Поняття про нормативи праці, вимоги до них

Під час нормування праці важливим завданням є забезпе­чення більш-менш однакової інтенсивності праці на різних за змістом та складністю роботах. Це досягається шляхом вико­ристання єдиної методологічної та нормативної бази для розра­хунку норм затрат праці. Нормативну базу становлять норма­тивні матеріали для нормування праці, що охоплюють техно­логічні режими роботи устаткування та трудові нормативи. Нормативні матеріали призначені для встановлення норм пра­ці й відображають залежності між необхідними затратами пра­ці та чинниками, що на них впливають. Основна різниця між нормативами та нормами полягає у ступені диференціації еле­ментів виробничого процесу.

До основних видів нормативних матеріалів відносять нор­мативи: режимів роботи устаткування, часу, обслуговування, чисельності та підпорядкованості. Нормативи режимів роботи устаткування — це регламентовані величини параметрів робо­ти, які забезпечують найдоцільніше його використання з ура­хуванням типу виробництва, виду устаткування, оброблюва­них матеріалів, характеру оброблення, застосовуваних інстру­ментів та особливостей виготовлення продукції.

Нормативи часу — найпоширеніший вид регламентованих затрат робочого часу залежно від конкретних умов виконання трудового процесу. У практиці технічного нормування праці використовуються нормативи підготовчо-завершального часу, основного, допо­міжного часу, часу обслуговування робочого місця і часу пе­рерв на відпочинок та особисті потреби.

Нормативи обслуговування — це регламентовані величини затрат праці на обслуговування одиниць устаткування, робо­чого місця, робочої бригади. Вони визначають необхідну кіль­кість верстатів, робочих місць, одиниць виробничої площі та інших об'єктів, закріплених для обслуговування за одним пра­цівником або їх групою, і застосовуються при нормуванні чи­сельності багатоверстатників, наладчиків устаткування, ре­монтного персоналу, прибиральників тощо.

Нормативи чисельності — це регламентована кількість робітників, допоміжного персоналу, яка потрібна для якісного виконання певного обсягу робіт або функцій. За нормативами чисельності розраховують потрібну кількість персоналу з об­слуговування великих технологічних, енергетичних, транс­портних комплексів, а також спеціалістів.

Нормативи керованості визначають кількість працівників, які повинні бути безпосередньо підпорядковані одному керів­нику.

За складністю структури розрізняють дві групи нормативів: диференційовані та укрупнені.

Диференційовані нормативи характерні для масового і великосерійного виробництв, де потрібна висока точність нор­мування праці, коли працівники виконують одну чи дві короткі операції, і тому необхідне детальне розчленування трудового процесу та встановлення тривалості кожного його елементу.

Укрупнені нормативи – це регламентовані затрати часу на виконання сталого комплексу трудових прийомів. Вони також ефективно використовуються в масовому та великосерійному виробництві.