Україні. Масові репресії

У кін. 20-х – на поч.. 30-х років політична система Радянського Союзу, зберігаючи зовні всі атрибути демократії, фактично перетворилася на тоталітарну систему, яку дослідники називають режимом особистої влади Сталіна або сталінщиною.

Тоталітарний режим базувався на цілій монополії: монополія більшовиків на політичну владу, на ідеологію, на керівництво економікою.

Більшовики усунули з політичної арени всі інші політичні партії. В Україні була заборонена діяльність лівих есерів, комуністів-боротьбистів, української комуністичної (укапістів) та інших партій, які пропонували альтернативні шляхи розвитку. Боротьбисти, зокрема, висловлювалися за самостійність України у рівноправному союзі з іншими соціалістичними республіками.

З грудня 1922 року вищий представницький орган України – з’їзд рад – став однопартійним – більшовицьким. Відбулося об’єднання комуністичної партії з державним апаратом: ключові посади у владних структурах могли належати лише членам правлячої комуністичної партії. Більшовики встановили повний контроль над усіма організаціями, громадськими об’єднаннями. Опорою влади стали профспілки і комсомол.

У суспільстві утвердилася монополія комуністичної ідеології: право на істину визнавалося лише за марксизмом. Значну роль у насадженні офіційної ідеології відігравала цензура, завдяки якій більшовики контролювали усі засоби впливу на духовне життя – пресу, радіо, освіту,культуру. Функції цензури виконувало спеціальне управління – Головполітосвіта, яке співпрацювало з органами Державного політичного управління (ДПУ).

Тотальний контроль над засобами масової інформації дозволяв маніпулювати свідомістю населення, зводити брехню на державний рівень.

Радянська влада переслідувала віруючих, релігійні конфесії.

В ході форсованої індустріалізації і насильницької суцільної колективізації відбулося одержавлення всіх форм власності, утвердження командно-адміністративних методів

керівництва економікою. Партійно-державний аппарат встановив державний контроль над економічною сферою, що і стало фундаментом тоталітарного режиму.

Таким чином, в країні встановилася диктатура більшовицької партії, її органи перебирали на себе всі функції державної влади. На ХVІ з’їзді ВКП(б) у 1930 р. було проголошено: “Наша партія керує всіма організаціями пролетаріату і всіма сторонами діяльності пролетарської диктатури, починаючи з придушення класових ворогів і закінчуючи питаннями коноплі, льону, свинарства...”.

На вершині партійно-державної системи влади знаходився Сталін. У Радянському Союзі склався культ його особи.

Партійний і державний апарат формувалися на принципах особистої відданості, готовності виконувати будь-який наказ зверху. У 20-30-і роки керівниками України були люди, які сумлінно виконували волю Сталіна. Так, ЦК КП(б)У очолювали – Л.Каганович (1925-1928 рр.), С.Косіор (1928 – 1938 рр.), М.Хрущов – з 1938 р.