X. Управління без конфліктів

Педагог – завжди в центрі уваги, йому постійно доводиться працювати з людьми (учнями, колегами, керівництвом, батьками). Це робоче середовище не однозначне і, природно, в ньому не завжди знаходяться умови для реалізації "трьох китів" нормального людського спілкування: взаємодопомоги, взаєморозуміння та справедливості. Адже кожен член колективу або його інфраструктури – це насамперед індивід, особистість із своїми інтересами. Кожен учасник спілкування бачить ситуацію в школі, в класі "із своєї дзвіниці", прийняти точку зору іншого не так просто, потрібні певні навички спілкування, а в багатьох випадках навіть професіоналізм.

У теорії спілкування прийнято використовувати займенники "Я", "ТИ", "МИ", "ВОНИ".

Я –це учасник спілкування з власним баченням ситуації.

ТИ –опонент.

МИ –абстракція, яка включає "Я" та "ТИ".

ВОНИ –спостерігачі спілкування, джерело ескалації конфлікту, соціальне оточення тих, хто спілкується.

Спілкування можна розглядати в трьох аспектах:

Суб’єктивність (сфера інтересів). Передбачається, що будь-якою своєю дією "Я" самовиражаю себе. У спілкуванні з "ТИ", "Я" репрезентує тільки значимі для цього спілкування інтереси. Суб’єктивність пов’язана з принципом свободи.

Реальність (значення ситуації). Спілкування неможливе без створення особливої комунікативної "реальності": "ТИ" для "Я" – це безпосередня реальність, вони разом конструюють фон спілкування. Реальність пов’язана з ідеєю однаковості "Я" та "ТИ", тобто ми з тобою однаково розуміємо те, що є предметом нашого спілкування. Спілкування в цьому значенні носить назву дискурсу (спілкування з метою справити враження на переконання учасника шляхом використання слів, жестів, вчинків).

Нормативність (обмежена діяльність). Будь-яке спілкування повинне бути свідомим, що означає інтерпретацію кожної дії в спілкуванні за допомогою певних соціальних норм. Ці норми "Я" та "ТИ" повинні сприйняти як справедливі, причому впевненість кожного в своїй справедливості черпається з соціуму. Нормативність пов’язана з принципом рівності, тобто норма, якою ми керуємося, справедлива, ми обидва сприймаємо її як справедливу, хоч вона створена та нав’язана нам іншими. Нормативність пов’язана з виправданням моєї поведінки з точки зору соціуму. Схеми виправдання можуть бути різноманітними: етичні, юридичні норми та ін.

Основні види спілкування – співпраця, суперництво, конфлікт. Зупинимося на останньому.

Конфлікт^* – це така форма спілкування, в якій виявляється неузгодженість дій людей, які турбуються про свої інтереси. В основі конфлікту лежать протиріччя, які вимагають свого вирішення. Ці протиріччя загострюються та призводять спілкування до смерті (симптом замовчування, наклепи, чутки), до конфліктної ситуації.

Аналіз конфліктної ситуації починається з визначення проблеми. У загальному вигляді, конфліктна проблема – це проблема узгодження інтересів, реалізація яких виявилася у вигляді конфлікту.

Для ескалації конфліктної ситуації в конфлікт необхідний інцидент (привід), коли одна із сторін починає діяти, навмисно або ненавмисно зачіпаючи інтереси другої сторони. Зовнішній привід для інциденту часто здається незначним (необережне слово, неадекватний вчинок...). У конфлікті є учасники, люди, які не задоволені спілкуванням у зв’язку з його порушенням.

У конфліктології існують спеціальні поняття для уточнення участі в конфліктах:

Опоненти –учасники конфлікту, які вважають свої інтереси неузгодженими.

Противник –опонент, який намагається реалізувати свої інтереси за рахунок нейтралізації інтересів іншого.

Співчуваючий –той, хто бачить конфлікт з точки зору "Я".

Посередник –учасник, інтерес якого – ліквідувати конфлікт.

Прихильники – учасники, які співпрацюють з "Я".