Змістові лінії формування екологічних знань дітей

Центральним ядром, що об'єднує знання про світ природи, є уявлення про живий організм, його властивості, потреби та способи задоволення.

Перша змістова лінія передбачає формування в дітей уявлення про живий організм. У природі такими організмами є рослини, тварини, людина. Живому організмові притаманні певні властивості. Він самостійно рухається, живиться, дихає, відчуває, росте, розвивається, розмножується, що можливо за умови задоволення потреб у просторі, повітрі, їжі, світлі, теплі, їх належній кількості, якості. Наявність таких уявлень сприяє формуванню мотиву бережливого поводження з об'єктами природи; "тому що вони живі", готовності задовольняти потреби живих істот або не заважати їм це робити.
Знання про потреби живого організму доступні дітям, починаючи з молодшого віку, оскільки їх можна наочно представити та включити у діяльність дитини. Посильність для дошкільнят засвоєння системи знань проживий організм доведено дослідженнями О.ф. Терентьєвої, Н.М. Кондратьєвої, Т.А. Маркової, І.О. Комарової, Д.Ф. Петяєвої, а також багаторічними авторськими дослідженнями. Усвідомлення дитиною властивостей та потреб усього живого сприяє розумінню самоцінності життя, його вразливості, неприпустимості завдання йому шкоди.

Друга змістова лінія зорієнтована на усвідомлення дітьми залежності живого організму від середовища, в якому він існує, пристосувальних особливостей зовнішнього вигляду (форма та структура частин рослин, будова органів пересування, дихання, живлення, форма та покрив тіла тварин), поведінки (як тварини пересуваються, дихають, живляться, відпочивають, доглядають за дитинчатами, де зимують). Систематизація здобутих знань сприяє формуванню узагальнених уявлень про різні середовища існування (повітряне, наземно-повітряне, водне, ґрунтове) і трансформується у бережливе ставлення до середовища, без якого живі істоти не здатні вижити.

Третя змістова лінія тісно пов'язана з попередніми й ґрунтується на властивості живого організму задовольняти життєво важливі потреби завдяки іншим живим істотам. Головним при цьому є ланцюг живлення, а також розмноження (запилення квіток комахами, можливість влаштувати гніздо, сховатися від небезпеки тощо). В результаті усвідомлення дітьми взаємозв'язків між живими істотами формуються узагальнені уявлення про багатоманітність рослинного й тваринного світів, екосистеми лісу, водойми, луки та зорієнтованість на дбайливе ставлення до всіх живих істот та їхнього середовища.

Четверта змістова лінія орієнтує на те, що здатність людини жити, задовольняти свої потреби як живого організму можлива завдяки природі. Людина — частина природи, а відтак, дбаючи про себе, слід дбати і про природу, без якої неможливе життя. Оскільки діяльність людини впливає на стан повітря, води, ґрунту, рослин, тварин, діяти слід так, щоб не зашкодити природі, а отже, й собі. Таким чином, усі змістові лінії базуються на центральній ланці залежностей — потребах живого організму та можливості їх задоволення, поступово ускладнюючись, актуалізують відповідний мотив екологічно доцільної поведінки дитини. У молодших дошкільнят переважає емоційний характер мотивації, що дає можливість передбачати наслідки своїх дій у природі. У старших дошкільнят емоції поступово інтелектуалізуються, що дає їм змогу передбачати віддалені наслідки своїх дій.

Вагоміше місце у змісті екологічних знань набувають знання із соціальної екології, які різнобічно висвітлюють проблеми системи "людина - суспільство - природа", допомагають усвідомити своє місце у природі. У сферу предметного поля екології останнім часом правомірно залучено людину як об'єкт дослідження. Здоров'я людини — складне міжгалузеве наукове поняття, що відображає стан і характер взаємодії особистості з її внутрішнім та зовнішнім середовищем, тобто має тісний зв'язок з екологією. Життєвий простір людини також включений у певну екосистему. її діяльність зумовлює антропогенне навантаження на природне довкілля, що має свої якісні й кількісні характеристики. Фізіологічні потреби організму людини визначають певні межі й певні вимоги до середовища існування.

Таким чином, людина постає як біологічний вид і як екологічний чинник. Вивчати зв'язки людини з природою потрібно не тільки для того, щоб знати, які природні чинники необхідні для життя людини, суспільства, а й для того, щоб розуміти вплив людини на природу. Сучасна екологічна ситуація — яскраве свідчення того, що людина не може відмежуватися від природи і жити лише в соціокультурному середовищі.

Відомий фахівець з екологічної освіти О.М. Захлібний виділяє чотири взаємопов'язані компоненти екологічних знань: пізнавальний — головні ідеї про характер взаємодії природи і суспільства, про глобальні екологічні проблеми та шляхи їх розв'язання; ціннісний — ціннісні орієнтації щодо суспільної та осо-бистісної значущості природи; нормативний — основи моральних та правових норм природокористування, пра­вила поведінки у довкіллі; діяльнісний — види та спо­соби діяльності, спрямовані на формування практичних екологічних умінь.

Пізнавальні знання — це знання про факти, терміни, узагальнені уявлення, елементарні поняття. Вони дають дітям змогу орієнтуватися в природному довкіллі, розуміти єдність природи, взаємозалежність її об'єктів та явищ.

Оцінні знання характеризують норми ставлення до об'єктів та явищ, значення їх для природи і людини. Цей компонент знань важливий для формування ціннісного ставлення до природи.

Нормативні знання характеризуються тим, що допо­магають усвідомити правила поведінки в природі, діаг­ностувати дійсність, передбачати можливі наслідки дій людини у природі, розуміти, до чого призводить пору­шення екологічних процесів.

Прикладні (діяльнісні) знання використовуються у природоохоронній діяльності, дають можливість взаємо­діяти з об'єктами природного довкілля.

Задля забезпечення неперервності освітнього про­цесу всі чотири компоненти екологічних знань мають бути включені і в дошкільну ланку освіти.