Виробнича операція як об'єкт нормування праці

Ефективність нормування праці значною мірою залежить від того, наскільки раціонально відображатимуться конкретні виробничі умови в установлених нормах.

За умов нормування праці виробничий процес поділяється на операції та їх елементи.

Виробнича операція — це частина виробничого процесу, що виконується стосовно певного предмета праці одним робіт­ником або групою робітників на одному робочому місці. Техно­логічними елементами виробничої операції є: установка, технологічний і допоміжний переходи, позиція. Установка — це одноразове закріплення оброблюваної заготовки або де­талі. Позиція характеризується фіксованим положенням предмета праці, де він підлягає технологічному впливу устат­кування. Перехід — це частина операції, що характеризується незмінністю установки та позиції, режиму роботи устаткуван­ня та інструменту.

За трудовими елементами виробнича операція поділяєть­ся на трудові рухи, дії, прийоми.

Трудовий рух — це одноразове переміщення робочого орга­ну людини — руки, ноги, корпуса (наприклад, простягнути руку до інструмента, взяти інструмент). Трудовий рух — най­простіший неподільний елемент трудового процесу.

Трудова дія — сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви одним або кількома робочими органами людини за незмінних предметів і засобів праці (наприклад, взяти де­таль).

Трудовий прийом — сукупність трудових дій, що викону­ються за незмінних предметів і засобів праці й становлять тех­нологічно завершену частину операції (наприклад, установка заготовки в пристосування).

Залежно від особливостей виробництва об'єктами норму­вання можуть бути: обсяг роботи за певний період — годину, зміну, місяць (наприклад, на видобувних та апаратурних про­цесах, допоміжних роботах на промислових підприємствах); зона обслуговування (для багатоверстатників у текстильній промисловості, на обробних процесах з багатоверстатним об­слуговуванням у машинобудуванні); чисельність персоналу (обслуговування потужних технологічних, енергетичних, тран­спортних систем).