Гвоє1 позиції, /ч j к 10 page

Ратифікація договору в країнах — членах ЄЕС пройшла досить
спокійно, за винятком Франції, де більшість соціалістів та члени
Комуністичної партії, які боялися втратити вплив у південних
районах Франції (всього 204 депутати проти 264) проголосували
проти. У самій Греції також не було єдності щодо ратифікації дого-
вору про вступ до ЄЕС. У парламенті Греції, не зважаючи на загаль-
не позитивне ставлення до участі в Співтоваристві, більше 100 де-
путатів від Соціалістичної та Комуністичної партій виступили про-
ти вступу до Спільного ринку.

Слід зазначити, що вступ Греції до Співтовариства мав принци-
пово важливе значення, оскільки він не лише передував подальшо-
му розширенню ЄЕС на середземноморський регіон, а й сприяв
удосконаленню самого механізму розширення. Переговори щодо
вільного пересування робочої сили та сільськогосподарської про-
дукції були свого роду репетицією переговорів з Іспанією та Порту-
галією. В цих переговорах основним захисником комунітарних

¹ Натоп D., Keller I. S. Fondements et etapes de la construction europeenne. Paris:
PUF, 1997.-P. 317.

2.2. Розширення та трансформаційні зміни в ЄС у 80-ті роки

досягнень виступила, в першу чергу, Європейська Комісія. Маючи
достатній невдалий досвід з Великою Британією, ЄК у своїх Реко-
мендаціях попереджувала, що непідготовленість Греції до повного
членства в ЄЕС завдасть збитків європейському інтеграційному
процесу. Негайне відхилення Рекомендацій Радою міністрів
свідчило, що ЄК при їх підготовці спиралась лише на інтеграційні
інтереси Співтовариства, зовсім не враховуючи інтереси окремих
держав-членів.

Переговори щодо вступу Греції до ЄЕС продемонстрували дос-
татню ефективність класичного методу розширення, який базував-
ся на вимогах першочергового виконання крашами-кандидатами
комунітарних правил та принципів під час перехідного періоду.
Класичний механізм розширення зазнав ше більшого розвитку та
вдосконалення під час обговорення питання вступу до Співтовари-
ства Іспанії та Португалії в першій половині 80-х років. Поряд із
випробуванням себе в новій ролі основного гаранта стабільності в
регіоні та формування розвиненої структури політичного плю-
ралізму і демократії, Співтовариство також мало випробувати свою
здатність ефективно застосовувати комунітарні принципи на знач-
но ширші та більш різноманітні сфери економіки, розробивши нові
політичні інструменти співробітництва.

Зі свого боку, Іспанія і Португалія розглядали повне членство в
ЄЕС як неодмінну умову ефективних макроекономічних та секто-
ральних зрушень у національній економіці та внутрішньополітич-
ної стабілізації. Геополітичні зміни, пов'язані з розпадом коло-
ніальної системи та вступом Великої Британії до ЄЕС, призвели до
переорієнтації експорту цих країн на Спільний ринок. Зіткнувшись
У першій половині 70-х років з економічними бар'єрами на шляху
До ринків країн ЄЕС у вигляді Єдиних зовнішніх тарифів та Спіль-
ної сільськогосподарської політики, нові уряди Іспанії та Порту-
галії бачили єдиний вихід із економічної ізоляції в повноправному
членстві у Співтоваристві. До 1985 р. ЄЕС перетворилося на основ-
ного торговельного партнера Іспанії та Португалії. У порівнянні з
1970 р. іспанський експорт до ЄЕС збільшився в 13 разів, а
імпорт — в 7. Водночас різниця в митних бар'єрах зменшилась з
35—40 % до (у середньому) 6 % в 1985 р. Напередодні вступу до

Розділ 2. ЕТАПИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС У 60-90-ті РОКИ |

Співтовариства половина експорту Іспанії (сільськогосподарської
продукції — 60 %) та третина імпорту (ЗО % — сільське господар-
ство) припадала на ЄЕС. Аналогічні показники для Португалії ста-
новили: 68 % по експорту та 36 % по імпорту'. Активна участь в ко-
мунітарній економічній політиці мала також запобігти надмірній
еміграції з цих країн до Спільного ринку та сприяти модернізації і
реструктуризації їх економік згідно з стандартами ЄЕС.

Після смерті Франко в листопаді 1975 р. король Іспанії Хуан
Карлос проголосив «мирне встановлення демократичного спів-
існування, заснованого на повазі закону та суверенітету народу»².
Вже через місяць після демократичних виборів — у липні 1977 p.,
уряд А. Суареса звернувся до ЄЕС з заявою на вступ, а в лютому
1978 р. було утворено нове міністерство для розвитку зв'язків зі
Співтовариством.

У Португалії ситуація була значно складнішою. Внутрішньо-
політична нестабільність, яку переживала країна після падіння
диктаторського уряду Каетано в квітні 1974 p., супроводжувалась
швидкою деколонізацією португальських колоній в Африці та пе-
реорієнтацією португальського експорту на країни Спільного рин-
ку. В цих умовах Португалія була вкрай зацікавлена в лібералізації
зовнішньоторгових бар'єрів ЄЕС для португальських товарів. Для
Співтовариства збереження стабільності на його південних флан-
гах в умовах загальної геополітичної дестабілізації і особливо І
регіоні Близького Сходу розглядалося як важлива умова підтриман-
ня необхідних взаємовідносин з країнами регіону. В травні 1975 р.
Європейська Рада в Дубліні закликала до посилення відносин між
ЄЕС та Португалією. На зустрічі в Брюсселі у липні 1975 р. Євро-
пейська Рада оголосила про бажання Співтовариства відновити
«розпочаті раніше переговори щодо встановлення тісного еко-
номічного та фінансового співробітництва з Португалією»³.

2.2. Розширення та трансформаційні зміни в ЄС у 80-ті роки

Серед найбільш складних питань, з якими зіштовхнулося
Співтовариство під час другого розширення, було сільське госпо-
дарство країн Іберійського півострова, яке ставило перед країнами
ЄЕС цілий ряд складних економічних та політичних проблем. Фак-
тично йшлося про те, наскільки необхідно буде використовувати
фонди Співтовариства для трансформації структури іберійського
сільського господарства, його виробничого потенціалу та його при-
ведення у відповідність до вимог ССП. На момент подачі заяви на
вступ структура сільського господарства Іспанії значно відрізня-
лась від комунітарної. В 1980 р. 60 % сільськогосподарської про-
дукції ЄЕС складала продукція тваринництва, в порівнянні з 42 % в
Іспанії. Тоді як виробництво овочів та фруктів в Іспанії складало
58 %, а в ЄЕС — 40 %. Різноманітність іспанського сільськогоспо-
дарського виробництва також формувала додаткові складнощі для
ССП. Здатність вирощувати різноманітну продукцію відкривала
широкі можливості для використання механізму фінансової інтер-
венції ССП, особливо в сфері виробництва вина та оливкового мас-
ла, які і без того складали 3/4 іспанського експорту харчових про-
дуктів. Крім того, висока конкурентна спроможність іспанського
експорту фруктів та овочів, які за природних умов на 2—3 тижні
раніше французьких потрапляли на ринок, викликала активне не-
вдоволення французьких та італійських фермерів'. Аналогічна ситу-
ація складалася із структурою сільського господарства Португалії².

У травні та листопаді 1978 р. рекомендації Комісії щодо прийому
Португалії та Іспанії відповідно були представлені до Ради
міністрів. У разі з Іспанією рекомендації Комісії передбачали в про-
мисловій сфері необхідність зняття всіх тарифів, скорочення дер-
жавної допомоги та впровадження податку на додану вартість.
Щодо сільського господарства, ЄК відзначила, що із вступом
Іспанії зона сільськогосподарського виробництва Співтовариства
збільшиться на ЗО %, а кількість населення, зайнятого в цій сфері —

¹ Натоп D., Keller I. S. Fondements et etapes de la construction europeenne. Paris:
PUF, 1997. - P. 334-335.

² Nicholson F., East R. From six to twelve. The enlargement of the European Commu-
nities. Harlow: Longman, 1987. — P. 215.

³ Ibid. — P?44

Натоп D., Keller I. S. Fondements et etapes de la construction europeenne. Paris:
₂ PUF, 1997. - P. 336.

Dominguei L. Agriculture and the third enlargement of the EC. PhD Thesis. Univer-
sity of Edinburgh, 1988. - 340 p.

Ко

Розділ 2. ЕТАПИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС У 60-90-ті РОКИ

на 31 %'. Основна проблема полягала в механізмі стимулювання
закладеному до ССП, який передбачав цінові гарантії, що забезпе-
чували формування надлишків деяких продуктів. У риболовній
промисловості ЄК відзначила складність інтеграції великого рибо-
ловного флоту Іспанії до Співтовариства. Викликала занепокоєння
Комісії і перспектива еміграції іспанської робочої сили на ринки
країн ЄЕС після зняття обмежень на її вільне пересування². У пи-
танні з Португалією ЄК відзначила, що значення її вступу до
Співтовариства має бути дуже обмеженим, оскільки вона складала
лише 1 % від ВНП ЄЕС. Однак «проблеми, що можуть обов'язково
виникнути, — зазначалося в рекомендаціях, — були пов'язані з яв-
ною невідповідністю в рівнях розвитку, що може значно збільшити
неоднорідність Співтовариства»³.

Політичні та економічні фактори, що визначали політику як
країн-аплікантів, так і деяких провідних країн — членів ЄЕС, свід-
чили про те, що під час обговорення процесу вступу класичний ко-
мунітарний механізм розширення мав зазнати серйозної трансфор-
мації. Без принципових змін у політиці Співтовариства щодо
прийому нових членів найбільш вірогідною можливістю зберегти
комунітарні досягнення могло стати збільшення тривалості пе- І
рехідного періоду. Підписання додаткових угод, необхідних для
згоди країн ЄЕС на розширення Співтовариства, ускладнювалося
негативним впливом розширення на специфічні сектори їх еко-
номіки, такі як сільське господарство та виробництво текстилю.

Ураховуючи зростання неоднорідності та зниження середніх
економічних показників розширеного Співтовариства, на порядку
денному знову з'явилася проблема вирішення історичної дилеми
розширення та поглиблення інтеграції. В цих умовах найбільш
послідовним захисником комунітарних принципів традиційно ви-
ступила ЄК, яка відігравала роль своєрідного маклера між інтереса-
ми держав-членів та Співтовариством. У своєму зверненні до Ради

¹ Gerbet P. La construction de Г Europe. Paris: Imprimerie nationale, 1983. — P. 391-

² European Commission: «Opinion on Spain's Application for Membership», Bulletin
of the European Communities, Supplement 9/78. — P. 10-12.

³ European Commission: «Opinion on Spain's Application for Membership», Bulletin
of the European Communities, Supplement 5/78. — P. 7.

2.2. Розширення та трансформаційні зміни в ЄС у 80-ті роки

міністрів ЄК зазначала: «Греція, Португалія та Іспанія хочуть стати
частиною сильного Співтовариства. Але якщо воно стане розбавле-
ним та послабленим і не буде являти собою більше, ніж зону вільної
торгівлі, чи просто митний союз, це не відповідатиме навіть
мінімальним інтересам ні країн-кандидатів, ні дев'яти країн-чле-
нів»¹. Комісія рекомендувала розпочинати координаційні заходи,
спрямовані на економічне зростання в промислових галузях країн-
кандидатів, ще до їх вступу до Співтовариства. Передбачалося
виділення із бюджету ЄЕС на вирішення цих проблем сум у розмірі
2,3 % ВНП Греції, 2,5 % ВНП Португалії та 0,4 % ВНП Іспанії.

Поряд із економічними та секторальними аспектами розширен-
ня ЄК приділила важливе значення вирішенню проблем адаптації
до нових умов основних інституцій Співтовариства та механізму
прийняття рішення в ньому. ЄК пропонувала «перехідну формулу»,
яка передбачала встановлення перехідного періоду для оцінки не-
обхідних економічних, секторальних та інституціональних врегу-
лювань у розширеному Співтоваристві². ЄК пропонувала також
розширити практику прийняття рішень більшістю голосів, що доз-
волило б зробити механізм голосування більш гнучким, виключив-
ши зловживання правом вето, не порушуючи в той же час суве-
ренітету країн-членів³.

Фактично рекомендації Комісії були відображенням її стратегіч-
них планів відносно процесу розширення Співтовариства. Вони бу-
ли своєрідним компромісом між максималістською позицією, що
передбачала можливість розширення лише при наданні значних
повноважень комунітарним інститутам, та мінімалістською, яка
розглядала розширення як шлях до перетворення ЄЕС на
організацію міждержавного співробітництва. Суть позиції Комісії
полягала в збереженні класичного підходу до європейської інтег-
Рації, який оцінював якість комунітарних досягнень більше, ніж

European Commission: «The Challenge of Enlargement», Bulletin of the European
Communities, Supplement 1/78. — P. 2.

European Commission: «The Challenge of Enlargement», op. cit. — P. 14.
European Commission: «The Challenge of Enlargement», op. cit. — P. 13.

Розділ 2. ЕТАПИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС У 60-90-ті РОКИ

загальну суму його складових, не зважаючи на складність процесу їх
імплементації.

Не зважаючи на важливу роль ЄК у формуванні позиції Співто-
вариства із проблеми розширення, вирішальну роль у цьому про-
цесі відігравала все ж політика країн — членів ЄЕС. І, хоча врахову-
ючи історичне значення розширення Співтовариства на південь, в
цілому країни-члени позитивно оцінювали цей процес, серед них
існували різні точки зору щодо його деталей. Найбільш активним
прихильником нового розширення виступала Франція, яка бачила
в цьому можливість відновити свої позиції в Співтоваристві, пору-
шені в результаті прийому Великої Британії до ЄЕС. Розраховуючи
відіграти роль своєрідного мосту у відносинах між промислово роз-
виненими країнами та країнами з переважно сільськогосподарсь-
кою орієнтацією економіки, Франція все ж досить обережно стави-
лась до перспективи зростання конкуренції з боку нових членів
ЄЕС, наполягаючи на необхідності врегулювання всіх складних
проблем до остаточного вступу кандидатів.

Виступаючи перед французькими фермерами в червні 1980 p.,
Президент Франції В. Ж д'Естен відзначив, шо прийом середзем-
номорських країн до ЄЕС може відбутися лише після повного вре-
гулювання наслідків першого розширення Співтовариства¹. Мова
йшла в першу чергу про врегулювання питання бюджетного ме-
ханізму, реформуванню якого новий консервативний уряд Великої
Британії на чолі з М. Тетчер приділяв велике значення. Позиція Ве-
ликої Британії в цьому питанні активно підтримувалась канцлером
Німеччини Г. Шмідтом, який також вважав, що фінансування про-
цесу розширення Співтовариства на південь повинно відбуватися
не за рахунок збільшення внесків країн-членів до комунітарного
бюджету, а за рахунок реформування бюджетного механізму та ско-
рочення бюджетних витрат на Спільну сільськогосподарську про-
граму.

and New

2.2. Розширення та трансформаційні зміни в ЄС у 80-ті роки

Як не дивно, але саме позиція Франції через відсутність консен-
сусу із спільних франко-іспанських сільськогосподарських проб-
лем сприяла значному гальмуванню переговорів між ЄЕС та краї-
нами-кандидатами в другій половині 1980 р. Не прискорила розви-
ток переговорів і невдала спроба державного перевороту в Іспанії у
лютому 1981 р. Занепокоєні внутрішньою нестабільністю та хитким
становищем іспанського уряду, з яким велися переговори про
вступ, країни ЄЕС навіть відклали на три тижні затвердження про-
грами допомоги іспанському урядові. Більше того, помічник голо-
ви ЄК Лоренцо Наталі, відповідальний за питання розширення
Співтовариства, після свого візиту до Мадриду в червні 1981 р. на-
поліг на перегляді дати вступу Іспанії до ЄЕС, яка вже була призна-
чена на термін не пізніше 1983 р. липневим 1980 р. засіданням Ради
міністрів закордонних справ. Така позиція країн ЄЕС свідчила про
те, що їх національні економічні інтереси відігравали все ж першо-
чергову роль порівняно з підтримкою та захистом інтересів демо-
кратії в країнах-кандидатах.

Цей етап переговорів наочно продемонстрував, що, спираючись
на принципи класичного механізму розширення, Співтовариство
віддавало пріоритет не прискоренню переговорного процесу щодо
розширення, а першочерговому проведенню внутрішніх реформ
та, відповідно, врахуванню інтересів таких провідних країн ЄЕС, як
Велика Британія та Франція. Намагаючись зберегти цей хиткий ба-
ланс інтересів, Співтовариству було досить складно чітко сформу-
лювати свою позицію, яка б дала змогу паралельно вести перегово-
ри як з питань внутрішнього реформування, так і з умов вступу до
ЄЕС нових країн. Ситуація ускладнилась ще й тим, що в березні
1982 р. у Греції до влади прийшов уряд PASOK, який виступив з ви-
могами ревізії деяких положень умов членства Греції в ЄЕС.

У зв'язку з цим ЄК спробувала переглянути деякі аргументи що-
до політики диференціації в розширеному Співтоваристві, визнав-
^щи, що єдиним рішенням у цій безвихідній ситуації може бути част-
кове прийняття країнами-кандидатами комунітарних принципів.
Ураховуючи складність переговорів із сільськогосподарських проб-
^Лем, ЄК в липні 1983 р. у досить обережній формі запропонувала
^використати для інтеграції найбільш складних секторів економіки

Розділ 2. ЕТАПИ ТА ОСОБАИВОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС У 60-90-ті РОКИ І

країн-кандидатів принцип «двох швидкостей». Якшо у випадку з
Іспанією це мало захистити сільськогосподарських виробників
Співтовариства від конкуренції іспанської аграрної продукції, то у
випадку з Португалією навпаки, це дало б їй час захистити свої
найбільш вразливі аграрні сектори. Таким чином, передбачалося
встановити досить тривалий перехідний період у 10 років, протягом
якого продукція «спірних» аграрних секторів знаходилася б «поза
спільним ринком»¹.

Відзначивши, що складні переговори з Іспанією створили додат-
кові труднощі для Португалії, вона наполягала на одночасному
вступі цих двох країн до Співтовариства. Не зважаючи на перерахо-
вані питання, ЄК продовжувала наполягати на дотриманні класич-
ного механізму розширення, але закликала при цьому відрізняти
проблеми, пов'язані суто з розширенням, та внутрішні комунітарні
проблеми, що лише загострились у результаті цього процесу. Це за- *
уважения стосувалося в першу чергу питання бюджету ЄЕС та обме-
женості комунітарних ресурсів. Стверджуючи, що бюджетні витра-
ти, пов'язані з розширенням, все ж себе виправдають, ЄК звертала
увагу на те, що загальні розміри бюджету мають зрости від 15 до 20 %,
з них лише 4—6 % мали піти на прямі платежі новим країнам. Не зва-
жаючи на це, Комісія зауважила, що навіть без розширення можли-
вості Співтовариства використовувати бюджет як інструмент роз-
витку без збільшення його ресурсів значно обмежені.

З кінця року невирішеність проблеми взаємозалежності між
внутрішнім реформуванням в ЄЕС та його розширенням загрожу-
вала викликати внутрішню кризу в Співтоваристві. Слід відзначи-
ти, що за той час, який був витрачений на деталізацію спільної
політики ЄЕС із проблеми розширення, зокрема щодо імпорту се-
редземноморських товарів Співтовариством, врегулювання інших
спірних питань, таких як зменшення внеску Великої Британії до
бюджету, намагання Греції полегшити свої адаптаційні умови і
навіть участь Іспанії в НАТО, досить сильно переплелися з
вирішенням проблеми розширення. Саме в цьому полягав основ-

BuysseD. L'elargissement de la CEE a 1'Espagne et au Portugal. В
News Agency, 1984. — P. 16.

2.2. Розширення та трансформаційні зміни в ЄС у 80-ті роки

ний недолік класичного механізму розширення. Як і під час перего-
_В0рів щодо вступу Греції, ефективність цього механізму прямо за-
лежала від швидкості ведення переговорів та бажання перенести
більшу частину дебатів на період після завершення процесу розши-
рення. Певною мірою це можна пояснити бажанням перестрахува-
тися від такої ситуації, що виникла в Співтоваристві після вступу до
нього Великої Британії, і була пов'язана з її спробами переглянути
умови участі в комунітарних програмах.

Прорив у переговорах настав, коли Європейська Рада в жовтні
1983 р. прийняла рішення про доступ середземноморських товарів
до Спільного ринку. Передбачався тревалий перехідний період для
таких товарів, як фрукти, овочі та маслинова олія. В червні 1984 р.
на саміті в Фонтенбло було досягнуто консенсусу щодо механізму
зменшення внеску Великої Британії до бюджету ЄЕС та макси-
мального збільшення відшкодувань з ВНП до бюджету від 1 до
1,4 %. Дата 1 січня 1986 р. була визначена на саміті як остаточна для
вступу Іспанії та Португалії.

Співтовариством було також прийнято рішення щодо одного з
найскладніших питань, пов'язаних із врегулюванням сільськогос-
подарських суперечок. ЄЕС запропонувало встановлення досить
тривалого десятирічного перехідного періоду, розрахованого на два
етапи. Під час першого етапу Іспанія мала прийняти в повній мірі
комунітарні принципи в сфері торгівлі сільськогосподарською
продукцією з третіми країнами. Лише на другому етапі передбача-
лося використання класичного перехідного механізму, що передба-
чав взаємне скорочення тарифів та квот на торгівлю. Однак, ос-
терігаючись зростаючого невдоволення громадськості, уряд Іспанії
відхилив запропоновані терміни, запропонувавши максимальний
термін перехідного періоду сім років.

Особливий інтерес викликає аналіз позиції Португалії в перего-
ворах з ЄЕС, яка значно відрізнялась від позиції Іспанії. На відміну
від останньої, у Португалії було кілька, якщо не всі галузі промис-
ловості та сільського господарства, що мали проблемний характер
Для ЄЕС. Крім урегулювання під час перехідного періоду проблеми
перевиробництва сільськогосподарської продукції та її експорту до
ЄЕС, мова йшла про вирішення проблеми експорту текстилю до

Розділ 2. ЕТАПИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС У 60-90-ті РОКИ

Х^ІЧКІ

Співтовариства. Тому основне завдання Португалії в переговорах
полягало в отриманні від Співтовариства підтримки, необхідної для
реструктуризації її економіки, що було першочерговою умовою її
повного членства в ЄЕС. Враховуючи, що перераховані вище про-
блеми ускладнювались труднощами внутрішнього характеру, ви-
кликаними слабкістю політичної та адміністративної системи Пор-
тугалії, її уряд обмежувався загальним обговоренням проблем та ба-
жанням прийняття графіку вступу до ЄЕС ще до того, як Порту-
галія розпочне реформи¹.

Прихід до влади в Португалії у червні 1983 р. коаліційного уряду
соціалістів та соціал-демократів на чолі з Маріо Соарешем не лише
знаменувало початок періоду відносної стабільності в країні, а й ак-
тивізувало політику Португалії на переговорах з ЄЕС. Прагнення
нового уряду прискорити процес вступу вплинув навіть на характер
взаємовідносин між Португалією та Іспанією в межах переговорів з
ЄЕС. Під час зустрічі М. Соареша та Ф. Гонзалеса в листопаді
1983 р. прем'єр-міністр Португалії відмовився від пропозиції зай-
няти спільну позицію в переговорах з ЄЕС, аргументуючи тим, що
це поставить під загрозу терміни її власного вступу до Співтовари-
ства. У результаті наприкінці 1983 р. тривалі переговори, що велися
з Португалією у сфері сільського господарства, сфокусувались на
вирішенні досить конкретних ключових питань, пов'язаних із захи-
стом її аграрного сектора від негативних наслідків вступу до
Спільного ринку та гармонізацією заходів перехідного періоду зі
специфічними програмами підтримки економіки Португалії.
У квітні 1984 р. Співтовариством було запропоновано виділити
Португалії 700 млн екю на підтримку її сільського господарства
протягом десяти років.

Протягом другої половини 1984 р. на саміті в Дубліні було досяг-
нуто консенсусу щодо одного з ключових питань переговорів у аг-
рарній сфері — контроль над національним сільськогосподарським
виробництвом. На спеціальній зустрічі представників країн — членів
ЄЕС на вищому рівні, що відбулася в березні 1985 p., були прийняті

1988; - P^d ^ 'Г⁸⁶™"' °^{f the} K. PhD The«Univer-

»M

2.2. Розширення та трансформаційні зміни в ЄС у 80-ті роки

рішення щодо остаточного врегулювання сільськогосподарських
проблем та приєднання Греції до Середземноморської інтег-
раційної програми, а вже у червні були підписані Угоди про повний
_вступ Іспанії та Португалії до ЄЕС з 1 січня 1986 р.

Враховуючи складність переговорів, було досягнуто компромісу
за рахунок прийняття «подвійної перехідної» моделі. Остаточно по-
годжені умови вступу включали класичні елементи перехідного ме-
ханізму, що передбачали взаємне зменшення тарифів та квот про-
тягом семи років та встановлення більш складного перехідного
періоду, розрахованого для врегулювання проблемних питань, що
складався з двох етапів протягом десяти років. Класичний механізм
поширювався в першу чергу на врегулювання митних бар'єрів на
промислову продукцію, які мали бути скорочені на 50 % протягом
перших трьох років в обох країнах і скасовані остаточно протягом
наступних чотирьох. Кількісні ж обмеження мали бути скасовані
одразу після завершення вступу до ЄЕС.

Десятирічний перехідний період поширювався, перш за все, на
іспанські олійні культури, маслинову олію та свіжі овочі і фрукти,
контроль за імпортом яких зберігався від трьох до п'яти років після
доступу цих країн до ринкового механізму ЄЕС. 85 % сільськогос-
подарської продукції Португалії також було включено до деся-
тирічного перехідного періоду, перші п'ять років якого передбача-
ли становлення національних ринкових структур, а останні — вре-
гулювання питання цін та відкриття ринку. Протягом цього часу
Співтовариство виділяло на реструктуризацію португальського аг-
рарного сектора 700 млн екю. На десятирічний період було розрахо-
ване врегулювання різниці в цінах на рибну продукцію та митних
зборів. Зовнішні тарифи Іспанії та Португалії також підпадали під
врегулювання протягом семи років відповідно до аналогічних та-
рифів Співтовариства. Щодо врегулювання внесків до комунітар-
ного бюджету, то це питання мало переглядатися кожні шість років.
На той час сума, яку Іспанія отримувала з бюджету, дорівнювала її
внеску, тоді як Португалія була чистим бенефіціарієм.

Різниця в умовах вступу Іспанії та Португалії відображала різний
Рівень проблем, що в результаті вступу кожний із кандидатів ство-
рював для «чутливих» секторів економіки ЄЕС та інтересів окремих

Розділ 2. ЕТАПИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС У 60-90-ті РОКИ І

груп національних виробників країн-членів. Подвійний пе-
рехідний період мав захистити ЄЕС від негативних наслідків вступу
Іспанії, а Португалію — від аналогічних наслідків вступу до ЄЕС.
Для Іспанії найдовший перехідний період був встановлений на екс-
порт фруктів та овочів, де її позиції були дуже сильними, і корот-
ший — на такі слабкі галузі, як молочне виробництво та зернові
культури. Щодо Португалії, то така різниця в періодах мала перш за
все забезпечити ефективність комунітарної допомоги та сприяти
виживанню португальської економіки в нових умовах. Хоча і у ви-
падку з Португалією були окремі сектори економіки (виробництво
вина та маслинової олії), які Співтовариство розглядало як високо-
конкурентні.

Характерно, що переговори продемонстрували ще одну тради-
ційну рису класичного механізму розширення, яка характеризувала
поведінку країн — членів Співтовариства, чиї інтереси могли бути
порушені в результаті його розширення. Погоджуючись на вступ
нових членів до ЄЕС такі країни Співтовариства, як Франція, Італія
та Греція добилися додаткової фінансової допомоги для своїх се- ї
редземноморських регіонів під час семирічного перехідного періо-
ду. Якщо Португалія отримувала допомогу у розмірі 700 млн екю, то
на реструктуризацію приватного сектора Греції, згідно з ухвалени-
ми Співтовариством 29 березня 1985 р. Середземноморськими
інтеграційними програмами (СІП), було виділено 2 000 млн екю.
Запропоновані Комісією в березні 1983 р. Програми були розрахо-
вані на 6 років і передбачали додаткові комунітарні витрати у роз-
мірі 6,6 млрд екю (Франція — 17 %; Греція — 38 %; Італія — 45 %),
що, звичайно, викликало невдоволення Великої Британії та Німеч-
чини. Прийняття Співтовариством СІП було своєрідною компен- •
сацією Франції, Італії і особливо Греції, яка на засіданні Євро- І
пейської Ради в Дубліні 4 грудня 1984 р. поставила в пряму за- |
лежкість своє позитивне ставлення до розширення від прийняття j
СІП¹.