Тезаурус менеджера освіти

Авторитет (від лат. autoritas – влада, вплив) – вплив, яким користується одна людина або колектив у різних сферах життя. В основі авторитету – визнання досвіду, знань, моральних якостей та юридичного статусу людини-керівника.

Акме –стан вищої інтелектуальної та функціональної зрілості.

Акцентуація характеру (англ. accentual types of charakter) – поєднання рис характеру, при якому одна або декілька рис набувають сильного, надзвичайного розвитку за рахунок інших та домінують над ними.

Афект (від лат. affektus хвилювання, пристрасть) – сильний та відносно короткочасний емоційний стан (лють, відчай, екстаз), під час якого знижується міра самовладання: дії та вчинки здійснюються в такому стані не за логікою розуму, а за емоційною схемою.

Бюрократія (від франц. bureacratie – панування канцелярії) – ієрархічна система управління, для якої характерне чітке визначення меж компетенції на кожному рівні, прийняття рішень згідно з існуючими законами та правилами.

Валідність (від англ. valid – дійсний, що має силу) – важливий критерій якості тесту, визначає придатність тесту для вимірювання того, що він повинен вимірювати відповідно до задуму.

Вербальні –словесні, мовні форми спілкування.

Воля –властивість характеру людини, що виявляється в здатності свідомо керувати своєю психікою та вчинками в подоланні перешкод.

Вплив –така поведінка керівника школи, педагога, яка вносить зміни в поведінку, відносини, відчуття вчителів та учнів. Відомо чотири способи впливу: зараження, навіювання, переконання та успадкування.

Делегування повноважень –уміння директора школи розподіляти між заступниками та вчителями конкретні завдання та відповідальність за їх виконання.

Діяльність –дії та операції, направлені на потребу, мотиви та цілі. Виділяють три основних види людської діяльності: гра, навчання, труд.

Дисципліна –обов’язковий порядок поведінки, що відповідає нормам права та моралі або вимогам організації.

Екзистенціальні потреби (від лат. ex(s)istentia – існування) – потреби, які забезпечують існування людини як біологічної істоти (їжа, житло, безпека...).

Емоції –елементарні переживання, що виникають у людини під впливом загального стану організму та процесів задоволення інтелектуальних потреб.

Емпатія (від грецького empatheia – співпереживання) – розуміння відносин, почуттів, психічних станів іншої особи в формі співпереживання. Емпатійна здатність росте разом з віком і досвідом за умов схожості поведінкових та емоційних реакцій учасників спілкування.

Ентропія –інформаційна невизначеність ситуації.

Ефективність управління –міра досягнення певної цілі та вирішення поставлених задач.

Завдання –предмет рішення, те, що треба зробити для досягнення цілей. Повсякденні завдання пов’язані з оперативною діяльністю (рутина). Проблемні завдання пов’язані переважно з розвитком школи та вимагають спеціально підготовлених дій для прийняття управлінського рішення.

Здоровий глузд –сукупність загальноприйнятих, часто не усвідом­лених способів пояснення та оцінки стадій, явищ розвитку навколишнього світу.

Зона найближчого розвитку –здатність дитини за допомогою педагога виконувати те, що він самостійно зробити не в змозі.

Індивід –людина як представник роду, що має природні властивості людини; тілесне буття людини.

Індивідуальність –людина як унікальна та самобутня особистість, що реалізовує себе в творчій діяльності.

Інсайт (від англ. insight – збагнення, проникливість) – момент раптового розуміння, осяяння.

Інтелект –здатність особистості до мислення, особливо до його вищих теоретичних рівнів.

Інтуїція (від лат. intueor – пильно, уважно дивлюся) – здогадка, проникливість, яка засновується на попередньому досвіді людини.

Кататемія –занепад духовних сил.

Кваліметрія – науково обгрунтована оцінка та системна діагностика професійної діяльності та рефлексії особистості.

Колектив –високорозвинена невелика група людей, відносини в якій будуються на позитивних нормах моралі.

Комунікація –передача інформації від керівника школи до вчителя, від вчителя – до учнів та зворотно.

Конфлікт –загострена незгода між учасниками або групами спілкування.

Лідер (від англ. leader – ведучий, керівник) – член педагогічного колективу, який завдяки своїм особистим якостям впливає на весь колектив або його частину.

Макіавелізм –система поглядів Нікколо Макіавелі (1469-1527), італійського політолога. За Макіавелі:

"В політиці, в управлінні людьми допускається зниження та відступ від норм моралі". Він був прихильником насильного угамування природи людини, якщо дії керівника направлені турботою про процвітання та могутність держави.

Маргінальність –суміжний стан особистості.

Маркетинг –це діяльність педагогічного колективу по просуванню освітніх послуг на ринок.

Менеджер (від англ. manager – керувати) – фахівець у галузі управління персоналом.

Менеджмент (від англ. management – організація управління) – управління організацією, установою.

Менталітет –невідрефлексована, науково не систематизована, підсвідомо колективна (етнічна, професійна, референтна) думка.

Модальність – поняття, що визначає якість (силу, значущість) відчуттів.

Мораль –система поглядів, уявлень, норм та оцінок, регулюючих поведінку людей у суспільстві.

Мотив (від лат. moveo – рухати, штовхати) – це внутрішнє спонукання до діяльності з метою задоволення потреб.

Мотивація –це процес спонукання себе та інших до діяльності з метою досягнення особистих цілей та цілей організації.

Натовп –велике неорганізоване скупчення людей.

Невербальні –жести, міміка, виразні рухи в спілкуванні.

Невротизм –властивість людини, що характеризується його підвищеною імпульсивністю та тривожністю.

Новаторство (від лат. novator – обновлювач) – виявлення творчої ініціативи, результатом якої є вихід за межі існуючого погляду на розвиток педагогічних явищ.

Норма керованості –оптимальна кількість педагогічних працівників, що знаходяться в безпосередньому підкоренні керівника.

Ноу-хау –"знаю, як це зробити".

Обдаровані діти –діти, які рано виявляють здібності або схильності до певного виду діяльності.

Обмеження –фактори, які примушують школу та керівника діяти певним чином, а не так, як хотілося б. Обмеження бувають зовнішніми (що знаходяться поза школою та не підлягають її впливу) і внутрішніми (кількісний та якісний склад вчителів, рівень їх підготовки, підбір учнів...).

Організація –об’єднання людей, які працюють для досягнення певної, соціально важливої цілі. Ознаками організації є наявність цілей існування, організаційної структури та культури, постійна взаємодія із зовнішнім середовищем, використання ресурсів.

Організаційна культура –це специфічні для даної установи освіти цінності, відношення, норми поведінки. Організаційна культура визначає типовий для цього закладу підхід до вирішення проблем навчання, виховання та розвитку дітей, настрій колективу педагогів, організацію управління.

Освітнє середовище –сукупність об’єктивних зовнішніх умов, факто­рів, соціальних об’єктів, необхідних для успішного функціону­вання школи.

Особистість –це сукупність індивідуальних, соціальних та психологічних якостей, що характеризують людину та дозволяють їй пізнавати та перетворювати навколишній світ відповідно до поставлених цілей.

Очікування –поняття, що виражає здатність педагога передбачувати характер та суть майбутніх подій.

Паніка – стан психіки, що характеризується виникненням одночасних у багатьох людей, що знаходяться в контактах один з одним, відчуттів страху, тривожності та неосмислених дій.

Перцепція –почуттєве сприйняття зовнішніх явищ та предметів.

Подвійний стандарт –специфічні риси відмінності, властиві в управлінні керівникам – жінками та керівникам-чоловікам.

Покарання –моральні, психолого-педагогічні та юридичні засоби корекції поведінки людини (зауваження, догана...).

Потреба – необхідність у чомусь.

Проблема –всі фактори, які перешкоджають оптимальному функціонуванню або розвитку школи. Виявлення істинної проблеми, її змісту є одним з найбільш важливих факторів ефективного управління школою. Основні шкільні проблеми:

1. Проблеми дисципліни праці (педагогічної, учбової) негативно впливають на всю роботу колективу. У основі цих проблем – неправильні методи керівництва, слаба відповідальність керівника та педагогів.

2. Проблеми ресурсного забезпечення діяльності школи (фінансового, матеріально-технічного...).

3. Проблеми, пов’язані з недоліками виховної роботи.

4. Проблеми, пов’язані з недоліками підбору, розставляння та забезпечення кваліфікації педагогів. Вони є найбільш важливими в діяльності школи, бо мають негативний вплив на всю діяльність школи.

5. Проблеми, пов’язані з нераціональним розподілом функціональних обов’язків, невідповідністю прав та відповідальності. Ці проблеми створюють функціональне та психологічне напруження в колективі.

6. Проблеми, пов’язані з низькою якістю навчально-виховного процесу. Ці проблеми знижують ефективність діяльності школи по ключових показниках.

7. Проблеми, пов’язані зі структурною неповнотою школи (недостатня кількість класів, вчителів та персоналу). Ці проблеми знижують ресурсні можливості школи.

Професіограма – докладний опис педагогічної професії через систему вимог, що пред’являються до людини (якості особистості, особливості розумових процесів, знань, умінь, навичок), якими він повинен володіти для того, щоб успішно справлятися з цією професією.

Професійний розвиток –придбання педагогічними працівниками нового рівня компетенції, знань, умінь та навичок, які вони використовують у своїй професійній діяльності; процес формування у педагогічних працівників нових професійних навичок та знань. Основні методи професійного та педагогічного розвитку: професійне навчання, освіта, розвиток кар’єри.

Ресурси –все те, що може бути використано для забезпечення функціонування та розвитку школи. Основним ресурсом школи є педагогічні кадри. Науково-методичні ресурси – вдосконалення методики навчально-виховної роботи, впровадження нових методів навчання. Організаційні ресурси – підвищення ефективності роботи школи та її підрозділів за рахунок формування раціональної структури, доцільного розподілу функціональних обов’язків, використання передових форм організації педагогічного та учбової праці.

Ризик –характеристика діяльності, яка полягає в невизначеності її завершення та можливих несприятливих наслідків у разі невдачі.

Рівень домагань –бажаний рівень самооцінки педагога, учня; прагнення педагога зайняти певне місце в загальноприйнятій шкалі оцінювання та контролю. Р.д. залежить від стандартів особистих та професійних успіхів, рівня самоповаги, досвіду, соціальної ролі, від ставлення до невдач та успіхів, від індивідуальних особливостей.

Самоактуалізація –прагнення до особистісного самоудосконалення.

Самоменеджмент –система самовизначених і самоконтрольованих заходів, направлених на підвищення ефективності професійної діяльності та самовдосконалення особистих якостей.

Самооцінка –оцінка людиною власних позитивних та негативних якостей.

Саногенне мислення –мислення творчої спрямованості.

Спілкування –взаємодія людей, змістом якої є обмін інформацією через різні засоби комунікації для встановлення взаємовідносин.

Спонукання –відчуття недоліку в чому-небудь, що має певну спрямованість.

Совість –етична відповідальність за свою поведінку перед оточую­чими.

Стиль керівництва (від грецького stylos – паличка, інструмент для написання повчання) – сукупність неформалізованих прийомів та методів впливу керівника на підлеглих людей та колектив загалом.

Стратегія –визначення перспективних цілей розвитку учбового закладу, методів їх досягнення, часу, а також системи оцінки показників реалізації цих цілей; загальний план та напрям дій школи на певний період. Е.Боуман розглядає державну страте­гію як "інституціональну сферу, яка визначає головним чином відносини між організацією та її середовищем.

Стратегія, на його думку – це "5 Р":

1. plan (план) – свідомо ви­брана послідовність дій;

2. ploy (хитрість) – "маневр" (з метою "обійти" конку­рента);

3. position (позиція) – місце­знаходження в середовищі;

4. perspective (світогляд) – осо­бистий спосіб світосприй­нят­­тя;

5. preference (перевага) – за­безпечення конкурентної пере­ваги.

Стрес –стан духовного (емоційного) та "поведінкового" розладу, що виявляється в нездатності людини розумно та доцільно діяти в ситуації, що склалася.

Структура особистості –органічно взаємопов’язані складові частини психологічних якостей людини.

Сублімація (від лат. sublimo – підіймаю, підношу) – процес перетворення екзистенціальних потреб у потреби високої організації та у творчість.

Творча діяльність –педагогічна діяльність, направлена на створення нових методів, технологій, що забезпечують високу ефективність педагогічного праці.

Темперамент –сукупність психічних властивостей людини, що характеризують міру його збудження та виявляються в поведінці.

Тривожність –емоційний стан, виникаючий у ситуації очікування загрози, коли людина відчуває своє безсилля перед зовнішніми умовами, перебільшує їх силу та свою нездатність оволодіти ситуацією.

Упевненість –якість особистості, яка характеризує її здатність знижувати внутрішнє напруження, демонструвати знання своїх цілей та можливостей.

Управління –цілеспрямований вплив на систему, її компоненти та процеси з метою підвищення ефективності функціонування.

Установка –готовність, схильність до певних дій або реакцій на конкретні стимули.

Фактор – момент, факт, що зумовлює рух педагогічного процесу та явища.

Фасилітація (від лат. facies – образ, особа) – значне підвищення продуктивності праці під впливом присутності інших.

Функції управління –напрям управлінської діяльності для досягнення певної цілі. Ф.у. об’єднуються процесами комунікації (спілкування, обмін інформацією) та прийняттям рішень. Основні функції:

1. Планування – полягає у визначенні того, якими повинні бути цілі школи та що треба зробити для їх досягнення.

2. Організація – створення певної структури управлінських дій, які координують процес вирішення різнопланових завдань для досягнення цілей.

3. Мотивація. Її задача полягає в тому, щоб вчителі та учні виконували свою роботу і вчилися відповідно до делегованих їм прав та обов’язків.

4. Контроль:

а) встановлення стандартів – точне визначення цілей, об’ємів діяльності та термінів;

б) вимірювання та оцінка досягнутого та порівняння його з очікуваними результатами;

в) корекція результатів.

Характер –сукупність основних, найбільш стійких психічних та духовних якостей властивих людині, що виявляються в його поведінці.

Харизма –вплив, що пояснюється властивостями особистості керівника, його здатністю придбавати однодумців.

Цілі –стан, рівень або конкретні результати, які передбачається досягнути. Це ключова категорія управління. За рівнями цілі діляться: цілі школи, цілі окремих рівнів освіти, цілі окремих виконавців (особисті цілі).

Цінності –те, що людина особливо цінить у своєму житті, у чому вона бачить особливе позитивне життєве значення.