Характерні особливості рукописної книги Київської Русі

Рукописна книга Київської Русі має певні, притаманні тільки їй особливості. Уже майстрів перших відомих нам книг характеризували високий рівень художньої культури, довершений смак.

Перше, що варто зазначити, це різноманітні формати та обсяги книг

залежно від змісту та призначення: або великий фоліант близько ти-

сячі сторінок пергаменту чи паперу, або невеличка книжка кишенько-

вого розміру. Вони виконані й скомпоновані гармонійно, а їх обсяг відпо-

відає формату. Це свідчить про високий рівень майстерності перепису-

вача та художника, які робили книгу.

У рукописній книзі провідне значення має шрифт — устав та на-

півустав, скоропис використовувався дуже рідко. Устав та напівустав

давали можливість зробити красиву, ритмічно насичену сторінку. Як

правило, текст писали у два кольори: чорним і червоним. Червоним —

перші рядки, звідси вираз “червоний рядок”, а також окремі слова або

речення, на які читач повинен був звернути особливу увагу. У рукопи-

сах великого формату текст компонувався у два стовпчики. У книжках

малого розміру на кінцевих сторінках за наявності вільного місця текст

закінчувався фігурним трикутником.

Перед писанням сторінки розлініювали писалом з рогу, без барв-

ника, при цьому визначали також поля. Лівий бік завжди ідеально

рівний, а рядки праворуч під це правило не підпадали. Порожні місця

заповнювали різними позначками: крапками, рисочками тощо; часто їх

виконували кіновар’ю. Допоміжний апарат — колонтитули, колонциф-

ри — також писали червоним кольором, що робило книгу ошатною і

святковою.

В оформленні староруської книги широко використовували декора-

тивний елемент — в’язь. Це специфічний вид написання літер, коли

назва або слово відігравали роль орнаменту. Їх писали червоною фар-

бою, а в “престижних” виданнях — золотом.

Рукописна книга була насичена ініціалами, що виконували деко-

ративні й символічні функції. Вражає їх розмаїтість: геометричні, калі-

графічні, рослинні, сюжетні та змішані мотиви. Нерідко зустрічаються

зображення сценок повсякденного життя, фігурки рибалок, сіячів, орачів,

воїнів тощо. Ініціали-гіганти, що характерні для європейської рукопис-

ної книги, у руській майже не зустрічаються або зустрічаються дуже

рідко, причому за кольором дуже барвисті: червоні, сині, жовті, зелені

та золоті.

Широко і зі смаком на сторінці компонувалися заставки, щоб при-

вернути увагу читача до початку розділу. В одній книзі могло бути від

3 до 6 заставок, але відомі рукописи, де їх набагато більше. У компо-

зиції окремих заставок вводилися зображення святих. Слід наголосити,

що орнаменти будувалися на традиційних елементах та колористичних

рішеннях української народної творчості. В окремих випадках викорис-

товували кінцівки, ще рідше — рамки і таблиці.

Важливою частиною художнього оформлення рукописної книги були

мініатюри. Вони поділялися на вихідні, або лицеві, й ті, що власне

“відкривають” текст. Зображення займало цілу сторінку. Ілюстрації

“розсипані” по всьому тексту: чверть- та півсторінкові, оборкові, на

полях. Характерна особливість цього періоду — велика кількість ілю-

страцій, що становили цикли по два-три, а то й більше зображень.

Окрім функції оздоблення мініатюри допомагали глибше засвоювати

зміст. Рукописи з великою кількістю ілюстрацій прийнято називати

лицевими. Це прекрасні, високохудожні твори.

Усі рукописні книги “одягалися” в оправи для захисту та надання

ошатного вигляду. Для виготовлення оправи використовувалися добре

висушені й оброблені дошки, які надійно скріплялися з блоком. Їх по-

кривали шкірою, а подекуди й коштовними тканинами, металевими при-

красами — жуковинами та середниками, які були багато орнаментовані.

Жуковини прикрашали золотою сканню, філігранню, зерню, фініфтю, а

на середниках малювали сюжетні сцени зі святого письма або житія. Такі

оправи називались окладними. Обов’язковим елементом були орнамен-

товані застібки, відлиті з металу, найчастіше з бронзи.

За окремим замовленням обріз рукописної книги оброблявся спеціаль-

ним інструментом по кольоровому або золотому тлу. Ця техніка назива-

лася басменням. Відтак книга була схожа на коштовну річ або ювелір-

ний виріб. Більшість майстрів рукописної книги невідомі, лише зрідка

зустрічаємо згадки про імена, але вони не достовірні. Напевно можна го-

ворити про школу або спрямування в оформленні книги, характерні лише

для певного регіону, де активно використовувалися місцеві особливості декоративного мистецтва та кращі досягнення рукописання в Європі. Рукописні книги стали цінним надбанням нашої культури.