Формування у дошкільників первинних уявлень про екологічні зв’язки в природі

У дошкільнят важливо сформувати найперші наукові уявлення про взаємозв'язки між живими організ­мами та природним довкіллям. Наявність таких знань допомагає зрозуміти, звісно, відповідно до вікових мож­ливостей, як тісно взаємодіють між собою всі компоненти природи і як людина та інші живі організми залежать від природного середовища. Людина — частина природи; біо­логічні процеси її як живої істоти відбуваються відповідно до біоритмів сонячного часу. Тому так важливо для здоров'я поводитися, як усі об'єкти природи: лягати спати і прокида­тися з сонцем, бути більш активним навесні та влітку, не пе­ревтомлюватися пізньої осені й узимку, коли сонячної енергії значно менше. З набуттям екологічних знань в дітей форму­ватиметься розуміння самоцінності природи, відчуття себе її частиною.

Головним принципом відбору екологічних знань є прин­цип науковості, який передбачає засвоєння дітьми основних екологічних ідей і понять. їх можна розділити за трьома ос­новними напрямами: біологічна екологія, соціальна екологія і прикладна екологія. До біологічної (загальної) екології відно­сять такі поняття, як: живий організм; різноманітність середовищ існування (водяне, наземно-повітряне, повітряне, наземно-ґрунтове); зовнішні зв'язки; будова, поведінка жи­вих організмів тощо.

Соціальна екологія розв'язує проблеми взаємодії людини з природним довкіллям. Ознайомлення з ним дасть змогу ди­тині усвідомити своє місце в природі, зрозуміти значення при­родних факторів для здоров'я та вплив діяльності людини на стан природи.

До прикладної екології відносять проблеми, пов'язані з правилами поведінки в природі, використанням природних ресурсів, застосуванням природоохоронних заходів.

Центральним поняттям в екології є багатоманітність об'єктів природи та їх взаємозалежність. Завдяки еко­логічній єдності природа живе, творить і оберігає життя, вклю­чаючи і найдосконалішу в ній форму — людину. Звідси ціннісне ставлення до природи є ціннісним ставленням до життя. Цк головна ідея має формуватися в свідомості люди­ни від народження і впродовж усього життя.

Ідею екологічної єдності можна усвідомити через розкрит­тя поняття живий організм. Істота живиться, дихає, відчуває, розмножується, самостійно пересувається. Тут слід зауважи­ти ш,одо слушності використання термінів жива природа, не­жива природа в спілкуванні з дошкільниками. Можна пого­дитися з тим, що такий розподіл є недоречним, адже діти мис­лять образами.

Справді, в дітей може сформуватися уявлення, що існує дві природи і одна з них — нежива, тобто мертва. Таке хибне уявлення може виникнути внаслідок недостатньої кваліфі­кації дорослого, який вводить дитину в світ природи. Тому доцільно вживати терміни живий організм та неживий об'єкт природи.

Усвідомлюючи потреби живої істоти та необхідність їх за­доволення, дошкільники ознайомлюються з наявними в при­роді екологічними зв'язками між неживими об'єктами (повіт­ря, ґрунт, вода) і живими істотами, а також взаємозалежно-стями між живими організмами.

Під час спостережень за тваринами, поряд з іншими особ­ливостями, виділяють належність тварин до живих істот. Про це можна вже говорити з трирічною дитиною.

Спостерігаючи за кішкою, собакою, рибками чи іншими тваринами, бажано разом з малюком підгодовувати їх. Так дитина ще раз переконається, що тваринам потрібна їжа.

Чотирирічних дітей вчать усвідомлено відрізняти живу істоту від неживого об'єкта природи. Це легше зробити, коли є акваріумні рибки, домашня пташка, цуценя, кішка. Аби ди­тина виділила і запам'ятала ознаки живої істоти, слід по­рівняти тварину і її образ — іграшку.

Людині і тварині, щоб жити, потрібно дихати. Дітям про­понують прислухатися, в який спосіб ми дихаємо: носом і ротом втягуємо повітря. Щоб наочно показати дихальний акт тварини, спостеріга­ють за собакою, кролем, кішкою.

Усвідомивши потребу живої істоти в повітрі, діти зрозумі­ють, що ні в якому разі не можна утримувати тварин у щільно закритих коробках, банках тощо.

У кожному домі, дитячому садку є кімнатні рослини. Буває, що їх забувають поливати, і листя починає в'янути через брак вологи. Покажіть дитині раннього віку зів'ялі листочки, по­просіть доторкнутися до сухої землі у вазоні. Поясніть, що ця рослина, як і всі інші, жива, і для її життя потрібна волога. Разом з дитиною полийте рослину. Згодом зверніть увагу дитини на листочки, які піднялися. Повторіть це на рослинах квітника, городу.

Старшим дітям слід наочно показати, як живиться росли­на. Для цього кладуть пророслі цибулини в прозорий посуд — з водою і без води. Відтак щоденно звертають увагу дитини на цибулини, пояснюють, чому в однієї цибулини корінці довгі, а в іншої коротенькі.

Однією з головних причин від'ємних змін у природі є за­бруднення середовища — повітря, води, ґрунту. Важливо, щоб діти усвідомили: завданням людини є зберегти чистоту при­родного середовища. Спершу вчать дітей визначати чисті і забруднені повітря, воду. Для цього порівнюють об'єкти різного якісного стану. Звертають увагу дітей на те, яке чисте і при­ємне повітря вранці, і як важко дихати повітрям упереміш з пилюкою і газами від машин.

Доглядаючи за мешканцями домашнього куточка приро­ди, діти знають, що тваринам потрібні чиста вода і якісна їжа, за ними слід своєчасно прибирати клітки, видаляти залишки їжі з акваріума, чистити листя рослин.

Свідченням екологічних зв'язків у природі є її сезонні зміни. Екологічний ланцюжок можна простежити на прикладі життя перелітних птахів. Головною причиною відльоту птахів є брак корму — комах, які ховаються або гинуть через відсутність рослинної їжі. Квіти та зелень зникають від не­стачі тепла (в ґрунті чи воді) та світла. Навесні цей ланцю­жок поновлюється в зворотному напрямі. Діти цього віку можуть задіяти органи чуття: відшукати та побачити комах, зелень, відчути температуру повітря, води, ґрунту тош;о.

Об'єднуючим поняттям екологічної взаємозалежності живих організмів є уявлення про потребу в їжі. Спершу ува­га дітей спрямовується на прямі, безпосередні залежності між конкретними рослинами і тваринами: метелики — квітучі рослини, жук-сонечко — попелиці й ін. Далі дорослий допома­гає дітям зрозуміти зворотні зв'язки. Спостерігаючи за при­родою, діти наочно переконуються, ш;о в ній усе взаємозалеж­не. Наприклад, якщо гусінь знищила листя, то це свідчить про недостатню кількість птахів, що живляться нею, тощо.

Прогулюючись з малюком, зверніть його увагу на стан неба (сонячне, блакитне, захмарене), відтак визначте стан ґрунту (мокрий, теплий, вкритий снігом), стан повітря (тепле, холод­не), рослин (листя зелене, цвітуть, голі), наявність і поведінку тварин (співають, літають, поховалися і т. ін.). Спостережен­ня в такій послідовності дають змогу дитині молодшого до­шкільного віку зрозуміти лише окремі причинові зв'язки з однієї-двох ланок.

Шестирічна дитина здатна самостійно встановлювати взає­мозалежності, що складаються з трьох-чотирьох послідовних ланок і більше. Запропонуйте їй уважно поглянути навколо і розповісти про стан природи. Якщо дитина називає лише ок­ремі ознаки, нагадайте, що необхідно міркувати послідовно: спочатку слід назвати причину, а потім наслідок. Організа­ція таких спостережень, розповіді дорослих, читання худож­ньої літератури сприяють формуванню в дітей основ екологіч­ного мислення.

Для ефективного формування в дітей екологічних понять використовують моделі, виготовлені за типом «живої» кар­тинки. Зображення різних об'єктів природи легко ставлять­ся і знімаються з фланелеграфа. Діти охоче складають най­простіші моделі екосистем (лука, ліс, водойма і їх найпоши­реніші рослини і тварини) та пояснюють залежність між об'єктами природи.

Повчальними та цікавими для дошкільників (як і для дітей старшого віку) є проблемні ситуації. Дорослий забирає з мо­делі один об'єкт (наприклад, равлика з водойми) і просить дітей показати, у якій послідовності руйнуватиметься еколо­гічний ланцюг. В іншій ситуації на чистий фланелеграф став­лять зображення будь-якої тварини, а дітям пропонують дія­ти за принципом «хто (що) кому потрібен?» і скласти у відповідній послідовності «картинку».

Безперечно, екологічні зв'язки в природі набагато складніші, але в дітей цього віку формують лише узагальнене уявлення про багатоманітність живих організмів та їхню екологічну єдність. Отримані таким чином знання є основою для даль­шої екологічної освіти і виховання в школі.

Прикладна екологія містить поняття про правила поведін­ки людини в природі, потребу економного використання ре­сурсів природи, наслідки неприйнятної поведінки в навколиш­ньому середовищі, існування Червоної книги тощо. Під час засвоєння дітьми цих знань важливо приділяти увагу не тільки правилам поведінки кожного з нас у довкіллі, а й домагатися усвідомлення дітьми необхідності дбайливого ставлення до природи, розуміння корисності і шкідливості практичних дій.

Засвоєні дошкільниками знання про правила поведінки в довкіллі слід узагальнити під час розповіді вихователя (батьків) про природоохоронні заходи нашої держави.