над
голосив на необхідності формування нового підходу Великої Бри-
танії до проблеми вступу до ЄЕС. Через кілька днів він виступив з
ідеєю «технологічного співтовариства», до розвитку якого Велика
Британія зробила б значний внесок завдяки своїм перевагам у таких
базових технологіях, як ядерна та обчислювальна. В січні—березні
1967 р. Г. Вільсон та новий міністр закордонних справ Жорж Браун,
прихильник активної європейської політики Великої Британії,
здійснили турне по столицях країн — членів Співтовариства з метою
проведення консультацій щодо перспектив його розширення¹.

Після консультацій з країнами Співдружності та ЄАВТ, які Л
цілому позитивно поставились до планів Великої Британії, 2 травня '
1967 р. Г. Вільсон проінформував Палату Громад щодо рішення
уряду звернутися з заявою про вступ до ЄЕС, ЄОВС та Євратома.
Прем'єр-міністр Великої Британії розраховував, що переговори бу-
дуть досить швидкими, оскільки вони мали бути сконцентровані на
відміну від 1961 — 1963 pp. лише на найважливіших для Великої Бри-1
такії та країн Співдружності питаннях: перехідний період для адап-
тації комунітарної сільськогосподарської системи; реформа регла-1
ментування сільськогосподарського фінансування; пільги для то-Г
варів із Нової Зеландії та Антильських островів. Що стосується
інституційної еволюції Співтовариства в бік його федералізації, то
конституційна криза 1965-1966 pp. продемонструвала близькісті
позицій з цієї проблеми Великій Британії та деголлівської Франції
Після тривалих дискусій декларація Г. Вільсона була прийня

¹ Bernard Bruneteau. Histoire de I'unification europeenne. Paris: Armand Colin \
Masson, 1996. — P. 157.

2.1. Формування єдиних підходів щодо розширення та змісту...

більшістю представників лейбористської, консервативної та лібе-
ральної партій. 11 травня 1967 р. Велика Британія запропонувала в
Брюсселі свою кандидатуру на вступ до Співтовариства. Того ж дня з
аналогічною заявою звернулися Ірландія та Данія. Трохи пізніше —
24 липня 1967 р. — з тим самим проханням звернулась і Норвегія.

На зустрічі Ради міністрів ЄЕС 4 липня 1967 р. Ж. Браун дета-
лізував умови вступу Великої Британії до Співтовариства¹. На від-
міну від першого разу, вони були більш обмежені. Визнаючи прин-
цип acquis communaulaires, Велика Британія вже не наполягала на
модифікації Римських угод та перегляді інших комунітарних дого-
ворів. Уряд Г. Вільсона визнавав із незначними застереженнями
положення Спільної сільськогосподарської політики ЄЕС. Перед-
бачалось лише деяке обмеження в фінансуванні ССП і участь Вели-
кої Британії в остаточних переговорах з цього питання. Лондон вже
не наполягав на поширенні однакових умов імпорту зі Співдруж-
ності на всі країни Співтовариства після вступу до нього Великої
Британії. Цього разу обговорювалися лише особливі умови імпорту
цукру з Карибського басейну та молочних продуктів з Нової Зе-
ландії. Встановлювались єдині зовнішні тарифи на імпорт сирови-
ни згідно з умовами «раунду Кеннеді». Велика Британія не наполя-
гала вже на блочному вирішенні питання вступу країн ЄАВТ, про-
понуючи лише встановлення адаптаційного періоду протягом од-
ного року для країн, що не увійшли до Співтовариства. Більше того,
в своїй промові Ж. Браун не лише визнавав усі досягнення Співто-
вариства за пройдений період, а й висловлювався за необхідність
його перетворення на впливову силу «на міжнародній арені не ли-
ше в торговій та економічній сфері, а й у сфері політики та оборони»
та активну роль у цьому процесі Великої Британії².

Позиція лідера консерваторів Е. Хіта в питанні європейського
політичного та військового співробітництва була ще більш ради-
кальною. В основу процесу зближення з Францією він пропонував
покласти франко-британське ядерне співробітництво. На відміну

Bernard Bruneteau. Histoire de I'unification europeenne. Paris: Armand Colin \
Masson, 1996. - P. 157.

Gerbet Pierre. La construction de 1'Europe. Paris: Imprimerie nationale, 1983. —
P. 336.

Розділ 2. ЕТАПИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС У 60-90-ті РОКИ

від опозиції, Г. Вільсон, підтримуючи ідею європейського політич-
ного та військового співробітництва, розглядав її практичне впро-
вадження лише в контексті тісної взаємодії з США. При цьому за-
перечувалася будь-яка можливість утворення європейських ядер-
них сил, які, на його думку, тільки ускладнили б процес міжнарод-
ної розрядки. Політика лейбористського уряду, на відміну від кон-
серваторів, полягала не в тому, щоб орієнтувати британську
зовнішню політику згідно з деголлівською концепцією і тим самим
отримати підтримку Франції щодо вступу Великої Британії до
Співтовариства, а в досягненні максимальних економічних посту-
пок щодо умов комунітарних угод. Уразі негативної позиції де Гол-
ля, це дало б Г. Вільсону можливість розкрити справжні причини
опозиції Франції, які мали більше політичний характер. Тим самим
уряд Г. Вільсона розраховував послабити позиції останньої в,
Співтоваристві та зменшити її опір.

Зміни в політиці Великої Британії були позитивно зустрінуті
партнерами Франції по Співтовариству. Враховуючи це, а також їх
принципово негативну оцінку політики Франції в 1961—1963 pp., де І
Голль погодився на обговорення умов переговорів з країнами-кан-
дидатами. У результаті питання було винесене на розгляд Євро-
пейської Комісії. У своєму звіті від 29 вересня 1967 p., позитивно
оцінивши розширення Співтовариства з точки зору посилення
його економічного та політичного потенціалу, ЄК виділила вже
відомі найважливіші проблеми, пов'язані з розширенням. Мова
йшла насамперед про ризик зниження ефективності прийняття
рішень та динамізму розвитку. У зв 'язку з цим пропонувалося вине-
сти обговорення цього питання на розгляд безпосередньо держав-
засновників, утримавшись при цьому від заключного висновку.

Точка зору ЄК була підтримана всіма країнами Співтовариства.
Партнери Франції при цьому наполягали на негайному початку пе-*
реговорів із кандидатами з метою пошуку рішень існуючих про-
блем. Де Голль навпаки, спочатку наполягав на тому, щоб про-
аналізувати перспективи розширення та домогтися рішення про-
блем, які переживала британська економіка, і лише після цього роз-
починати переговори з кандидатами, що мало, на його думку, стати
гарантією ефективного функціонування розширеного Співтовари-
150

2.1. Формування єдиних підходів щодо розширення та змісту...

_ства. В цих умовах, побоюючись можливого зближення інших країн
gC з політикою Великої Британії, що загрожувало посиленням її
економічних позицій та зростанням атлантичної орієнтації Співто-
_вариства в цілому, де Голль вирішив заблокувати її прийняття, ви-
ступивши навіть проти початку переговорів з країнами-кандидата-
ми. Опинившись у меншості і навіть в ізоляції, Франція, на його
думку, могла втратити своє лідерство та здатність проводити власну
політику в Співтоваристві. На прес-конференції 27 листопада
1967 p., після досить відвертої критики економічної ситуації в Ве-
ликій Британії, де Голль висловився за її першочергове оздоровлен-
ня як неодмінну умову початку переговорів¹.

Друге вето де Голля викликало настільки велике невдоволення
партнерів Франції, що після засідання Ради міністрів ЄС
18-19 грудня 1967 p., де виявилась принципова різниця у підходах
п'яти країн та Франції, Велика Британія вирішила перейти до пря-
мих переговорів з першими, з метою здійснення тиску на Францію.
В січні 1968 р. Лондоном був висунутий «план Вільсона», який пе-
редбачав започаткування переговорів дев'яти держав у сферах, які
не торкалися діяльності Співтовариства: технології, озброєння, па-
тентування, європейське право, економічна допомога, консульта-
ції в питаннях зовнішньої політики та оборони.

У свою чергу, партнерами Франції також були висунуті пропо-
зиції, які передбачали започаткування переговорів по формулі
«шість плюс чотири». 15 лютого 1968 р. країни Бенілюксу виступи-
ли з ініціативою проведення консультацій із проблеми розширен-
ня. 23 лютого 1968 р. Італія запропонувала зустріч десяти міністрів
закордонних справ з метою визначення загальних цілей розшире-
ного Співтовариства. Віце-канцлер і міністр закордонних справ
Німеччини В. Брандт виступив з «торговим врегулюванням», яке
зробило б більш інтенсивними зв'язки між країнами ЄС та канди-
датами. Однак ці пропозиції не були підтримані французьким уря-
Дом, який бачив у них можливість посилення впливу Великої Бри-
танії в Співтоваристві.

^Bernard Bruneteau. Histoire de runification europeenne, Paris, Armand Colin \
Masson, 1996. - P. 148.

Розділ 2. ЕТАПИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС У 60-90-ті РОКИ

У цих умовах 3 жовтня 1968 р. міністр закордонних справ Бельгії
П. Армель запропонував ввести в межах ЗЄС інституційне спів4
робітництво в тих сферах, на які не поширювалися Римські угоди;
зовнішня політика, оборона, технології та монетарна політика.
Фактично мова йшла про розвиток співробітництва в цих важливих
сферах у межах ЗЄС і включення до нього Великої Британії, обхо-
дячи деголлівське вето. У відповідь Францією був запропонований;
зустрічний проект. 4 листопада 1968 p. M. Дебре виступив у Раді
міністрів ЄС із планом розширення сфери діяльності Спільноти!
ринку. Поряд з консолідацією митного союзу та сільськогоспо-
дарської політики він передбачав активізацію співробітництва в
промисловій політиці та погодження заходів, які вже обговорюва-
лись (спільна енергетична політика, політика в сфері конкуренції^
технології). Франція, таким чином, погоджувалась на деякі поступ-
ки в сфері промисловості, зберігаючи непримириму позицію в пин
танні розширення Співтовариства. Намагаючись зняти гостроту
проблеми вступу Великої Британії, Франція пом'якшувала свою
позицію з інших спірних комунітарних питань. На думку автора,
проблема розширення почала відігравати фактично роль фактора
прискорення пошуку компромісних шляхів розвитку та підвищен-
ня ефективності діяльності Співтовариства.

У той же час непримирима позиція Франції щодо розширення
ЄС змушувала її партнерів активно шукати позакомунітарні шляхи
впливу на неї. Після подій у Чехословаччині стримана позиція
Франції щодо атлантичної військової інтеграції, що проявилася у;
виході з військової організації НАТО та евакуації американських
військових баз з її території, викликала не лише активну критику з;•
боку її партнерів по ЗЄС, а й сприяла пошуку нових форм
співробітництва, розширення його географії та сфер. З меток)
збільшення європейського військового внеску до НАТО та
раціоналізації військового виробництва з ініціативи Великої Бри-1
танії 13 листопада 1968 р. була утворена Єврогрупа НАТО. Після то-
го як Франція відмовилася брати участь у роботі Єврогрупи 5 люто-
го 1969 р. з ініціативи Італії в Раді міністрів ЗЄС був розглянутий
проект, який передбачав систему регулярних консультацій з міжна-
родних проблем.

2.1. Формування єдиних підходів щодо розширення та змісту...

Оскільки проект зумовлював обов'язковий характер консуль-
тацій і формально передбачав обговорення навіть питань, які дер-
жави могли вважати своєю прерогативою, французький уряд
віднісся до нього досить критично. Крім того, Франція не хотіла по-
ступового перетворення ЗЄС на організацію політичного характеру
під впливом Великої Британії, про що свідчила 18 березня 1969 р.
спільна заява міністрів закордонних справ Італії та Нідерландів. Як
протест де Голль використав вже перевірений метод «пустого
стільця», оголосивши 14 лютого 1969 р. про припинення участі
франції в засіданнях Ради міністрів ЗЄС. Прийняття такого рішен-
ня безпосередньо було викликане ще й різким погіршенням у цей
період відносин між Францією та Великою Британією у зв'язку із
так званою «справою Соумса»¹.

Відставка президента де Голля у Франції та прихід до влади у Ве-
ликій Британії 18 червня 1970 р. консерваторів на чолі з Е. Хітом,
що був відомий як послідовний «європеїст», заклали реальну осно-
ву для покращення англо-французьких відносин. Скасувавши вето
на вступ Великої Британії до ЄС, новий французький президент
Ж. Помпіду не лише відкрив широкі можливості для співробітниц-
тва на базі Співтовариства, а й тим самим позбавив Лондон прак-
тичного інтересу до проектів європейського співробітництва з залу-
ченням структур Західноєвропейського союзу. В умовах проведен-
ня В. Брандтом нової «східної політики», що співпала з окупацією
Чехословаччини радянськими військами, Ж. Помпіду розглядав
розширення як фактор посилення Співтовариства. Перед Євро-
пейською Комісією було поставлено завдання переглянути свої ре-
комендації щодо розширення, прийняті в 1967 p., і вже в жовтні
'969 р. були ухвалені нові рекомендації, які пропонували негайно
Розпочати переговори з країнами-кандидатами².

Gerbet Pieire. La construction de ГЕигоре. Paris: Imprimerie nationale, 1983. —
P. 344-345; Стрежнева M. В. Великобритания и Западная Европа: Полити-
ческие аспекты. — М.: Наука, 1988. - С. 19-20.

European Commission Opinion submitted to the Council concerning the applications
for membership from the UK, Ireland, Denmark and Norway. Bulletin of the EC
Supplement 9/10/1969.