Там само. — С. 213

3 Політологія: Підручник/ За заг. ред. Ю. І. Кулагіна, В. І. Полуріза. — К.,

2002. - С. 89,

-371-

Вчений зазначав, що в історії розвитку народів тері торіальний аспект часто превалював над родовим, держаь-на приналежність людини відігравала більш важливе зна­чення.

Територіальний аспект на перших етапах розвитку мав також суттєвіше значення в розвитку культури. Згодом «на­стала тривка культурна сполука суспільних мас... яка кріп-ла щораз... без огляду на те, чи дотична суспільність існува­ла в межах одної держави, чи кількох, — чи в одній державі був лиш один такий культурний зв'язок, чи 'їх було біль­ше»¹. Тобто усвідомлення належності до певної спільносгі-нації з'явилося пізніше. Національний аспект у формі ідеї самовизначення госгро постав в умовах імперіалізму, коли мало місце завоювання нових територій і народів з «різною історичною традицією, іншими звичаями та обичаями... Се дало основу до національної ідеї 19 віку»².

Національна ідея, за вченням С. Дністрянського, прояв­лялась в двох формах.

По-перше, як устремління народу (що був розділений і входив до різних державних утворень) до звільнення від гні­ту і створення одної національної держави; по-друге, — це ідея національної автономії, бажання в умовах багатонаціо­нальної держави забезпечити право вільного політичного розвитку всім націям, що входили до її складу. Причому «в боротьбі за національну ідею, зазначав С. Дністрянський, побідило змагання народу до власної національної держа­ви, не вдовольняючись формою національної автономії в рамцях чужої держави»³.

Національне питання стало причиною Першої світо­вої війни. Проте, хоч вона його й не вирішила, національ­на ідея в формі рівного права народів на самовизначення була покладена в основу миру. Право на самовизначення «се найважливіше право кожного народу, чи він великий, чи малий. На основі сього права прислугує усім народам право до національної території, право вибирати собі де­ржавну зверхність, під яку вони мають належати, право до

¹ Політологія: Підручник / За заг. ред. Ю. І. Кулаїіна, В. І. Псмуріза. — К., 2002. - С. 211.

² Там само.

³ Там само. — С. 212.

-372-

внутрішньої самоуправи й свобідного культурного, еконо­мічного та політичного розвитку»¹.

Самовизначення народів, ясна річ, не обов'язково має від-буватись у межах встановлених кордонів, цей процес може передбачати зміну несправедливих кордонів, встановлених при поневоленні народів.

С, Дністрянський визначає поняття національної тери-торії, маючи на увазі територію, з якою «нарід є зв'язаний історично шляхом постійного, звичайно споконвічного по-селення»². Поза межами цієї території «він може грати тіль­ки роль завойовника або чужого». Межі нової національної держави повинні визначатись відповідно до етнографічного принципу.

Важливим атрибутом нової держави повинна бути «своя правда», тобто право народу, засноване на ідеї справедли-вості, яке він сам створює. Причому, важливе місце, на дум­ку вченого, в регулюванні «модерних суспільних відносин» повинне відігравати звичаєве право.

До того ж, застосовуючи зазначений Т. Шевченком вис-лів, С. Дністрянський писав, що народ, «поставивши правду в основу нової держави» повинен стати сильним: «сила на­роду — се й сила нової держави»³.

Сила проявляється в «правному порядку» і «правній ор-ганізації», тобто йдеться про правовий аспект державності, який означає не панування влади над народом, а правління народу.

По-друге, сила народу проявляється в його суверенітеті. Суверенітет деражави, зазначав вчений, — це минуле цивілі-зацїї, за своїм змістом він проявляється в пануванні над на­родом (йдеться про ототожнення поняття суверенітету дер-жави з особою правителя — монарха. — Ф. Ш.)

У «модерному розумінні» С. Дністрянського народна вла­да не може бути пануванням над народом, суверенітет — це правління народу, його сила. «Сам народ мусить собою пра-вити: се правління мусить виступати в усіх проявах держав­ного життя; ніде не повинно збракувати сеї безпосередньої функції народу у виконуванні державних завдань»⁴.

Політологія: Підручник / За заг. ред. Ю. І. Кулагіна, В. І. Полуріза. — К., 2002. - С 212. Там само. - С. 213. Там само. — С. 215. Там само. — С. 216.

-373-

«Воля» народу — в державно-правовому вченні С. Дніст­рянського, це гарантовані можливості кожному об'єднуватись у Іромадські об'єднання: «...товариства, сото-варищення й корпорації», тобто інститути громадянського суспільства, які в рамках власної автономії беруть на себе ви­конання важливих функцій управління суспільними справа­ми. Таким об'єднанням в «новій державі» С. Дністрянський відводив значну роль оскільки традиційний інститут демо­кратії — парламентаризм, виконуючи репрезентаційну функцію, не повністю на його думку, забезпечує участь на­роду в управлінні загальними справами суспільства.

Економічною основою «нової національної держави» по­винна бути приватна власність, яку вчений розглядав як га­рантовану правом належність певній особі «дібр з метою заспокоєння економічних потреб», яка має «підлягати об­меженням з огляду на загальне добро»¹.

Проблема самовизначення українського народу була по­кладена С. Дністрянським в основу розробленого ним проек­ту «Устрою Галицької держави». Її утворення вважалося вче­ним можливим на території земель, споконвічне заселених українським народом в межах австро-угорської монархії.

За формою правління зазначена держава мала бути де­мократичною республікою, на чолі якої стоїть законодав­чий орган — Народна Рада.

Для організації діяльності органу держави формується Старійшина. Водночас вона, на думку С. Дністрянського, по­винна бути наділена повноваженнями здійснювати загаль­не управління з питань забезпечення порядку, суспільної безпеки, військових справ, амністії та помилування, готува­ти та подавати на розгляд Народної Ради проект держав­ного бюджету, а також контролювати діяльність виконавчої влади, органом якої є Народна Управа. Виконавчі функції за окремими напрямами здійснюють її структурні елемен­ти: внутрішня, закордонна, військова, культурна, оборотова (торговельна — Ф. Ш.) управи.

Продовженням гілки виконавчої влади на місцевому рінні є повітові управи, які підпорядковані, крім Народної Управи, Старійшині Народної Ради.

¹ Політологія: Підручник / За заг. ред. Ю. І. Кулагіна, В. І. Полуріза. — К., 2002. - С 218.

-374-

До складу Народної Управи входить також Судова v права, яка «обіймає судові справи, а її круг ділання відпові-дає австрійському Міністерству судівництва»¹.

Держава гарантує діяльність інститутів громадянського суспільства: громадських об'єднань. «Горожани, — зазнача­юсь у проекті, — мають право творити товариства, оскіль­ки вони не є небезпечні державі. З тим самим обмеженням запоручається свобода зборів»².

Державною мовою повинна бути українська мова, водно­час забезпечується функціонування польської та німецької мов. До урядовців висуваються вимоги знати всі три мови.

Державно-правові погляди та результати наукових по­шуків академіка С. Дністрянського знайшли своє втілен­ня в проекті конституції Західно-Української Народної Республіки, розробленому ним у кінці 1920 р. ЗУНР мала бути самостійною демократичною, національною, право-вою державою соціальної направленості, що територіальне базується в межах українських областей колишньої Австро-Угорської імперії.

Політико-правовий зв'язок особи і держави, за цим про­ектом, повинен забезпечуватись через правовий стан грома­дянства. Про західноукраїнське громадянство повинні скла­датися особливі реєстри.

Спільність усіх громадян утворює народ держави, до ньо-го входять люди всіх національностей, що живуть у державі. Український народ здійснює національну владу на своїй на­ціональній території. Інші народи, що живуть у Західній Україні, мають «право на національне управління відповід­но до права на самовизначення українського народу»³.

Одночасно кожний народ «є самостійний суб'єкт пра-ва і має самостійні національні права в школі, установах та всуспільному житті»⁴. Український народ «як політичний власник національної території...» «є носієм територіально­го верховенства в державі»⁵.

1 Дністрянський С. Устрій Галицької держави // Стецюк П. Станіслав 2 Дністрянський як конституціоналіст. — Львів, 1999. — С. 159. Там само. — С. 155.

3 Дністрянський С. Конституція Західно-Української Народної респуб­ліки // Стецюк П. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. — Львів, 1999. - С. 166. 4 Там само.

5 Там само. — С. 184.

-375-

Проектом передбачалося, що президент та перші особи законодавчої, виконавчої та судової влади повинні бути ук­раїнцями. Визначались основи мовної політики. Командною мовою в армії, а також внутрішньою службовою мовою цивільної державної служби повинна бути українська мова. Вчений пропонував запровадити нормативне співвідношен­ня участі української, польської на інших національностей (4:1:1) «у виборчій системі, в національних куріях і секціях і по можливості також при визначенні частки представників інших національностей в уряді»¹, і в правосудді.

У проекті знайшли втілення досягнення західної право­вої думки щодо прав і свобод людей. Всі люди визнавались рівними від природи. Держава повинна гарантувати свобо­ду особистості, а її обмеження можливе лише при здійснен­ні владних кримінально-правових та поліцейських функцій. Водночас передбачався демократично-гуманістичний по­рядок притягнення до юридичної відповідальності осіб, що вчинили протиправні вчинки.

У проекті конституції була чітко викладена система полі­тичних прав громадян, їх гарантії та механізми забезпечення, Всі громадяни визнавались рівними перед законом, особи різної статі наділялись однаковими правами і обов'язками. Гарантувалась можливість розвитку інститутів грома­дянського суспільства, таких об'єднань громадян, як сільсько­господарські, торговельні, «промислові комори та комори промислів, а також комори робітників, службовців, адво­катів, журналістів, освіти тощо»², які мали брати участь у заходах щодо «плекання культурних, політичних та еконо­мічних інтересів»³. Особливу увагу держава мала приділяти «середнім класам у сільському господарстві... промислах і торгівлі», а також захисту людської праці: фізичної, духов­ної, інтелектуальної.

Соціальна спрямованість державності у проекті мала па-терналістський характер. Держава повинна була б опіку­ватись «скривдженими у своєму праві», неповнолітніми та особами, які нездатні самостійно вирішувати свої справи.

¹ Дністрянський С. Конституція Західноукраїнської Народної респуб­ліки // Стецкж П. Станіслав Дністрянський як конституціоналіст. — Львів, 1999. - С. 184.