РОЗДІЛ 3. ПРИЙОМИ ПРИСТОСУВАННЯ ІСТОРИЧНОЇ ЗАБУДОВИ

Можна виокремити три основні напрямки, группи прийомів змін історичної структури – відповідність, перебудова, добудова (Іл. 3)

I. За умови високої соціокультурної цінності об’єкта обов’язковою умовою є – повна відповідність эстетичним, функціональним й іншим параметрам історичної будівлі, відповідним вимогам разміщення об’єкта. Яскраво виражене превалювання факторів першого роду. В даному випадку доречно говорити про можливості тактичного вписування нового функціонального змісту або «вбудови» основних функціональних зон комплексу за жорсткої умови збереження предмета охорони пам’ятки або ж високих якісних характеристик форми (Іл. 2).

Іл. Збереження існуючої структури за рахунок вбудови функціонального ядра.

II. В тих випадках, коли у будівлі, що пристосовується, не збереглися або не підлягають відовленню планування й інтер’єри і вони не мають значної цінності, можливе часткове перепланування (перебудова) у відповідності до функціональних вимог закладів. Така перебудова передбачає збереження габаритів і зовнішнього виду будівлі (Рис. 3). Різновидності прийомів даної групи – перепланування із збереженням системи несучих стін і вертикальне наповнення історичної форми в її існуючих габаритах (Ил.)

III. Якщо будівля не має значної соціокультурної цінності та знаходиться в поганому технічному стані, і в той же час є елементом істориченої забудови, вона може бути піддана, більш радикальній групі прийомів об’ємного збільшення – добудова, надбудова, використання підземного простору. В цому випадку у будівлі з’являються нові планувальні елементи від збереження тільки фасадної стіни і повної заміни об’єму будівлі новим. Різновидність даного випадку – поява абсолютно нових елементів, необхідних для функціонування закладу, що проектується, в композиційній єдності з існуючою забудовою.

В практиці пристосування прийоми збільшення простору застосовуются, як правило, у комплексі з іншими вище перерахованими прийомами (Рис. 4).

З культурною метою найбільш доцільним буде використовувати забудову, яка має значину історико-архітектурну цінність. Меньш цінна забудова може бути використана для розміщення закладів торгівлі й обслуговування, житла і т.п. Будь-яка культурно-виховна діяльність буде більш успішною в середовищі, насиченому історичним і художнім змістом. Як правило, ранг і значення закладів, що розміщуються, повинні відповідати ступеню цінності й значенню обраних для цієї мети історичних будівель. Принципово важливо, щоб нова функція будівлі, як правило, була б більш значною для суспільства, ніж попередня, історична функція (Рис. 5-9). Єдність форми і змісту може бути збережена й на новому історичному рівні. За історичною формою стоїть зміст, який визначався її минулим. Тому на новому історичному етапі не тільки історична форма взаємодіє із сучасним змістом, але й історичний зміст із сучасністю, часто перегукуючись з нею.