Характер політики австрійського уряду щодо українців

Так, як і в Наддніпрянській Україні, на початку XIX ст. націо­нальний рух зароджується і в західноукраїнських землях. Його ініціатором тут виступає уніатське духовенство. У 1816 р. Іван Могильницький, канонік перемишльський, створив так зване "Кле­рикальне товариство", що ставило за мету поширювати серед се­лян релігійну літературу українською мовою. За короткий час свого існування товариство видало кілька букварів та молитовників, після чого під тиском з боку польського духовенства змушене було розпуститися.

У 20-і роки в Перемишлі виник новий гурток, який об'єднав навколо себе єпископ Іван Снігурський. Члени цього об'єднання збирали український фольклор та історичні матеріали.

Нової якості національний рух набуває в 30-х роках, коли у Львові виникає гурток "Руська трійця". Його утворюють вихованці Львівської семінарії Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький. У 1832 р. група студентів, членів гуртка, проголошує своєю метою перетворення української народної мови на справж­ню літературну. Підтримку молодим ентузіастам надають відомі вчені з Наддніпрянської України Ізмаїл Срезневський, Йосип Бодянський та Михайло Максимович. Група встановлює також зв'яз­ки з чеським національним рухом.

"Руська трійця" намагалась поширювати українські історичні традиції, фольклор, ідеї об'єднання українських земель. З цією метою у 1834 р. був підготовлений до друку альманах "Зоря", ви­дання якого заборонила цензура. Члени гуртка, переробивши збірку, у 1836 р. спробували знову видати альманах вже під наз­вою "Русалка Дністровая". Після заборони видання у Львові цей альманах все ж побачив світ у 1837 р. в Будапешті. Проте більша частина тиражу збірки, що надійшла потім з Угорщини до Львова, була конфіскована поліцією.

Видавці опинилися під слідством, і за ними був встановлений поліційний нагляд. Маркіян Шашкевич, розчарований невдача­ми, помер у 1843 р. в молодому віці, Іван Вагилевич незабаром опинився на боці польського національного руху, і тільки Яків Головацький продовжував розпочату справу.

Значення діяльності "Руської трійці" полягає в тому, що:

1) за­хідноукраїнська інтелігенція під впливом гуртка стала переорієн­товуватись на народні маси;

2) "Русалка Дністровая", видана "Руською трійцею", довела, що проста українська мова може бути літературною.

Піднесення національного руху в Західній Україні відбуваєть­ся в період європейських революцій 1848 р. 13 березня 1848 р. у Відні, столиці Австрійської імперії, внаслідок народного повстан­ня було повалено реакційний уряд Меттєрніха, і до влади прийш­ли ліберали. Були проголошені політичні свободи і запроваджено парламентський устрій. 15 березня вибухнуло повстання в Буда­пешті, і влада перейшла до угорських демократичних сил. Вся Ав­стрійська імперія за кілька днів була охоплена полум'ям національ­но-визвольних революцій.

В Галичині першим активізувався польський національний рух, члени якого вимагали надання польській Галичині широких по­літичних прав, ігноруючи при цьому українське населення. 13 квітня поляки створили для керівництва рухом Польську Раду Народову, формувалась польська національна гвардія.

На пропозицію губернатора провінції Ф. Стадіона австрійсь­кий імператор видав маніфест, у якому скасовувалась панщина на території Галичини. Цим самим австрійська монархія прагнула привернути на свій бік селянство у боротьбі з польською шлях­тою, котра мріяла про відновлення Польської держави. Збадьорені прихильністю імператора, що скасував панщину в краї па півроку раніше, ніж в інших частинах імперії, 19 квітня представники ук­раїнського духовенства звернулись до нього з петицією. В ній об­ґрунтовувались права українського народу на Галичину, вислов­лювалось прохання про українізацію освіти, адміністративного апарату, про зрівняння у правах духовенства трьох конфесій: римо-католицької, православної і греко-католицької.

2 травня 1848 р. у Львові українське духовенство створило Го­ловну Руську Раду на чолі з єпископом Григорієм Яхимовичем. До складу Ради, окрім священиків, увійшли студенти і світська інтелі­генція. Рада утворила відділи, які займалися освітою, фінансами, селянськими справами та ін. Головній Раді були підпорядковані провінційні ради по всій Східній Галичині, які створювались і діяли в церковних громадах.

15 травня вперше вийшов український тижневик “Зоря Галиць­ка”. Головна Руська Рада мала за основну свою вимогу поділ Гали­чини на українську і польську частини та об'єднання Української Галичини із Закарпаттям. Були створені підрозділи української національної гвардії в таких містах як Стрий, Жовква, Тернопіль, Бережани та ін.

Улітку 1848 р. вперше проводились вибори до австрійського парламенту, і тут українцям вдалося здобути 39 депутатських місць. Найпершим своїм завданням у парламентських дебатах українські депутати вважали вимогу поділу Галичини. Крім того, вони захи­щали інтереси селянства, яке було проти надання шляхті компен­сації за скасування панщини. Але жодна з цих вимог не була вра­хована парламентом.

Найбільші здобутки в 1848 - 1849 рр. український національний рух мав на культурно-освітній ниві. Вперше було засновано україн­ську культурно-освітню організацію "Галицько-руська матиця", яка займалася видавничою діяльністю і сприяла впровадженню в шко­лах української мови. Восени 1848 р. відбувся скликаний Голов­ною Руською Радою з'їзд українських вчених і діячів культури. На з'їзді були прийняті рішення про запровадження української роз­мовної мови як літературної, а також про користування кирили­цею замість латинської абетки.

У Львові почалось будівництво Народного дому, де мали бути бібліотека, музей та видавництво. При Львівському університеті створено кафедру української мови. Навчання українською мовою було запроваджене в народних школах, як обов'язковий предмет, вона вводилась у гімназіях. Помітними стали зрушення в літера­турному житті. В Галичині вперше перевидавались твори україн­ських письменників Наддніпрянщини, відкривалися українські читальні та ін.

У Північній Буковині на той час вибухнуло велике селянське повстання. Депутат парламенту Лук'ян Кобилиця 16 листопада 1848 р. зібрав у Вижниці 2600 селян і закликав їх до боротьби з поміщиками. Повстанський рух охопив гірські села Вижницького і Сторожинецького округів. Селянський загін під проводом Лук'яна Кобилиці до літа 1849 р. вів боротьбу з урядовими військами. Відважного ватажка повсталих було схоплено у 1850 р.

Зважаючи на прохання румунських поміщиків, австрійський уряд на початку 1849 р. розділив Буковину та Галичину на окремі адміністративні округи.