Індустріалізація України

У грудні 1925 року ХІV з’їзд РКП(б) проголосив курс на індустріалізацію: передбачалося прискорення промислового росту Радянського Союзу і досягнення ним у короткі строки рівня розвитку економічно розвинутих країн світу. Сталін заявив, що «ми відстали від передових країн світу на 50-100 років. Ми повинні пробігти цю відстань за 10 років. Або ми зробимо це, або нас зімнуть».

Індустріалізацію передбачалося здійснювати плановими методами (п’ятирічками).

Причини індустріалізації

Курс на індустралізацію був об’єктивно необхідний, бо СРСР залишався економічно відсталим і знаходився у ворожому зовнішньому оточенні.

Труднощі індустріалізації

■ Радянський Союз міг розраховувати лише на внутрішні джерела фінансування індустріалізації;

■ не вистачало кваліфікованих кадрових робітників і інженерів, хоч Україна в цьому плані була у більш вигідному становищі;

■ низький рівень економічної освіти у радянського керівництва, відсутність досвіду здійснення планової індустріалізації.

Шляхи і методи індустріалізації були обрані невірно, вони суперечили об’єктивним економічним законам.

*Якщо до 1929 року індустріалізація здійснювалася прискореними темпами, то з 1929 року – форсованими, над-швидкими. На 1929 рік було заплановано 32% приросту промислової продукції, на 1930-1931 рр. – по 45%, на 1932 рік – 36%! Радянське керівництво хотіло одночасно подолати економічну відсталість і побудувати соціалізм за декілька років. Сталін назвав 1929 рік роком “великого перелому” і “стрибка в соціалізм”.

Ці плани були явно нереальними і економічно необґру-нтованими. Вони стали наслідком волюнтаризму, політичного свавілля, нерозуміння радянським керівництвом економічної ситуації. Заплановані показники не були досягнуті. Щорічний приріст промислового виробництва в ці роки в середньому складав 15%, а в 1933 р. скоротився до 5%.

* Індустріалізація передбачала не пропорційний розвиток економіки, а максимальне нарощування важкої промисловості за рахунок легкої та харчової і сільського господарства.

* Індустріалізація здійснювалася екстенсивним шляхом: не за рахунок нової техніки і технологій, а за рахунок будівництва великої кількості підприємств, збільшення кількості працюючих. Основним джерелом підвищення продуктивності праці повинен був стати ентузіазм народу. Щоб його стимулювати, використовувалися різні методи, серед яких – організація з 1929 року масового соціалістичного змагання, яке охопило майже всіх працюючих.

* У ході форсованої індустріалізації радянське керівництво мало намір здійснити тотальне одержавлення економіки, оскільки згідно з комуністичною доктриною радянська влада могла базуватися лише на державній власності. Почалося згортання непу, ліквідація багато уклад-ності економіки, тоді як індустріалізацію треба було здійснити методами впровадження ринкових відносин в економіку.

Наслідки індустріалізації

Політика прискореної індустріалізації призвела до важких соціально-економічних та політичних наслідків:

☼ Здійснення індустріалізації за рахунок сільського господарства призвело до посилення тиску на селян: збільшився продподаток, заборонялася вільна торгівля (над-лишки продукції селяни повинні були здавати за державними розцінками).

☼ Форсована індустріалізація обумовила перехід до насильницької колективізації, результатом якої мало стати забезпечення країни дешевими харчовими продуктами, а промисловість – дешевою робочою сировиною.

☼ випереджаючий розвиток важкої промисловості спричинив посилення диспропорцій між промисловістю і сі-

льським господарством, між важкою і легкою промисловістю. Величезні кошти витрачалися на розвиток індустрії, яка сама по собі не була орієнтована на задоволення потреб населення і успіх якої мало позначився на стані легкої і харчової промисловості. Відбулося падіння життєвого рівня народу.

☼ Відбувся перехід від непу до командно-адміністративної економіки. Монополізм державної власності. Відсутність конкуренції і матеріальної зацікавлено-сті призвели до уповільнення темпів розвитку господарства. Плани довоєнних п’ятирічок виконані не були, хоч за офіційною інформацією вони навіть перевиконувалися. Керівництво прагнуло створити видимість безперервних успіхів.

☼ З індустріалізацією пов’язаний початок масових репресій. У катастрофічних провалах здійснення планів, в аваріях, що почастішали, почали звинувачувати “ворогів народу”, “шкідників”, з вини яких нібито і траплялися “зриви” І “прориви”. Першою політичною справою став так званий Шахтинський процес 1928 року над інженерними кадрами шахт Донецького басейну.

Поряд з цим, індустріалізація мала і значні позитивні досягнення:

→ Україна із аграрної країни перетворилася в індустріально-аграрну;

→ у 1940 році рівень промислового потенціалу у порівнянні з рівнем 1913 року збільшився у сім разів;

→ за обсягом виробництва важкої промисловості Україна випереджала ряд розвинутих західноєвропейських країн. Вона посіла друге місце в Європі по виробництву машин (після Англі)ї і виплавці чавуну (після Німеччини);

→ за три довоєнні п’ятирічки в Україні з’явилися сотні великих і середніх заводів, фабрик, шахт, електростанцій. Серед них – сім промислових гігантів: Дніпрогес, Харківський тракторний завод, Краматорський машинобудівний і Дніпровський (Запоріжжя) алюмінієвий заводи, “Азовсталь”, “Запоріжсталь”, “Криворіжсталь”.

☼ Звичайно, це були результати історичного значення. Але українському народові довелося заплатити за них занадто високу ціну. Подібну ціну за створення сучасної економіки ніхто в світі не платив.

До того ж, промисловість України зберігала свою загальну спрямованість на видобуток сировини і її первинну обробку, що прив’язувало Україну до індустріального комплексу СРСР.

5. Колективізація українського села.

Курс на колективізацію був проголошений ХV з’їздом ВКП(б) у 1927 р., а з 1929 року почалося її насильницьке форсоване здійснення.

Причини колективізації

Згідно з більшовицькою доктриною, шлях до соціалізму був пов’язаний з переходом селянства до колективного виробництва. Форсована колективізація, як і форсована індустріалізація, здійснювалася в рамках єдиної політики «соціалістичного штурму».

Беручи курс на колективізацію, сталінське керівництво прагнуло:

► завдяки колгоспам повністю підпорядкувати сільське господарство державі;

► забезпечити населення країни дешевими харчовими продуктами і сировиною, отримати кошти для індустріалізації;

☼ Звичайно, це були результати історичного значення. Але українському народові довелося заплатити за них занадто високу ціну. Подібну ціну за створення сучасної економіки ніхто в світі не платив.

До того ж, промисловість України зберігала свою загальну спрямованість на видобуток сировини і її первинну обробку, що прив’язувало Україну до індустріального комплексу СРСР.

Date: 2016-01-20; view: 656; Нарушение авторских прав