Трудові конфлікти

Трудовий конфлікт — це спосіб врегулювання та налагоджування оптимальних трудових відносин; прямий виклик внутрішньому порядку й стабільності на підприємстві; необхідний етап у розвитку як трудового колективу, так і стосунків між працівниками та роботодавцем.

У теорії трудового права розрізняють причини трудових спорів (конфліктів) та приводи їх виникнення. По-перше, серед причин виникнення трудових конфліктів можуть бути помилки однієї зі сторін у спорі про наявність чи відсутність обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення певних правовідносин, недоліки у стосунках морально-етичного характеру.

Другу групу становлять причини організаційно-правового характеру, пов'язані з невідповідністю чинних норм трудового законодавства новим суспільно-економічним відносинам, нечіткими формулюваннями окремих правових норм, послабленням державного нагляду й контролю за дотриманням законодавства про працю.

До третьої групи належать причини організаційно-господарського характеру: спад виробництва, руйнування соціальної структури, зниження реальних доходів значної частини населення, примусове запровадження неповної зайнятості, безробіття, погані умови праці та ін.

За суб'єктами розрізняють індивідуальні й колективні трудові конфлікти. Індивідуальні трудові конфлікти — це спори, які виникають з трудових правовідносин і стосуються застосування умов праці, а також наслідків цього застосування до конкретних осіб. Сторонами індивідуальних конфліктів виступають зазвичай працівник і роботодавець. Предметом цього виду конфліктів є поновлення порушених роботодавцем прав працівника (наприклад, на оплату за час вимушеного прогулу) або визнання за працівником певних прав (наприклад, на додаткову відпустку). Отже, по суті — це спори про право. Оскільки стороною, права якої порушені, переважно виступає працівник, то ці спори, як правило, мають позовний характер.

Колективні трудові спори (конфлікти) виникають з організаційно-управлінських і соціально-економічних відносин у сфері праці. Відповідно до Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” предметом колективних трудових спорів (конфліктів) є суперечності, які виникли між сторонами соціально-трудових відносин з будь_якої з чотирьох причин:

а) встановлення нових або змін чинних соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладення нового або зміни чинного колективного договору;

в) невиконання колективного договору або його окремих положень;

г) невиконання вимог законодавства про працю.

Залежно від рівня спору (виробничий, територіальний, національний) існують такі сторони:

• наймані працівники або профспілкова чи інша уповноважена ними організація підприємства, установи, організації (підприємств однієї або кількох галузей)

• власник (об'єднання власників) підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи чи представники.