Значення спільної діяльності дорослого та дитини в процесі екологічного виховання

Вихователь дитячого садка - головна фігура педагогічного процесу, у тому числі й екологічного виховання. Будучи носієм екологічної культури, володіючи методикою екологічного виховання, він організує діяльність дітей так, щоб вона була змістовної, емоційно насиченої, сприяла формуванню практичних навичок і необхідних вистав про природу й поступово, переходила в самостійну поведінку дітей. Провідної в цьому процесі повинна стати спільна діяльність дорослого й дитини.

Ідея ця не нова, вона, так чи інакше, представлено в працях багатьох педагогів, вітчизняних і закордонних. Вона чітко проглядається в педагогічних поглядах К.Д. Ушинского, Л.Н.Толстого, П.Ф.Каптерева, радянських педагогів В.А.Сухомлинского, А.С.Макаренко, Ш.А.Амонашвили идр

Співробітництво, завдяки якому розвиваються взаєморозуміння, співчуття й згода, так необхідні при формуванні екологічної культури, ефективніше всього може проявлятися в повторюваній спільній діяльності вихователя й дітей, об'єднаних досягненням загальної мети. Характерними рисами спільної діяльності є:

- контакт між її учасниками обмін, що забезпечує, діями й інформацією;

- розуміння всіма учасниками змісту діяльності, її кінцевого результату;

- наявність керівника, який організує спільну діяльність, розподіляє обов'язку відповідно до можливостей її учасників;

- виникнення й прояв у процесі діяльності міжособистісних відносин, характер і фарбування яких впливають на досягнення кінцевого результату.

Які ж види спільної діяльності можуть виявити вирішальний вплив на становлення почав екологічної культури в дошкільнім дитинстві?

Основне місце в системі екологічного виховання слід відвести діяльності, за допомогою якої все жив, що перебуває в поле зору дитину, нормально розвивається (росте, дає потомство, цвіте і т.д.).

Ця діяльність не що інше, як створення й підтримка умов для рослин і тварин, що перебувають у різних «екологічних просторах» дошкільної установи.

Створення стаціонарного еколого-розвиваючого середовища в дитячому садку - це безперервний педагогічний процес, який включає організацію групових куточків природи, кімнати або кабінету природи, теплиці та ін., щоденна підтримка умов, необхідних для повноцінного життя всіх живих істот. Така постійна діяльність привчає думати й систематично й реально опікуватися про «братів менших», що перебувають в одному життєвому просторі з дітьми. Методом ця діяльність ставати лише в тому випадку, якщо вона включена в педагогічний процес і виконується спільно з дорослими й дітьми. Педагоги, які все роблять самі й не дають можливості дошкільникам спостерігати й брати участь у створенні нормальних умов для мешканців живих куточків, розбудовують у дітях байдужість, черствість і неуважність взагалі до життя як унікальної цінності.

Спільно організаційно - господарська, трудова діяльність у зеленій зоні дитячого садка, вирощування рослин, турбота про дорослих і тварин і їх потомстві можуть ухвалювати різні форми й проходити з різним ступенем включенности й участі, як дорослих, так і дітей. Дошкільники можуть стати учасниками цієї діяльності трьома способами:

- слухаючи розповідь вихователя про різні справи й подіях у ДОУ;

- спостерігаючи за діяльністю дорослих;

- практично беручи участь у ній.

Які б форми не ухвалювала спільна діяльність дорослих і дошкільників, найбільше значення в ній має відношення вихователя до об'єкта діяльності, яке проявляється в його зацікавленій розповіді, емоційних реакціях, оцінках, поясненнях і правильних - з екологічної точки зору -діях. Дорослий своєю поведінкою створює зразок взаємодії із природою, небайдужого відношення до неї, демонструє необхідність і значимість усього того, що відбувається на очах у дітей. Спільна діяльність може здійснюватися в будь-якому «екологічному просторі» у приміщенні й на ділянці дитячого садка. Найпоширеніша її форма - створення й підтримка необхідних умов для мешканців групового куточка природи.

Як же організувати діяльність, щоб реалізувати її провідний мотив - виховання в дошкільників почав екологічної культури - і досягтися конкретних цілей? Цих цілей чимало.

 Демонстрація вихователем зразка взаємодії людину із природою, у якім реалізується екологічний підхід до всього живого, гуманне відношення.

 Демонстрація способів спілкування з об'єктами природи, що забезпечують зацікавлену, емоційно пофарбована, практична взаємодія з ним.

 Ненав'язливе навчання дітей прийманням і операціям по догляду за рослинами й тваринами, побудоване на основі розуміння потреб живого організму.

 Непряме навчання діалогу, питально-відповідній мові, умінню слухати й чути іншої людину, реагувати на його слова.

 Розвиток спостережливості, формування розуміння причинно -слідчих зв'язків у природі.

У молодшому дошкільному віці діти в спільній діяльності є більше спостерігачами, чому практичними виконавцями, і проте саме в цьому віці зразок взаємодії із природою має вирішальне значення: діти чують і усмоктують ласкава розмова дорослого із тваринами й рослинами, спокійні і ясні пояснення про те, що і як треба робити, бачать дії вихователя й охоче ухвалюють у них участь.

У середній групі вихователь і діти діють разом, хоча пріоритет належить дорослому, що виражається у формулі: «Я роблю - ви мені допомагаєте, ви мої помічники. Ми разом опікуємося про наших вихованців!»

У старшому дошкільному віці самостійність дітей інтенсивно наростає, стає можливим їхнє чергування в куточку природи. Дорослі й діти міняються ролями: діти роблять рє необхідні самі, а вихователь їм допомагає (при цьому неважливо, що допомога спочатку може бути дуже великий). Формула цього віку: «Ви робите самі, а я вам допомагаю. Я ваш помічник, допоможу зробити все, що поки у вас не виходить: нагадаю, підкажу». Вихователь обов'язково відзначає всі досягнення дітей, хвалить їх за самостійність, упевненість і ініціативу.

Зупинимося детальніше на методиці проведення чергувань у куточку природи з дітьми старшої групи.

1-й етап - огляд мешканців куточка природи й виявлення:

а) їх самопочуття й стану;

б) відсутніх компонентів життєво важливих умов (корм, вода, чиста підстилка та ін.).

2-й етап - практичне виконання всіх операцій по створенню потрібних умов. Вихователь говорить: «Сашко й Маша, розподілите між собою, хто й що буде робити для птаха, і починайте збирання. Якщо ви знаєте, як домовитися й розподілити справи, я допоможу вам. Якщо ви забули, як це треба робити, я підкажу».

3-й етап - заключне короткочасне спостереження за тваринами - їх поведінкою в поліпшених дітьми умовах життя (зовнішнє середовище). Попередній огляд акваріума з рибками, птахів у клітці, рослин - це дуже важливий момент методики.

По-перше, він дозволяє виховувати в дітях істинно гуманне відношення до всього живого: під час огляду можна виявити, як виглядають і як себе почувають вихованці куточка природи, не відбулося чи з ними якого ЧП, не чи занедужали вони.

По-друге, саме огляд умов, у які перебувають живі об'єкти в цей момент, дозволяє визначити набір трудових операцій, які необхідно виконати під час чергування.

Попередній перегляд містить у собі екологічну сутність праці в природі, він робить його осмисленим і усвідомленим як для дорослого, так і для дитини, «екологічна формула» взаємозв'язку живого об'єкта із середовищем проживання полягає в наступному: «Які умови зараз є - чого не вистачає - що треба додати й змінити».

Другий момент методики традиційний - це реальні операції по поліпшенню умов для тварин і рослин. Вони повинні містити в собі життєву й педагогічну доцільність: їх виконання проходить із максимальною увагою до живої істоти, заради якого вони робляться, і максимальною зручністю для дитини, їх виконуючого. Саме тому необхідно потрібне обладнання: столик для готування кормів, щітки й совки невеликого розміру, щоб дитині було зручне й неважко, небиткі миски, банки і т.д. Вихователь учить дітей виконувати всі дії спокійно, не кваплячись, обережно, щоб не налякати птаха, не зламати стебла або листи рослин.

Третій момент методики (заключний огляд) дозволяє наочно побачити доцільність трудових зусиль. Діти спостерігають, як птах клює зерно, купається в чистій воді, як риби поїдають корм і т.д., - усім стало краще тому, що потрудилися чергові. Це необхідне емоційне завершення спільної діяльності вихователя й дітей - чергових. Воно вселяє в них упевненість, народжує розуміння важливості реальної практичної турботи про вихованців куточка природи, викликає бажання й далі ухвалювати в цьому участь.

Праця дітей стає осмисленою, екологічно доцільною:

- якщо прослідковується залежність життя й стану рослин і тварин від умов, у яких вони перебувають;

- якщо зміцнюється розуміння того, що ці умови створюються працею людей.

Таким чином, турбота дорослих і дошкільників про рослини й тварин, створення й підтримка необхідних умов для всіх живих істот, що перебувають у життєвому просторі дітей, є головним методом екологічного виховання - методом, який забезпечує розвиток початків екологічної свідомості, формування перших практичних умінь винної взаємодії із природою найближчого оточення.

Лекція 5. Організаційно-методичне керівництво роботою з екологічного виховання дошкільників (2 години)

План

1. Заняття як основна форма організації екологічного виховання в ДНЗ.

2. Ігрові навчальні ситуації в екологічному вихованні дітей.

3. Форми і методи екологічної освіти дошкільників

4. Екологічне виховання у повсякденному житті дошкільників.

5. Діагностичні методика для визначення рівня сформованості екологічних знань дітей. Оцінка результатів діяльності.

Date: 2015-09-02; view: 955; Нарушение авторских прав