Виховання в дітей дошкільного віку позитивного емоційного ставлення до природи

Емоції людини є найпершою узагальненою оцінкою об'єктів і явищ природи. «Емоційний місточок» допомагає засвоювати знання та переводити їх у сферу дій, які здійснюються самостійно і з пізнавальним інтересом. Переживання дитиною приємності того чи іншого об'єкта спо­нукає її до активних дій.

У процесі екологічного виховання позитивне емоційне став­лення має виняткову вагу. Особливо це стосується дошкільників. Перші уявлення дитини перебувають на етапі становлення, тоді як емоційні реакції з'являються вже на третьому місяці жит­тя. Наприкінці першого року життя дитини можна розрізнити початки перших почуттів, які проявляються в емоційних пере­живаннях: «подобається», «неподобається», «добре» («погано»). У дітей цього віку спостерігається злиття перших моральних уявлень та емоційного ставлення до навколишнього середови­ща. Останнє залежить переважно від дорослих, які виховують дитину (добре все те, що емоційно схвалено старшими). Така залежність від тих, хто поруч, пояснюється нерозвиненим логіч­ним мисленням і слабкою волею дітей.

За даними психологічних досліджень, першим соціальним чинником у житті дитини є наслідування, яке з'являється у віці шести-семи місяців. Наслідування щодалі стають свідо­міші, урізноманітнюються. Найбільшу кількість наслідувань дитина здійснює у віці до п'яти років. У цей період вона дуже чутлива до міміки, жестів, інтонації голосу, схвалення чи по­гроз дорослих, їхніх дій. Ці чинники є найвпливовішими за­собами розвитку емоційного ставлення дитини до навколиш­ньої дійсності, зокрема до природи.

У педагогічній практиці не приділяється достатньо уваги вихованню позитивного емоційного ставлення до об'єктів і явищ природи. Під час спостережень увага дітей упереваж акцен­тується на знаннях, які потрібно засвоїти. Дорослий більше уваги приділяє інформації про рослини чи тварин, стримуючи емоційні прояви дітей. Проте малюкам важко зосередитися на мові дорослого, адже вони сприймають образ у цілому, і не в змозі замислюватися над будовою чи функцією органа.

Негативно впливає на формування емоційного ставлення і розбіжність в словах та діях дорослих. Демонструючи перед дітьми позитивне ставлення до окремих об'єктів і явищ під час короткочасних спілкувань, дорослі не завжди дотриму­ються його в своїх діях. Помічаючи такі протиріччя, діти не залишаються байдужими. Саме поведінка дорослих здебіль­ше впливає на формування ставлення дітей до природи.

Недооцінювання значення розвитку емоційно-почуттєвої сфери дітей, брак чи обмаль позитивних прикладів для на­слідування, а також інші помилки освітньо-виховного проце­су призводять до того, що в чотири-п'ятирічних дітей фор­мується неадекватне ставлення до окремих рослин і тварин.

Об'єкти та явища природи завдяки своїй виразності й динаміці привертають увагу дітей раннього та переважно молодшого дошкільного віку й викликають зацікавленість, що сприяє позитивному емоційно­му ставленню до них. Про це свідчили усмішка, інтонація го­лосу, слова ласки, бажання доторкнутися.

У дітей чотирьох-п'яти років зростає кількість негативних проявів до окремих об'єктів природи. Причиною цього є акцентуван­ня уваги на ужитковому значенні об'єктів природи.

Значна кількість старших дошкільників за збереження будь-якого життя хоча цього ще не усвідомлюють:

Отож в умовах негативного стихійного впливу старших діти зберігають природний потяг до об'єктів і явищ природи, що є основою виховання позитивного емоцій­ного ставлення до них.

Передумовою виникнення позитивних емоцій у дітей є без­посереднє спілкування їх з об'єктами і явищами природи. Перші дитячі спостереження слід проводити для сприйняття образу об'єкта, виділення особливостей, таких як розмір, колір, рухи, звуки та стимулювання з'яви позитивних емоційних реакцій. У співвідношенні раціонального і емоційного перева­га надається останньому. Це пояснюється особливістю пе­ребігу психічних процесів у дошкільників, коли переважає процес збудження. Отож, коли є сильніший подразник (росли­на, тварина і т. ін.), дітям важко спрямувати свою увагу на мову дорослого.

Щоб досягти поставленої мети, потрібно: 1) створити умо­ви для вільного спілкування з об'єктом (можливість розгля­дати, торкатися, слухати та ін.); 2) емоційно підготувати дітей до спілкування з об'єктами чи явищами природи; 3) сприяти активному виявленню позитивних дитячих емоцій.

Дорослий має створити умови для вільного виявлення по­зитивних емоцій та активізувати тих дітей, які залишилися байдужими. Можна запропонувати їм погладити тварину чи погодувати її.

Ефективним прийомом, що стимулює з'яву позитивних емоцій, є коментування дорослими і дітьми рухів тварин.

Почуття дітей нестійкі, і легко змінюються під впливом авторитетних дорослих. Особливо слід враховувати те, що дош­кільники легко відрізняють правдиве і щире від фальші й лукавства. Почуття яскраво проявляються в мові. За даними психологічних досліджень, діяльність другої сигнальної сис­теми є основою механізму переведення суспільно значущих подій та явищ на рівень особистих. Один з дієвих чинників мови — її емоційне забарвлення, завдяки якому передаються різні емоційні стани (лагідність, тривожність, співчуття). Емо­ційно забарвлена мова дорослого викликає в дітей відповідні переживання, виражає ставлення до природи, є зразком для наслідування, особливо меншими дітьми. Під час спостере­жень важливо спонукати дітей не лише повторювати слова, а й інтонацію голосу.

Емоційні висловлювання дітей щодо ставлення до рослин і тварин, допомагають їм перебороти скутість своїх почуттів, сприяють емоційним переживанням та їх усвідомленню. Лагідна форма звертання до живих істот стає звичною для дітей. Водночас доцільно акцентувати увагу дітей на інтона­ційному забарвленні мови однолітків, персонажів художніх творів

Успіх виховної роботи з дітьми великою мірою залежить від того, наскільки вимоги вихователя підтримуються в сім'ї. За відсутності єдиних виховних впливів емоційні переживання дитини притуплюються або відбувається роздвоєння оцінки в свідомості дитини. Єдність сім'ї і дошкільного закладу важ­лива саме в емоційному та поведінковому ставленні до всьо­го, ш,о поруч. Знання дітей про об'єкти і явища природи мо­жуть бути поглиблені фахівцями освітньо-виховного закла­ду. Проте перейняті дошкільниками від дорослих прояви позитивного чи негативного ставлення до живих об'єктів на­довго закріплюються у звичках.

Особливої уваги з боку дорослих потребують рослини і тва­рини, до яких склалося негативне ставлення в соціальному оточенні. Передусім це комахи, хижі звірі, жаби, плазуни та ін. Знайомлячи з ними дітей, слід виділити такі риси, як сміливість, незахищеність, спритність тощо, увиразнити їх за допомогою порівнянь, концентрувати увагу на найхарактер­нішому, розповісти про цікаві факти з життя цих тварин.