Методичні поради. При вивченні теми необхідно звернути увагу, що українську культуру кінця ХХ – початку ХХІ ст

При вивченні теми необхідно звернути увагу, що українську культуру кінця ХХ – початку ХХІ ст. закарбувало складність і неоднозначність духов-ного буття української спільноти. Розвиток української культури проходив у нових умовах закріплення і практичної реалізації ліберальних і демократичних цінностей: права на свободу слова, свободи думки, свободи створення й функціонування громадських об’єднань. Широкому загалу стали відомі факти, що по-іншому висвітлили історичний шлях українського народу, а саме Голодомор 1933–1934 рр., методи та засоби встановлення радянської влади, розстріл героїв Крут, тощо. Громадськості стали відомі постаті, яких раніше не згадували, або говорили про них в іншому ключі, зокрема, такі, як М. Гру-шевський, В. Винниченко, І. Огієнко, Н. Тесля, О. Кондратюк.

Слід звернути увагу, що у другій половині 1950-х років, у період хрущовської «відлиги», в СРСР з’являється нова генерація інтелігенції, яка отримала назву «шістдесятники», і найповніше себе виявила на початку та в середині 1960-х років. «Шістдесятники» в Україні виступили на захист національної мови й культури, свободи художньої творчості. До них належали письменники І. Драч, М. Вінграновський, В. Симоненко, Л. Костенко, В. Шев-чук, Є. Гуцало, художники А. Горська, В. Зарецький, літературні критики І. Дзюба, Є. Сверстюк, режисер Л. Танюк, кінорежисери С. Параджанов, Ю. Іл-лєнко, перекладачі Г. Кочур, М. Лукаш та ін. Вони протиставляли себе офіційному догматизмові, сповідували свободу творчого самовираження, культурний плюралізм, пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими.

Потім необхідно розкрити, що проголошення незалежної України викликало високе піднесення національного духу, нові сподівання. Основним змістом українського культурного оновлення і відродження була самовіддана праця багатьох дослідників, ентузіастів. Осмисленню шляхів розбудови української культури присвячують свою роботу установи Національної академії наук (Інституту історії, Інституту мистецтвознавства, етнології і фоль-клористики ім. М. Рильського, Інституту археології, Інститут літератури, Інсти-туту соціології, Інститут філософії).

Звертаємо увагу студентів, що було опрацьовано декілька концепцій розвитку української культури за участю відомих вчених Г. Д. Вересаєва, І. М. Дзюби, М. І. Гончаренка, М. В. Поповича, П. П. Толочка.

Потім слід зазначити, що особлива увагу в незалежній Україні приділяється освіті, яка виступила своєрідним простором пошуків нових форм отримання знань. Державна освіта втрачає свою монополію і співіснує з при-ватною освітою. Водночас втрачають популярність технічні навчальні заклади, з’явилась велика кількість авторських шкіл, профілізацією освіти почали займатися ліцеї та гімназії. Відповідно до завдань реформування школи і входження її у світовий освітній простір в Україні з 2008 року започатковано систему зовнішнього незалежного оцінювання знань учнів середньої школи. Вища школа приєдналась до Болонського процесу, тому її реформування у змістовному та формальному організаційному напрямах проходить у контексті світових освітніх процесів.

Студентам необхідно знати і про успіхи сучасного українського кіномистецтва. Вийшло багато документальних фільмів, присвячених, в основ-ному, історичному минулому України. Створено декілька багатосерійних фільмів, серед них «Сад Гетсиманський» за мотивами творів І. Багряного, «Пастка» за І. Франком, телесеріал «Роксолана».

Продовження розвитку сучасного театрального мистецтва в Україні пов’язане передусім з діяльністю таких яскравих режисерів, як Р. Віктюк, Б. Жолдак, С. Данченко, Б. Шароварко та ін.

Складним є розвиток літературного процесу в Україні. Він характеризу-ється оновленням змісту, методів творчості, позбавленням їх від ідеологічної цензури. З одного боку, продовжують творити письменники й поети старшого покоління: І. Драч, В. Дрозд, Р. Іваничук, Л. Костенко, Ю. Мушкетик, Б. Олійник, Д. Павличко. З іншого боку література відчуває на собі тиск ринку, вона змушена йти за читачем. Ця тенденція сприяє розвитку масової та популярної літератури, переважно російськомовної. Розквітають такі жанри, як фантастика, детектив, любовно-авантюрний роман.

Слід відзначити, що роки незалежності стали роками значного поширення масової культури. Цьому сприяла стандартизація духовних спрямувань, орієнтація на споживчий рівень діяльності; прагнення досягнути будь-якими засобами матеріального добробуту, його перехід у ранг визначаль-ного сенсу життя, відмова від багатьох моральних цінностей. Студентам необ-хідно знати, що відбувається комерціалізація засобів масової інформації – газет, каналів телебачення, радіостанцій, серед яких значна частина орієнтуються на мало вибагливого і дезорієнтованого читача, глядача, слухача, поширюючи низькопробну й нерідко просто безвідповідальну інформацію та маскультівські вироби. Необхідно застерегти студентів, що у країнах зі стійкими культурними традиціями подібні «твори» мало впливають на загальну культурну атмосферу в суспільстві, хоча й там на їх шляху вибудовуються перешкоди. Складнішою є ситуація з цього питання в Україні. Проте життя рухається вперед і нема сумніву, що і ця проблема буде вирішена найближчим часом.