Кирило-Мефодіївське братство. Т. Шевченко

У 1846 р. в Києві виникла таємна організація української інте­лігенції під назвою "Кирило-Мефодіївське братство". Засновни­ками братства були історик Микола Костомаров, чиновник кан­целярії Микола Гулак і студент Василь Білозерський. Крім заснов­ників до братства увійшло ще 9 осіб: Тарас Шевченко, Пантелей­мон Куліш, Микола Савич, Опанас Маркович, Олександр Тулуб, Іван Посяда, Георгій Андрузький, Олександр Навроцький, Дмитро Пильчиков.

Програма кирило-мефодіївців була розроблена у двох докумен­тах - "Книзі буття українського народу" та "Ста-туті Кирило-Мефодіївського братства". Найважливішими завданнями братство вважа­ло:

Ø визволення слов'ян від самодержавного гніту,

ліквідацію кріпац­тва, станів та об'єднання всіх слов'янських народів в одну рівно­правну федерацію, де кожен народ мав би свою державність - Річ Посполиту. Українському народові відводилась месіанська роль пер­шого, хто покличе всіх слов'ян на визвольну боротьбу. Київ мав ста­ти центром всієї слов'янської федерації.

Саме українська національ­но-визвольна ідея відрізняла програму кирило-мефодіївців від схо­жої на неї в цілому програми "Товариства об'єднаних слов'ян".

У тактичному плані між членами братства існували розходжен­ня: Костомаров і Куліш вважали найкращим шлях поступових ре­форм, а Гулак і Шевченко - шлях повстання і повалення царизму. Братство підготувало ряд відозв: "Брати українці!", "Брати великоросіяни і поляки!", у яких народи закликалися до боротьби за своє визволення. Члени братства займалися пропагандою своїх ідей, гур­тували однодумців, намагались поширювати освіту серед народу.

Але в 1847 р. за доносом одного із студентів кирило-мефодіївці були заарештовані. Якщо представників поміркованого крила організації покарали порівняно легко, то з радикалами повелися суворіше: Шевченко був відданий у солдати на 10 років, а Гулак ув'язнений на 3 роки.

Значення Кирило-Мефодіївського братства полягає: