Особливості формування екологічної культури дошкільників

В современном мире проблемы окружающей среды приобрели первостепенное значение. Насущной задачей стало принятие решений и мер по защите окружающей среды от загрязнения и разрушения, сохранение всего генетического разнообразия живых существ, сбережение генофонда планеты. Теоретические основы экологического воспитания дошкольников представлены в различных психолого-педагогических исследованиях И.А. Хайдуровой, П.Г. Саморуковой, И.Д. Зверева, Б.Т. Лихачева, В.А. Игнатовой, И.Т. Суравегиной, Н.С. Глазачева и др. Результат экологического воспитания большинство исследователей видят в сформированности экологической культуры.

Проблемой изучения формирования экологической культуры у детей занимались педагоги и психологи Я.Ю. Иванова, Н.С. Дежникова, И.Д. Зверев, С.Н. Николаева, Н.А. Рыжова, И.В. Снитко, В.А. Ясвин, Н.Ф. Виноградова и др.

В период дошкольного детства в процессе целенаправленного педагогического взаимодействия у детей можно сформировать начала экологической культуры - осознанно-правильное отношение к явлениям, объектам живой и неживой природы, которые составляют их непосредственное окружение в этот период жизни [3].

Осознанно-правильное отношение вырабатывается при условии тесного контакта и различных форм взаимодействия ребенка с растениями и животными, имеющимися в помещении, на участке детского сада. Он узнает, что у всего живого, в том числе и у человека, есть определенные потребности, удовлетворить которые можно при наличии внешних условий - среды обитания, пригодной для того или иного организма. Иначе говоря, каждое существо должно иметь свой дом со всеми необходимыми условиями для их жизни.

Экологическое воспитание дошкольников - это и есть познание ребенком всего живого. Воспитание правильного отношения к природе, умение бережно обращаться с живыми существами имеет большое значение в дошкольный период жизни [1].

С.Н. Николаева под экологической культурой рассматривает совокупность знаний и активных проявлений ребенка:
интереса к явлениям природы, понимания специфики живого, желания практически сохранить, поддержать или создать для него нужные условия; понимания и сочувствия тем, кто испытывает дефицит каких-либо условий;
эмоционального отклика на любые проявления животных, их красоту.
Важно при этом, что красота рассматривается с экологической позиции: красота гармонично развивающегося, здорового живого организма, что бывает лишь при наличии хороших условий, полноценной среды обитания. Такое отношение вполне может быть сформировано у маленького ребенка, если систематически, на протяжении нескольких лет его знакомят с разнообразием растений и животных, которые его окружают, демонстрируют их связь с окружающей средой обитания, вовлекают в практическую деятельность по поддержанию условий для жизни растений и животных, предоставляют возможность наблюдать за их ростом и развитием в благоприятных условиях [6, 2].

По мнению Н.Ф. Виноградовой, экологическая культура предполагает определенную степень осмысления мира. На этом этапе дошкольного детства ребенок начинает осознавать живое и неживое, себя как живое существо [2].

В.А. Игнатова считает, что экологическая культура - часть общей человеческой культуры, отдельная ее грань, отражающая взаимосвязи человека и всего общества с природой во всех видах деятельности.

Б.Т. Лихачев рассматривает экологическую культуру как производную экологического сознания. Она должна строиться на экологических знаниях и включать в себя заинтересованность в природоохранной деятельности.
В нашем исследовании мы остановились на определении «экологическая культура» Н.С. Николаевой и рассматриваем ее как часть общей человеческой культуры, как осознанно-правильное отношение к явлениям и объектам живой и неживой природы. Возможность общаться, взаимодействовать с объектами природы ребенок получает в специально созданной среде. Экологическая среда в детском саду - это, прежде всего, конкретные животные и растения, которые надолго поселились в учреждении и находятся под опекой коллектива взрослых и детей. К экологической среде относятся уголки природы, экологические пространства, комната природы, зимний сад, участок детского сада и др. [4].

Большое значение в развитии экологической культуры имеют такие формы и методы работы с детьми, в которых дети получают возможность непосредственного контакта и с животными, и с растениями. В них дети не только получают экологические знания, но и опыт использования этих знаний в практической деятельности. К ним можно отнести экскурсии, прогулки, экспериментирование, наблюдения. Большое значение методу наблюдения придавали такие ученые, как Е.И. Тихеева, П.Г. Саморукова, С.А.Веретенникова.

Наблюдение - это специально организованное воспитателем в группе, целенаправленное, более и менее длительное и планомерное активное восприятие детьми объектов природы [5].

К особой форме работы по экологическому воспитанию можно отнести экскурсию. Это одна из трудоемких и сложных форм обучения. Преимущество экскурсии в том, что она позволяет в естественной обстановке познакомить детей с объектами и явлениями природы.

Современная дошкольная педагогика придает большое значение занятиям. Они оказывают положительное воздействие на детей, способствуют их интенсивному интеллектуальному и личностному развитию.

Весьма ценны исследования Р.С. Буре, которые показали, что на занятиях проводится не только образовательная, но и воспитательная работа с детьми [3]. Экологические знания, используемые детьми в практической деятельности, определяют их отношение к окружающему. Большое значение экологические знания имеют и для развития познавательной деятельности.
Главным результатом освоения детьми знаний становится развитие экологического отношения к природе, проявляющегося в ответственности, тревоге, сочувствии, сострадании и стремлении оказать помощь [2].

Важное место в процессе ознакомления детей с природой принадлежит моделированию. Моделирование рассматривается как совместная деятельность воспитателя и детей по построению моделей, главная цель - обеспечить успешное усвоение детьми знаний об особенностях объектов природы, их структуре, связях, отношениях, существующих между ними. Роль моделирования в развитии интеллектуальных способностей детей исследовали Т.Я. Гальперина, А.В. Запорожец, В.В. Давыдов, Л.А. Венгер и др. Для формирования отношения детей к природе используются такие формы работы, как праздники и развлечения. Их главная роль - это воздействие на эмоциональную сферу личности ребенка. На чувства детей оказывает влияние красочное художественное оформление праздника, музыкальное сопровождение, художественное слово, костюмы персонажей и т.п.

Лекція 4. Сучасний зміст екологічного виховання дошкільників (2 год.)

План

1. Аспекти змісту екологічного виховання дошкільників.

2. Змістові лінії формування екологічних знань дітей.

3. Принципи відбору екологічних знань для дітей дошкільного віку.

4. Значення спільної діяльності дорослого та дитини в процесі екологічного виховання.

1. Успіх екологічного виховання дошкільнят значною мірою залежить від того, який зміст знань про досить складний і багатоманітний світ Природи їм пропонують. Л.С. Виготський наголошував: знання засвоюватимуться дитиною та сприятимуть її розвитку лише за умови врахування психічних та фізичних можливостей дитини, способів її орієнтації у довкіллі, характеру педагогічного впливу.

Зміст екологічного виховання включає два аспекти: засвоєння екологічних знань та їх трансформацію у ставлення. Знання — обов'язковий компонент процесу формування екологічної компетентності, ставлення — його кінцевий продукт. Бо ж, коли людина нічого не знає про об'єкт, то й ставиться до нього байдуже. Екологічні знання сприяють формуванню усвідомленого ставлення й закладають початок екологічної свідомості. Якщо ж ставлення побудовано поза розумінням закономірних зв'язків у природі, соціоприродних зв'язків людини з природним довкіллям, воно не може бути стрижнем екологічної компетентності, оскільки при цьому Ігноруються об'єктивно існуючі процеси і враховується лише суб'єктивний фактор. Екологічні знання допомагають людині усвідомити причини можливих екологічних змін, підказують шляхи запобігання їм. Ознайомлення із законами природи має розпочинатися з дошкільного дитинства. Можливість та успішність цього процесу доведено численними психолого-педагогічними дослідженнями. Для дошкільнят науковці виділяють три напрями екологічних знань: з біоекології, соціальної та прикладної екології.

Психолого-педагогічними основами формування первинних екологічних уявлень у дошкільників є ідеї провідних учених С.Л. Рубінштейна, Л.С. Виготського, О.В. Запорожця, М.М. Поддьякова, В.В.Давидова.
Їх короткий зміст.

• Дітей дошкільного віку можна ознайомлювати з будь-якою сферою дійсності за умови, що її об'єкти та зв'язки між ними представлені наочно і є можливість включити їх у практичну діяльність дитини.

• Добираючи зміст та обсяг інформації, слід ураховувати особливості інтелектуального розвитку та мислення дітей, в яких переважає дієвість та образність; система знань може бути у формі уявлень, а не понять.

• Зміст має ускладнюватися не за рахунок розширення засвоєних фактів, а через установлення зв'язків та залежностей між об'єктами та явищами дійсності.

Для систематизації знань треба виокремити центральну ланку, навколо якої групувати конкретні знання. Такою ланкою може бути найважливіший зв'язок та залежність певної сфери дійсності.

Загальну стратегію пізнавальної діяльності дошкільників розробив М.М. Поддьяков. Її суть полягає у тому, що дітей треба вчити розглядати об'єкт лише в тій системі предметів, в якій він існує та функціонує. Це дасть змогу уникнути хаотичності конкретних знань, сформувати цілісне уявлення про об'єкт. Пізнавальний процес має відбуватися в певній послідовності: від сприймання об'єкта як окремого цілісного утворення — до системи об'єктів, завдяки яким він існує, від них — до аналізу властивостей об'єкта, які уможливлюють взаємозв'язки з іншими суб'єктами системи.
Систематизовані знання значно розширюють можливості дошкільнят в осягненні прихованих істотних зв'язків у певній сфері дійсності. Докорінно змінюється підхід дитини до аналізу об'єктів та явищ дійсності, в неї формується потреба знайти приховані внутрішні зв'язки та закономірності. Формування системи конкретних уявлень, упорядкованих поступовістю їх отримання, забезпечує вихід за межі безпосереднього сприймання. Здійснювати перцептивні та інтелектуальні дії можливо за допомогою схем, моделей, використання яких передбачає практичну діяльність.
У авторському дослідженні доведено можливість формування в дошкільників узагальненого уявлення про екологічну єдність усіх об'єктів природи. За умови послідовно організованих спостережень у природі, використання динамічних моделей екосистем діти середнього дошкільного віку простежують взаємозв'язки, починаючи з однієї-двох ланок, а старші — ланцюжок до п'яти ланок: температура повітря — температура ґрунту — стан рослин — поведінка комах — зміна поведінки птахів. У науковий та практичний обіг у системі дошкільної освіти вперше було введено терміни "екологічні уявлення", "екологічне виховання дошкільників", які ввійшли до першого видання програми виховання дітей дошкільного віку "Малятко" {1991 р.).