Таким чином, загальна криза в країні змусила більшовиків з 1921 року перейти від політики “воєнного комунізму” до нової економічної політики (непу)

Неп передбачав часткове повернення до ринкових відносин, різних форм власності, економічних методів управ-ління народним господарством.

Проте більшовики розглядали неп як вимушений захід,

за допомогою якого можна подолати поточні труднощі і досягти кінцевої мети – побудови комунізму.

Основними змінами у період непу були:

1. У сільському господарстві:

* заміна продрозкладки продподатком (був менший приблизно у 2 рази і відомий селянам заздалегідь);

* дозвіл на вільну торгівлю надлишками сільсько-господарської продукції;

* дозвіл на оренду землі і використання найманої праці.

Неп сприяв розвиткові сільського господарства:

у 1925 році обсяг сільськогосподарської продукції досяг довоєнного рівня.

2. У промисловості:

* продаж у приватні руки і передача в оренду дрібних і частини середніх підприємств. В Україні було здано в оренду 5200 підприємств – майже половина наявного фонду;

* децентралізація управління промисловістю. Багато під-приємств об’єднувалися в трести і переводилися на госпрозрахунок. Найбільшими в Україна стали трести “Дон- вугілля”, “Хімвугілля”,” Південьсталь”, “Цукротрест”;

* ліквідація загальної трудової повинності і зрівнялівка в оплаті праці;

* залучення іноземного капіталу у формі концесій, змішаних акціонерних товариств та ін.

Неп стимулював розвиток промисловості, зростання продуктивності праці. У 1926 р. основні показ-ники рівня розвитку легкої і харчової промисловості, яка знаходилася в основному в руках дрібних підприємців, були вищі за довоєнні. Навпаки, сповільнювалися темпи розвитку важкої промисловості, яка була під контролем держави.

У 1925-1926 рр. обсяг промислового виробництва в Україні досяг 99% рівня 1913 року.

3. У галузі торгівлі і фінансів:

* відмова від розподілу продукції за картками, від прямого продуктообміну і перехід до вільної купівлі-продажу. Розвиваються три види торгівлі: кооперативна, приватна, державна;

* відкриття у великих містах торговельних бірж;

* у 1922-1924 рр. проведено грошову реформу: випущено конвертовані десятикарбованцеві банкноти – червінці, а також казначейські білети вартістю 1, 2, 5 крб. Зміцнювалася грошова система, спадала інфляція, зріс життєвий рівень населення.

Ряд істориків і економістів розглядають неп як вершину реформаторства більшовиків, як “ринкову модель соціалізму”.