![]() Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
![]() Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
![]() |
Типові мовні звороти 1 page
З огляду на функціональні особливості термінологічні словосполучення, як зазначає Лариса Скрипник, варто розглядати як фразеологічні одиниці у системі термінології. Тому спеціальні фразеологічні словники фіксують Особливості усного і писемного наукового мовлення 41 лише ті термінологічні словосполучення, які розвинули переносне значення і які вживають із цим значенням у загальнонаціональній мові (лакмусовий папір, рушійна сила, легка промисловість, майнове право). Морфологія наукового мовлення. Морфологічні форми (вживання частин мови) наукового стилю є суворо нормативними. Це виявляється у певній обмеженості у використанні одних граматичних форм і частій повторюваності інших. У науковій мові, зокрема, переважають іменники, дієслова, прикметники і меншою мірою займенники, частки. Співвідношення частин мови в тексті залежить від належності до одного з типів мови — розповіді, опису, міркування. Так, морфологічні норми регулюють уживання форм слів, морфем, відхилення від яких призводить до морфологічних помилок: — неправильне утворення відмінкових форм іменників, прикметників, числівників, займенників (писати лист замість писати листа, семи експертами замість сімома (сьома) експертами); — неправильне визначення граматичного роду іменників (солідна рукопись (ж. р.) замість ґрунтовний рукопис (ч. p.), кандидатська степень (ж. р.) замість кандидатський ступінь (ч. p.), ваша підпись (ж. р.) замість ваш, підпис (ч. р.)); — неправильне утворення ступенів порівняння прикметників і прислівників (більш складніша ситуація замість більш, складна ситуація, найбільш, ефективніше замість найбільш, ефективно); — неправильна словозміна числівників (від п'яти-десяти до шестидесяти відсотків замість від п'ятдесяти до шістдесяти відсотків); порушення закономірностей сполучуваності дробових числівників з іменниками (отримали 5,2 бали замість отримали 5,2 бала); — відхилення від морфологічних норм у межах лексико-граматичного класу займенників (саме завдяки ньому замість саме завдяки йому); — порушення категорій стану, особи дієслів (вибачаюся замість вибачте, хотять замість хочуть); неправильне утворення дієслівних форм (говорючи, починаючий дослідник замість говорячи, дослідник-початківець) тощо. Іменник. Найбільш поширені в наукових текстах — іменники з абстрактним значенням і віддієслівні імен-
ники (вивчення, застосування, узагальнення, дослідження). У наукових текстах важливо уникати мовних недоліків, що виникають унаслідок калькування з російської мови (табл. 1.10) Таблиця 1.10 Уживання іменників у наукових текстах
Недостатнє розуміння значень іменників спотворює відмінкові форми. Значна кількість помилок зумовлена вибором форми родового відмінка однини іменників чоловічого роду другої відміни. Флексію -а (-я) мають переважно іменники, що позначають: — конкретні одиничні предмети, населені пункти, а також назви осіб (ректора, інтелігента, відсотка, тижня, ступеня, Житомира, Луцька, Тернополя); — власні імена та прізвища (Андрія, Юрія, Кудрен-ка, Мадзігона, Вашуленка); — назви мір довжини, ваги, часу тощо (метра, грама, тижня, але віку, року); — назви місяців і днів тижня (понеділка, грудня, листопада, але листопаду — назва процесу); — назви грошових знаків і числові назви (червінця, мільйона, мільярда); — терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини (куба, ромба, радіуса тощо); — українські за походженням слова-терміни (іменника, підмета, числівника тощо, але виду, роду, також синтаксису, складу, способу). Особливості усного і писемного наукового мовлення 43 Закінчення -у (-ю) характерне для іменників чоловічого роду: — із значенням абстрактності, збірності, почуття, учення, а також ті, що називають явища природи, установи, речовини, ігри: іспиту, досліду, тексту, інтелекту, критерію, університету, ВАКу, принципу, рукопису, наказу, витягу, болю, успіху, ритму; — термінів іншомовного походження (математичні, фізичні, хімічні, літературознавчі (аналізу, синтезу, ферменту, жанру, журналу, роману, сюжету тощо); — назв річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей та ін. (Дону, Дунаю, Сахаліну, Китаю, Донбасу); — складених назв населених пунктів, другою частиною яких є іменник (Кривого Рогу, Високого Ставу, Далекого Бугу тощо). Деякі слова мають і закінчення -а, і закінчення -у. Наприклад, термін у значенні «слово» — терміна, у значенні «строк» — терміну, апарата (прилад) — апарату (установа), елементу (абстрактне) — елемента (конкретне), інструмента (одиничне) — інструменту (збірне), рахунка (документ) — рахунку (дія), фактору (чинник) — фактора (маклер). Власні назви, які вживають із паралельними закінченнями -а і -у, можуть набувати нових значень (табл. 1.11). Таблиця 1.11 Власні назви із закінченнями -а, -у
У складних словах — назвах населених пунктів відмінюється кожна частина: Кам'янець-Подільський — Кам' янця-Подільського; Корсунь-ІПевченківський — Кор-суня-Шевченківського; Могилів-Подільський — Могиле-
ва-Подільського; Новоград-Волинський — Новограда-Во-линського; Переяслав-Хмельницький — Переяслава-Хмельницького та ін. Варто пам'ятати й особливості закінчень родового відмінка множини таких слів: статей, гостей, облич, відкриттів і відкрить, сумішей, старост і старостів, воєн і війн, татів і тат. У давальному відмінку можуть уживатися паралельні закінчення: декану і деканові, ректору і ректорові. Коли поряд використовують декілька іменників — назв осіб у давальному відмінку, закінчення потрібно чергувати: директорові Живодьору Володимиру Федоровичу; заступникові міністра Віктору Івановичу Козаку. У звертаннях послуговуються кличним відмінком {Ігоре, Олеже, Маріє, Любове). Звертаючись до особи на ім'я та по батькові, ставлять у кличному відмінку обидва іменники: Іване Степановичу, Олено Миколаївно. У звертаннях, які складаються з двох загальних назв або з першої загальної, а другої іменної, обидва слова вживають у кличному відмінку: пане професоре, добродію Андрію. Чоловічі прізвища на -ко, -ук та з нульовим закінченням відмінюються, жіночі — ні: Леоніду Гнатюку (але Тетяні Гнатюк), Василя Сухойваненка (але Ната-лїіСухойваненко), Михайла Лебедя (але Оксани Лебідь), Миколи Солдатенка (але Віталіни Солдатенко). Іменники на позначення жінок за професією або родом занять у наукових текстах використовують у чоловічому роді: заслужений учитель України Ольга Рудницька, професор Ольга Матвієнко, академік Неля Ничкало, декан Ольга Рудь, старший викладач Ірина Кожем'якіна, завідувач кафедри Вікторія Герман. Прикметник. Серед прикметників у науковому мовленні переважають відносні {компромісний, аналітичний, концептуальний, експериментальний), що максимально точно вказують на ознаки. Використовують у наукових творах аналітичні форми вищого і найвищого ступенів порівняння якісних прикметників {більш, удалий, менш, критичний, найбільш- доцільний, найменш, зрозумілий), рідше синтетичні форми ступенів порівняння: Морфологію справедливо вважають чи не найосновнішим предметом термінологічних дослі- Особливості усного і писемного наукового мовлення джень, особливо в галузі творення нових термінів (І. Ярошевич). У науковому мовленні важливо дотримуватися нормативного вживання прикметників (табл. 1.12). Таблицяі.12 Уживання прикметників у наукових текстах
Слід звертати увагу на значення певних прикметників. Так, здатний — це спроможний, такий, що має змогу, силу, певні дані щось зробити: аспірант здатний виконувати експериментальне дослідження; здібний означає «обдарований, такий, шо має здібності»: здібний аспірант. Загальноприйнятий — це визнаний усіма, узвичаєний, натомість загальноприйнятний — такий, якого всі можуть визнати і прийняти. Числівник. Однозначні числа, які не мають посилань на одиниці виміру, у науковому тексті записують словами, складні і складені кількісні, дробові числівники — цифрами. Порядкові числівники часто використовують на позначення часу. Утворюючи такі сполуки, потрібно правильно підбирати прийменники (о (об), пів, на, до, за): о сьомій годині, пів на дванадцяту, пів до восьмої, тридцять хвилин на третю, за двадцять чотирнадцята, п'ятнадцять до сьомої. Половину години передають за допомогою двох прийменників —- на і до: пів на десяту, пів до десятої. У межах першої півгодини час позначають такими мовними конструкціями: п'ять хвилин на восьму, чверть на п'яту, десять на другу, двадцять на четверту; другої — за п'ятнадцять восьма, за чверть години дев'ята. На питання типу «О котрій годині засідання вченої ради?» варто відповідати, додавши прийменник о («О пів на одинадцяту») чи об («Об одинадцятій годині»). Коли йдеться про кількість часу, витра-
чену на якусь роботу чи дію, послуговуються кількісними числівниками: «Пленарне засідання триватиме з десятої ранку до чотирнадцятої дня» або «Обговорення триватиме півтори години». Уживання порядкового числівника другий у значенні прикметника інший створює враження віддаленості. Не прийнято використовувати в наукових творах неозначено-кількісні числівники (багато, мало, чимало, кільканадцять, декілька), а також збірні (двійко, троє, обидва, обоє). Особливості використання деяких числівників подано в табл.1.13 Таблиця 1.13 Використання числівників у наукових текстах
Із числівниками два, три, чотири іменники вживають у називному відмінку множини (три студенти, чотири студенти), із числівниками п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять — у формі родового відмінка множини: шість монографій. Типовою помилкою у наукових текстах є використання числівникових сполук зі словом раз типу два і п'ять десятих рази. Слово раз відмінюється як мільйон, мільярд. З дробовими числівниками слід уживати раза (два і п'ять десятих раза). Займенник. Ця частина мови маловживана в науковому тексті. Не слід використовувати займенники я, ти. Займенником ми послуговуються, коли необхідно представити думку певної групи людей, однак частіше він функціонує у сполуках на нашу думку, на наш погляд. Займенник ви вживають в усному і писемному науковому мовленні для вираження поваги, пошани і Особливості усного і писемного наукового мовлення 47 ввічливості: Прошу Вас, шановний колего...; Хотілося б почути Вашу думку стосовно цього.... Не завжди етичне в науковому мовленні використання займенників він, вона, вони. Присутню на засіданні особу потрібно називати на ім'я і по батькові чи за прізвищем. Поширена форма викладу від 3-ї особи: автор доводить, майстер слова наголошує, вчений розглядає. В українській науковій мові послуговуються вказівними займенниками цей, той, такий з прийменниками, що визначають логічні зв'язки між частинами висловлювання: в тому випадку, з цією метою. Уживають також означальні займенники інший, увесь, заперечний жоден, натомість не доречні в науковому тексті неозначені займенники щось, дещо, що-небудь. Особливості використання деяких займенників подано в табл.1.14. Таблиця 1.14 Використання займенників у наукових текстах
Щодо займенників їх і їхній український письменник Борис Антоненко-Давидович зауважує, що займенник їх звичайно є родовим або знахідним відмінком множини від займенника вони. Він трапляється іноді й у функції присвійного займенника, тотожного до займенника їхній. Щоб уникнути зайвого паралелізму, який створює плутанину, в усному і писемному мовленні варто використовувати присвійний займенник їхній. Дієслово. Усне і писемне наукове мовлення характеризується значною кількістю дієслівних форм. Інфінітив має форму на -ти {починати, виконувати); закінчення -ть переважає в розмовному мовленні. Більшість дієслів у наукових текстах функціонує у формі теперішнього часу, що виражає значення конста-
тації факту: розглядається, спостерігаються, виявляються, існують, відбуваються. Рідковживані в науковому мовленні форми дієслів 1-ї та 2-ї особи однини (виконую, простежую, пишеш, конспектуєш, доповідаєш,), натомість у відгуках і виступах використовують форми 1-ї особи множини: Відзначимо струнку і достатньо продуману структуру роботи; Цінність дисертації вбачаємо в наявності «наскрізної» ідеї. Поширеними в наукових текстах є різновидові дієслова дійсного способу (охарактеризувати, інтерпретувати, мотивувати, доводити, вважати), рідше вживають умовний спосіб. Не доречні дієслова наказового способу. Багато дієслів у науковому стилі виконує роль зв'язки: бути, стати, слугувати, вважатися, характеризуватися. Наприклад: Згодом слово «суржик» набуло метафоричного значення та стало вживатися на позначення чиєїсь безнадійно скаліченої української мови... Недоконаний вид у текстах фахового спрямування переважає у складених формах (будуть проводитися, буде здійснюватися), доконаний вид утворюється за допомогою префіксів (відвідати, започаткувати). Характерні для наукових текстів стійкі дієслівно-іменникові сполуки (брати участь, дотримуватися вимог, надавати слово, ставити запитання), інфінітиви у поєднанні з модальними словами (необхідно відзначити, слід наголосити, у попередньому розділі було розглянуто, подібне вирішення питання є доцільним). Переклад дієслів у наукових текстах часто залежить від безпосереднього контексту (табл. 1.15). Таблиця 1.15 Дієслівні конструкції у наукових текстах
Особливості усного і писемного наукового мовлення Суть наукового тексту зосереджена в безпосередній дії, вираженій дієсловом, тому типовою помилкою є надуживання віддієслівних іменників на -ння. Наприклад: Вивчення світових тенденцій та узагальнення зарубіжного досвіду професійної підготовки майбутнього вчите ля-філолог а сприяло виявленню найбільш, вагомих ідей, що заслуговують упровадження у вищих навчальних закладах України. Дієслівні форми. В українській науковій мові помітна тенденція до уникнення дієприкметникових форм на -уч- (-юч-) теперішнього часу і заміна їх на -увальн-: констату'вальний замість констатуючий, формувальний замість формуючий, об'єднувальний замість об'єднуючий, інтегрувальний замість інтегруючий. Активні дієприкметники теперішнього часу науковій українській мові не властиві. Варто уникати ненормативних форм або заміняти їх іменниками, прикметниками, підрядними означальними реченнями, наприклад: виступаючий на конференції магістрант — магістрант, що виступає на конференції; головуючий на засіданні спеціалізованої вченої ради — голова засідання спеціалізованої вченої ради; відповідаючий на запитання дисертант — дисертант, який відповідає на запитання. Російським пасивним дієприкметникам теперішнього часу в українській науковій мові відповідають дієприкметники минулого часу (желаемьій — бажаний, употре-бляемьій — уживаний, анализируемая — аналізована). Проте під час перекладу дієприкметників із російської мови з'являється багато неточностей. Зокрема, російському дієприкметникові данньїй відповідає український даний, а прикметникові данньїй — цей. Наприклад: Цією мовою витворено великий масив багатої, стильово різноманітної словесної культури, здатної задовольнити смаки найвибагливішого читача (О. Сербенська). Особливості використання деяких дієприкметників подано в табл. 1.16. Таблиця 1.16 Уживання дієприкметників у наукових текстах
Закінчення таблиці 1.16
Дієприслівники як дієслівні форми, вживані замість іменниково-прийменникових конструкцій (де іменник — віддієслівного утворення), роблять текст більш динамічним. Наприклад: Акцентуючи увагу на функціональному статусі неологізмів і зважаючи на відомі в мовознавстві результати спостережень за природою і словотвірними особливостями неології, логічним є, на наш погляд, узгодити об'єкт аналізу з лінгвостилістичною аспектністю (А. Калєтнік). У табл. 1.17 подано дієприслівники, які слід використовувати в наукових текстах замість калькованих із російської мови іменниково-прийменникових сполук. Таблиця 1.17 Дієприслівникові відповідники до російських іменниково-прийменникових сполук
Мовні недоліки трапляються при калькуванні дієприслівників з російської мови (табл. 1.18). Дієприслівники недоконаного виду необхідно відрізняти від близьких за звучанням активних дієприкметників у називному (знахідному) відмінку множини, які, на відміну від дієприслівників, відповідають на питання які? і мають закінчення -і: читаючі (які?) студенти і читаючи (що роблячи?) книжку; думаючі (які?) учні і думаючи (що роблячи?) про художній твір. Особливості усного і писемного наукового мовлення 51 Таблиця 1.18 Уживання дієприслівників у наукових текстах
Прислівник. Автори наукових творів широко послуговуються також прислівниками (наполегливо, старанно, мудро, щорічно, досконало, потрібно, невдовзі та ін.). У наукових текстах використовують прислівники зі значенням ознаки дії (попереду, угорі, щоразу, згарячу, обов'язково, принагідно), стану особи (приємно,радісно, образливо), іншої ознаки (мудро, вдячно, сердечно). Можливі також ступеневі форми якісно-означальних прислівників (найсердечніше подякувати, розглянемо це більш детально, проаналізовано менш ретельно). Перекладаючи російські вислови длиной, в длину, шириной, в ширину, висотой, глубиной, величиной, толщинои, варто вживати в писемній та усній мові такі українські відповідники: завдовжки, завширшки, заввишки, завглибшки, завбільшки, завтовшки. Вважаючи слово виключно скалькованим, Б. Антоненко-Дави-дович наполягав на впровадженні в науковий обіг прислівників тільки і винятково. В усному і писемному науковому мовленні часто-вживаними є модальні прислівники, що надають окремому члену речення чи всьому реченню модальних відтінків ствердження, заперечення, вірогідності, можливості або неможливості, зв'язності (безумовно, можливо, звичайно, нарешті, по-перше, щоправда, отже). Наприклад: Найпевніший спосіб проникнути у сутність і життя слова — це, по-перше, пізнавати його через історичні та сучасні лексикографічні джерела, по-друге, через функціонування у щоденному мовленні, що є віддзеркаленням усього спектра суспільно-культурних і побутових стосунків між людьми (І. Фаріон).
Сполучник. Українська наукова мова послуговується сурядними, підрядними сполучниками та сполучними словами (і, але, однак, проте, відповідно до того що; після того як; залежно від того що; внаслідок того що). Мовні недоліки в наукових текстах трапляються частіше при калькуванні підрядних сполучників з російської мови (табл. 1.19). Таблиця 1.19 Уживання сполучників у наукових текстах
Російському сполучникові так как відповідають українські тому що, через те що; поскольку — оскільки; вместе с тем — водночас. Прийменники. Український мовознавець Галина Балабан виокремлює групу похідних прийменників для вираження відношень обмеження: у (в) межах, у (в) рамках, у (в) сфері, у (в) галузі, у (в) ділянці, у (в) царині, на теренах. У межах спільної семантики ці прийменники різняться насамперед лексичним наповненням іменників, з якими поєднуються. Прийменник у (в) рамках у наукових текстах найчастіше поєднується з іменниками на позначення галузей знання, напрямів, течій, стилів, жанрів, тем тощо: У рамках конференції відбувся семінар.... Якщо йдеться про місцевість, географічні поняття, мовознавець радить послуговуватися прийменником у межах: у межах країни, у межах міста, села, області та ін. Функціонально рівнозначними, взаємозамінними Г. Балабан уважає похідні прийменники у (в) галузі, у (в) царині: фахівців галузі інформаційних технологій, висновки в галузі функціонального синтаксису, у царині поетичної творчості. З-поміж прийменників незважаючи на і попри у наукових текстах більш уживаним є прийменник незважаючи на (незважаючи на помічені недоліки, незважаючи на запізнення (попередні зауваження)). Date: 2015-04-23; view: 2151; Нарушение авторских прав |