Схема аналізу праці дітей у природі

1. Вид праці і її зміст.

а) праця, що зв’язана з доглядом за рослинами;

б) праця, що зв’язана з тваринами;

праця, що зв’язана з охороною природи.

2. Форми організації праці:

- доручення, чергування, колективна праця.

3. Організація праці дітей:

а) підготовка приміщення, знарядь праці, наочності та ін.;

б) розміщення дітей, індивідуальний підхід у процесі трудової діяльності (врахування стану здоров’я дітей, фізичних і психічних їх особливостей;

в) мотивація необхідності виконання роботи; повідомлення моральних правил;

г) навчання дітей трудовим навичкам і умінням.

д) методичні прийоми: прийоми залучення і зосередження уваги дітей; прийоми подачі нового (порада, показ, пояснення, безпосередня допомога)

е) якість роботи і поведінка дітей (самостійність, творчість думки і дій дітей), якість умінь, знань, навичок;

ж) оцінка якості роботи дітей, участь дітей в оцінці роботи товаришів, в самооцінці.

Додаток № 7

Схема-інструкція аналізу

заняття з фізичної культури

І. Підготовка вихователя до заняття:

- наявність конспекту, правильність його розробки;

- правильність запису програмного змісту;

- відповідність змісту заняття поставленим завданням, віку дітей, їх підготовленості та умовам проведення заняття;

- послідовність розміщення вправ у конспекті;

- взаємозв’язок частин заняття;

- доцільність та правильність методичних вказівок;

- якість оформлення конспекту;

- наявність графічно-схематичних зображень вправ, способів розміщення інвентаря;

- підготовка міс ця та обладнання до заняття;

- одяг та взуття дітей і вихователя.

ІІ. Організація заняття:

- своєчасність початку та закінчення заняття, його тривалість;

- доцільність розподілу часу на проведення кожної частини заняття;

- прийом розміщення і пересування дітей у залі та на майданчику, способи їх організації під час виконання вправ у кожній частині заняття;

- раціональність використання приміщення (майданчика) та інвентаря.

ІІІ. Проведення заняття:

- тип заняття;

- вирішення завдань щодо розучування рухів, закріплення рухових умінь та навичок дітей;

- практична реалізація принципів навчання;

- відповідність методів і прийомів навчання вікові дітей, їх підготовленості, етапу навчання, характеру вправ та музичного супроводу;

- попередження та виправлення помилок у роботі дітей;

- диференційований підхід до роботи з дітьми;

- забезпечення страховки, дотримання техніки безпеки;

- повідомлення дітям теоретичних відомостей про фізичне виховання, їх об’єм та доступність;

- вирішення оздоровчих завдань: зміцнення органів і систем дитячого організму, загартування:

- темп виконання та дозування вправ;

- регулювання фізичного та психічного навантаження протягом заняття;

- формування правильної постави та навичок особистості гігієни;

- динаміка фізичних навантажень в кожній частині заняття;

ІV. Вирішення виховних завдань:

- виховання інтересу та звички до щоденних фізкультурних занять;

- розвиток уміння самостійно займатися вправами та іграми, організовувати та проводити їх з ровесниками та молодшими дітьми;

- вирішання завдань розумового, морального, естетичного та трудового виховання в процесі фізкультурного заняття.

V. Поведінка та самопочуття дітей:

- дисциплінованість та організованість групи, стосунки з ровесниками;

- увага, активність, ініціативність, наполегливість дітей;

- самопочуття та настрій малят.

VІ. Дотримання вимог до вихователя:

- якість показу та пояснення вправ;

- уміння тримати в полі зору всю групу, контролювати самопочуття та поведінку дітей;

- вміння володіти голосом, культура мови;

- педагогічний такт, тон у звертанні до дошкільнят;

- володіння спеціальною термінологією;

- характер проведення заняття (впевнено, невпевнено), настрій вихователя.

VІІ. Загальна оцінка проведеного заняття:

- виконання поставлених завдань;

- засвоєння дітьми програмного змісту;

- загальна та моторна щільність заняття.

VІІІ. Пропозиції щодо виправлення недоліків та удосконалення методики проведення фізкультурного заняття.

Карта контролю проведення ранкової гімнастики

1. Своєчасність проведення.

2. Створення умов для проведення гімнастики.

3. Вміння організувати дітей на гімнастику самостійно.

4. Вміння організувати дитячий колектив у ході гімнастики.

5. Дотримання структури гімнастики.

6. Правильність організації переходу від однієї частини до іншої.

7. Організація вступної частини (тривалість, різноманітність завдань, чіткість у зміні завдань).

8. Раціональність використання приміщення.

9. Вміння організувати роздачу та збір інвентаря.

10. Проведення вправ (кількість, відповідність віку вимогам програми, різноманітність, правильність чергування у комплексі, раціональність вихідних положень).

11. Якість показу та пояснень.

12. Вміння користуватися командами (відповідно до віку дітей).

13. Чіткі сть, правильність вказівок щодо початку вправ, у ході виконання вправ дітьми, щодо закінчення вправи.

14. Вміння попереджати, виправляти помилки у дітей.

15. Увага щодо якості виконання вправ дітьми.

16. Вміння регулювати дихання дітей.

17. Тривалість гімнастики.

18. Застосування ігрових прийомів, імітаційних рухів.

19. Вміння погоджувати словесні вказівки з музичним супроводом.

20. Вміння застосовувати допоміжні засоби забезпечення ритмічності руху при відсутності музичного супроводу.

21. Культура спілкування з дітьми, якість мовлення вихователя –практиканта, використання художнього слова.

Додаток № 8

СХЕМА

АНАЛІЗУ МУЗИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

І. Підготовка вихователя до заняття.

1. Знання вихователем музичного матеріалу.

2. Підбір необхідних атрибутів, кількість їх, відповідність педагогічним і естетичним вимогам.

3. Створення умов для проведення заняття: підготовка приміщення (провітрювання, вологе прибирання), розташування атрибутів.

4. Зовнішній вигляд вихователя.

ІІ. Підготовка дітей до заняття.

1. Одяг, взуття.

2. Внутрішня підготовка дітей до заняття.

ІІІ. Хід заняття.

1. Поведінка вихователя, його мова, міміка, взаємовідносини з дітьми і музичним керівником.

2. Уміння вихователя бачити всіх дітей, методи і прийоми їх активізації.

3. Якість показу, пояснення вихователя.

4. Індивідуальна робота з дітьми.

5. Визначити, на яких етапах знаходиться музичний матеріал даного заняття.

6. Відповідність програмного змісту заняття рівню підготовленості дітей.

7. Активна участь вихователя у занятті.

8. Дозування матеріалу і продовженість заняття.

9. Якість виконання дітьми пісень, ігор, танців, вправ.

10. Чи була збережена невимушеність і безпосередність дитячих переживань.

11. Як здійснювались виховні завдання під час заняття.

12. Стан дітей на кінець заняття (бадьорість, задоволеність, стомленість, збудження).

13. Організація дітей на занятті.

14. Роль вихователя на занятті в даній віковій групі.

Додаток № 9

СХЕМА аналізу

ЗАНЯТЬ З ФОРМУВАННЯ ЕЛЕМЕНТАРНИХ МАТЕМАТИЧНИХ УЯВЛЕНЬ

1. Яке місце посідає програмний зміст даного заняття у системі розвитку уявлень про множину, або в формуванні у дітей в процесі діяльності лічби розуміння числа?

2. Чи відповідають програмні задачі заняття рівню знань і розвитку дітей групи.

3. Які методичні прийоми використовував вихователь, їх доцільність.

4. Чи точно використовується термінологія вихователем і дітьми?

5. Проведення індивідуальної роботи, її зміст і ефективність.

6. В чому виявляється врахування вікових можливостей дітей при використанні дидактичних можливостей посібників.

Додаток № 10

ВИЯВЛЕННЯ РІВНЯ ЗАСВОЄННЯ МАТЕМАТИЧНИХ

УЯВЛЕНЬ ДІТЬМИ ГРУПИ

Розвиток уявлень про величину і форму у дітей

дошкільного віку

Кожен предмет характеризується трьома вимірюваннями – довжиною, шириною, висотою. Якщо діти не вміють виділяти ці протяжності, вони мають труднощі опреділяти величину предмету, це виражається в словах “великий” і “маленький”. Діти повинні вміти:

- обстежувати величини, виділяти окремі види подовженості і правильно їх називати;

- встановлювати рівномірні відношення між подовженостями, використовуючи прийом порівняння шляхом накладання і прикладання, порівнювати за допомогою ока, вимірювати умовними мірками;

- підпорядковувати величину трьох і більше предметів, встановлювати серіацію.

Однією з особливостей предмету є форма. Діти повинні вміти:

- розрізняти, називати, групувати геометричні фігури по формі незалежно від величини, кольору, розміщення у просторі;

- давати характеристику, виділяючи кути і сторони, верхівки, давати їм кількісну характеристику;

- вміти самостійно відтворювати г/ф і форму предметів шляхом викладання з паличок, відтворення форми цілого з частин; комбінувати з геометричних фігур і малювати на папері в клітинку.

Завдання № 1.

Виявити уявлення дітей про величину і форму.

Зміст завдання: заповнити таблицю.

Методика виконання завдання.

У молодшій групі для порівняння подовженості величини пропонувати для вибору 3-4 смужки різної довжини, з котрих одна дорівнює зразку. (Зразок кожного разу дається дитині в руки)

Завдання: “Найди смужку такої ж довжини (потім ширини). – Що ти можеш сказати про величину цих двох смужок?

- Як можна перевірити, що вони однієї довжини (ширини)?

- Порівняй ці два стовпчики. Чим вони відрізняються (один вищий, другий – нижчий)?

Для виявлення вмінь показувати подовженості величини вихователь послідовно пропонує дітям:

“Покажи довжину цієї смужки. – Що ти показав?”

“Покажи ширину смужки. – Що ти показав?”

“Покажи висоту стовпчики. – Що ти показав?”

Провести одну з ігор “Збирання яблук”, “Струмочок”, “Хто знайде таке саме кільце”.

У середній групі даються завдання:

1. Для упорядкування смужок по довжині вихователь дає 4 смужки однакової ширини, але різної довжини і пропонує: “Розкладии ці смужки, починаючи з самої короткої і закінчуючи самою довгою. Назви довжину всіх смужок”.

2. Вияснити, як дитина розрізняє і називає геометричні фігури. Запитати дитину: “Що це? (,,,,куб, куля). Як ти взнав, що це, або?

Провести одну з ігор “Кольоровий диск”, “Яка іграшка захована”, “Навпаки”.

У старшій і підготовчій групах даються два завдання.

Виявити рівень володіння діяльністю вимірювання умовними мірками.

Завдання:

“Виміряй довжину коробки цією міркою”.

Спитати: “- Чому дорівнює довжина і ширина коробки?”.

“Виміряй крупу цим стаканчиком”.

- Скільки крупи в мішечку?

Виявити уміння відтворювати форму.

Завдання:

Складіть з 4 і 5 трикутників нові фігури.

Пропонувати набір паличок і спитати: “- Скільки паличок треба взяти, щоб скласти квадрат? – Чому чотири? Складіть квадрат і покажіть кути, верхівки кутів.

Дати - Що можеш сказати при величину його сторін? – Як це перевірити?

Провести одну з ігор “В яку коробку”, “Магазин Овочі”, “Магазин Молоко”, “З яких фігур складається предмет”, “Хто швидше”.

При спостереженні фіксують:

Характер дій при виборі за зразком

– прикладають чи накладають зразок на всі пропоновані смужки;

– порівнюють при допомозі окомірних дій;

– перевіряють правильність порівняння, урівнюють один край.

Показати подовженість – чи проводять пальцем по всій протяжності, правильно вказуючи її напрям.

Виконуючи вимірювання: чи додержуються точності операції (знаходження краю);

- засоби, котрими користується дитина для відмітки кінця мірки;

- точність переміщення мірки і підрахунок їх мірок.

При відтворенні – простежити і зафіксувати чи дитина діє методом проб і помилок, чи по уявленню про форму швидко знаходить шляхи необхідного з’єднання частин;

- при порівнянні величини сторін г/ф виявити, яким шляхом дитина порівнює /згинає фігуру і прикладає сторони чи вимірює підрахуванням клітинок.

Завдання № 3

Розвиток уявлень про множину та число.

Зміст завдання:

а) виявити рівень уявлень про множину і способи дії за нею;

б) уміння дітей рахувати, порівнювати множення і числа, знаходити разнісні відношення між суміжними числами;

в) рівень уявлень про натуральну послідовність чисел.

Методика виконання завдання.

У середній групі.

Пропануємо картку з 2 пустими смужками і роздатковий матеріал.

- Відрахувати і покласти на верхню смужку 4 кола, а на нижню стільки ж.

- Порахуй. Скільки ти поклав кіл. Скільки?

- Що можна сказати про їх кількість?

- Поклади ще 1 коло, порахуй скільки їх?

- Що можна сказати про їх кількість.

Порівнюємо числа між собою.

Провести одну з ігор: “Пошта”, “Погодуємо звірят”, “Кому скільки”.

У старшій групі.

Проводять ігрову вправу “Я почну рахувати, а ти продовжуй”, “Найди сусідів числа”.

Провести одну з ігор: “Знайди стільки ж”, “Зроби стільки ж рухів”, “Матроси і танкісти”, “Автопарк”. (Л.Г.Мацюк, В.Ф. Крушинська “Дидактичні ігри з математики в дитячому садку”

У молодшій групі.

Провести одну з ігор: “Подорож по кімнаті”, “Бичок – білий бочок”, “Петрушчині гості”.

Діти повинні вміти: групувати предмети за ознаками признаку, виділяти “один і багато”, встановлювати взаємооднозначну відповідність між елементами множини, рахувати, відраховувати, позначати кількість числом, встановлювати зв’язки і відношення між суміжними числами, користуватися цифрами.

Додаток № 11

Вивчити особливості мовного спілкування дітей вікової групи. Проаналізувати обстеження, зробити висновки

Зміст завдання. Виявити наявність умінь і навичок мовного спілкування в дітей своєї вікової групи, відповідність їх вимогам “Програми”, а також методики формування мовного спілкування.

Методика виконання завдання. Студенти спостерігають за спілкуванням вихователя з дітьми і за групами дітей, що розмовляють в ранковий відрізок часу на протязі 30 хвилин (до ранкової гімнастики).

Один з студентів фіксує всі звертання вихователя до дітей, намагаючись записати дослівно мову вихователя, відповідні реакції дітей. Другий студент спостерігає за групами дітей, що розмовляють, фіксує 2-3 розмови, намагаючись зберегти у записі своєрідність лексики і стилістики, відмічаючи особливості спілкування (н-д: кричить, махає руками, відвернувся та ін.)

За підсумками записів студенти складають сумісно 2 таблиці обстеження: в першій відображають підсумки спостережень за характером і змістом спілкування вихователя з дітьми і дітей між собою; в другій – особливості володіння дітьми і вихователем соціально закріпленими навичками спілкування. Виконавши завдання студенти аналізують результати обстеження.

Питання для обговорення

1. Яке співвідношення різних типів мовного спілкування у вікових групах, які з них забезпечують змістовне мовне спілкування і мовну активність дітей?

2. Чи відповідає тематика та зміст розмови в різних вікових групах можливостям дітей, яка в них розвиваюча роль?

3. Які навички поведінки дітей під час мовного спілкування і чи відповідають вони вимогам “Програми”?

4. Які особливості мовних форм зв’язних висловлювань дітей і чи відповідають вони програмним вимогам?

5. Які методи керівництва дитячими розмовами використовував вихователь?

6. Які слід висувати завдання роботи з вихователем і дітьми по формуванню мовного спілкування з метою збагачення тематики і поглиблення спілкування, типів спілкування, формування поведінки дітей у процесі спілкування та розвитку необхідних мовних форм?

Таблиця 1.

Таблиця 2.

Проаналізувати словник дітей своєї вікової групи

Зміст завдання. Виявити наявність слів в активному і пасивному словнику дітей, які позначають предмети, їх якості, властивості, виявити точність використання слів, що означають видові та родові поняття на основі диференційованості уявлень та вмінь відокремлювати суттєві ознаки предметів, а також слів, які позначають якості предметів.

Методика виконання завдання. Кожен студент в ранковий відрізок часу обстежує 3-х дітей своєї групи, виявляючи особливості їх словника. З цією метою необхідно підібрати 3 групи предметів (н-д. панчохи, шкарпетки, югольфи; чашка, кухлик, склянка). Дати дитині почергово 3 предмета однієї групи та попросити назвати кожний (“Що це? або “Як називається цей предмет?”). після того, як дитина назве предмети, запитати про кожний: “Як ти дізнався, що це чашка? та т.д.) В заключній частині запропонувати: “Опиши кружку” або “Розкажи про панчохи” (Це завдання дається по трьом предметам – по одному з кожної групи). Студентам, що працюють в середній, старшій, підготовчій групах, дається додаткове завдання – виявити особливості володіння дітьми узагальнюючими словами, що означають родові поняття. Для перевірки підібрати 3 групи предметів (можна картинки): транспорт (автобус, машина, літак, човен, поїзд); овочі (огірок, помідор, цибуля, редис, капуста); меблі (стіл, стілець, диван, шафа, буфет). Для виявлення в активному словнику дітей слова “транспорт” треба дати дитині 2-3 картинки з однієї групи та запитати: “Що намальовано?”, а потім “Як можна назвати ці предмети одним словом?” (аналогічне завдання проводиться по кожній групі предметів). Після цього питають: “Як ти дізнався, що це транспорт?”. Діти повинні відповідати самостійно, помилки їх не виправляються. Всі відповіді і дії дітей фіксуються в протоколі.

Аналіз отриманих результатів відображається в таблицях: по першій аналізуються дані про наявність в словнику дітей слів, що означають назви предметів, а також уміння виділяти суттєві ознаки предмету; по другій – дані про наявність в активному словнику дітей узагальнюючих слів, що позначають родові поняття, вміння виділяти їх суттєві ознаки; по третій – данні про наявність в словнику дітей слів, що позначають властивості, якості предметів та вміння користуватися ними.

Питання для обговорення:

1. Якими є особливості словника дітей?

2. Якими є особливості застосування слів, що позначають якість предметів?

3. Якими є особливості виявлення дітьми різного віку суттєвих ознак (видових та родових)?

4. Чи відповідають виявлені особливості словника дітей вимогам “Програми?”Які завдання формування словника дітей у ваших вікових групах відповідно вимогам “Програми”

Виконати аналіз планування словникової роботи в своїй віковій групі

Зміст завдання. В процесі вивчення планування словникової роботи в своїх вікових групах виявити:

а) кількість занять з розвитку словника на протязі 1 місяця;

б) тематику і зміст занять, їх розмаїття, взаємозв’язок;

в) наявність в плані інших форм роботи з розвитку словника поза заняттями (спостереження, дидактичні ігри, побутова діяльність), їх зв’язок з словниковими заняттями;

г) характер планування програмного змісту, методів та структури занять;

д) наявність і зміст врахування словникової роботи на заняттях поза ними.

Методика виконання завдання.

Студенти виписують з плану на місяць всі види занять та форми роботи з розвитку словника, а також її облік.

Питання для обговорення:

1. Яка кількість і команітність видів занять з розвитку словника; чи забезпечують вони вирішення всіх завдань словникової роботи?

2. Яким є зміст занять з розвитку словника, його відповідність “Програмі”?

3. Чи реалізуються в плані принципи повторності, систематичності, міцності знань?

4. Чи планується розвиток словника дітей в різних видах діяльності, зв’язок з заняттями? Відображення цієї роботи в плані.

5. Чи правильно планується програмний зміст словникових занять, їх структура і методи навчання?

6. Чи відповідає облік програмовому змісту заняття, наявність в обліку оцінки засвоєння дітьми запропонованого матеріалу та індивідуальної роботи? відображення в обліку завдань наступної роботи з розвитку словника.

7. Як удосконалювати планування роботи з розвитку словника?

Додаток № 12

АНАЛІЗ

ЗАНЯТТЯ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВОГО СПІЛКУВАННЯ

І. Підготовка до заняття: виготовлення наочного, дидактичного матеріалу; опрацювання методичної літератури, програми дошкільного закладу; технічні засоби навчання.

ІІ. Організація дітей на заняття, готовність їх до заняття.

ІІІ. Хід заняття.

1. Аналіз завдань навчання відповідно до структури заняття.

2. Прийоми перевірки знань дітей з попередніх тем, ефективність їх.

3. Активізація дітей в ході закріплення попередніх знань. Мовлення дітей. Прийоми виправлення вихователем мовленнєвих помилок дітей.

4. Виклад нових знань. Наочність у ході викладу нової теми. Зміст навчального матеріалу відповідно програми дошкільного закладу; зв’язок теорії з практичною діяльністю дітей.

5. Тип і структура заняття відповідно методики розвитку мовлення.

6. Мовлення вихователя.

7. Активізація дітей у ході викладу нового матеріалу.

8. Самостійна робота дітей на занятті:

а) стиль роботи вихователя, наполегливість у досягненні мети, вимогливість та контроль за діяльністю дітей; прийоми виправлення неточних відповідей, мовленнєвих огріхів; педагогічний такт вихователя;

б) робота дітей на занятті, зацікавленість їх заняттям; активність, прийоми залучення до активної пізнавальної діяльності усіх дітей; робота з книгою.

ІV. Організаційна характеристика заняття.

1. Співвідношення (послідовність, взаємозв’язок, дозування у часі) окремих етапів заняття.

2. Методи та прийоми навчання.

3. Засоби навчання.

V. Результати заняття. Позитивне на заняттях та недоліки. Загальні висновки щодо заняття. Пропозиції щодо поліпшення методики викладання нового матеріалу.

Додаток № 13

Міністерство освіти і науки України

Стахановський педагогічний коледж

ЛНУ імені Тараса Шевченка

Психолого-педагогічна характеристика

на дитину

Підготувала:

студентка ___ курсу ______ групи

дошкільного відділення

спеціальність «Дошкільне виховання»

_____________________________

П.І. студентки

I. Прізвище, ім’я

1.1.Дата народження

1.2. Склад і особливості родини.

II. Рівень психічного розвитку.

2.1. Особливості мови і мислення.

2.2. Вольові риси.

2.3. Особливості властивостей сенсорики, моторики, пам’яті, уваги, фантазії

2.4. Спеціальні здібності.

III. Темперамент.

3.1. Сила, активність, пасивність, працездатність, втомлюваність, врівноваженість, рухливість. Тип темпераменту, риси темпераменту.

3.2. Емоційні особливості: ступінь вираженості, стійкість, нестійкість, що більше викликає радість, сум, гнів, обурення, образу. Що більше викликає радість, сум, гнів, обурення, образу.

IV. Взаємини з дорослими, однолітками.

4.1. Спільна діяльність (вміння грати, спілкуватись, навчатись разом)

4.2. Самооцінка.

4.3. Ставлення до діяльності, самообслуговування, праця.

4.4. Потреби (ступінь їх вираженості й спосіб задоволення)

4.5. Інтереси і схильності.

4.6. рівень розвитку свідомості.

4.7. Етичні, естетичні риси.

V. Структурно-психологічні риси

5.1. Домінуючі риси характеру.

5.2. Врівноваженість, цільність, широта та вузкість діапазону реакцій.

5.3. Поверхованість, глибина реакцій і переживань.

5.4. Співставлення форми і змісту поведінки

Додаток № 14

ВИВЧЕННЯ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ

А.БІНЕ-Т.СИМОНА (ВАРІАНТ Л.ТЕРМЕНА)

Тести стандартизовані для вивчення розу­мового розвитку дітей конкретного віку (3— 15 років).

Для кожного віку вибирають по 6 тес­тів, а для 12-річних — 8 тестів. За кожним тестом дають позитивну або негативну оцінку. Вивчення проводиться в такий спо­сіб:

- Дитині певного віку дають тести, роз­раховані на рівень дітей на два роки молод­ших за неї. Якщо дитина позитивно розв'язує всі тести, тоді переходять до тестів, розрахо­ваних на дітей старшого віку, зупиняючись
на шкалі того віку, тести якого дитина не може розв'язати.

- За кожен позитивно розв'язаний тест за шкалою до 12-річного віку нараховують 2 місяці; за кожен тест, розрахований на 12-річних, — 3 місяці, а на 14- і 15-річних — 4 місяці. Після цього визначають вік розумового розвитку дитини. Наприклад, дитина 8 років розв'язала тести для 8-річних включно, а потім — 5 тестів для 9-річних, 2 тести для 10-річних і тест для 12-річ­них. Отже, вік розумового розвитку визна­чають так: до восьми років додають 10 міся­ців за 9 років (5 тестів по 2 місяці), 4 міся­ці за 10 років (2 тести по 2 місяці) і З місяці за 12 років. Отже, вік розумового розвитку дитини дорівнює: 8 років + 17 місяців, тобто 9 років і 5 місяців.

Якщо ж дитина 8 років розв'язала тіль­ки 4 тести для 8-річних, тоді даються тести для 7-річних. Якщо вона розв'язала всі тес­ти для цього віку, тоді вік її розумового роз­витку дорівнюватиме: 6 років +10 місяців (за сьомий рік) + 8 місяців за 8 рік. Разом: 7 років і 6 місяців.

Date: 2015-11-14; view: 442; Нарушение авторских прав