Методи формування екологічної поведінки у дошкільників

Формування особистості відбувається в діяльності, отже, формування екологічно мотивованої поведінки слід починати з включення дітей в різні види діяльності в природі. Основне завдання кожного педагога – виховати в дошкільників прагнення виконувати хоча б найпростіші, але конкретні дії для збереження навколишньої природи і навчити їх цього.

Значна роль у вирішенні цих завдань має надаватися спостереженням для визначення стану рослини чи тварини за її зовнішніми ознаками. Набувши компетентності, діти свідомо долучаються до практичної діяльності щодо створення їм необхідних умов. До того ж спостереження у природі мають сильний вплив на емоційну сферу дитини та на виховання її почуттів.

У спілкуванні з природним довкіллям дошкільники вступають у взаємодію з рослинами, тваринами, явищами природи. У них збагачується емоційна сфера, відбувається становлення особистості. Спілкування з природним довкіллям спільно з дорослими допомагає дітям оволодівати емоційною регуляцією поведінки, засвоювати її еталони. Спілкування дитини з об’єктами природи надає яскравого емоційного забарвлення повсякденному життю, збагачує її досвід пізнання інших та самопізнання, формує співчуття до живої істоти, бажання турбуватися про неї, радість та захоплення від взаємодії з природою, тобто позитивну мотивацію по відношенню до природи.

Праця у природі є більш ефективним методом виховання, коли виникає за власним бажанням дітей, вона не повинна бути роботою, яку слід виконувати тому, що так звелів дорослий. Вона має стати джерелом задоволення моральних, емоційних та інтелектуальних потреб дітей.

Не можна нехтувати ігровим методом. Екологічні ігри та завдання дають дитині змогу відчути себе частиною природи, реагувати на проблеми, викликають бажання допомогти природі, захистити їх від небезпеки („Послухай ”серце” дерева”, „Подорож хмарами”, „Екологічні знаки”, „Компліменти природи” та ін.). Сюжетні ігри з екологічним змістом допомагають дітям познайомитися з діяльністю людей, які досліджують стан природи та охороняють її.

Чільне місце у системі роботи з формування екологічно мотивованої поведінки мають займати проблемно-пошукові методи, розвязання проблемних завдань, досліди, порівняльні спостереження, моделювання, проблемно-ігрові ситуації.

У практиці роботи дошкільних закладів досить ефективно використовується метод проекту - це метод практичної цільової дії. Старші дошкільники можуть бути активними учасниками екологічних проектів („Книга скарг і пропозицій”, „Первоцвіти”, „Бережімо воду” та ін.) [4].

Цікавою формою організації екологічної роботи є екологічні клуби. На заняттях такого клубу можуть використовуватися тренінгові вправи („вживання” в стан природи, перенесення власних переживань на живий об’єкт), ігрові вправи, читання художньої літератури, перегляд кінофільмів, відеофільмів, компакт-дисків, виконання дітьми екологічних завдань спільно з батьками та ін.

Окремо спинимось на значенні природоохоронної роботи у формуванні екологічно мотивованої поведінки дітей. Діти мають знати, що оточуюча жива та нежива природа під впливом людської діяльності страждає. Людина, втручаючись в життя природи може порушувати її зв’язки, впливати на кількість рослин і тварин. Дітей необхідно знайомити з заходами природоохоронної роботи (снігозатримання, розчищення забруднених водойм, охорона рідких ландшафтів та ін.).

Досвід свідчить, що до змісту екологічного виховання старших дошкільників можна вводити досить складні природоохоронні теми: як: „Охорона води, повітря, ґрунту”, „Охорона рідкісних видів рослин і тварин”, „Вплив діяльності людини на навколишнє середовище”, „Правила поведінки в природі”.

З метою формування в дітей культури природокористування можна рекомендувати проводити серії занять з тем „Питна вода”, „Енергія в нашому будинку” та ін., на яких вихованці могли б познайомитися з властивостями природних матеріалів та ресурсів. На таких заняттях важливо підвести дітей до усвідомлення того, що всі природні ресурси є компонентами життєвого середовища різних живих істот. Лейтмотивом усіх занять має бути питання використання ресурсів людиною, її потреба у повітрі, воді та ін.

Показниками культури взаємодії дітей старшого дошкільного віку з природою є: екологічні уявлення, уміння встановлювати причинні зв’язки в природі; інтерес до об’єктів та явищ природного світу, емоційні реакції на порушення їх використання, оціночні судження про них; бажання дотримуватися норм та правил поведінки у навкіллі, спрямованих на збереження цінності природного світу та готовність і бажання розповісти про ці правила іншим.

Важливою умовою формування екологічно мотивованої поведінки є підсилення мотиваційного компоненту. Це значить, що, використовуючи різноманітні методи, вихователь має дбати про те, щоб діти, виконуючи ту чи іншу діяльність, розуміли мету і передбачали її результати.

Якість екологічної освіти дітей залежить від рівня екологічної підготовки вихователів, їх професійної компетентності. У формуванні екологічно мотивованої поведінки велику роль відіграє приклад дорослого, тому педагог повинен бути обізнаним у сучасних екологічних проблемах, мати розвинену потребово-мотиваційну сферу спілкування з природою та відповідно будувати свою діяльність.