Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Європи
Ф. В. Тарановський зазначав, що поняття ідеального, справедливого права виникло ще в Стародавній Греції, у творчості поетів-трагіків. З V сг. до н, е. грецькі філософи почали розрізняти справедливе по закону (позитивне право) і справедливе по природі (ідеальне право). Завершеної форми природно-правова концепція набуває у творчості римських юристів, яких слід уважати авторами терміну «природне право». З цього часу починається дослідження сутності та співвідношення природного і позитивного права. Природне і позитивне право — категорії різного порядку: перше слід розуміти як справедливість, друге — як доцільність. Позитивне право характеризується як забезпечення користі, інтересів всіх або більшості в тій чи іншій державі, природне — як основа зрівняльної справедливості і добра. Тому позитивне право повинне відповідати вимогам природного права. Природне право — це право більш високого порядку, воно знаходиться над позитивним пра-
-379-
вом І є критерієм для оцінки й подальшого вдосконалення останнього. Пізніше природно-правова концепція, за твердженням Ф. В. Тарановського, була сприйнята християнською полі-тико-прзвовою ідеологією. На початку першого тисячоліття мислителями цього спрямування і, зокрема, апостолом Павлом, розрізнялись: одкровення — закон від Бога; закон у людських серцях, тобто природний закон, даний дюдям з народження, джерелом якого є премудрість і воля Бога. Керуючись цим законом, люди (навіть язичники) впорядковують свої відносини, розрізняють правду і неправду. За своєю суттю природний закон е не що інше, як відображення божественної справедливості в серці людини. Наступним в ієрархії законів християнськими мислителями виділявся позитивний закон — Римське право. Причому при вирішенні колізій, неврегульованих позитивним правом, слід було керуватись найвищим законом у розглянутій ієрархії — одкровенням, Священним Писанням. На початку XVII ст., зазначав Ф. В. Тарановський, природно-правова концепція зазнала впливу раціоналізму, який означав перш за все «звільнення теоретичного розуму від рабського підкорення авторитетам». Наукова юриспруденція звільнилась від римської юридичної догми та від середньовічної теоретичної ідеї й побудувала свою модель природного права. Проводячи аналогію з досягненнями в фізиці й механіці щодо визначення найпростішого неподільного матеріального елемента атома, гуманітарна наука, в тому числі й юриспруденція, визначила неподільним елементом соціального життя — Індивіда. Тобто індивід в суспільній науці, на думку раціоналістів відповідав матеріальному атому і був прийнятий за найпростіший елемент соціального життя і вихідним елементом науки про суспільство. Водночас у суспільствах західних країн з'являється прагнення до свободи особистості в церковному, релігійному, інтелектуальному і політичному відношенні. Одночасно прагматична потреба в особистій свободі переросла в протест проти державного абсолютизму. Зазначене стало підґрунтям ідеї про необхідність зміни суспільного життя вихідним аспектом якого стала б не влада, а людська особистість. Мова йде про зародження індивідуалістичної теорії суспільства. Представники школи природного права почали визнавати в якості вихід-
-380- ної аксіоми моральну природу індивіда, якій з народження притаманне бажання жити у суспільстві. Опинившись у се-родовищі собі подібних, люди повинні були впорядкувати свої відносини природними законами. Практичне значення природних законів полягає в тому, що 'їх можна застосову-вати для управління суспільством. Встановлені теорією права закони зрештою можуть етапі діючими юридичними нормами. Тому вони можуть на-зиватися природним правом згідно з традицією, яка йде від римських юристів. Відношення природного права до позитивного розглядалось мислителями неоднозначне. З одного боку, природне право визнавалось основою позитивного законодавства, з іншого — природне право уважалось критерієм оцінки позитивного, основою його вдосконалення. Розмірковуючи про сутність природного права і ро-зуміння його мислителями різних епох вчений схиляється до думки, що природне право більшість з них вважали основою позитивного. Проте це не означає, що вони співпадають. Більше того, позитивне право багато в чому ухиляється від норм природного права, але не може вступати з ним Date: 2015-09-22; view: 371; Нарушение авторских прав |