Формування у дітей екологічно мотивованої поведінки

Сьогодні в умовах свободи і на ґрунті занепаду віри в цінності проблема мотивації поведінки людини набуває особливої гостроти. Тому головна мета виховання в Україні – забезпечити розвиток у людини внутрішньої мотивації позитивної поведінки, яка ґрунтується на морально-етичних цінностях. Це завдання необхідно вирішувати, починаючи з дошкільного дитинства.

Сучасне дошкільне виховання передбачає переорієнтацію уваги з „інформативного” впливу, коли вихованцеві словесно пояснюють стандартну модель „правильної” поведінки, на діяльнісне виховання, максимальне залучення дитини до творення добра через участь у житті своєї родини, дошкільного закладу тощо.

Сьогодні вихованець розглядається як суб’єкт виховання. Він сам формує для себе потрібну модель поведінки – на основі власного чи „підказаного” йому ставлення до світу. Цей процес – становлення моделі поведінки – відбувається повсякчасно, повсюди і може вести як до позитивного, так і до негативного результату. До вмілого „підказування”, доцільного керування цим процесом мають бути готові вихователі дошкільних закладів.

Серед джерел виховання чільне місце займає природа, а сучасні методи ознайомлення з природою характеризуються високою активністю вихованців. Головний зміст екологічної освіти дошкільників полягає у формуванні мотиваційних основ екологічної свідомості дитини. Екологічні знання мають стати засобами, які входять у практичну діяльність і відповідно мотивують її.

Щоб зясувати поняття "екологічно мотивована поведінка", звернемося до визначень низки психолого-педагогічних понять, таких як: особистість, мотив, мотивація, екологічна культура та ін.

Особистість у теорії діяльності – це сукупність дійових ставлень людини до світу, тобто ставлять, які реалізуються в діяльності і проявляються в мотивах, тому основою особистості є ієрархічна структура її мотивів [7].

За допомогою поняття „мотив” у психології визначають сукупність психологічних умов, що спрямовують дії та вчинки людини. Основою мотивів є потреби, різноманітність яких визначається насамперед соціальним буттям. Мотиви – збудники діяльності, які складаються під впливом умов життя суб’єкта і які визначають спрямованість його активності. У ролі мотиву можуть виступати потреби та інтереси, схильності та емоції, установки та ідеали.

Мотивація – система взаємопов’язаних та підпорядкованих мотивів діяльності особистості, які свідомо визначають лінію її поведінки. Вона залежить від характеру моральної свідомості, ціннісної орієнтації, рівня загальної культури, здатності до критичного осмислення ситуації, вольових якостей людини. Мотивація є рушійною силою будь-якої людської діяльності.

Щоб визначити саме „екологічно мотивовану поведінку”, ми звернулися до тлумачення поняття "екологічна культура", яка трактується як ставлення до природи, що перетворює морально-етичні норми і правила на внутрішнє надбання людини, робить регулятором її поведінки. Тоді екологічно мотивована поведінка є поведінкою людини з розвиненою екологічною культурою, це спілкування та взаємодія людини з природним оточенням, що побудовані згідно з морально - етичними цінностями особистості.

Формування мотивації, на думку науковців, це виховання ідеалів, світоглядних цінностей, у зв’язку з активною поведінкою, що означає взаємозв’язок усвідомлених та реально діючих мотивів, єдність слова та дії, активну життєву позицію. Наявність уміння ставити мету є показником зрілості мотиваційної сфери. Свідому постановку мети психологи пов’язують з розвитком довільної поведінки, з появою намірів, що зменшує імпульсивність, безпосередність, ситуативність поведінки дитини. Постановка перспективної мети і підпорядкування їй поведінки надає особистості моральної стійкості [4].

Усвідомлене підпорядкування мотивів фактично здійснюється в дошкільному віці і є важливим новоутворенням. Виховання в дитини мотиваційної спрямованості має супроводжуватися і впливом на її емоції. Емоції віддзеркалюють співвідношення між мотивами і можливістю успіху реалізації цих мотивів. Регулююча роль емоцій підвищується, коли вони не тільки супроводжують ту чи іншу діяльність, але й передують їй, що готує дитину до включення в діяльність. Велика роль емоцій співчуття, співпереживання [3].

У науковій літературі описано принципи формування мотивації: включення дитини в активні види діяльності; спонукання її до пізнавальної активності; спонукання до соціальної активності; виховання позитивного ставлення; єдність двох шляхів формування мотивації: „зверху вниз” – дорослий надає дитині знання про мотиви, „знизу вверх” – дитина через включення в діяльність набуває власного досвіду моральної поведінки; використання елементів проблемного навчання [4].

Загальновідомо, що дорослий для дошкільника є зразком для наслідування, отже, ті оцінки, вимоги, якими керується дорослий, дитина поступово засвоює і вони стають її власними. До кінця дошкільного віку дитина починає оцінювати власну поведінку з позиції тих правил та норм, які вона засвоїла. Це також стає поступово важливим мотивом її поведінки. Старший дошкільник може відмовитися від захоплюючої мети і зайнятися не цікавою для нього діяльністю, керуючись моральними мотивами. Причому робить він це з почуттям радості, задоволення. Отже, моральні мотиви є якісно новим типом мотивації, який зумовлює і якісно новий тип поведінки [1].

Для діагностування рівня сформованості екологічно-мотивованої поведінки у психології пропонується низка методів: спостереження, педагогічні ситуації, індивідуальні бесіди, анкетування. Ми досліджували рівень сформованості екологічно мотивованої поведінки дітей старшого дошкільного віку за допомогою спостереження та індивідуальних бесід.

Були визначені зовнішні прояви екологічної мотивації: рівень пізнавальної активності дітей у сфері природи, особливості діяльності, пов’язаної з доглядом за рослинами, тваринами в куточку природи, з працею у природі (прояви ініціативи, наявність позитивних емоцій, розуміння значення виконуваної роботи та ін.), уміння прогнозувати результати своєї діяльності у природі, характер за питань до вихователя з природознавчої тематики, ступінь самостійності в постановці мети та завдань діяльності в природі, емоційні реакції під час спілкування дітей з природою.

Індивідуальні бесіди з дітьми довели, що старші дошкільники знають назви тварин, птахів, комах, але розповісти про них можуть дуже мало. Відповіді дітей, як правило, були короткими та характеризували тварину тільки з одного боку.

Концепцію системи роботи з формування екологічно мотивованої поведінки у дітей старшого дошкільного віку можна сформулювати як подання їм доступних знань про живу і неживу природу, виховання емоційно-позитивного сприйняття природного довкілля та активної позиції щодо охорони та збереження природи через організацію різних видів практичної діяльності дітей.

Найбільш важливими принципами у формуванні екологічно мотивованої поведінки ми вважаємо принцип гетерогенності екологічної діяльності, який полягає у педагогічній доцільності залучення дитини до максимально різноманітної діяльності, пов’язаної зі світом природи (З.Плохій [6]) та принцип культуродоцільності, який передбачає оволодіння основами екологічної культури, набуття особистісного утворення – екологічної вихованості, яка проявляється у свідомості, діяльності, поведінці, в емоціях та почуттях (Н.Глухова [2]).

У моральних почуттях бачимо стійке ставлення людини до навколишнього світу. Вони мотивують дії дитини у природі, сприяють усвідомленню нею сталих норм і правил поведінки. Формування моральних почуттів залежить від вольової діяльності дитини, від її уміння долати труднощі на шляху до наміченого. Вони пов’язані з практичною діяльністю дітей, спрямованою, зокрема, на створення сприятливих умов для життя рослин, хатніх тварин. Необхідно вчити дошкільнят розуміти, коли рослині погано, коли тварина сумує і коли їй добре.