Главная Случайная страница



Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника







Типові мовні звороти 1 page





 

Російський вислів Український вислів
Служить примером Бути за приклад
Принимать решение Вирішувати, ухвалювати
Подводить итоги Підбивати підсумки
Подвергать сомнению Висловлювати сумнів
Оказьівать воздействие Впливати
Производить впечатление Вражати

З огляду на функціональні особливості термінологічні словосполучення, як зазначає Лариса Скрипник, варто розглядати як фразеологічні одиниці у системі терміно­логії. Тому спеціальні фразеологічні словники фіксують


Особливості усного і писемного наукового мовлення 41

лише ті термінологічні словосполучення, які розвинули переносне значення і які вживають із цим значенням у загальнонаціональній мові (лакмусовий папір, рушійна сила, легка промисловість, майнове право).

Морфологія наукового мовлення.Морфологічні форми (вживання частин мови) наукового стилю є суво­ро нормативними. Це виявляється у певній обмежено­сті у використанні одних граматичних форм і частій повторюваності інших. У науковій мові, зокрема, пере­важають іменники, дієслова, прикметники і меншою мірою займенники, частки. Співвідношення частин мови в тексті залежить від належності до одного з типів мови — розповіді, опису, міркування.

Так, морфологічні норми регулюють уживання форм слів, морфем, відхилення від яких призводить до морфологічних помилок:

— неправильне утворення відмінкових форм імен­ників, прикметників, числівників, займенників (писа­ти лист замість писати листа, семи експертами замість сімома (сьома) експертами);

— неправильне визначення граматичного роду імен­ників (солідна рукопись (ж. р.) замість ґрунтовний ру­копис (ч. p.), кандидатська степень (ж. р.) замість кан­дидатський ступінь (ч. p.), ваша підпись (ж. р.) замість ваш, підпис (ч. р.));

— неправильне утворення ступенів порівняння прикметників і прислівників (більш складніша ситуа­ція замість більш, складна ситуація, найбільш, ефектив­ніше замість найбільш, ефективно);

— неправильна словозміна числівників (від п'яти-десяти до шестидесяти відсотків замість від п'ятдеся­ти до шістдесяти відсотків); порушення закономірно­стей сполучуваності дробових числівників з іменника­ми (отримали 5,2 бали замість отримали 5,2 бала);



— відхилення від морфологічних норм у межах лек­сико-граматичного класу займенників (саме завдяки ньому замість саме завдяки йому);

— порушення категорій стану, особи дієслів (виба­чаюся замість вибачте, хотять замість хочуть); непра­вильне утворення дієслівних форм (говорючи, починаю­чий дослідник замість говорячи, дослідник-початківець) тощо.

Іменник. Найбільш поширені в наукових текстах — іменники з абстрактним значенням і віддієслівні імен-


42 Наукова мовна культура — основа професійної діяльності дослідника

ники (вивчення, застосування, узагальнення, дослі­дження).

У наукових текстах важливо уникати мовних недо­ліків, що виникають унаслідок калькування з російсь­кої мови (табл. 1.10)

Таблиця 1.10

Уживання іменників у наукових текстах

 

Так уживають Так правильно
Абривіатура Взаємовідношення Завідувач відділом Відзив на дисертацію Знайомство з дисертацією Конференція на честь річниці Науковий робітник Розмір статті Розповсюдження інформації Абревіатура Взаємини Завідувач відділу Відгук про дисертацію Ознайомлення з дисертацією Конференція з нагоди річниці Науковий працівник Обсяг статті Поширення інформації

Недостатнє розуміння значень іменників спотворює відмінкові форми. Значна кількість помилок зумовле­на вибором форми родового відмінка однини іменників чоловічого роду другої відміни.

Флексію -а (-я) мають переважно іменники, що по­значають:

— конкретні одиничні предмети, населені пункти, а також назви осіб (ректора, інтелігента, відсотка, тижня, ступеня, Житомира, Луцька, Тернополя);

— власні імена та прізвища (Андрія, Юрія, Кудрен-ка, Мадзігона, Вашуленка);

— назви мір довжини, ваги, часу тощо (метра, грама, тижня, але віку, року);

— назви місяців і днів тижня (понеділка, грудня, листопада, але листопаду — назва процесу);

— назви грошових знаків і числові назви (червінця, мільйона, мільярда);

— терміни іншомовного походження, які означа­ють елементи будови чогось, конкретні предмети, гео­метричні фігури та їх частини (куба, ромба, радіуса тощо);

— українські за походженням слова-терміни (імен­ника, підмета, числівника тощо, але виду, роду, також синтаксису, складу, способу).


Особливості усного і писемного наукового мовлення 43

Закінчення -у (-ю) характерне для іменників чолові­чого роду:

— із значенням абстрактності, збірності, почуття, учення, а також ті, що називають явища природи, уста­нови, речовини, ігри: іспиту, досліду, тексту, інтелек­ту, критерію, університету, ВАКу, принципу, рукопи­су, наказу, витягу, болю, успіху, ритму;

— термінів іншомовного походження (математичні, фізичні, хімічні, літературознавчі (аналізу, синтезу, ферменту, жанру, журналу, роману, сюжету тощо);

— назв річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей та ін. (Дону, Дунаю, Сахаліну, Китаю, Донбасу);



— складених назв населених пунктів, другою части­ною яких є іменник (Кривого Рогу, Високого Ставу, Далекого Бугу тощо).

Деякі слова мають і закінчення -а, і закінчення -у. Наприклад, термін у значенні «слово» — терміна, у значенні «строк» — терміну, апарата (прилад) — апа­рату (установа), елементу (абстрактне) — елемента (конкретне), інструмента (одиничне) — інструменту (збірне), рахунка (документ) —рахунку (дія), фактору (чинник) — фактора (маклер).

Власні назви, які вживають із паралельними закінченнями -а і -у, можуть набувати нових значень (табл. 1.11).

Таблиця 1.11

Власні назви із закінченнями -а, -у

 

Власна назва Власна назва із закінченням -а Власна назва із закінченням -у
Абакан Абакана (місто) Абакану (річка)
Алжир Алжира (місто) Алжиру (країна)
Бар Бара (місто) Бару (річка)
Вашингтон Вашингтона (місто) Вашингтону (штат)
Лейпциг Лейпцига (місто) Лейпцигу (округ)
Люксембург Люксембурга (місто) Люксембургу (країна)
Рим Рима (місто) Риму (держава)

У складних словах — назвах населених пунктів відмі­нюється кожна частина: Кам'янець-Подільський Кам' янця-Подільського; Корсунь-ІПевченківський Кор-суня-Шевченківського; Могилів-Подільський Могиле-


44 Наукова мовна культура — основа професійної діяльності дослідника

ва-Подільського; Новоград-Волинський Новограда-Во-линського; Переяслав-Хмельницький Переяслава-Хмельницького та ін.

Варто пам'ятати й особливості закінчень родового відмінка множини таких слів: статей, гостей, облич, відкриттів і відкрить, сумішей, старост і старостів, воєн і війн, татів і тат.

У давальному відмінку можуть уживатися пара­лельні закінчення: декану і деканові, ректору і рек­торові. Коли поряд використовують декілька іменни­ків — назв осіб у давальному відмінку, закінчення потрібно чергувати: директорові Живодьору Володи­миру Федоровичу; заступникові міністра Віктору Івановичу Козаку.

У звертаннях послуговуються кличним відмінком {Ігоре, Олеже, Маріє, Любове). Звертаючись до особи на ім'я та по батькові, ставлять у кличному відмінку обидва іменники: Іване Степановичу, Олено Миколаївно. У звер­таннях, які складаються з двох загальних назв або з пер­шої загальної, а другої іменної, обидва слова вживають у кличному відмінку: пане професоре, добродію Андрію.

Чоловічі прізвища на -ко, -ук та з нульовим закін­ченням відмінюються, жіночі — ні: Леоніду Гнатюку (але Тетяні Гнатюк), Василя Сухойваненка (але Ната-лїіСухойваненко), Михайла Лебедя (але Оксани Лебідь), Миколи Солдатенка (але Віталіни Солдатенко).

Іменники на позначення жінок за професією або родом занять у наукових текстах використовують у чоловічому роді: заслужений учитель України Ольга Рудницька, професор Ольга Матвієнко, академік Неля Ничкало, декан Ольга Рудь, старший викладач Ірина Кожем'якіна, завідувач кафедри Вікторія Герман.

Прикметник. Серед прикметників у науковому мовленні переважають відносні {компромісний, аналі­тичний, концептуальний, експериментальний), що максимально точно вказують на ознаки. Використову­ють у наукових творах аналітичні форми вищого і най­вищого ступенів порівняння якісних прикметників {більш, удалий, менш, критичний, найбільш- доцільний, найменш, зрозумілий), рідше синтетичні форми ступе­нів порівняння: Морфологію справедливо вважають чи не найосновнішим предметом термінологічних дослі-


Особливості усного і писемного наукового мовлення



джень, особливо в галузі творення нових термінів (І. Ярошевич).

У науковому мовленні важливо дотримуватися нор­мативного вживання прикметників (табл. 1.12).

Таблицяі .12

Уживання прикметників у наукових текстах

 

Так уживають Так правильно
Високоосвідчений Вживання у більш вужчому значенні Сприйнятний Таке припущення — вірогідне Учбовий заклад Учений ступінь Високоосвічений Вживання у вужчому значенні Сприйнятливий Таке припущення — імовірне Навчальний заклад Науковий ступінь

Слід звертати увагу на значення певних прикметни­ків. Так, здатний — це спроможний, такий, що має змогу, силу, певні дані щось зробити: аспірант здат­ний виконувати експериментальне дослідження; здіб­ний означає «обдарований, такий, шо має здібності»: здібний аспірант. Загальноприйнятий — це визнаний усіма, узвичаєний, натомість загальноприйнятний — такий, якого всі можуть визнати і прийняти.

Числівник. Однозначні числа, які не мають поси­лань на одиниці виміру, у науковому тексті записують словами, складні і складені кількісні, дробові числів­ники — цифрами.

Порядкові числівники часто використовують на по­значення часу. Утворюючи такі сполуки, потрібно пра­вильно підбирати прийменники (о (об), пів, на, до, за): о сьомій годині, пів на дванадцяту, пів до восьмої, трид­цять хвилин на третю, за двадцять чотирнадцята, п'ятнадцять до сьомої. Половину години передають за допомогою двох прийменників —- на і до: пів на десяту, пів до десятої. У межах першої півгодини час познача­ють такими мовними конструкціями: п'ять хвилин на восьму, чверть на п'яту, десять на другу, двадцять на четверту; другої — за п'ятнадцять восьма, за чверть години дев'ята. На питання типу «О котрій годині засі­дання вченої ради?» варто відповідати, додавши при­йменник о ( «О пів на одинадцяту» ) чи об ( «Об одинад­цятій годині» ). Коли йдеться про кількість часу, витра-


46 Наукова мовна культура — основа професійної діяльності дослідника

чену на якусь роботу чи дію, послуговуються кількісни­ми числівниками: «Пленарне засідання триватиме з десятої ранку до чотирнадцятої дня» або «Обговорення триватиме півтори години».

Уживання порядкового числівника другий у значен­ні прикметника інший створює враження віддаленості. Не прийнято використовувати в наукових творах не­означено-кількісні числівники (багато, мало, чимало, кільканадцять, декілька), а також збірні (двійко, троє, обидва, обоє).

Особливості використання деяких числівників пода­но в табл.1.13

Таблиця 1.13

Використання числівників у наукових текстах

 

Так уживають Так правильно
Більше ста опитаних Підвищується у два рази У 20 столітті Одна третина учнів Півтора мільйони гривнів У тисячу дев'ятисот шестидесятому році Двохрічна перерва Тривав протягом кількох днів Понад сто опитаних Підвищується вдвічі У XX столітті Третина учнів Півтора мільйона гривень У тисяча дев'ятсот шістдесятому році Дворічна перерва Тривав кілька днів

Із числівниками два, три, чотири іменники вжи­вають у називному відмінку множини (три студен­ти, чотири студенти), із числівниками п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять — у формі родового відмін­ка множини: шість монографій. Типовою помилкою у наукових текстах є використання числівникових сполук зі словом раз типу два і п'ять десятих рази. Слово раз відмінюється як мільйон, мільярд. З дробо­вими числівниками слід уживати раза (два і п'ять десятих раза).

Займенник. Ця частина мови маловживана в науко­вому тексті. Не слід використовувати займенники я, ти. Займенником ми послуговуються, коли необхідно представити думку певної групи людей, однак частіше він функціонує у сполуках на нашу думку, на наш погляд. Займенник ви вживають в усному і писемному науковому мовленні для вираження поваги, пошани і


Особливості усного і писемного наукового мовлення 47

ввічливості: Прошу Вас, шановний колего...; Хотілося б почути Вашу думку стосовно цього... .

Не завжди етичне в науковому мовленні викори­стання займенників він, вона, вони. Присутню на засі­данні особу потрібно називати на ім'я і по батькові чи за прізвищем. Поширена форма викладу від 3-ї особи: автор доводить, майстер слова наголошує, вчений роз­глядає.

В українській науковій мові послуговуються вказів­ними займенниками цей, той, такий з прийменника­ми, що визначають логічні зв'язки між частинами висловлювання: в тому випадку, з цією метою. Ужива­ють також означальні займенники інший, увесь, запе­речний жоден, натомість не доречні в науковому тексті неозначені займенники щось, дещо, що-небудь.

Особливості використання деяких займенників подано в табл.1.14.

Таблиця 1.14

Використання займенників у наукових текстах

 

Так уживають Так правильно
3 других лабораторій 3 інших лабораторій
Ні одного разу Жодного разу
їх науковий керівник їхній науковий керівник
Моє особисте враження Особисте враження
Виявили свої здібності Виявили власні здібності
Ні в якому разі У жодному разі
Однією і тією ж мовою Тією самою мовою

Щодо займенників їх і їхній український письмен­ник Борис Антоненко-Давидович зауважує, що займен­ник їх звичайно є родовим або знахідним відмінком множини від займенника вони. Він трапляється іноді й у функції присвійного займенника, тотожного до за­йменника їхній. Щоб уникнути зайвого паралелізму, який створює плутанину, в усному і писемному мовлен­ні варто використовувати присвійний займенник їхній.

Дієслово. Усне і писемне наукове мовлення харак­теризується значною кількістю дієслівних форм. Інфі­нітив має форму на -ти {починати, виконувати); закін­чення -ть переважає в розмовному мовленні.

Більшість дієслів у наукових текстах функціонує у формі теперішнього часу, що виражає значення конста-


48 Наукова мовна культура — основа професійної діяльності дослідника

тації факту: розглядається, спостерігаються, виявля­ються, існують, відбуваються.

Рідковживані в науковому мовленні форми дієслів 1-ї та 2-ї особи однини (виконую, простежую, пишеш, конспектуєш, доповідаєш,), натомість у відгуках і виступах використовують форми 1-ї особи множини: Відзначимо струнку і достатньо продуману структу­ру роботи; Цінність дисертації вбачаємо в наявності «наскрізної» ідеї.

Поширеними в наукових текстах є різновидові дієсло­ва дійсного способу (охарактеризувати, інтерпретува­ти, мотивувати, доводити, вважати), рідше вживають умовний спосіб. Не доречні дієслова наказового способу.

Багато дієслів у науковому стилі виконує роль зв'яз­ки: бути, стати, слугувати, вважатися, характеризу­ватися. Наприклад: Згодом слово «суржик» набуло метафоричного значення та стало вживатися на по­значення чиєїсь безнадійно скаліченої української мови...

Недоконаний вид у текстах фахового спрямування переважає у складених формах (будуть проводитися, буде здійснюватися), доконаний вид утворюється за допомогою префіксів (відвідати, започаткувати).

Характерні для наукових текстів стійкі дієслівно-іменникові сполуки (брати участь, дотримуватися вимог, надавати слово, ставити запитання), інфіні­тиви у поєднанні з модальними словами (необхідно від­значити, слід наголосити, у попередньому розділі було розглянуто, подібне вирішення питання є доцільним).

Переклад дієслів у наукових текстах часто залежить від безпосереднього контексту (табл. 1.15).

Таблиця 1.15

Дієслівні конструкції у наукових текстах

 

Російська мова Українська мова
Делать акцент Наголошувати
Сделать наглядним Унаочнити
Должен бьіть Має бути
К таким понятиям относятся До таких понять належать
Следует отметить Слід зауважити
Представляет собой Являє собою, є
Совпадать Збігатися
Требуются специальньїе Необхідні спеціальні
приемьі заходи
Превзойти все ожидания Перевершити всі сподівання

Особливості усного і писемного наукового мовлення



Суть наукового тексту зосереджена в безпосередній дії, вираженій дієсловом, тому типовою помилкою є над­уживання віддієслівних іменників на -ння.Наприклад: Вивчення світових тенденцій та узагальненнязару­біжного досвіду професійної підготовки майбутнього вчите ля-філолог а сприяло виявленнюнайбільш, ваго­мих ідей, що заслуговують упровадженняу вищих на­вчальних закладах України.

Дієслівні форми. В українській науковій мові поміт­на тенденція до уникнення дієприкметникових форм на -уч- (-юч-) теперішнього часу і заміна їх на -увальн-: констату'вальний замість констатуючий, формуваль­ний замість формуючий, об'єднувальний замість об'єд­нуючий, інтегрувальний замість інтегруючий.

Активні дієприкметники теперішнього часу науко­вій українській мові не властиві. Варто уникати ненор­мативних форм або заміняти їх іменниками, прикмет­никами, підрядними означальними реченнями, напри­клад: виступаючий на конференції магістрант магі­странт, що виступає на конференції; головуючий на засіданні спеціалізованої вченої ради голова засідан­ня спеціалізованої вченої ради; відповідаючий на запи­тання дисертант дисертант, який відповідає на запитання.

Російським пасивним дієприкметникам теперішнього часу в українській науковій мові відповідають дієприк­метники минулого часу (желаемьій бажаний, употре-бляемьій уживаний, анализируемая аналізована). Проте під час перекладу дієприкметників із російської мови з'являється багато неточностей. Зокрема, російсько­му дієприкметникові данньїй відповідає український даний, а прикметникові данньїй цей. Наприклад: Цією мовою витворено великий масив багатої, стильово різно­манітної словесної культури, здатної задовольнити смаки найвибагливішого читача (О. Сербенська).

Особливості використання деяких дієприкметників подано в табл. 1.16.

Таблиця 1.16

Уживання дієприкметників у наукових текстах

Так уживають Так правильно
Добавлена вартість Знаючі працівники Додана вартість Обізнані працівники

50 Наукова мовна культура — основа професійної діяльності дослідника

Закінчення таблиці 1.16

 

Об'явлений конкурс Приведені показники Уточнюючі запитання Оголошений конкурс Наведені показники Уточнювальні запитання

Дієприслівники як дієслівні форми, вживані замість іменниково-прийменникових конструкцій (де іменник — віддієслівного утворення), роблять текст більш дина­мічним. Наприклад: Акцентуючи увагу на функціо­нальному статусі неологізмів і зважаючи на відомі в мовознавстві результати спостережень за природою і словотвірними особливостями неології, логічним є, на наш погляд, узгодити об'єкт аналізу з лінгвостилі­стичною аспектністю (А. Калєтнік).

У табл. 1.17 подано дієприслівники, які слід вико­ристовувати в наукових текстах замість калькованих із російської мови іменниково-прийменникових сполук.

Таблиця 1.17

Дієприслівникові відповідники до російських іменниково-прийменникових сполук

 

Російська мова Калька Український відповідник
При рассмотрении При розгляді Розглядаючи
По вступлении При вступі Обійнявши
в должность на посаду посаду
По зрелом При зрілому Добре
размьішлении міркуванні поміркувавши
По обстоятельствам За обставинами Зважаючи на обставини
После исполнения По виконанні Виконавши
задания завдання завдання
По окончании По закінченню Закінчивши роботу
работьі роботи  

Мовні недоліки трапляються при калькуванні дієприслівників з російської мови (табл. 1.18).

Дієприслівники недоконаного виду необхідно відріз­няти від близьких за звучанням активних дієприкмет­ників у називному (знахідному) відмінку множини, які, на відміну від дієприслівників, відповідають на питання які? і мають закінчення -і: читаючі (які?) студенти і читаючи (що роблячи?) книжку; думаючі (які?) учні і думаючи (що роблячи?) про художній твір.


Особливості усного і писемного наукового мовлення 51

Таблиця 1.18

Уживання дієприслівників у наукових текстах

 

Так уживають Так правильно
Включивши в себе Увібравши в себе
Йдучи назустріч численним Задовольняючи численні
проханням прохання
Наголосивши важливість Наголосивши на важливості
проблеми проблеми.
Наслідуючи приклад Беручи за приклад
Підводячи підсумки Підсумовуючи
Представивши програму Подавши програму

Прислівник. Автори наукових творів широко послу­говуються також прислівниками (наполегливо, старан­но, мудро, щорічно, досконало, потрібно, невдовзі та ін.).

У наукових текстах використовують прислівники зі значенням ознаки дії (попереду, угорі, щоразу, згарячу, обов'язково, принагідно), стану особи (приємно,радісно, образливо), іншої ознаки (мудро, вдячно, сердечно). Можливі також ступеневі форми якісно-означальних прислівників (найсердечніше подякувати, розглянемо це більш детально, проаналізовано менш ретельно).

Перекладаючи російські вислови длиной, в длину, шириной, в ширину, висотой, глубиной, величиной, толщинои, варто вживати в писемній та усній мові такі українські відповідники: завдовжки, завширшки, зав­вишки, завглибшки, завбільшки, завтовшки. Вважаю­чи слово виключно скалькованим, Б. Антоненко-Дави-дович наполягав на впровадженні в науковий обіг при­слівників тільки і винятково.

В усному і писемному науковому мовленні часто-вживаними є модальні прислівники, що надають окре­мому члену речення чи всьому реченню модальних від­тінків ствердження, заперечення, вірогідності, можли­вості або неможливості, зв'язності (безумовно, можли­во, звичайно, нарешті, по-перше, щоправда, отже). Наприклад: Найпевніший спосіб проникнути у сут­ність і життя слова це, по-перше, пізнавати його через історичні та сучасні лексикографічні джерела, по-друге, через функціонування у щоденному мовленні, що є віддзеркаленням усього спектра суспільно-куль­турних і побутових стосунків між людьми (І. Фаріон).


52 Наукова мовна культура — основа професійної діяльності дослідника

Сполучник. Українська наукова мова послуговуєть­ся сурядними, підрядними сполучниками та сполучни­ми словами (і, але, однак, проте, відповідно до того що; після того як; залежно від того що; внаслідок того що). Мовні недоліки в наукових текстах трапляються часті­ше при калькуванні підрядних сполучників з російсь­кої мови (табл. 1.19).

Таблиця 1.19

Уживання сполучників у наукових текстах

 

Так уживають Так правильно
У той час як У силу того що 3 тим щоб 3 того часу як, з того часу коли, Тоді як Через те що Для того щоб Відтоді як, відтоді коли

Російському сполучникові так как відповідають українські тому що, через те що; поскольку оскіль­ки; вместе с тем водночас.

Прийменники. Український мовознавець Галина Балабан виокремлює групу похідних прийменників для вираження відношень обмеження: у (в) межах, у (в) рамках, у (в) сфері, у (в) галузі, у (в) ділянці, у (в) царині, на теренах. У межах спільної семантики ці прийменники різняться насамперед лексичним напов­ненням іменників, з якими поєднуються.

Прийменник у (в) рамках у наукових текстах най­частіше поєднується з іменниками на позначення галу­зей знання, напрямів, течій, стилів, жанрів, тем тощо: У рамках конференції відбувся семінар... .

Якщо йдеться про місцевість, географічні поняття, мовознавець радить послуговуватися прийменником у межах: у межах країни, у межах міста, села, обла­сті та ін.

Функціонально рівнозначними, взаємозамінними Г. Балабан уважає похідні прийменники у (в) галузі, у (в) царині: фахівців галузі інформаційних технологій, висновки в галузі функціонального синтаксису, у цари­ні поетичної творчості.

З-поміж прийменників незважаючи на і попри у наукових текстах більш уживаним є прийменник незважаючи на (незважаючи на помічені недоліки, не­зважаючи на запізнення (попередні зауваження)).








Date: 2015-04-23; view: 1308; Нарушение авторских прав



mydocx.ru - 2015-2021 year. (0.023 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию