Хмельницький

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра цивільного права та процесу

ПРОБЛЕМИ СІМЕЙНОГО ПРАВА

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до семінарських занять

та самостійної роботи студентів

для підготовки фахівців

освітньо-кваліфікаційного

рівня Магістр

з галузі знань

Право

за спеціальністю

Правознавство

За денною формою навчання

(ЦПС 2.2.1.1.3.8)

Хмельницький

2014рік

___________________________________

Розроблено за формою, затвердженою рішенням методичної ради ХУУП від 24.01.2013, протокол № 4.

Проблеми сімейного права: Методичні рекомендації до семінарських занять і самостійної роботи студентів для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня Магістр з галузі знань 0304 Право за спеціальністю 8. 03040101 Правознавство / [розр. В.А. Ватрас]. – Хмельницький: Хмельницький університет управління та права, 2014. – 61 с.

Розробник:

Ватрас В.А., професор кафедри цивільного права та процесу, кандидат юридичних наук, доцент

Затверджено кафедрою цивільного права та процесу Хмельницького університету управління та права 17 січня 2014 року, протокол № 7.

Завідувач кафедри ___________________ С. Д. Гринько

___________________ 2014 року

Декан юридичного факультету___________________ В. І. Нагнибіда

___________________ 2014 року

Схвалено методичною радою університету ________________ 2014 року, протокол № __.

Голова методичної ради ___________________В.Т.Савицький

___________________ 2014 року

Ó Ватрас В.А., 2014 рік

Ó Хмельницький університет управління та права, 2014 рік

ЗМІСТ

Стор.

Вступ

Методичні рекомендації до семінарських занять і самостійної роботи розроблені відповідно до змісту програми і робочої програми вибіркової навчальної дисципліни «Проблеми сімейного права», вивчення якої передбачене освітньо-професійною програмою та навчальним планом підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня Магістр з галузі знань 0304 Право за спеціальністю 8. 03040101 Правознавство.

Головна мета методичних рекомендацій полягає у сприянні розвитку в студентів здатності до самонавчання та самовдосконалення. Методичні рекомендації спрямовані на формування у студентів здатності самостійно мислити, поглиблене засвоєння теоретичних знань щодо визначення проблем сімейного права. Методика вивчення навчальної дисципліни «Проблеми сімейного права» базується на єдності лекцій, семінарських занять та самостійної роботи студентів. У розрізі кожної теми подаються ключова термінологія, методичні поради стосовно самостійного вивчення теоретичного матеріалу, вказівки щодо рекомендованих джерел. Для визначення рівня засвоєння теоретичного матеріалу пропонуються питання для самоперевірки.

В окремих розділах запропоновано тематику індивідуальних завдань, подано питання для підготовки до модульного контролю та приклади тестових завдань, питання до підсумкового семестрового контролю у формі заліку, систему оцінювання поточної успішності та знань студентів за результатами модульного і підсумкового семестрового контролю, список рекомендованих джерел.

1. Опис навчальної дисципліни

Примітки.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання - 67%: 33%.

* - у межах обсягу годин для самостійної роботи.

2. Структура навчальної дисципліни

4.1. Структура навчальної дисципліни

3. Зміст семінарських занять

Змістовий модуль 1.

Теоретичні основи проблем методології сімейного права та правової регламентації шлюбно-договірних відносин

Семінарське заняття 1-2

Проблеми предмета та методології сімейного права

Питання для усного опитування та дискусії

1. Проблемні питання дефініції «сімейне право».

2. Місце сімейного права в системі права України (теоретичні дискусії щодо предмета та метода сімейно-правового регулювання).

3. Сімейне право як юридична наука: становлення та розвиток науки сімейного права; особливості розвитку сучасної науки сімейного права.

4. Проблеми системи сімейного права.

5. Принципи сімейного права.

6. Проблеми джерел сімейного права.

7. Значення судової практики при застосуванні сімейного законодавства.

8. Практика Європейського суду з прав людини як джерело сімейного права.

9. Поняття, зміст та значення історико-правового методу наукових досліджень для вивчення сімейного права України.

10. Періодизація розвитку сімейного права.

11. Сім'я як правова категорія та особливий феномен суспільних відносин.

12. Теоретичні дискусії щодо доцільності юридичного закріплення поняття сім’ї в науці та законодавстві.

Виконайте завдання:

1. Підготуйте реферат на тему: «Місце сімейного права в системі права України».

2. Підготуйте конспект лекції з вище вказаної теми, яка виноситься на семінарське заняття.

Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: сімейне право, предмет сімейного права, метод сімейного права, наука сімейного права, джерело сімейного права, сім'я.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Сімейне право – це галузь приватного права України, яка регулює особисті немайнові та пов'язані з ними майнові відносини між фізичними особами, які виникають на підставі шлюбу, родинності, усиновлення та інших форм влаштування дітей позбавлених батьківського піклування. Для того, щоб у повному обсязі говорити про сімейне право як галузь права України, необхідно щоб воно володіло власним предметом та методом правового регулювання. Якщо предмет сімейного права відповідає на питання: які суспільні відносини воно регулює, то метод – на питання про те, за допомогою яких засобів це регулювання відбувається.

Принципи сімейного права – це основоположні начала, керівні положення, які визначають його сутність та мають загальнообов'язковий характер в силу їх правового закріплення. Функції сімейного права – це основні напрямки його впливу на сімейні відносини. Серед функції сімейного права виділяють регулятивну та охоронну функції. Метою регулятивної функції є регулювання сімейних відносин у непорушеному стані (порядок укладення та припинення шлюбу, усиновлення тощо). Сутність охоронної функції сімейного права полягає у охороні прав та законних інтересів суб'єктів сімейного права у разі їх порушення (стягнення аліментів, визнання шлюбу недійсним, позбавлення батьківських прав, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

Система сімейного права – це його структура, склад окремих його інститутів і норм у визначеній послідовності. Система сімейного права являє собою сукупність навчальних тем, які об'єднані у двох частинах: Загальній та особливій.

Джерела сімейного права України – це форми закріплення норм, що регулюють сімені відносини, які виражені в Конституції, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, законах, рішеннях Конституційного Суду України, Європейського Суду з прав людини, постановах Пленуму Верховного Суду України, відомчих нормативних актах, договорах та правових звичаях.

Сім’я — це юридичний зв’язок між фізичними особами, заснований на шлюбі, відносинах родинності, усиновленні та інших підставах, передбачених у законі, який проявляється у наділенні їх на засадах рівності взаємними особистими немайновими та майновими сімейними правами та обов’язками, спільному житті, спільності інтересів та взаємній юридичній відповідальності. Сімейні правовідносини – суспільні відносини, врегульовані нормами сімейного права, що виникають з шлюбу, родства, усиновлення чи іншої форми влаштування дітей, що залишились без піклування батьків.

Родинність – кровний зв'язок осіб, що походять один від одного чи від спільного предка. Свояцтво – відносини між родичем одного з подружжя з другим з подружжя, а також між родичами кожного з подружжя.

Рецепція римського приватного права становить підґрунтя процесу модернізації приватного права, що випливає із значення римського права для сучасних правових система (цивілізаційне, історичне, ідеологічне, юридичне, догматичне, методологічне, дидактичне).

Семінарське заняття 3

Тема: Проблеми шлюбного права

Питання для усного опитування та дискусії

1. Шлюб як основна підстава виникнення сімейних прав та обов'язків.

2. Проблеми відмежування шлюбу від фактичних шлюбних відносин.

3. Проблеми вдосконалення процедури державної реєстрації шлюбу.

4. Інститут наречених та його значення у сімейному праві України.

5. Проблеми одностатевих союзів.

6. Поняття проблеми та значення інституту недійсності шлюбу.

7. Поняття проблеми та значення інституту припинення шлюбу.

8. Проблемні питання інституту сепарації (встановлення режиму окремого проживання подружжя).

9. Проблеми побудови системи особистих немайнових прав та обов'язків подружжя.

10. Проблеми правовідносин власності подружжя.

11. Проблемні питання поділу майна подружжя, що є їх спільною сумісною власністю.

12. Проблемні питання аліментних зобов’язань подружжя.

Виконайте завдання:

1. Проект позовної заяви про визнання шлюбу недійсним.

2. Проект спільної заяви подружжя до суду про розірвання шлюбу.

3. Проект позовної заяви до суду про розірвання шлюбу.

Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: шлюб, шлюбний вік, наречені, сепарація, фактичні шлюбні відносини, одностатеві союзи, аліменти.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Шлюб є основною підставою створення сім'ї в силу приписів ч. 4 ст. з СК України відповідно д якої сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. З науковою точки зору під шлюбом слід розуміти вільний, рівноправний, довічний союз жінки і чоловіка, укладений з дотриманням умов та порядку, встановлених у законі, спрямований та створення сім'ї, і такий, що породжує особисті немайнові та майнові подружні права та обов'язки.(В.І. Бошко). Шлюб як інститут сімейного права слід відрізняти від фактичних шлюбних відносин (цивільного шлюбу). Зокрема, СК України зазначає, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Окрім цього, релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Її значення полягає в тому, що держава засвідчує волевиявлення наречених і наділяє їх правовим статусом подружжя, тобто надає їм особисті немайнові та майнові права та покладає на них відповідні юридичні обов'язки. Нареченими є жінка і чоловік, які подали до державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про реєстрацію шлюбу.

Недійсність шлюбу є особливим сімейно-правовим інститутом, який регламентує правові наслідки недодержання особами умов вступу в шлюб та реєстрації шлюбу за наявності відповідних законодавчих перешкод для цього. За своєю юридичною природою укладення недійсного шлюбу є порушенням сімейно-правових норм (правопорушенням), а юридичні наслідки визнання шлюбу недійсним відповідають терміну негативної санкції, яка застосовується компетентними органами.

Припинення шлюбу – це інститут сімейного права, який являє собою сукупність правових норм, що регулюють підстави, порядок та юридичні наслідки наслідки припинення в дружини і чоловіка їх прав та обов'язків як подружжя. Припинення шлюбу як інститут сімейного права слід відмежовувати від припинення шлюбу як однієї із підстав припинення шлюбних відносин – юридичного факту смерті чи набрання законної сили рішенням суду про оголошення фізичної особи померлою. Фактично в цій ситуації припинення шлюбу внаслідок смерті фізичної особи є однією із підстав припинення шлюбу.

Під поняттям особистих немайнових прав слід розуміти юридично гарантовані можливості, які довічно належать кожній особі за законом і характеризуються немайновістю та особистісністю. Змістом особистих немайнових прав визнається можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (ст.272 ЦК України). Отже, особисті немайнові права мають як негативний зміст, тобто можливість особи-носія вимагати захисту у випадку порушення, загрози порушення, невизнання чи оспорення цих прав, так і позитивний зміст, тобто можливість вчиняти певні активні дії, які спрямовані на їх реалізацію, в передбачених законом межах.

У сімейному праві класичними є речово-правові відносини подружжя (відносини щодо правового режиму спільного і роздільного майна) та зобов'язально-правові відносини (відносини з приводу сімейних договорів та щодо утримання подружжя). Хоча сьогодні можливо в повній мірі вести мову про участь подружжя у корпоративних відносинах та реалізації подружжям спільних виключних прав).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

Семінарське заняття 4

Тема: Сімейне договірне право

Питання для усного опитування та дискусії:

1. Сімейне договірне право як інститут сімейного права: проблеми становлення і розвитку.

2. Проблеми побудови системи сімейних договорів.

3. Шлюбний договір як інструмент договірного регулювання відносин подружжя.

4. Юридична природа шлюбного договору.

5. Проблеми укладення, зміни, розірвання і припинення шлюбного договору.

6. Проблеми укладення, зміни, розірвання і припинення аліментного договору.

7. Проблеми укладення, зміни, розірвання і припинення сімейного договору.

8. Проблеми укладення, зміни, розірвання і припинення договору про участь у вихованні дітей.

9. Проблеми укладення, зміни, розірвання і припинення патронатного договору.

10. Проблеми укладення, зміни, розірвання і припинення договору про прийомну сім’ю.

11. Проблеми укладення, зміни, розірвання і припинення договору про поміщення дитини на виховання в дитячий будинок сімейного типу.

Підготуйте проекти договорів:

1. Шлюбний договір;

2. Аліментний договір;

3. Договір про визначення способів участі у вихованні дитини;

4. Договір про патронат.

Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є: сімейне договірне право, сімейний договір, шлюбний договір, аліментний договір, договір про патронат.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Прийняття СК України ознаменувало собою розширення договірного регулювання сімейних відносин, чим поглибило не лише збільшення засад диспозитивності в сімейному праві, але й зблизило сімейне та цивільне законодавство. Таким чином, договір став повноправним джерелом сімейного права і як наслідок започатковано формування нового сімейно-правового інституту – сімейного договірного права як сукупності правових норм, що регулюють сімейні відносини на підставі договору.

Сімейний договір – це домовленість між суб'єктами сімейних відносин, спрямована на виникнення, зміну чи припинення між ними сімейних прав та обов'язків.

В силу приписів ст. 8 СК України Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Таким чином, загальні положення зобов'язального та договірного права, що містяться у нормах цивільного законодавства застосовуються у до сімейних відносин.

Особи, відносини між якими регулюються Сімейним кодексом, можуть укладати між собою як поіменовані договори (тобто такі, які прямо передбачені СК), так і не поіменовані договори, які прямо СК не передбачені. Так Сімейним кодексом передбачена можливість укладення шлюбного договору між особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також між подружжям. Подружжя також вправі укладати між собою договори, що регулюють майнові відносини між ними, наприклад: договір про порядок користування майном, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності (ст. 66 СК); договір про поділ майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності (ст. 69 СК); договір подружжя про надання утримання (ст. 78 СК); договір між батьками про сплату аліментів на дитину (ст. 189 СК); договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо) (ст. 190 СК). Сімейний кодекс також надає подружжю право укладати договори у сфері реалізації своїх батьківських прав та обов'язків (договір про визначення місця проживання дитини в разі розірвання шлюбу та про умови здійснення права на особисте виховання дітей тим з батьків, який буде проживати окремо, - ст. 109 СК; договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з батьків, хто проживає окремо від дитини, - ст. 157 СК). Окремим видом договорів в сімейному праві є договір про патронат (ст. 252 СК), який укладається між органом опіки та піклування та патронатним вихователем про дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, на виховання у сім'ю патронатного вихователя. Непоіменовані сімейні договори (наприклад, договір між дідом та онуком про утримання тощо) мають обов'язково відповідати таким умовам: не суперечити вимогам Сімейного кодексу; не суперечити вимогам інших законів; не суперечити моральним засадам суспільства.

Під шлюбним договором слід розуміти домовленість осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу або подружжя, спрямовану на встановлення, зміну або припинення їх майнових прав та обов'язків під час шлюбу та (або) у випадку розлучення. Шлюбний договір може бути укладено як до так і під час шлюбу. Укладений шлюбний договір між нареченим набирає чинності з часу реєстрації шлюбу, а договір між подружжям – з часу його нотаріального посвідчення.

Змістовий модуль 2.

Загальна характеристика проблем в окремих інститутах сімейного права

Семінарське заняття 5

Тема: Проблеми правовідносин між батьками дітьми

Питання для усного опитування та дискусії

1. Поняття та проблемні питання батьківського правовідношення.

2. Проблеми визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою.

3. Проблеми визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.

4. Проблеми визначення походження дитини від батька у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір'ю.

5. Проблеми визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі.

6. Проблеми визначення походження дитини за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини.

7. Проблеми визнання батьківства та материнства за рішенням суду.

8. Проблеми встановлення факту батьківства та м материнства за рішенням суду.

9. Проблемні питання оспорювання батьківства та материнства.

10. Проблеми побудови системи особистих немайнових прав та обов'язків батьків і дітей.

11. Особливості здійснення і захисту особистих немайнових прав батьків і дітей.

12. Проблеми інституту позбавлення батьківських прав.

13. Інститут відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав та його правові наслідки.

14. Проблеми здійснення і захисту майнових прав та обов'язків батьків і дітей.

Розв'яжіть задачі: