Стаття — статійка

Обидва варіянти, як на мене, мають право на існування, а надто, коли зважити, що академіки УССР рекомендували варіянти в інших випадках. Однак, допускаючи і культивуючи дублети банкет/бенкет, серна/сарна тощо, варіянту статійка до слова статейка мовознавство УССР не визнає.

Не визнає мововознавство УССР і варіянтів мусіти та мусити, віддавши перевагу менш поширеному мусити.

Селище кавказьких і кримських горян авул перероблено на аул, бо так вимагала "мовна політика партії".

Дістав від калічників кару смерти і житель Данії — данець. Замість данця нам накинуто російську форму датчанин. Принц данський став принцем датським.

Ще більше перекручень у морфологічних закінченнях частин мови, власних імен та прізвищ. Ці перекручення частково розглянуто в Розділі XX, а деякі з них буде розглянуто у Розділі ХLI, де йтиметься про правопис.

XXXII. ДИСКРИМІНАЦІЙНЕ СЛОВНИКУВАННЯ

В одному ряду з каліченням стоїть і дискримінаційне словникування питомої української лексики в так званих "нормативних" словниках УССР.

Коли українське слово через його поширеність не можна було "списати в архів", русифікатори вдавалися до іншого підступного маневру. Зафіксоване в офіційних словниках слово діставало ремарку: розмовне, застаріле, діалектне, обласне, жаргонне, рідковживане. Ці ремарки на ділі були "вовчими пашпортами", які змушували користувачів обминати дискриміновану такими епітетами лексику.

Так, у "Словнику української мови" АН УССР (СУМ) дискримінаційними ремарками позначено чимало слів:

Завдовжки

— розмовне, тобто нелітературне

Колобродити

— так само, зате безчинствувати без жодної ремарки

Просвіта

— згідно із словником, слово застаріле