Плаксун

Неважко бачити, що кожне слово скликаної сім'ї має свого чоловічого партнера з кінцівкою -ун. А коли так, то чому не може мати свого партнера цокотуна слово цокотуха?

Випадок цокотуха — цокотун чи не найпростіший і найнаочніший приклад способу мовознавчої реконструкції. Реконструюючи моделі словотвору окремих словесних сімей, мовознавець може встановлювати правомірність вживання того чи того слова, закономірність того чи того мовного явища.

Дещо складніші випадки вимагають поєднувати із способом реконструкції мовознавчу археологію та інші методи дослідження мовних явищ. Описана у розділі VIII лінґвістична патологія, де досліджувано наголоси, може правити за приклад мовного дослідження із застосуванням методи реконструкції.

Метода реконструкції, поєднана з мовною археологією, дозволяє витягати "на світ Божий" словесні форми, поховані під шарами накинутої лексики.

Словники для масового вжитку, видані в УССР після погрому українства 30-х років, не наводять цілої низки питомих українських слів, заступаючи їх кальками з російщини. Описані методи мовознавчого дослідження можуть бути дуже помічними для повернення до життя штучно вилучених з ужитку лексичних форм, а також для вияснення правоможности вживання тої чи тої форми слова.

Хто читає газети української діяспори, не може не звернути уваги на низку неузвичаєних у колишній УССР форм, вживаних діяспірною пресою. Постає питання чи акцептувати ці форми в сучасній Україні, чи обминати їх, маючи за діялектні?

Гадаю, ніхто не стане заперечувати, що лексика всякої мови постійно потребує удосконалення, а також дальшого розвитку і збагачення. В УССР таке збагачення ішло на 99% коштом запозичень з російської мови. Будь-які спроби словотворення на підставі українських словотворчих моделів розцінювано як націоналізм. Збагачення мови знало лише один шлях калькування. Про шкоду калькування уже говорилося, наводилися приклади мовних "динозаврів".

Порівняно маленька гілка українського народу, що опинилася за межами імперії та за межами імперського лінгвоциду, мала незрівнянну перевагу перед уярмленою Україною, мала свободу творчости, в тому числі і свободу мовотворчости. Ця свобода дозволяла діяспірцям бути незалежними у вживанні і творенні мовних форм відповідно до потреб усного й друкованого мовлення.

Проте така свобода не завжди додавала мові позитивних рис. Мовотворчість, як і всяка творчість, не вільна від помилок, невдалих розв'язок, в тому числі й калькувань з інших мов, не виключаючи й російської. Тому адоптувати всю мовотворчість діяспори до літературної мови не варто. Кожну окрему новостворену лексичну одиницю слід розглянути під кутом зору її "українськости" та її мовної конкурентоздатности. Такий розгляд годі здійснити без застосування описаної вище методики мовознавчої археології та реконструкції.

Спробуймо з поміччю цієї метододики зробити один такий тест.

У пресі діяспори можна зустріти слово розслідження. Така форма для читача з України, що звик до форми розслідування, звучить трохи незвичайно. І це цілком закономірно, усяке нове слово своєю незвичною формою сприймається як відхилення від норми і навіть неправильність. Але заки відкидати "незнайомця", зробім певне дослідження. Наша мова знає такі похідні форми від слова слідити: