Завдання. 1. Кнесет Ізраїлю вирішив притягнути до кримінальної відповідальності Президента Ізраїлю за скоєння ДТП

1. Кнесет Ізраїлю вирішив притягнути до кримінальної відповідальності Президента Ізраїлю за скоєння ДТП. З цією метою 30 депутатів Кнесету звернулися до Верховного Суду Ізраїлю з вимогою розпочати процедуру імпічменту. Разом з тим Верховного Суд Ізраїлю відмовив депутатам у розгляді їх звернення, вказуючи на те, що до компетенції Верховного Суду не входить вирішення подібних справи.

На підставі Основного Закону «Про Президента Держави Ізраїль» зробіть юридичний аналіз ситуації. Чи правомірні дії депутатів Кнесету і Верховного Суду Ізраїлю? Висвітліть конституційні вимоги і процедуру притягнення Президента до відповідальності.

2. Наступного дня після оголошення результатів виборів Кнесету Президент Держави уклав з представниками політичної партії «Лікуд» угоду про співробітництво між Президентом і Урядом і запропонував лідеру цієї партії стати Прем’єр-міністром. При цьому Президент не став проводити консультації з іншими політичними партіями, які отримали мандати в Кнесеті. Представники партії «Авода» звернулися до Верховного Суду з вимогою визнати процедуру формування Уряду неконституційною.

Чи відповідають дії Президента Держави Ізраїль конституційному законодавству? Який порядок формування Уряду закріплений в Основному Законі «Про Уряд»?

3.На відкритому засіданні Ради Міністрів ОАЕ був прийнятий законопроект про бюджет ОАЕ та переданий на затвердження Національної Ради Союзу. Національна рада відмовила в прийнятті законопроекту. Тоді Президент Союзу незважаючи на рішення Національної ради узгодив зазначений законопроект з Вищою Радою Союзу та видав його.

Дайте правовий аналіз ситуації. Чи відповідають дії Президента ОАЕ Конституції держави. Яка роль відводиться Національній Раді Союзу у законотворенні?

4. Емірат Шарджа прийняв закон щодо урегулювання торгових відносин з державою Катар. Вища Рада Союзу виступила з вимогою до губернатора Шарджі негайно скасувати зазначений закон, оскільки він суперечить Конституції ОАЕ. Губернатор не погодився мотивуючи тим, що зазначений закон не суперечить інтересам та законам Союзу.

Вирішить спір. Законотворення з яких питань входить до відання Союзу? Хто повинен прийняти остаточне рішення у справі?

Н о р м а т и в н і а к т и т а л і т е р а т у р а

Воробьев В.П., Чайко И.А. Израильский парламентаризм: конституционно-правовой анализ: монография. – М.: МГИМО(У) МИД России, 2006. – 152 с.

Конституция Израиля // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://worldconstitutions.ru/

Basic Laws of Israel // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.knesset.gov.il

Конституционное право Государство Израиль // Конституционное право зарубежных стран /Под общ. ред. Ю.И. Лейбо. – М.: Норма, 2006. – С. 1018 – 1043.

Конституция Об’єднаних Арабських Еміратів // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://worldconstitutions.ru/archives/89/2

Хачим Ф.И. Конституционное право стран Ближнего Востока (Иран, Египет, Израиль, ОАЭ, Ирак). – М.: Изд-во РУДН, 2001. – С. 53 – 80.

Шаповал В.М. Державний лад світу. – К.: Укр. Центр Правничих Студій, 1999. – С. 72.

Сапронова М.А. Арабский Восток:власть и конституции: монография / М.А.Сапронова. – М.:МГИМО, 2001. – 216 с.

Сапронова М.А. Высшие органы государственной власти арабських республик / М.А.Сапронова. – М.: АСТ; Восток-Запад, 2007. – 480 с.

5. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

Підготовка до практичних занять сприяє поглибленому вивченню основних тем курсу «Державне (конституційне) право зарубіжних країн» і має за мету формування вмінь самостійно працювати з конституціями зарубіжних країн, законами, іншими нормативними правовими актами та спеціальною літературою. У процесі занять студентам надається методична допомога, а також здійснюється контроль за їх самостійною роботою.

Формами самостійної роботи студентів є:

1) виконання домашніх завдань при підготовці до практичних занять;

2) доопрацювання матеріалів лекцій;

3) робота в інформаційних мережах;

4) складання конспектів тем, що виносяться на самостійне вивчення.

З усіх тем практичних занять необхідно використовувати такі підручники та науково-практичні посібники:

Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / М.С. Горшеньова, К.О. Закоморна, В.О. Ріяка та ін.; За заг.ред. В.О. Ріяки. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.

Конституційне законодавство зарубіжних країн: Хрестоматія: Навч. посіб. / Упоряд. В.О. Ріяка, К.О. Закоморна. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 384 с.

6. СЛОВНИК ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ ТА ТЕРМІНІВ

Абсентеїзм – (від лат. absentis - відсутній) – ухилення виборців від участі у виборах до органів публічної влади або від участі у референдумі.

Автономія – (від гр. аutonomia, від autos – сам + nomos - закон) –право самостійного здійснення певних функцій державної влади або управління, яке надано конституцією якій-небудь частині держави.

Багатопартійна система – різновид партійної системи, яка передбачає можливість більше двох партій приймати участь у виборах і в роботі виборних органів влади.

Білль – (від лат. bulla – документ із печаткою) – у Великобританії, США, Канаді та ін. англомовних країнах - законопроект, який вноситься на розгляд до законодавчих органів, а також назва деяких конституційних актів, наприклад, Білль про права у США.

Вето – (від лат. veto – забороняю) – безумовна (абсолютна) заборона або обмежена (відкладальна) заборона глави держави на введення в дію законопроекту парламенту.

Вотум – (від лат. votum – бажання). Вотум довіри або вотум недовіри – рішення парламенту з приводу схвалення або не схвалення діяльності уряду або міністра.

Гільйотина – процедура у парламенті, яка застосовується за пропозицією уряду, щодо обмеження часу обговорення законопроекту.

Глава держави – вища посадова особа, яка вважається носієм верховної влади та верховним представником держави в середні країни та на міжнародному рівні. У монархіях - монарх (від грец. monos – один + archos – правитель) – спадковий глава держави (цар, імператор, король, фараон, султан, емір, падішах). У республіках – (від лат. praesidentis – той, що сидить попереду) – виборний глава держави.

Голова уряду – керівник вищого виконавчого і розпорядчого органу влади (прем’єр – міністр, голова уряду, голова ради міністрів, канцлер тощо).

Делегування повноважень – (від лат. delegare – призначати, надсилати) – передача повноважень від одних органів до інших, зокрема делегування законодавчих повноважень.

Департамент – 1) адміністративно-територіальна одиниця у Франції та ін. країнах; 2) назва міністерства, відомства.

Депутат – (від лат. deputatus – посланий) – виборний представник населення в органах публічної влади.

Депутатський мандат – (від лат. mandatum – повноваження, наказ, доручення) – документ, який свідчить про обрання особи депутатом.

Дискреційна влада – (від фран. discretionnatis – той, що діє за власним розсудом) – право вищих органів влади, посадових осіб діяти за власним розсудом.

Імунітет депутата – (від лат. immunitatis – визволення від чого-небудь) – недоторканість особи депутата від арешту, притягнення до відповідальності без згоди на те відповідного представницького органу.

Імпічмент – (від англ. impeachment – підвергати сумніву) – особливий порядок та встановлена у законодавстві процедура притягнення до відповідальності вищих посадових осіб держави.

Індемнітет – (від лат. indemnitas – відшкодування збитків) – 1) звільнення депутата від відповідальності за голосування у парламенті або за висловлювання, які пов’язані з його професійною діяльністю; 2) грошова винагорода, яку отримує депутат парламенту за свою професійну діяльність з метою забезпечення його матеріальної незалежності.

Інтерпеляція – (від лат. interpellatio – перебиття розмови, скарга до суду) – особливий вид депутатського запиту до уряду або до окремого міністра з приводу їх професійної діяльності. Правовими наслідками інтерпелляції може бути формулювання вотуму недовіри або відмова у довірі.

Конституційний закон – це нормативно-правовий акт, за допомогою якого вносяться зміни і доповнення до конституції. Органічний закон – нормативно-правовий акт, прийняття якого передбачено у конституції, що деталізує конституцію, при цьому не змінюючи її основних принципів.

Конституційний контроль – процедура перевірки на відповідність конституції актів і дій органів та посадових осіб публічної влади, а також громадських об'єднань, що здійснюють публічні функції

Конституційний лад — це встановлений Основним Законом порядок організації і функціонування інститутів держави і суспільства, система суспільних відносин, що гарантуються, забезпечуються і регулюються законами, прийнятими відповідно до Конституції. За своїм змістом конституційний лад постає як системне політико-правове явище, складовими елементами якого є державний і суспільний лад. До основ державного ладу належать вихідні принципи організації і діяльності держави та її інститутів.

Конституційно-правові засади суспільного ладу – це система конституційно-правових норм, що закріплюють основні принципи економічної, політичної, соціальної та духовно-культурної сфер життя суспільства в їх органічній єдності та взаємозалежності та мають базову, визначальну значущість в даній державі.

Конституція – (від лат. constitutio - встановлення) – нормативно-правовий акт (сукупність нормативно-правових актів і інших джерел), що закріплює основи конституційного ладу, форму держави, статус людини й громадянина, порядок організації та діяльності органів влади у центрі та на місцях, основні принципи правосуддя й ін.

Контрасигнатура, контрасигнація – (від лат. contra – проти + signare – підписувати) – скріплення підписом голови уряду або відповідального міністра акту глави держави, яка означає перенесення відповідальності за дію акту на голову уряду або відповідного міністра.

Легіслатура – (від лат. legis – закон + latus – встановлений) – 1) строк повноважень, а також період діяльності законодавчого органу; 2) назва законодавчих органів у деяких зарубіжних країнах.

Лобі – (від англ. lobby – критий майданчик для прогулянок, коридори) – вплив на членів парламенту, який чиниться особами з метою прийняття вигідного для них рішення.

Метрополія – (від лат. meter – мати + polis – місто) – держава, яка має колонії.

Мер – (від лат. major – великий) – виборний глава муніципалітету міста.

Монархія –(від гр. monarchia – єдиновладдя) – форма правління, за якою верховна влада зосереджена у руках єдиновладного глави держави – монарха та, як правило, передається ним за спадщиною.

Муніципія – назва адміністративно-територіальної одиниці в країнах Латинської Америки.

Октроювання – (від фран. octroi – дарування) – дарування монархом конституції, прав, привілеїв тощо.

Омбудсман – (від швед. ombudsman – представник інтересів) – спеціальна посадова особа, яка спостерігає за законністю та за дотриманням прав людини у сфері діяльності органів публічної влади.

Ордонанс – (від фр. ordonnance - наказ) - найменування урядового акту в країнах Західної Європи.

Панашування – (від фран. panacher – змішувати одне з іншим) – у зарубіжних країнах право виборців голосувати за кандидатів із різних партійних списків.

Парламент – (від фран. parler – говорити) – загальнонаціональна представницька установа держави, яка здійснює законодавчі, установчі, контрольні, судові і інші повноваження.

Парламентаризм – система організації та функціонування верховної державної влади, яка характеризується провідним становищем парламенту.

Плебісцит – (від лат. plebis – народ + scitum – рішення, постанова) – форма загального голосування з найважливіших питань державного життя, зокрема з приводу визначення становища відповідної території.

Плюральний вотум – (від лат. pluralis – множинний) – право виборців користуватися декількома голосами в залежності від майнового, освітнього та ін. цензів.

Праймеріз – (від англ. primary – первинний) – 1) первинні збори виборців (як правило за участю прихильників одної партії), які утворюються для висування кандидатів на виборні посади, а також сам процес голосування на таких зборах; 2) вибори делегатів на партійний з’їзд.

Преференційне голосування – (від лат. praeferens – перевага, симпатія) – можливість виборця визначити своє ставлення до кожного кандидата з партійного списку.

Республіка – (від лат. res publica – суспільна справа) – форма правління, за якою глава держави обирається громадянами або представницькою установою.

Сецесія – (від лат. secedo – уходжу) – вихід зі складу держави його частини.

Спікер – (від англ. speaker – оратор) – голова палати парламенту в англомовних країнах.

7. ПОТОЧНИЙ (МОДУЛЬНИЙ) ТА ПІДСУМКОВИЙ

КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Date: 2015-05-22; view: 416; Нарушение авторских прав