Сутність продуктивності та ефективності праці

Сучасна трансформація економіки України в ринкову по­требує кардинальних зрушень в усіх сферах народного госпо­дарства для забезпечення зростання ефективності праці.

Ефективність праці — це її результативність, тобто співвідношення обсягу вироблених благ чи цінностей (матеріальних і нематеріальних) до затрат праці. Зростання ефективності пра­ці означає зростання обсягу вироблених благ без підвищення затрат праці.

В економічній літературі та господарській практиці нашої країни для характеристики результативності праці використовувалась категорія «продуктивність праці», що характеризує співвідношення кількості продукції та затрат на її виробни­цтво.

Продуктивність праці — складна економічна категорія, оскільки це важлива характеристика трудової діяльності людини, тісно пов'язана із засобами виробництва і предметами праці.

Згідно з рекомендаціями МОП розрізняють поняття «про­дуктивність» і «продуктивність праці».

Продуктивність — це ефективність використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації тощо) під час виробництва різних товарів і надання послуг. Вона ві­дображає взаємозв'язок між кількістю та якістю вироблених товарів або наданих послуг і ресурсами, витраченими на їх ви­робництво. Продуктивність дає змогу порівнювати виробниц­тво на різних рівнях економічної системи (окремого індивіда, цеху, підприємства, організації, галузі й держави) з використа­ними ресурсами. Під час їх оцінювання необхідно враховувати зростання вартості енергії, сировини, витрат, пов'язаних із без­робіттям тощо.

Продуктивність є загальним показником, який характери­зує ефективність використання ресурсів для виробництва про­дукції. Сучасна економічна теорія стверджує, що неможливо точно визначити роль і частку витрат тих чи інших ресурсів на виробництво продукції. Тому для визначення ефективності ви­робництва найчастіше використовують показник продуктив­ності праці.

Продуктивність праці відображає ступінь ефективності процесу праці. В її визначенні вихідною категорією є праця.

Продуктивність праці — це ефективність затрат конкрет­ної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продук­ції.

Продуктивність праці тісно пов'язана з її інтенсивністю.

Інтенсивність характеризує ступінь напруженості праці за одиницю часу і вимірюється кількістю затраченої людської енергії. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим вища її про­дуктивність. Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними і психологічними можливостями людського ор­ганізму, а це означає, що інтенсивність праці обмежена.

Під суспільно-нормальною інтенсивністю праці слід розу­міти такий рівень напруженості праці, який забезпечує раціо­нальне використання психофізіологічних здібностей людини при збереженні високої продуктивності праці та здоров'я. Якщо інтенсивність праці вища від прийнятої в суспільстві, то за деякий час знижується продук­тивність праці, зростають втрати робочого часу, травматизм, брак.

Зростання продуктивності праці є загальним об'єктивним економічним законом. Його сутність полягає в тому, що з роз­витком суспільного виробництва, впровадженням нових тех­нологій та використанням сучасних матеріалів, поліпшенням організації праці працівник виготовляє за одиницю часу все більший обсяг матеріальних благ.

Водночас цей закон є і законом розвитку людського су­спільства, а тому в усіх країнах велика увага приділяється зростанню продуктивності праці на макро- і мікроекономічних рівнях (рис.6.1).