Адміністративно-правові конфлікти: суть та види

Адміністративно-правові конфлікти, як і державно-правові, відбуваються у сфері функціонування публічної влади в державі. Поширений нині термін “адміністрація” в перекладі з латинської означає “управління”. Для того щоб управляти, потрібно мати відповідні повноваження та право, тобто мати владу. Державна влада складається з політичної (політичне керівництво) та адміністративної (адміністративне управління або адміністрування) влад.

Адміністрування — це управління переважно директивне, яке полягає у керуванні людьми, групами, спільнотами, організаціями через використання законів, норм, наказів, розпоряджень, санкцій та інших способів впливу. Аналіз змісту адміністративно-правових конфліктів, особливостей їх виникнення та перебігу дає змогу виокремити такі характерні особливості:

1. Конфлікти виникають внаслідок управлінської діяльності з реалізації публічних, найчастіше державно-управлінських інтересів:

а) з ініціативи сторони, яка відчуває на собі владний вплив органу виконавчої влади і при цьому вважає такий вплив протиправним;

б) з ініціативи сторони, яка має владні повноваження (наприклад, при порушенні справи про адміністративне правопорушення);

в) у випадках, коли ті чи інші спірні питання виникають за ініціативою різних контрольно_наглядових органів (наприклад, органів пожежного нагляду, ДАІ та ін.).

2. У них обов'язково бере участь суб'єкт, наділений державою відповідними управлінськими повноваженнями.

3. Вони так чи інакше пов'язані з порушенням прав суб'єктів адміністративних правовідносин та режиму законності у сфері діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

4. Для них, як і для сфери управління загалом, характерні відносини владності і цілеспрямованості.

Об'єктний склад адміністративно_правових конфліктів, зокрема деліктного характеру, визначає Кодекс України про адміністративні правопорушення, в якому виокремлюються адміністративні правопорушення:

• в галузі охорони праці та здоров'я населення;

• правопорушення, що посягають на власність;

• в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури;

• у промисловості, будівництві та в галузі використання електричної і теплової енергії;

• у сільському господарстві, порушення ветеринарно-санітарних

правил;

• в галузі житлових прав громадян, житлово_комунального господарства та благоустрою.

Загалом до суб'єктів адміністративн-правових конфліктів можуть належати всі носії суб'єктивних прав і обов'язків у сфері адміністративного права. З одного боку, стороною таких конфліктів можуть виступати: органи виконавчої влади (вищий, центральні, місцеві та спеціальні); державні службовці (як суб'єкти, у діяльності яких об'єктивуються повноваження державних органів управління); органи місцевого самоврядування. З іншого боку, сторону адміністративно_правових конфліктів можуть становити: громадяни України, іноземці, особи без громадянства; об'єднання громадян; суб'єкти підприємницької діяльності. Проте можуть бути й інші варіанти суб'єктного складу конфліктів. Так, відомі випадки тривалого конфліктного протиборства органів місцевого самоврядування та місцевої державної адміністрації, конфліктів юридичного характеру між державними службовцями та керівництвом органів виконавчої влади. Наведеного переліку суб'єктного складу достатньо, щоб визначити ще одну характерну особливість адміністративно_правового конфлікту — значну відмінність у “вагових категоріях” його сторін.

Виходячи з юридичного змісту адміністративно-правового конфлікту, можна виокремити два основних його види:

1) конфлікти організаційно-управлінського характеру, змістом яких є порушення прав фізичних чи юридичних осіб неправомірними діями або бездіяльністю органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб.

2) конфлікти адміністративно-деліктного характеру, змістом яких є виявлення наявності (або відсутності) в діях фізичних та юридичних осіб складу адміністративного правопорушення.