Там само

-306-

М. Міхновський відкидав державно-правові теорії побу­довані на засадах космополітизму (від грец. козтороіііез -космополіт, громадянин світу — ідеологія так званого «сві­тового громадянства», за якого національна держава втрачає свій сенс), вважав їх недосконалими, «смертю для людського поступу»¹.

Тільки національні держави мислитель вважав найбільш прогресивними, оскільки в них «...індивідуальність кожної людини, кожної нації не затерта, а навпаки набирає нової сили, краси й розквіту».

Тому, закликав М. Міхновський, «уникаючи національ­ного шовінізму пануючих націй, треба плекати здоровий націоналізм поневолених народів, бо він є джерелом твор­чості, і тільки в тому зараховуються зародки народної свобо­ди і ясної майбутності»².

Водночас, крім ідеї унітарної національної держави, М. Міхновський припускав можливість її федеративного уст­рою. В проекті Конституції України, співавтором якої він був, передбачалось, що держава мала називатися Всеукраїнською спілкою, очолюваною президентом. Джерелом влади є на­род, який формує орган представницької демократії — дво­палатний парламент (Раду представників і Сенат), органи місцевого самоврядування, бере участь в управлінні еконо­мічною сферою суспільства.

Інноваційні правові погляди М. Міхновського знайшли своє втілення в розділах зазначеного проекту щодо форму-вання судової гілки влади, забезпечення прав і свобод гро­мадян, певних прав національних меншин, що проживали в Україні. Пропонувалося запровадити суд присяжних, каса­ційну судову інстанцію, виборність суддів.

Ідеї рівності, узгодження індивідуальної свободи і сус­пільного інтересу поклав в основу свого державно-правово-го вчення економіст і юрист, секретар фінансів Генерального секретаріату Центральної Ради Михайло Іванович Туган-Барановський (1865—1919). Свій суспільний ідеал, засно-вану на праві державу, в якій забезпечується «царство со­ціальної свободи», вчений виклав у роботах «Сучасний соціалізм в своєму історичному розвитку», «Соціально-еко-

МІХНОвСЬкий М. Націоналізм і космополітизм // Там само. — С. 161-162. Там само.

-307 –

номічні ідеали нашого часу», «Соціалізм як позитивне вчен­ня», «Соціальні основи кооперації» тощо.

Сучасну йому капіталістичну державу М. І. Туган-Баранов-ський вважав заснованою на силі, метою якої є забезпечення класового панування та розширення території. Характерною ознакою суспільства з капіталістичним способом організації економіки є класова боротьба. Зазначене серед першочер­гових напрямів діяльності такої держави визначає силову функцію, постійне зміцнення збройних сил задля підкорен­ня інших народів, зміцнення політичної влади, а також об­меження соціального спротиву з боку пригноблених класів. Водночас крупні капіталістичні держави з допомогою сили унеможливлюють самовизначення народів.

Силовий аспект та інші анахронізми державності мо­жуть бути усунені в соціалістичній державі, яка буде штуч­но створена відповідно до нової мети: визнання особистості верховною цінністю, забезпечення її свободи, матеріального добробуту та духовного розвитку.

Утім зміна одного суспільного ладу іншим не може бути автоматичною. Вона можлива за умови розвитку та репро­дукування в суспільній свідомості ідей свободи та рівності, визнання та утвердження в соціальній практиці природно-правових принципів рівності людей від народження та у своїх правах на життя та щастя.

Забезпечити свій суспільний ідеал М. І. Туган-Баранов-ський вважав можливим за умови безпосереднього втручан­ня держави в основні сфери соціуму, жорсткої централізації влади та управління господарством. Держава повинна бути наділена правом виключної власності на засоби виробниц­тва і продукти суспільної праці до переходу їх до індивіду­ального споживання¹.

Розмірковуючи про централізацію влади, вчений при­пускав можливість певного обмеження свободи особи задля задоволення загального інтересу.

З метою виключення посилення бюрократизації в умо­вах такої централізації, а також можливих загроз індивіду­альній свободі М. І. Тутан-Барановський пропонував ство­рити ефективну систему місцевого самоврядування, з яким би держава ділилась рядом своїх функцій, залишаючи за со­бою вирішення загальних питань суспільства.

Кармсиіп М. С. Ідея державності в українській політичній думці. — К., 1998. -С 219.

-308-

Суттєве підвищення продуктивності праці, а відповідно, і збільшення матеріального виробництва та добробуту насе­лення можливе за умови планової економіки.

Заснована на праві державність нового типу припинить антагонізм між класами та війни з іншими країнами, змі­нить соціальний зміст обов'язкового атрибуту держави — примусу, а також характер політичної влади.

її метою буде організація виробничої сфери, забезпечен­ня громадських потреб, узгодження загальних та індивіду­альних інтересів. Оформлений правом загальний інтерес буде покладено в основу примусу соціалістичної держави.

Поміж зазначених напрямів діяльності важливою функ­цією майбутньої держави повинно бути узгодження про­цесів суспільного виробництва та попиту, а також пропор­ційний розподіл суспільної праці.

Територіальні межі соціалістичних держав у своїй біль­шості зазнають змін, вони будуть визначені, виходячи з «гос­подарської діяльності» на відміну від капіталістичних, які створені в результаті сили, класової боротьби та війн.