Показники вимірювання продуктивності праці, вимоги до них.

У практиці економічної діяльності для планування, обліку, аналізу результативності й ефективності праці використовується система показників, яка дає змогу визначити продуктивність праці в масштабі окремого працівника, виробничої дільниці, підприємства, організації, галузі та суспільства загалом.

Показники продуктивності праці мають бути наскрізними, зведеними, порівняльними, мати високий ступінь узагальнення, бути універсальними у застосуванні.

Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу). Залежно від прямого або оберненого відношення є два показники: виробіток і трудомісткість.

Рис. 6.1. Значення зростання продуктивності праці в економіці країни

Виробіток — це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньо облікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць. Він вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до величини робочого часу, затраченого на його виробництво:

В = Q / Т,

де В — виробіток; Q — обсяг виробленої продукції; Т — затра­ти робочого часу.

Трудомісткість — показник, що характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто обернена величина виробітку):

Тр = Т / Q,

де Тр — трудомісткість на одиницю продукції.

Чим більший виробіток продукції за одиницю часу або чим менші затрати часу на одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці.

Виробіток і трудомісткість взаємопов'язані, перебувають в оберненій залежності, проте відсоток підвищення виробітку не рівнозначний відсотку зниження трудомісткості. Співвідно­шення між ними виражається так:

Відсоток зниження трудомісткості = Відсоток підвищення виробітку /

(100 + Відсоток підвищення виробітку)* 100

або

Відсоток підвищення виробітку = Відсоток зниження трудомісткості /

( 100 - Відсоток зниження трудомісткості)* 100.

Найпоширенішим та універсальним показником є виробі­ток.

Розрізняють показники виробітку залежно від одиниці ви­міру робочого часу (знаменник показника — затрати праці на виробництво продукції — Т).

Їх можна вимірювати у відпрацьованих людино-годинах, людино-днях, людино-місяцях, людино-роках (ці одиниці часу еквівалентні середній чисельності працівників за відповідний період). Наприклад, якщо затрати праці виміряні у відпрацьованих людино-годинах, то отримують показник середньогодинного виробітку:

В = Q / Тгод.

Годинний виробіток характеризує продуктивність праці за фактично відпрацьований час (визначається шляхом ділення обсягу виробленої продукції на кількість відпрацьованих люд./год). Денний залежить також від тривалості робочого дня і використання робочого часу всередині зміни. На його рівень впливають внутрішньо змінні простої та втрати часу. Взаємо­зв'язок між цими показниками рівня продуктивності праці ха­рактеризує співвідношення

Вдоб=Вгод • L,

де L — середня фактична тривалість робочого дня.

У промисловості виробіток розраховується як відношення обсягу продукції, що виготовляється, до середньоспискової чисельності промислово-виробничого персоналу за той самий проміжок часу.

На транспорті виробіток розраховується як відношення об­сягу перевезень (т/км) до чисельності працівників, зайнятих цими перевезеннями.

У сфері послуг показник виробітку визначається відношен­ням вартості послуг без вартості матеріальних витрат на їх на­дання за певний період до середньооблікової чисельності пер­соналу сфери послуг за цей самий період.

У масштабі економіки рівень продуктивності праці (виро­бітку) у сфері матеріального виробництва визначається відно­шенням величини новоствореної вартості — національного доходу — за певний період (рік) до середньооблікової чисельності персоналу, зайнятого у сфері матеріального виробництва про­тягом цього періоду.

Рівень продуктивності праці на підприємстві можна харак­теризувати показниками трудомісткості продукції. Трудоміст­кість відображає суму затрат праці промислово-виробничого персоналу (живої праці) на виробництво одиниці продукції і вимірюється в людино-годинах (нормо-годинах).

Показник трудомісткості відображає пряму залежність між обсягом виробництва (Q) і затратами праці.

Розрізняють такі види трудомісткості залежно від складо­вих затрат праці на одиницю продукції.

Технологічна трудомісткість (Тт), яка включає всі затрати праці основних робітників — як відрядників, так і погодинників:

Тт = Тв+Тп,

де Тв — затрати праці основних робітників-відрядників; Тп — затрати праці основних робітників-погодинників.

Трудомісткість обслуговування виробництва (Тоб) включає всі затрати праці допоміжних робітників:

Виробнича трудомісткість (Твир) — це всі затрати праці основних і допоміжних робітників:

Твир = Т_т+Т_об ,

Трудомісткість управління виробництвом (Ту)включає за­трати праці керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців.

Повна трудомісткість (Т)— це трудові затрати всіх кате­горій промислово-виробничого персоналу:

Т = Тт + Тоб + Ту

або

Т = Тв + Тп + Тоб + Ту,

або

Т = Т_вир +Т_у

Date: 2016-11-17; view: 357; Нарушение авторских прав