Політико-правові концепції консерватизму

На зламі століть у державно-правовій думці України в окрему течію виокремився консервативно-монархічний напрям, який, за визначенням Ьана Лисяка-Рудницького (1919—1984), незважаючи на те, що був «...найслабший і найменше підтримуваний у масах...», але «...зробив най­більший інтелектуальний внесок протягом нинішнього століття»¹.

-332-

Фундатором цього напряму був історик і соціолог, виходець зпольського шляхетного роду В'ячеслав (Вацдав) Липинський (1882—1931). Основні аспекти свого вчення він виклав у роботі Листи до братів-хліборобів» та інших творах.

За визнанням відомого українського філософа Мирослава Поповича, В. Липинський у першій чверті XX ст. став чи не єдиним послідовником, культурним, відвертим політичним ідеологом консерватизму¹.

Проте, на початку Української революції 1917 — 1921 рр. В. Липинський був прибічником демократії, вважав, що т ільки вона «може стати твердою опорою української на­ціонально-державної Ідеї, тільки вона в силі тепер переш Ія-ти на себе боротьбу, котру за цю ідею вели давніше — верс-тва боярсько-дружинна в часах Київської держави і верства козацька в часах гетьманщини. І процес економічного, полі-тичного та культурного росту української демократії — се одночасно процес творення Вільної України»².

Відповідно до цих уподобань В. Липинський в Нарисі програми Української демократичної хліборобської пар-тії (1917) виклав суспільний ідеал — проект Української Демократичної Республіки, в якій найвища державна вла­да «у всіх справах внутрішніх і міжнародних» реалізуєть­ся законодавчим (Сеймом) та виконавчим (Генеральним Секретаріатом (Радою Міністрів) органами. За цим проек-том Законодавчі Збори повинні обиратись на 4 роки шля­хом «рівного, вселюдного, безпосереднього виборчого пра­на з таємним голосуванням по пропорційній системі»³.

Главою Української Демократичної Республіки е прези­дент, що також обирається на 4 роки, якому надано право представляти державу, а також в законодавчому порядку визначені його «правно-державні функції».

Водночас у проекті йдеться про запровадження таких де­мократичних інститутів, як законодавча ініціатива та рефе-

Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. — К., 1994. — Т. 2. — С 73.

Попович М. В'ячеслав Лииинський і український консерватизм // В'ячеслав Липинський. Істерико- полі тол огіч на спадщина і сучасна Україна / Ред- Я. Пеленський. — Київ —Філадельфія, 1994. — Т. 1. — С.43.

Нарис програми Української демократичної хліборобської партії (1917) // История политических й правових учений: Хрестоматия / Сост. й общ. ред. Г. Г. Демиденко. — Харьков, 1999. — С. 878. ¹