Іван Федоров -- першодрукар України

Іван Федоров (1510–1583) — засновник книгодрукування в Росії та Україні. За окремими даними, навчався у Краківському університеті, де одержав ступінь бакалавра.

Свою діяльність розпочав разом з П. Мстиславцем у 1563 р. у

Москві, де видрукував першу датовану російську книгу “Апостол”.

У ній він виступив не лише як друкар, а й як редактор. Видання бага-

то ілюстроване: на фронтиспісі зображено апостола Луку. Заставки та

кінцівки, а їх 48, виконані на високому художньому рівні. Шрифт роз-

роблено на базі московського півуставу. Окрім “Апостола” у Москві

вийшло два видання “Часовника”.

Але в 1566 р. І. Федоров разом з П. Мстиславцем залишив Мос-

кву і переїхав в Україну. За однією версією, це було зумовлено го-

нінням ортодоксальної верхівки церкви, за іншою — культурна місія.

Свою діяльність в Україні він почав в Заблудові у маєтку гетьмана

князівства Литовського Г. Ходкевича, де друкує “Учительноє Єван-

геліє”. Після від’їзду П. Мстиславця до Вільно І. Федоров уже один

випустив “Псалтир” з “Часословом”. Із Заблудова він переїхав до

Львова, де в 1573 р. заснував першу в Україні друкарню, а вже в

1574 р. виходить “Апостол”. В книзі є післямова “Повесть... откуда

начася и како свершися друкарня сия”, — це перший зразок україн-

ської мемуарної літератури.

1574 рік знаменний тим, що цього року вийшла “Азбука” — перша

українська граматика. На сьогодні відомий один повний примірник у

Гарвардському університеті США. Видання цього підручника демон-

струє І. Федорова як просвітителя українського народу. Четверта його

друкарня почала діяти в 1578 р. в Острозі, у маєтку князя К. Ост-

розького, де було ще раз перевидано абетку. Вона призначалася для

навчання дітей у школі, заснованій у місті. Тут же, в Острозі, І. Фе-

доров випустив першу повну слов’янську Біблію кириличного шрифту,

так звану Острозьку Біблію. Нині відомо близько 250 її примірників.

Це одна з найвизначніших пам’яток історії та культури слов’янського

народу.

І. Федоров — постать ренесансної доби. Як і багато хто у цей пе-

ріод, він був різнобічно освічений, поряд з видавничою справою відливав

гармати, винайшов багатодульну мортиру з частинами, що взаємозамі-

нювалися. Певний час (протягом 1583 р.) працював у Кракові, Відні

й, можливо, Дрездені. Мав тісні зв’язки з освіченими людьми Європи.

Зокрема, у Дрезденському архіві знайдено листування І. Федорова із

саксонським курфюрстом Августом.

Свій життєвий шлях І. Федоров закінчив у Львові в 1583 р. Україн-

ський і російський народи віддають належне своєму першодрукареві, а

всі книговидавці та книгознавці в 1959 р. започаткували й регулярно

проводять щорічні наукові сесії, присвячені актуальним проблемам історії

книги та книжкової справи — “Федоровські читання”. Вийшла велика

кількість наукових праць, присвячених життю і діяльності “друкаря книг

пред тем невиданных”.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ АРХІТЕКТУРИ ХІV СТ.

Постійна загроза нападу ворогів і боротьба проти різних завойовників зумовили своєрідний архітектурний тип — будинок-фортецю, який зго-

дом переріс у фортецю-замок. Для оборонних цілей використовувалися

також господарські будівлі та церкви. Оборонні споруди зводилися з

місцевих та привізних матеріалів, здебільшого з каменю й дерева.

Фортеці будували місцеві майстри, які завжди враховували рельєф

місцевості. Наприклад, у Кременці високі й міцні стіни оточували тісно

забудований двір, у центрі якого стояла церква-фортеця, наче сторож,

охороняючи вхід на Волинську низину. Оборонні комплекси будували

у стратегічно вигідних місцях.

Найяскравішим зразком феодального замку можна назвати Хотин-

ську фортецю: 30–40-метрові башти, стіни яких дорівнюють висоті

12–13-поверхового сучасного будинку, товщина їх — 5–6 м. Фасад

замку декоровано орнаментом із червоної цегли, що нагадує народну

вишивку.

Після звільнення від татаро-монгольської залежності починається

активне спорудження церков і монастирів. Так, у Львові перебудовуєть-

ся вірменська церква і зводиться собор святого Юра, у Луцьку — со-

бор Івана Богослова.

Територія України обіймає різні природні регіони, кожний з яких

має певні характерні особливості. Це зумовило пошуки майстрами ар-

хітектурних стильових ознак, характерних для певної місцевості. Ви-

значаються два великих напрями: один продовжує традиції кам’яного

будівництва ХІІ–ХІІІ ст., інший спирається на досвід розвитку народ-

ної дерев’яної архітектури. Але в обох легко простежуються стильові

ознаки оборонних споруд — вузькі вікна-бійниці, замість бань — обо-

ронні башти. Найяскравіші зразки — українська церква в Зимно,

Троїцька церква у Межиріччі, біля Острога, та церква-фортеця у Сут-

ківцях.

Для архітектурних споруд цього періоду характерні відчутні впливи

Молдавії та країн Балканського півострова, особливо в прикарпатських

районах.

ІКОНОПИС ХІV–ХV СТ.

У ХІV–ХV ст. у Європі відбуваються складні процеси: ортодокси зазнають поразки, формують ся гуманістичні тенденції, що значною мірою змінюють світогляд людей. Україна активно реагує на ці зміни, запозичує набутий сусідами досвід. Яскраво це помітно у живописі. Традиційні релігійні сюжети трактуються як світська подія, у зображення вносяться живі натурні враження. Розписи оживають, стають динамічними, йдуть пошуки відбиття емоційного стану героя. Канонічні теми одержують досить вільне трактування. Утворюються осередки місцевих майстрів-живописців.

Формується українська, досить своєрідна школа іконопису. Для неї

характерний малюнок струнких, пропорційно складених фігур у сміли-

вих і вільних рухах, з яскраво вираженим українським етнічним типом.

Сюжети наближаються до народних розписів у хатах. Розширюється

тематика сюжетів: з’являються теми страшного суду, сатиричні трак-

тування. Нерідко художники вводять в ікону зображення турків, татар,

євреїв у характерному вбранні, панів, королів у компанії з блудницями,

які терплять пекельні муки. Під впливом народної творчості в іконопи-

су менш помітний аскетизм, образи святих стають теплими, людяни-

ми. Палітра висвітлюється. Найпопулярнішими, особливо в козацько-

му середовищі, стають святий Георгій, Микола Чудотворець, Параскева

П’ятниця та Богоматір із дитиною.

Отже, у живописі намітились і закріпились реалістичні тенденції, які

невдовзі переросли у світське мистецтво.