Тема 12. Західна Україна у 1921-1939 роках

План

1. Колонізація Західної України.

2. Становище Галичини і Волині у складі Польщі.

3. Становище Закарпаття у складі Чехословаччини. Мюнхенська угода і проголошення незалежності Карпатської України.

4. Становище Буковини у складі Румунії.

5. Політичне життя і національно-визвольний рух.

1. Колонізація Західної України

Розкриваючи дане питання, студентам необхідно звернути увагу на те, що західноукраїнськими землями у міжвоєнний період володіли інші держави. Під польською окупацією впродовж 1919-1921 рр. опинилися Східна Галичина, Західна Волинь, Полісся, Холмщина, Підляшшя, що становило третину усієї тодішньої території Польщі. На цій території проживало 8,9 млн. чоловік, у тому числі 5,6 млн. українців.

Війська Румунії наприкінці 1918 року окупували Північну Буковину і Бессарабію, до складу якої входили етнічні українські землі – Ізмаїльський, Аккерманський, Хотинський повіти. На території, підвладній Румунії, проживало майже 790 тис. українців.

Закарпаття (під назвою „Підкарпатська Русь”) у 1920 р. було приєднане до Чехословаччини. На території краю проживало понад 725 тис. українців.

Окупація українських земель Польщею, Румунiєю та Чехословаччиною вiдбулася за пiдтримки захiдноєвропей-ських країн та США.

Окупацiйнi властi не мали жодного намiру поступатися українськими землями. Навпаки, вони проводили полiтику колонiального гноблення, асимiляцiї українського народу.

& Українські землі у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини не мали власного автономного устрою. Уряди цих країн прагнули до посилення контролю над українськими територіями.