Синтез засобів творчості

З'єднання функцій декількох засобів- дії-гри, дії-учіння, дії-пра-ці в одну неподільну цілісність у людини не є самоціллю. Продукти синтезу поповнюють (а в тих, хто був пригноблений монотонною або конгломератною роботою в навчанні) і відновлюють дійові властивості механізмів психіки.

Тепер настала черга розглянути єдність і розбіжності гри, учіння та праці - елементів активності людини. Аби розібратися в цьому, на­мітимо шляхи компенсації недоліків одних і з'ясуємо достоїнства засо­бів розвитку психіки, зробимо спробу знайти спосіб гармонізації життя людини.

Учіння ближче за сутністю до процесу праці. Ось чому їх і ототож­нили. Учіння і праця спрямовані на виробництво певного продукту: пра­ця - в кінці робочого дня, а учіння - систематичне виконання дій, про­дукти яких можуть з'явитися через багато років, колись, у майбутньому.

Чому синтез стосується і розвитку механізму творчості?

Гармонія засобів розвитку породжує гармонію механізмів психі­ки. Гра, учіння, праця, об'єднуючись у деяку інтегральну цілісність,

набувають разом з цим можливостей взаємодоповнення, підсилення і навіть компенсації недоліків кожного.

Цього доводити не треба: існують люди, які живуть почуттями - од­ним із механізмів творчості - і не враховують доводів мислення; дехто живе продуктами мислення і уяви - двома механізмами - і нехтує ак­тивністю третього; багато людей живуть мисленням і ігнорують оцінки подій, які даються почуттями.

Можливий і такий стан: снергопотенціал, домінуючий над всіма складовими механізмів психіки, примушує людину шукати і застосо­вувати себе всупереч моральним почуттям: сила є - розуму не треба.

Формула: ціле містить у собі дещо більше, ніж сума частин, з яких воно створене, - істина, яку залишили нам стародавні греки, по­винна працювати всюди.

Душа людини (психе) і її свідомість - поліфонічні, бо людина здат­на сприймати і відтворювати діями багатоголосся світу в одночасному поєднанні рівноправних мелодій життя.

Отож, чим більша багатозвучність світу, в якому живе спочатку ди­тина або отрок, тим більш поліфонічною стає душа дорослого. Вона і створює це "дещо", яке приводить до руху механізм творчості. А щоб це "дещо" запрацювало, треба упорядкувати життя передусім у школі, яке забезпечило б розвиток рівноправних мелодій дій - творчих здіб­ностей людини.

Нами виділено три види активності людини.

Монотонна активність (і навчання) нагадує спів без супроводу: зву­чить одна чи майже одна мелодія-дія. Одна мелодія дій із багатьох, на яку прирікали, наприклад, дитину - батьки, а учня - школа.

Двоїчна активність, або поєднання двох, але не в природній пропор­ції засобів, - більш прогресивна: вона охоплює не одну вузеньку ділян­ку спектру життя, а більш широкий діапазон інтересів, здібностей і дій.

Поліфонічна активність - природна - приємна і дитині, і учневі, і дорослому: вона благозвучна, бо заснована на одночасному поєднан­ні і розвитку системи рівноправних мелодій, які утворюються суто людськими видами потреб. Це багатоголосся, впливаючи на механізм творчості, примушує працювати всі його складові разом: мислення, по­чуття і уяву, психомоторику і енергопотенціал.

Оптимальний розвиток механізмів психіки забезпечує лише орга­нічне поєднання, яке розвивається дією-грою, дією-учінням, дією-пра-цею. Розмаїття поєднань видів дій у навчальному процесі сприяє роз-

виткові механізму творчості людини. Може бути величезна кількість сполучень, що ведуть людину до певного профілю особистості.

Ми вже вели мову про 15 сполучень.

Взагалі ж допустимих сполучень видів дій, працюючих видів, як не­подільної цілісності, - що дають змогу розвивати творчі здібності, - ве­личезна кількість. Чому? Кожна дія-елемент, забезпечуючи позитивні продукти, може існувати лише в деякому діапазоні. Поки ці дії в опти­мальному режимі, вони можуть компенсувати недоліки одна одної.

Але як тільки один із видів праці вийде за межі допустимого - стан домінування зникне - цілісність руйнується: мотиви і цілі праці, зада­чі, які вони породжують, стають неадекватними потребам.

Що відбувається з людиною? Вона втрачає бажання діяти, мотиви і цілі знецінюються. Чому? Бо задачі створюються ситуаціями в пра­ці - зустріччю з невідомим, а не діяльністю.

Людина при цьому втрачає джерела енергії і інформації, які живлять механізми психіки, дають наснагу, насолоду життям.

Наведена схема дає уявлення про можливості, започатковані в сут­ності людської праці, уявлення про можливий зміст потреб, що вмоти­вовують активність людини.

Як же здійснювати синтез видів активності з урахуванням вікових можливостей людини?

1. Навчальний матеріал слід збагатити змістом, спроможним по­
роджувати в людині потребу в грі, разом з нею - в умінні і праці, на­
слідком яких буде розвиток механізму творчості.

2. Треба розбудовувати сценарій кожного виду активності таким
чином, щоб вона була насичена мисленням, почуттями та уявою, які
випливають із сутності їх синтезу.

3. Слід враховувати психічний стан людини і чергувати "наванта­
ження" механізмів психіки.

Яким чином цс здійснювати в умовах навчання? - Використовувати типи уроку, побудованого з дотриманням пропорції видів активності і образу навчальних дій. Зокрема занять:

1) учіння (мислення і пам'ять) - праця (почуття і мислення) - гра
(уява і почуття);

2) учіння - гра - праця;

3) праця - учіння - гра;

4) праця - гра - учіння;

5) гра - учіння - праця;

6) гра - праця - учіння.

Пропорційно навантажувати механізми психіки, що є головною умовою її розвитку:

1) елементи гри - породження яскравих образів уяви і почуттів;

2) учіння- створення розумового напруження, яке тренує мис­
лення і є джерелом почуттєвої насолоди;

3) праця - процес створення цінностей (у собі - здібностей, для
інших - предметів), який захоплює людину повністю: вона у створено­
му предметі, як у дзеркалі, може побачити себе, свої можливості. Від­
творюючи процес свого мислення, сама знаходить помилки або неточ­
ності дій і оцінює себе.

Пропорційна активність людини (її гармонія, скріплення, струнка узгодженість гри, учіння і праці) можлива тоді, коли її елементи спіль­номірні і пропорційно розвинуті - перебувають в оптимальному стані.

Отож, виходячи з уявлень про природу активності людини, доходи­мо таких висновків:

1) кожна дія - розумова або психомоторна - має будову і виконує
функції, що розвивають механізм творчості;

2) система дій є засобом вибіркового впливу на складові механіз­
му творчості;

3) синтезом дій - гри, учіння та праці - можна успішно долати
кризу навчання і досягати інтеграції механізму творчості.