Сутність і особливості контролювання та регулювання

Для забезпечення ефективної діяльності працівників недостатньо лише визначити завдання, організувати робо­че місце, забезпечити оплату праці тощо. Всі ці процеси не результативні, якщо не реалізовується така управлінська діяльність, як контролювання, яка дає змогу виявити існуючі в організації проблеми та причини їх виникнення.

Після планування, організування і мотивування діяль­ності в організації виникає потреба в забезпеченні постій­них спостережень за ходом виробничо-господарських процесів та у виявленні проблем, які перешкоджають її успіш­ному здійсненню.

Контролювання — вид управлінської діяльності щодо оцінювання рівня виконання завдань і досягнення цілей, виявлення відхи­лень, збоїв, недоліків і причин їх виникнення з метою уникнення нагромадження й повторення помилок, мінімізації втрат, подо­лання складних організаційних проблем тощо.

Контролювання є важливим чинником забезпечення стабільності, передбаченого рівня розвитку економічного суб'єкта, уникнення криз. Важливими елементами контролювання є спостереження за станом суб'єктів економіки, цілеспрямований збір та аналіз інформації про них з метою прийняття оптимальних рішень.

Контролювання як вид управлінської діяльності (про­цес) реалізується на засадах виконання контрольних операцій (контролю).

Контроль — елемент і чинник управління суб'єктами, об'єктами процесами, який полягає у нагляді за ними з метою перевірки відповідності їх стану законодавчим нормам, визначеним стратегіям цілям, програмам розвитку тощо.

Об'єктивна необхідність реалізації контролювання я функції менеджменту зумовлена такими чинниками:

— складністю технологічних процесів в організації;

— невизначеністю середовища (зміни законів, політи­ки, структури організації, технології, ринку, складу і кваліфікації працівників організації тощо);

— прискоренням науково-технічного розвитку;

— ймовірністю виникнення кризових ситуацій;

— особливістю глобалізації;

— доцільністю підтримання успішних програм, напрямів діяльності організації;

— тиском з боку конкурентів;

— боротьбою за ринки збуту товарів тощо.

Мета контролю полягає в максимальному забезпеченні фактичних результатів очікуваним. Для того щоб контроль відповідав своєму призначенню і реалізував свої функції, він повинен базуватися на чітко визначених нор­мативах, гнучких, динамічних технологіях; відображати пріоритети організації відповідно до її стратегічного спрямування і діяльності; орієнтуватися на досягнення кон­кретних результатів; відповідати основному для організа­ції виду діяльності; забезпечувати своєчасність, мобіль­ність, надійність, гнучкість контрольних операцій; бути простим і зрозумілим; бути економічним (ґрунтуватися на зіставленні витрат на його здійснення з досягнутими результатами).

Процес здійснення контролю стосується інтересів кон­кретних працівників, що може спричинити зміну їх вироб­ничої та соціальної поведінки. У кожному окремому випад­ку вона виявлятиметься по-різному. Деякі працівники, які перебувають у сфері дії контролю, намагатимуться працюва­ти якнайкраще, інші, щоб уникнути неприємностей, нама­гатимуться приховувати об'єктивну інформацію, вдаючись до її фальсифікації. Іноді контроль спричиняє стресовий стан, породжує конфліктні ситуації, за яких можливі відхилення у психіці людей, втягнутих у конфлікт. Тому кон­троль потребує вивіреного, делікатного здійснення з урах­уванням усього спектра чинників, що впливають на його реалізацію.

Date: 2015-04-23; view: 612; Нарушение авторских прав